ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 380/15723/22
адміністративне провадження № К/990/7524/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.)
у справі №380/15723/22
за позовом ОСОБА_1
до Львівської обласної військової (державної) адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення від 06 липня 2022 року;
- зобов`язати розглянути звернення від 06 липня 2022 року та надати відповідь на звернення;
- стягнути суму сплаченого судового збору та суму витрат на правову допомогу.
2. Зазначав про те, що 06 липня 2022 року звернувся до відповідача з клопотанням про взяття на баланс частини автомобільної дороги з незадовільним покриттям або визначення іншого балансоутримувача. Не отримавши у встановлений Законом України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) строк відповіді на своє клопотання, зателефонував 15 серпня 2022 року до канцелярії відповідача та дізнався, що відповідь не створена. 01 вересня 2022 року знову зателефонував до канцелярії, де йому повідомили про відсутність інформації щодо причин, які зумовили відсутність відповіді.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року.
Зобов`язано Львівську обласну державну адміністрацію у визначені Законом України «Про звернення громадян» порядку та строки розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації 992,40 грн сплаченого судового збору та 1 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 06 липня 2022 року звернувся до Львівської обласної військової (державної) адміністрації з клопотанням, у якому просив взяти на баланс дорогу у напрямку Яворівського озера (від дороги Е40 до с. Новий Яр) або визначити іншого балансоутримувача.
8. Листом № ЗВГ-ВИХ-876/0/22 від 08 вересня 2022 року Львівська обласна державна адміністрація повідомила позивача про те, що станом на день розгляду звернення автодорога не перебуває на балансі Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації. Даний відтинок протяжністю 4,1 км використовувався як технічна під`їзна дорога для забезпечення роботи «Новояворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка». Вказано, що об`єкт не може бути переданий на баланс Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації або Новояворівській ТГ, для передачі об`єкта необхідний наказ підприємства про безоплатну передачу, погодження Фонду Держмайна та рішення-згода взяття на баланс.
9. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його клопотання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що скероване позивачем клопотання від 06 липня 2022 року розглянуто відповідачем 08 вересня 2022 року, тобто поза межами строків розгляду звернень, встановлених статтею 20 Закону № 393/96-ВР. Жодних доказів надання позивачу відповіді на його клопотання у порядку та строки, передбачені Законом № 393/96-ВР, відповідачем не надано.
11. Долучена до матеріалів справи копія витягу з реєстру від 13 вересня 2022 року на відправку кореспонденції через 8 відділення зв`язку не є належним доказом відправлення позивачу відповіді на клопотання від 06 липня 2022 року, оскільки не долучено розрахункового документа, який би свідчив про прийняття згрупованих поштових відправлень для пересилання, а також не надано копії списку згрупованих поштових відправлень.
12. Суд критично оцінив доводи відповідача про те, що листом Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації від 15 липня 2022 року № 1-1/585-4 надано відповідь на звернення позивача від 06 липня 2022 року, оскільки наданий відповідачем реєстр на відправку простої кореспонденції за липень-листопад 2022 року не може вважатися належним доказом надіслання відповіді на звернення заявнику.
13. Також суд погодився з доводами позивача, викладеними у додаткових поясненнях, що надана відповідачем відповідь не містить штрихового ідентифікатора, ані вихідного номеру з QR-кодом, оскільки відповідач вказав, що усі вихідні документи реєструються за допомогою системи «Megapolis.Doc.Net». Доказів реєстрації відповіді від 15 липня 2022 року у вказаній системі відповідачем не надано.
14. Враховуючи, що справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку, що зазначений позивачем гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважав за можливе стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн.
15. Суд враховував правову позицію Верховного Суду, викладену у справах №128/4752/15-а (щодо належних і допустимих доказів відправлення відповіді на запит) та № 826/8890/18 (щодо критерія реальності адвокатських витрат та критерія розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт).
16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
17. Колегія суддів вважала достовірним та переконливим доказом витяг з журналу реєстрації вихідної документації Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації, який підтверджує факт надання відповіді на адресу позивача на його клопотання від 06 липня 2022 року. Вказував, що натомість позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів на спростування вказаного та на підтвердження своїх позовних вимог.
