№ 380/16902/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 380/16902/24

адміністративне провадження № К/990/43765/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винниківська Тютюнова Фабрика» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Сидор Н.Т., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Шевчук С.М., Кухтея Р.В., Носа С.П.,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Позивач оскаржив розпорядження Державної податкової служби України про відмову у виданні ліцензії на виробництво тютюнових виробів з підстав недотримання вимог статті 8 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з Порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29 лютого 1996 року № 85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві).

Позивач просив визнати протиправним і скасувати таке рішення, а також зобов`язати відповідача - орган ліцензування, видати йому ліцензію на виробництво тютюнових виробів.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили повністю, вказавши, що визначені відповідачем підстави для відмови у виданні позивачу ліцензії законом не передбачені та фактичними обставинами цієї справи не підтверджуються. З огляду на встановлення судовим розглядом справи обставин, які підтверджують виконання заявником усіх передбачених законом вимог для отримання ліцензії, суди виснували, що обраний ним спосіб судового захисту порушених прав є ефективним і забезпечує повне їх відновлення.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

1. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також ЄДР, Реєстр), Товариство з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (далі також Товариство, ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», позивач), зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 37741731), основним видом економічної діяльності якого є виробництво тютюнових виробів.

2. З метою здійснення діяльності із виробництва тютюнових виробів ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» 29 травня 2024 року звернулося до Державної податкової служби України (далів також ДПС України, відповідач) із заявою № 29/05/24 про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів, до якої було долучено такі документи:

1. Платіжна інструкція від 29 травня 2024 року № 259 щодо оплати позивачем річної плати за видачу ліцензії на право виробництва тютюнових виробів;

2. Копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19 травня 2023 року щодо позивача;

3. Копія Статуту ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 23 січня 2020 року;

4. Копія рішення учасника ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 19 грудня 2022 року про призначення керівника;

5. Копія витягу з Державного реєстру речових прав від 27 лютого 2024 року № 367603042 щодо державної реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс, у якому позивач здійснюватиме виробництво тютюнових виробів, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вул. Шевченка, 1;

6. Копія договору оренди приміщень від 27 лютого 2024 року № 1/2024 з актом прийому- передачі, у відповідності до якого позивач орендує відповідні нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вул. Шевченка, 1 для виробництва тютюнових виробів;

7. Копія атестату виробництва від 02 квітня 2024 року № UА.А.1O210.115-24, у відповідності до якого повний виробничий цикл позивача з виробництва тютюнових виробів забезпечує стабільність органолептичних, фізико-хімічних показників та показників безпеки;

8. Копія договору на проведення випробувань продукції від 31 серпня 2023 року № 31/08, у відповідності до якого державне підприємство «Харківстандартметрологія» здійснює фізико-хімічні випробування виготовленої позивачем продукції;

9. Бухгалтерська довідка від 28 травня 2024 року № 28/05, яка підтверджує наявність у позивача обладнання та устаткування, що забезпечує повний цикл виробництва тютюнових виробів;

10. Копія акту перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 02 квітня 2024 року, проведеною державним підприємством «Львівстандартметрологія», у відповідності до якого позивач має повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу.

3. Підтвердженням вказаних обставин є опис вкладеного поштового відправлення та накладна на відправку рекомендованої поштової кореспонденції № 7949500928579, фіскальний чек до неї від 29 травня 2024 року.

4. За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів Державна податкова служба України прийняла розпорядження від 02 липня 2024 року № 292-р/л «Про відмову у видачі ліцензії» Товариству з обмеженою відповідальністю «Винниківська тютюнова фабрика» (ідентифікаційний код: 37741731; місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304; місце провадження діяльності: Львівська область, с. Винники, вул. Шевченка, буд. 1) відмовлено у видачі ліцензії на виробництво тютюнових виробів з підстав недотримання вимог статті 8 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з Порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29 лютого 1996 року № 85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві).

I.ІІ Короткий зміст позовних вимог

5. У серпні 2024 року ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» звернулося до суду з позовом до ДПС України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. заступника Голови Державної податкової служби України від 02 липня 2024 року № 292-р/л «Про відмову у видачі ліцензії» (далі також оспорене, оскаржене розпорядження);

- зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на виробництво тютюнових виробів (далі також спірна ліцензія).

6. В обґрунтуванні підстав позову та зазначених у ньому вимог позивач наводив аргументи про те, що вказані у оскарженому рішенні відповідача підстави для відмови у виданні Товариству ліцензії суперечать нормам частини дев`ятої статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

7. Звертав увагу, що наявність дозволу санітарно-епідеміологічної служби та дозволу органу державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві є виключною умовою для отримання атестату виробництва. При цьому, на думку позивача, надання йому відповідного атестату виробництва засвідчує, що стосовно такого виробництва проведена перевірка, у процесі якої встановлено наявність у Товариства дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

8. Тому позивач вважав, що ним виконані усі передбачені законом вимоги для отримання спірної ліцензії й у зв`язку з цим наголошував на протиправності прийнятого відповідачем рішення про відмову у виданні спірної ліцензії.

I.IIІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 10 вересня 2024 року, яким позов задовольнив повністю, а саме: визнав протиправним та скасував оскаржене розпорядження ДПС України та зобов`язав відповідача видати Товариству спірну ліцензію.

10. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2024 року вказане рішення суду першої інстанції залишив без змін.

11. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів було дотримано усіх норм законодавства, що регулює вказану сферу суспільних публічно - правових відносин, зокрема, надано до органу ліцензування усі документи, визначені частиною дев`ятою статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

12. У підсумку суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, констатував, що відмова ДПС України у виданні позивачу спірної ліцензії на виробництво тютюнових виробів є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим позов належить задовольнити.

I.IV Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові повністю.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, слугували доводи касаційної скарги стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у питанні зобов`язання контролюючого органу видавати ліцензію на виготовлення тютюнових виробів відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», у випадках, коли суб`єкт господарювання допустив порушення вимог частини першої статті 8 цього Закону.

У межах вказаного доводу скаржник акцентує увагу на тому, що у подальшому позивач повторно звернувся до контролюючого органу з заявою про видання йому ліцензії на виробництво тютюнових виробів й додав відповідні атестати щодо відповідності санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам, з огляду на що підтвердив правомірність дій відповідача.

ДПС акцентує увагу на тому, що судами попередніх інстанцій не з`ясовані усі обставини справи стосовно того, що після відмови у виданні позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів та прийняття відповідачем оспореного у цій справі розпорядження за суб`єктом ліцензування зберігається право на повторне звернення із заявою про видання такої ліцензії і в спірних правовідносинах таке право було реалізоване Товариством.

Крім того, скаржник наголошує, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскарженими судовими рішеннями формується, на переконання відповідача, негативна судова практика про зобов`язання ДПС України видати ліцензію на виготовлення підакцизних товарів. Тож скаржник вважає, що ця справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу.

ІІ.І Заперечення позивача на доводи та вимоги касаційної скарги

15. У відзиві на касаційну скаргу Товариство висловлює переконання у тому, що суди попередніх інстанцій, з огляду на нормативно - правове регулювання спірних правовідносин та фактичні обставини у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у обраний позивачем спосіб.

16. Така позиція обґрунтована покликанням на наступні аргументи:

1. Заявлений у позові спосіб захисту порушених відповідачем прав є ефективним і єдино можливим у цій конкретній ситуації, відповідає обсягу порушеного права та забезпечує для заявника дотримання гарантій того, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

В обґрунтуванні цих доводів Товариство покликається на правові позиції Верховного Суду (Великої Палати), наведені у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 та інших, узагальнюючи які позивач наполягає, що: одне право має захищатися одним позовом; рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту, який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції, є неефективним.

Позивач підкреслює, що обраний ним спосіб захисту не суперечить закону й узгоджується з нормами абзаців другого, третього частини п`ятої статті 45 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», які передбачають повноваження органу ліцензування внести на підставі відповідного судового рішення відомості про надані ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

2. Задоволення позову в обраний позивачем спосіб не становило втручання у повноваження відповідача.

Товариство вважає, що відповідач у спірних правовідносинах не наділений правом діяти на власний розсуд й реалізовувати свої повноваження, обираючи за конкретних фактичних обставин та правового регулювання один з варіантів поведінки. Тому, за позицією позивача, ухвалені у цій справі судові рішення не становлять жодного втручання у повноваження відповідача.

Позивач підкреслює, що наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві охоплюється предметом перевірки такого виробництва згідно з підпунктом 10 пункту 3.4.1 Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що є обов`язковою умовою для отримання атестату виробництва.

Тому позивач переконаний, що одержання атестату виробництва підтверджує наявність у нього дозволів санітарно - епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві, а отже вказує на помилковість висновків ДПС України про відсутність на підприємстві таких дозволів й на невідповідність атестату виробництва вимогам частини першої статті 8 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

До того ж, позивач виокремлює, що відповідач жодним чином не спростував аргументів позовної заяви про те, що у цьому конкретному випадку атестація виробництва тютюнових виробів позивача проведена у повній і точній відповідності з вищевказаним Порядком.

17. У зв`язку з вищенаведеним, Товариство просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

19. За нормами статті 3 цього ж Закону, ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, видаються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на виробництво спирту етилового та біоетанолу видаються суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) - юридичним особам, а на виробництво спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - усім суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва).

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або на інших не заборонених законодавством підставах володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи, за умови що використання для виробництва таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

У заяві на видачу ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових) та тютюнових виробів і пального зазначається визначена законом інформація.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються:

копії засновницьких документів;

атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів - зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (крім виробництва пального);

договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії);

документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Копії зазначених у цьому Законі документів подаються в одному примірнику. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом, або подаються в електронному вигляді, а для малих виробництв виноробної продукції - виключно в електронному вигляді. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

20. За змістом статті 8 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), виробничі цехи, дільниці, лабораторії та інші структурні підрозділи, які здійснюють виробництво і контроль за виробництвом спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв виноробної продукції) та тютюнових виробів, підлягають обов`язковій атестації на відповідність вимогам, встановленим законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров`я людей, охорони навколишнього природного середовища, повного технологічного циклу виробництва коньяку, алкогольних напоїв за коньячною технологією і тютюнових виробів, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

Ліцензія на право виробництва спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видається після проведення атестації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), крім малих виробництв виноробної продукції, яка є чинною протягом терміну дії зазначеної ліцензії. У разі внесення в період дії ліцензії змін до вимог стосовно проведення обов`язкової атестації або стосовно повного технологічного циклу виробництва, передбачених частинами першою або сьомою цієї статті, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), крім малих виробництв виноробної продукції, підлягає переатестації в частині цих змін.

21. Вимоги до проведення обов`язкової атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - виробів) в Україні згідно з Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлює Порядок проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у пункті 1.6 якого зазначено, що атестація виробництва виробів здійснюється з метою оцінки можливостей підприємства - виробника забезпечити їх відповідність обов`язковим вимогам, що встановлені чинними законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров`я людей, охорони навколишнього природного середовища, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

22. Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 вказаного Порядку здійснення робіт з атестації виробництва виробів передбачає виконання таких етапів: подання заявки; попереднє оцінювання; перевірка виробництва.

23. Підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 цього ж Порядку установлено, що об`єктами перевірки виробництва є:

1) визначеність відповідальності виробничого персоналу за якість виробів, що випускаються, та за виконання робіт;

2) організація і функціонування системи технічного контролю;

3) стан вхідного контролю сировини, матеріалів і виробів;

4) контроль додержання технологічних процесів;

5) стан метрологічного забезпечення;

6) оснащення випробувальної лабораторії;

7) стан обладнання виробничих приміщень;

8) забезпечення умов зберігання, пакування та маркування;

9) наявність протоколів випробування виробів, в тому числі

випробувань з метою сертифікації, якщо вироби підлягають в Україні

обов`язковій сертифікації (якщо підприємство до моменту проведення

атестації проводило виробництво продукції);

10) наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

24. Згідно з підпунктами 3.4.2, 3.4.5-3.4.7 пункту 3.4 Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів основним завданням перевірки виробництва є оцінка відповідності інформації, що міститься в анкеті і представлених документах, фактичному стану безпосередньо на підприємстві.

За результатами перевірки об`єктів виробництва, що наведені у пп.2.3. та 3.4.1. цього Порядку, комісія складає акт, який містить аналіз результатів перевірки та обґрунтовані висновки. Акт підписують члени комісії і затверджує керівник органу з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини.

З актом знайомиться керівник підприємства.

На підставі позитивних висновків комісії орган з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини оформляє атестат виробництва за формою додатка N 3, реєструє його в Реєстрі державної системи сертифікації і видає підприємству.

Атестат виробництва, виданий за цим Порядком, є чинним протягом дії ліцензії на право виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

25. Пунктами 4.1 та 4.2 Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено, що у разі незгоди з висновками комісії експертів, за якими неможливо атестувати виробництво, підприємство має право в місячний термін надіслати органу з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини заяву (апеляцію).

Залежно від обґрунтованості цієї заяви може бути призначена повторна перевірка виробництва іншим складом експертів. Про своє рішення орган з сертифікації повідомляє заявнику протягом 10 днів з дня одержання заяви. У разі незгоди з висновками комісії після повторної перевірки, підприємство має право звернутися до Держспоживстандарту України для остаточного вирішення питання про атестацію виробництва.

Повторна перевірка проводиться у відповідності з цим Порядком.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. З огляду на доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, а також беручи до уваги наведені у відзиві на неї аргументи, перед Верховним Судом постають такі питання:

- Чи виникає у контролюючого органу зобов`язання видати суб`єкту господарювання ліцензію на виготовлення тютюнових виробів у випадках, коли у поданому разом із заявою на отримання такої ліцензії атестаті виробництва відсутні відомості про наявність у заявника дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві; чи становить це порушення вимог частини першої статті 8 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

- Чи відповідав поданий Товариством відповідачу атестат виробництва вимогам законодавства, та чи виникли у ДПС України у спірних правовідносинах передбачені законом достатні правові підстави для відмови у виданні йому ліцензії на виробництво тютюнових виробів;

- Чи обрано позивачем ефективний спосіб судового захисту порушених у спірних правовідносинах прав та охоронюваних законом інтересів й чи ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову з урахуванням сформульованих у ньому позовних вимог;

- Чи не становили рішення судів попередніх інстанцій втручання у повноваження відповідача щодо видання ліцензій на виробництво тютюнових виробів суб`єктам господарювання.

29. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

30. Юридичний аналіз наведених у попередньому розділі цієї постанови норм засвідчує, що виробництво тютюнових виробів здійснюється виключно на підставі ліцензії, яка видається уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади (у спірних відносинах ДПС України) за заявою суб`єкта господарювання, й лише після проведення атестації виробництва на відповідність, зокрема, санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам, а також після подання до органу ліцензування усіх документів, наведених у законі за вичерпним та остаточним переліком, у тому числі атестата виробництва, виданого уповноваженим відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади.

31. З огляду на правову регламентацію спірних у цій справі правовідносин та з урахуванням наявного у відповідача обсягу компетенції у питанні видання ліцензій, зокрема, на виробництво тютюнових виробів, змісту, спрямованості та характеру наявних у нього повноважень, визначених законом, мети і цілей його діяльності, Верховний Суд висновує, що уповноважений на видання зазначеної ліцензії орган набуває обов`язку видати її лише у разі подання суб`єктом господарювання заяви та усіх передбачених законом документів, які за формою та змістом повністю відповідають усім вимогам законодавства, містять повні та актуальні відомості й інформацію, яка вимагається законом. При цьому відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, закон покладає саме на заявника.

32. У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм частини четвертої статті 3 та частини першої статті 8 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що й слугувало підставою для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, колегія суддів формує такі правові позиції:

- Атестат виробництва, подання якого передбачається для отримання суб`єктом господарювання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, за формою та змістом повинен відповідати вимогам статті 8 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів й підтверджувати, що атестація виробництва проведена з дотриманням встановленого законом порядку та відповідно до вимог законодавства;

- Подання до органу, уповноваженого на видання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, атестата виробництва, який за формою та змістом не відповідає законодавству, зокрема містить неповну інформацію (відомості), або не підтверджує проведення атестації виробництва з дотриманням встановленого законом порядку, не може свідчити про дотримання суб`єктом господарювання усіх передбачених нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» вимог та умов для отримання відповідної ліцензії, а тому в такому разі утворює правові підстави для відмови у її виданні.

Оцінка доводів сторін та висновків судів попередніх інстанцій щодо законності оспореного у цій справі розпорядження ДПС України про відмову у виданні ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

33. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що спірним розпорядженням ДПС України зобов`язано: « 1. Відмовити у виданні ліцензії на виробництво тютюнових виробів Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИННИКІВСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА» (ідентифікаційний код: 37741731; місцезнаходження: 79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кім. 304; місце провадження діяльності: Львівська обл., с. Винники, вул. Шевченка, буд. 1) з підстав недотримання вимог статті 8 Закону № 481 (атестація виробництва тютюнових виробів проведена не у відповідності з Порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29 лютого 1996 року № 85, а саме: відсутня інформація щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві).».

34. Водночас, Верховний Суд відзначає, що за змістом підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.5-3.4.7 пункту 3.4 Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві є одним з об`єктів перевірки виробництва виробів, яка здійснюється органом з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини з метою оцінки можливостей підприємства - виробника забезпечити їх відповідність, зокрема, санітарним та пожежним нормам і правилам, й за результатом якої складається акт, який містить аналіз результатів перевірки та обґрунтовані висновки.

35. Проведення такої перевірки виробництва виробів за усіма об`єктами виробництва, визначеними підпунктами 2.3. та 3.4.1 вищезгаданого Порядку, у тому числі стосовно наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві, й складання за її результатами вмотивованого акта обов`язково передують оформленню атестата виробництва, зміст та форма якого чітко установлена додатком № 3 до цього ж Порядку, із зазначенням вичерпного і остаточного переліку відомостей, даних та інформації, яка повинна бути відображена у такому документі.

36. Зміст додатка № 3 до Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів засвідчує, що наведення у атестаті виробництва інформації щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві законом не передбачена.

37. Отже видання підприємству - виробнику такого атестата засвідчує, зокрема, що станом на момент проведення перевірки виробництва, формування та видання відповідного сертифікату виробництва, у суб`єкта господарювання були наявні дозволи санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

38. Визначена Порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів форма атестата виробництва не вимагає зазначати у ньому окремо відомості про наявність або відсутність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

39. Наявність зазначених дозволів обов`язково з`ясовується під час проведення перевірки у процедурі атестації виробництва, за результатом якої складається акт, у якому викладаються відповідні висновки комісії, яка проводила таку перевірку.

40. Лише за наявності позитивних висновків за усіма об`єктами перевірки, зокрема й щодо наявності дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві, може бути видано атестат виробництва, який засвідчує наявність таких дозволів.

41. Закон не вимагає від підприємства - виробника підтверджувати наявність у нього вказаних дозволів у інший спосіб, аніж шляхом отримання атестата виробництва і подання його до органу ліцензування разом із заявою щодо отримання ліцензії та іншими документами, вичерпний перелік яких установлений статтею 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

42. Отже, оскільки перевірка виробництва виробів здійснюється органом з сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини з метою оцінки можливостей підприємства - виробника забезпечити їх відповідність, зокрема, санітарним та пожежним нормам і правилам й під час проведення такої перевірки обов`язково перевіряється наявність дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду, то оформлення сертифіката виробництва є належним доказом того, що виробництво відповідає, зокрема, санітарним та пожежним нормам і правилам, а у підприємства - виробника наявні усі необхідні документи, у тому числі й відповідні дозволи санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду.

43. При цьому норми статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» прямо та імперативно забороняють органу ліцензування вимагати від заявника інші документи, які не охоплюються вичерпним та остаточним переліком, встановленим законом, зокрема, акт перевірки виробництва виробів та/або відповідні дозволи санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду.

44. У спірних правовідносинах повноваження контролюючого органу (органу ліцензування) обмежуються з`ясуванням питання достатності поданих для отримання ліцензії документів, зокрема, сертифікату виробництва, а також їх перевірки на предмет відповідності вимогам закону щодо форми та змісту таких документів, наявності усіх обов`язкових реквізитів, повноти наведених у них відомостей, даних та інформації, відображення яких вимагається законом.

45. Верховний Суд виокремлює, що за змістом статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

46. За нормами цієї ж статті, ДПС України має право анулювати ліцензію на виробництво тютюнових виробів, зокрема, на підставі акта про виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії (отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами).

47. Тобто на стадії розгляду заяви про отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів та передбачених законом документів контролюючий орган вирішує питання достатності документів для здобуття права на такий вид діяльності, а відповідальність суб`єкта у вигляді анулювання ліцензії може мати місце тоді, коли контролюючим органом достеменно встановлено, що конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавались разом з заявою для отримання ліцензії, зокрема, містить недостовірну інформацію.

48. Такий висновок щодо застосування норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» відповідає постанові Верхового Суду від 28 січня 2025 року, ухваленій у справі № 460/18195/23.

49. За наведеного Верховний Суд висновує, що виходячи з характеру реалізованих у спірних правовідносинах повноважень ДПС України, мети, з якою ці повноваження надані, та цілями на досягнення яких вони спрямовані, зазначений орган на стадії розгляду заяви про отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів уповноважений вирішувати лише питання стосовно достатності поданих Товариством документів для отримання вказаної ліцензії та перевіряти їх на відповідність установленим до них вимогам щодо форми і змісту. Однак у таких правовідносинах відповідач не має права вимагати і досліджувати документи, які відсутні у наведеному в законі переліку, зокрема, акт перевірки виробництва тютюнових виробів та дозволи санітарно-епідеміологічної служби і органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

50. У разі ж, якщо до заяви про видання ліцензії на виробництво тютюнових виробів додані усі передбачені законом документи, зокрема й атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, який за формою та змістом відповідає вимогам додатка № 3 до Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то юридичні й фактичні підстави для відмови у видання такої ліцензії - відсутні.

51. Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство подало до ДПС України усі необхідні та передбачені законом документи, зокрема й чинний атестат виробництва, який за формою та змістом повністю відповідав вимогам закону й містив усю необхідну й повну інформацію, а отже засвідчував наявність у заявника станом на момент звернення за отриманням ліцензії дозволів санітарно-епідеміологічної служби та органів державного пожежного нагляду стосовно виробництва виробів на підприємстві.

52. Судовим розглядом цієї справи також установлено, що виданню Товариству атестата виробництва, який подавався до ДПС України разом із заявою про отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, передувала відповідна перевірка, передбачена Порядком проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, і що така перевірка була проведена у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

53. Зокрема, суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акту проведеної Державним підприємством «Львівстандартметрологія» перевірки виробництва тютюнових виробів (сигарет, сигар, сигарил) на ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 02 квітня 2024 року № 03/13/210/53-24 така перевірка проводилась з метою, зокрема, оцінки виробництва на відповідність чиним санітарним і пожежним нормам, правилам та нормативам екологічної безпеки.

54. У пункті 2.2 розділу ІІ вищезгаданого акту перевірки зазначено, що на ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» розроблено стандарти підприємства на виконання робіт із виготовлення тютюнових виробів, у тому числі розроблена технологічна інструкція виготовлення тютюнових виробів. Разом з технічною та організаційно - розпорядчою документацією системи управління якістю підприємства створено комплект технічної документації (включаючи нормативну, технологічну), яка містить вимоги нормативно - правових актів з охорони навколишнього середовища, санітарних і пожежних норм, правил та нормативів екологічної безпеки.

55. У пункті 1 розділу VI. «Висновки» акту перевірки від 02 квітня 2024 року № 03/13/210/53-24 вказано, що підприємство забезпечене актуалізованим фондом нормативної та технологічної документації.

56. З огляду на такі обставини та наявне нормативно - правове регулювання спірних у цій справі правовідносин, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені у оскарженому розпорядженні ДПС України підстави для відмови у виданні Товариству ліцензії на виробництво тютюнових виробів спростовуються наявними у справі доказами і не ґрунтуються на законі, а тому така відмова є протиправною й порушує права позивача.

Щодо належності способу судового захисту прав у спірних правовідносинах

57. У цій конкретній справі Товариство обґрунтовувало порушення своїх прав тим, що при зверненні до відповідача із заявою про отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів ним були подані заява та повний пакет усіх необхідних та визначених у законі документів, у зв`язку з чим, за позицією позивача, правових підстав для відмови у виданні йому ліцензії на виробництво тютюнових виробів у спірних правовідносинах у ДПС України не виникло.

58. Позивач наполягав, що за таких обставин обраний ним спосіб судового захисту у цій конкретній ситуації закону не суперечить, забезпечує повне відновлення правового становища сторін спору у справі, яка розглядається, не становить неправомірного втручання у права та повноваження контролюючого органу або інших осіб й відповідає обсягу порушеного права.

59. Суди попередніх інстанцій визнали такі доводи слушними та обґрунтованими й з урахуванням фактичних обставин цієї справи дійшли висновку про задоволення позову відповідно до сформульованих у ньому вимог.

60. Надаючи оцінку таким аргументам та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд бере до уваги те, що згідно з установленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» подала усі необхідні й визначені законом документи для отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, а саме - заяву від 29 травня 2024 року № 29/05/24 про видачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів, до якої були долучені такі документи (оригінали та належним чином засвідчені копії):

3. Копія Статуту ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика» від 23 січня 2020 року;

61. У оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій установили, що зазначені вище документи відповідають переліку документів, які додаються до заяви про надання ліцензії, у тому числі на виробництво тютюнових виробів, наведеному у статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Суди також установили, що вказані документи відповідали вимогам законодавства.

62. Фактичні обставини цієї справи також підтверджують відсутність зі сторони ДПС України жодних зауважень до інших, окрім атестата виробництва, документів, які подавались Товариством разом із заявою про отримання ліцензії на виробництво тютюнових виробів, а також відсутність вказівок про невідповідність їх змісту та форми вимогам закону, не наводила відомості про недоліки, які б перешкоджали у їх прийнятті до розгляду та унеможливлювали б видання позивачу вказаної ліцензії.

63. Що ж до атестату виробництва, то суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених у судових засіданнях, дійшли обґрунтованого висновку про його відповідність вимогам закону щодо форми та змісту такого документу й не встановили обставин, які б підтверджували викладені у спірному розпорядженні мотиви, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів.

64. Вищевикладеного відповідач не спростував і не довів законності прийнятого ним розпорядження, не вказав на існування інших обставин, які б зумовлювали неможливість видання Товариству ліцензії на виробництво тютюнових виробів на підставі поданих ним у спірних відносинах заяви та документів, які були подані у повному обсязі та відповідали закону.

65. Більше того, скаржник зазначав, що при повторному зверненні до контролюючого органу із заявою про видання ліцензії на виробництво тютюнових виробів Товариство додало відповідні документи щодо відповідності санітарним, пожежним, екологічним нормам і правилам.

66. Верховний Суд акцентує увагу на визначеному у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданні адміністративного судочинства, яке полягає у наданні ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також враховує приписи частини четвертої статті 242 цього ж Кодексу, згідно з якими судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

67. Колегія суддів зауважує, що адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб`єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб`єкта приватного права.

68. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

69. Застосовуючи вищезгадані висновки до спірних у цій справі правовідносин з урахуванням фактичних обставин справи, що розглядається, Верховний Суд вважає обґрунтованими і підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що Товариство виконало усі визначені законом умови для отримання спірної ліцензії, яка, однак, протиправно та усупереч закону не була видана відповідачем, що становить порушення прав позивача.

70. Оскільки суди не встановили, а відповідач не довів наявності перешкод для видання позивачу ліцензії на виробництво тютюнових виробів відповідно до поданого ним пакету документів та передбачених законом правових підстав для відмови у виданні такої ліцензії, то Верховний Суд погоджується з наведеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами про підставність заявлених у цій справі вимог та належність обраного у цьому конкретному випадку способу судового захисту порушених прав, який закону не суперечить.

Щодо доводів відповідача про втручання суду в його повноваження.

71. Колегія суддів підкреслює, що суд, виходячи з положень частини першої статті 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, а тому не може підміняти відповідного суб`єкта владних повноважень (органу державної влади чи місцевого самоврядування) й перебирати на себе його повноваження, вирішуючи питання, які охоплюються його виключною компетенцією, та приймаючи рішення замість такого суб`єкта.

72. Однак адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень. Ефективний спосіб судового захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків). Ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення можливого примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту поняття «ефективний спосіб судового захисту порушених прав».

73. Верховний Суд враховує, що предмет спору у справі, яка розглядається, охоплює розпорядження ДПС України, яке за своїм змістом, юридичною природою, спрямуванням та правовими наслідками є актом індивідуальної дії.

74. Частини друга, третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають повноваження адміністративного суду, у разі задоволення позову, прийняти рішення про скасування індивідуального акта й зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або обрати інший спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

75. У цій постанові Верховний Суд вже виклав висновок про те, що обраний позивачем спосіб судового захисту є належним, не суперечить закону й відповідає обсягу його порушених прав, забезпечує повне їх поновлення у межах одного провадження, у тому числі шляхом примусового виконання судового рішення, ухваленого по суті спору.

76. Наявні у спірних правовідносинах повноваження відповідача не є дискреційними і не передбачають права діяти на власний розсуд, не встановлюють для ДПС України іншого варіанту поведінки аніж видати суб`єкту господарювання ліцензію на виробництво тютюнових виробів у разі виконання ним усіх вимог законодавства, встановлених для отримання такої ліцензії, а також подання відповідної заяви та передбачених законом документів, зокрема, атестата виробництва.

77. За наведеного, Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення не становлять жодного втручання у повноваження відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій, обґрунтовано визнавши протиправним та скасувавши спірний індивідуальний акт, фактично зобов`язали ДПС України вчинити дії, які цей орган повинен був вчинити самостійно за законом у спірних правовідносинах, не маючи інших альтернативних варіантів поведінки.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

79. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

80. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та не допустили порушення норм процесуального права, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а тому не вбачає підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги.

81. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик