ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 380/19695/21

адміністративне провадження № К/990/10425/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року (головуюча суддя Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Мікула О.І., Ніколін В.В.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-СТИЛЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБРОМТРЕЙД» про визнання недійсними правочинів, стягнення коштів в дохід держави,

установив:

У листопаді 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-СТИЛЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБРОМТРЕЙД» (далі - відповідачі), в якому просило визнати недійсними договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна від 17 грудня 2020 року (б/н), укладені між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД», на підставі яких виписано податкову накладну від 17 грудня 2020 року №1; стягнути в дохід держави з ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» 402' 908' 400 грн, а з ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» - все одержане майно за договорами купівлі-продажу від 17 грудня 2020 року, а саме: комплекс загальною площею 267,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 15, земельну ділянку площею 0,6352 га, кадастровий номер 2323081800:02:010:0001 (за тією ж адресою) та обладнання в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно із специфікацією.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що укладені між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» правочини, на підставі яких виписано податкову накладну від 17 грудня 2020 року №1, спрямовані на створення штучних підстав з метою незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, зменшення податкових зобов`язань. Контролюючий орган доводив, що відповідачі (сторони правочинів) не мали на меті досягнення наслідків, обумовлених укладеними правочинами, натомість, операція з продажу рухомого та нерухомого майна має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної від 17 грудня 2020 року №1 для переміщення податкового кредиту з ознакою фіктивності на суму 67' 151' 400 грн (ПДВ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року. залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, контролюючому органу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), нереальності спірних договорів, укладення їх з метою отримання незаконної податкової вигоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а його аргументи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження контролюючим органом зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Як переконує заявник касаційної скарги суди при розгляді даної справи не дослідили належним чином обставини та докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, в їх сукупному взаємозв`язку один з одним, не перевірили реальність господарських взаємовідносин між відповідачами за правочинами, щодо яких контролюючим органом заявлено вимогу про застосування наслідків визнання господарських зобов`язань недійсними, натомість, суди сконцентрували свою увагу виключно на тому, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ГУ ДПС у Львівській області щодо відмови у реєстрації податкової накладної ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» від 17 грудня 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та зобов`язано зареєструвати таку.

У світлі своїх доводів позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №807/3996/13-а, який зводиться до того, що «саме суд, який розглядає справу щодо стягнення отриманого за зобов`язанням, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має встановити факт наявності умислу сторін на вчинення саме такого зобов`язання (правочину)».

Окрім того, заявник касаційної скарги звертає увагу на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 22 червня 2020 року у справі №177/1942/16-ц) про те, що «наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору» .

Також, на думку контролюючого органу суди попередніх інстанцій не врахували тієї обставини, що посадовими особами Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях, у яких фігурують ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД», відкритих за фактами умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великих розмірах.

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суди обох інстанцій - не дослідили в повному обсязі зібрані у справі докази.

Відповідачі - ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД», своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались, що, втім, не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій 17 грудня 2020 року між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» (продавець) та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» (покупець) укладено низку договорів купівлі-продажу, а саме:

1) договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого продавець продав (передав у власність), а покупець придбав (прийняв у власність) комплекс загальною площею 267,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 15. Ринкова вартість комплексу відповідно Звіту про визначення ринкової вартості об`єктів нерухомості, складеного ТОВ «Ріелтер-Україна», становить 216'402' 102 грн з ПДВ;

2) договір купівлі-продажу рухомого майна, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець оплатити та прийняти обладнання в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією. Ціна обладнання згідно зі Звітом про визначення ринкової вартості обладнання, складеного ТОВ «Ріелтер-Україна», становить 31' 547' 727,60 грн з урахуванням ПДВ;

3) договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав земельну ділянку площею 0,6352 га, кадастровий номер 2323081800:02:010:0001, місце розташування: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 15. Ринкова вартість земельної ділянки, що є предметом цього договору, згідно зі Звітом про визначення ринкової вартості об`єктів нерухомості, складеного ДП «ПІККАРД ЕНД КО ЛТД», становить 12' 338' 400 грн з ПДВ. За домовленістю сторін продаж вчинено за 154' 958' 570,40 грн з ПДВ.

Далі, як установили суди попередніх інстанцій, на виконання умов вказаних договорів 17 грудня 2020 року сторонами було складено акт приймання-передачі газонаповнювальної станції скраплених вуглеводневих газів. Загальна вартість газонаповнювальної станції скраплених вуглеводневих газів становить 402' 908' 400 грн (в тому числі ПДВ 67' 151' 400 грн).

На виконання умов перелічених вище договорів купівлі-продажу сторонами складено акт приймання-передачі газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів, вартість якої становить 402' 908' 400 грн (у тому числі ПДВ 67' 151' 400 грн).

У травні 2021 року ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» подано адміністративний позов до ГУ ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області щодо відмови у реєстрації податкової накладної ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» №1 від 17 грудня 2020 року в ЄРПН; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Львівській області №2668869/39072340 від 19 травня 2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 17 грудня 2020 року в ЄРПН; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН складену ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» податкову накладну №1 від 17 грудня 2020 року датою її первинного подання платником податків на реєстрацію (15 січня 2021 року).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №380/8213/21 позовні вимоги ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» задоволено в повному обсязі.

Поряд із тим, 04 серпня 2021 року Державною податковою службою України складено висновок Аналітичного дослідження №43/99-00-08-04-20/39072340 «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТМ-СТИЛЬ», ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» та ТОВ «ТЕТРА КАПІТАЛ» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01 січня 2020 року по 22 липня 2021 року.

Далі, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №380/8213/21 та прийнято нове рішення про відмову ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» в задоволенні позовних вимог.

У листопаді 2021 року ГУ ДПС у Львівській області, керуючись приписами підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із даним позовом про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД».

Як видно із установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, вже у ході судового розгляду справи стало відомо, що постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року й залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, яким було задоволено позовні вимоги ТОВ «ТМ-СТИЛЬ».

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (…).

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

За приписами пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтями 72 та 73 ПК України встановлено правила збору та отримання інформації подібного роду.

Пунктом 74.3 статті 74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Проаналізувавши наведені вище норми ПК України суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реалізація позивачем як контролюючим органом покладених на нього повноважень, в тому числі щодо звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинні ґрунтуватись на інформації, яка міститься у певних документах (джерелах), які перелічені у статтях 72 та 73 ПК України.

Далі, звернувшись до приписів КАС України, які регламентують поняття доказів, та, власне, встановлюють правила (обов`язок) доказування в адміністративному судочинстві (статті 72-77 Кодексу), суди зробили висновок, що предметом доказування у цій справі є мета договору, як така, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 207 ГК України та стаття 203 ЦК України). На думку судів, така інформація у спірних правовідносинах має бути зібрана та відображена у певних засобах доказування, які відповідають вимогам