18. На подане позивачем клопотання від 06 липня 2022 року відповідачем надано відповідь у встановлений Законом № 393/96-ВР строк, що свідчить про недопущення протиправної бездіяльності. Також суд звертав увагу на безпідставність позовної вимоги щодо зобов`язання розглянути звернення позивача від 06 липня 2022 року та надати відповідь на звернення, оскільки на вказане звернення позивача було надано відповідь 15 липня 2022 року та повторно 08 вересня 2022 року.
19. Позивач у обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 18 Закону № 393/96-ВР без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2019 року (справа № 128/4752/15-а), від 26 вересня 2019 року (справа № 826/11164/16), від 30 липня 2020 року (справа № 815/1266/17), які стосуються обов`язковості повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень, що має підтверджуватися відповідними доказами надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику). Станом на момент звернення із касаційною скаргою відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів скерування відповіді позивачу, а в справі є лише копія журналу вихідної кореспонденції, що не відповідає нормам діловодства та не підтверджує факт надсилання відповіді.
20. Вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення норм статей 18, 19, 20 Закону № 393/96-ВР не дослідив належним чином та не надав оцінку відсутності доказів вчасного сформування відповіді на клопотання та скерованості такої відповіді позивачу.
21. Зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів його розгляду, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.
22. Також позивач вказував на те, що протиправність дій була визнана самим відповідачем з огляду на подані в суді першої інстанції документи, відповідно до яких отримавши звернення 06 липня 2022 року, відповідь була сформована 08 вересня 2022 року (через два місяці), що суперечить вимогам статті 20 Закону № 393/96-ВР. Водночас, відповідь за 15 липня 2022 року до відзиву не долучалась, а була надана до заперечення.
23. Будь-яких доказів саме надіслання та/або вручення позивачу листа-відповіді (список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, фіскальний чек поштового відділення про надіслання рекомендованого відправлення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) відповідач суду не надав, а отже не довів виконання свого обов`язку інформування про результати розгляду заяви від 06 липня 2022 року. Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою цей факт.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення.
25. Вказував на те, що згідно з витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації, 15 липня 2022 року під порядковим номером 1-1/585-4 зареєстровано відповідь позивачу з прописом в дужках прізвища виконавця - Данилів, а також прізвища позивача - ОСОБА_1, що також відповідає листу-відповіді, наявному в матеріалах справи. Департамент є окремою юридичною особою, в ньому ведеться журнал вихідної кореспонденції, що своєю чергою не заборонено Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.
26. Оскільки позивач у телефонній розмові у вересні 2022 року переконував про неотримання відповіді на своє клопотання, то головний виконавець повторно підготував відповідь від 08 вересня 2022 року.
27. Відповідач вказував на те, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку витягам з реєстрів про відправку простої кореспонденції, прирівнявши їх до відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів, оскільки відправлення простої кореспонденції здійснює працівник канцелярії поданням відправлення до пересилання у поштове відділення або опусканням простого листа до поштової скриньки без чекового підтвердження.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
29. Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
32. Статтею 1 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
33. Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
34. Скориставшись наданим Законом № 393/96-ВР правом, 06 липня 2022 року позивач звернувся до Львівської обласної військової (державної) адміністрації з клопотанням взяти на баланс частину автомобільної дороги, покриття якої було незадовільним, що спричинило пробиття колеса його автомобіля, або ж визначити іншого балансоутримувача. Просив про прийняте рішення повідомити його додатково.
35. Позивач вказав свою поштову адресу, номер телефону, адресу електронної пошти.
36. Клопотання було зареєстровано за №ЗВГ-08-Л-1218/22.
37. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
38. Згідно з частинами першою та третьою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
39. Статтею 18 Закону № 393/96-ВР визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги, одним із яких є право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
40. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
41. Приписами статті 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
42. Аналізуючи норми Закону № 393/96-ВР, зокрема положення статті 15, можна зробити висновок, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.
43. З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.
44. В спірних правовідносинах обов`язок повідомлення громадянина про наслідки розгляду його звернення/клопотання має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) такої відповіді на адресу заявника (заявнику).
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 08 вересня 2022 року Львівська обласна державна адміністрація (тобто орган, до якого було надіслано клопотання) розглянула звернення позивача. Така відповідь має відповідний штрихований ідентифікатор та номер з QR-кодом.
46. Також судами було встановлено, що листом від 15 липня 2022 року Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації повідомив позивача про розгляд його звернення та роз`яснив порядок взяття відрізку автодороги на баланс Департаменту. Такий лист не містить штрихованого ідентифікатора.
47. Суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача щодо вчасного розгляду уповноваженою особою (Департаментом дорожнього господарства) звернення/клопотання позивача з огляду на відсутність належного підтвердження надіслання відповіді на звернення.
48. У той же час суд апеляційної інстанції вважав достовірним та переконливим доказом витяг з журналу реєстрації вихідної документації Департаменту, який підтверджував вчасне надання відповіді на клопотання позивача.
49. З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 1 глави 7 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.
Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
50. У постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 802/211/16-а, від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а, від 25 червня 2020 року у справі № 802/1442/15-а, від 26 лютого 2021 року у справі № 520/421/20 викладено правову позицію, відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.
51. На неврахування судом апеляційної інстанції таких висновків Верховного Суду звертав увагу позивач у своїй касаційній скарзі.
52. Відповідачем на підтвердження правомірності своїх дій та вчасності надання відповіді позивачу надано копію реєстру на відправку простої кореспонденції за липень-листопад 2022 року, відповідно до якого 20 липня 2022 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 надіслано відправлення (пункт 93). У той же час яка саме кореспонденція була надіслана ОСОБА_1 та коли саме, у цьому реєстрі не зазначено, як і відсутня відмітка працівника поштового зв`язку про його прийняття.
53. Зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу також відповідачем не надано.
54. Таку ж копію витягу з реєстру від 13 вересня 2022 року на відправку кореспонденції через 8 відділення зв`язку було надано відповідачем у підтвердження надіслання позивачу відповіді від 08 вересня 2022 року. Також у реєстрі вказано, що всього відправлено 32 пакети на суму 9,00 грн. Проте відмітка поштового відділення на такому реєстрі відсутня, а тому належні докази надсилання засобами поштового зв`язку відповіді від 08 вересня 2022 року також відсутні.
55. У відзиві на касаційну скаргу відповідач звертав увагу на те, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку витягам з реєстрів про відправку простої кореспонденції, прирівнявши їх до відправлення згрупованих поштових відправлень, з огляду на різний спосіб їх відправки.
56. Проте слід зазначити, що ні Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, ні Правилами надання послуг поштового зв`язку не встановлено право/обов`язок розпорядника інформації надсилати відповідь на звернення/клопотання простою кореспонденцією.
57. Вимогою статті 15 Закону № 393/96-ВР є повідомлення громадян про наслідки розгляду їх заяв (клопотань), доведення змісту відповіді до заявника.
58. Також у постановах від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а та від 26 лютого 2021 року у справі № 520/421/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом.
59. Слід звернути увагу, що у своєму клопотанні позивач крім поштової адреси також вказав електронну пошту та номер телефону, як контактні дані за допомогою яких з ним можна зв`язатися. Проте відповідач не скористався ними як альтернативними засобами доведення змісту відповіді до заявника та повідомлення про результати розгляду клопотання.
60. Викладені обставини свідчать про відсутність будь-яких належних доказів своєчасного надання або направлення ОСОБА_1 відповіді на його клопотання від 06 липня 2022 року.
61. Як результат, суд першої інстанції прийшов до правомірного та обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку та строку розгляду клопотання позивача від 06 липня 2022 року, що свідчить про його протиправну бездіяльність.
62. Обставини відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваного судового рішення.
63. За приписами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
64. Суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача.
65. У той же час колегія суддів звертає увагу на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання розглянути звернення від 06 липня 2022 року та надати відповідь, з огляду на відповіді Департаменту дорожнього господарства Львівської облдержадміністрації та Львівської облдержадміністрації, датовані 15 липня та 08 вересня 2022 року, що містяться в матеріалах справи та зміст яких став відомим позивачу станом на час розгляду справи у суді першої інстанції. Таким чином судами встановлено, що фактично звернення позивача було розглянуто, проте не доведено до відома у встановленому Законом № 393/96-ВР порядку та строки.
66. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу слід задовольнити частково, в порядку статті 352 КАС України скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на клопотання, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.
67. В іншій частині позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності Львівської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року скасувати та в цій частині залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року.
В решті постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі №380/15723/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду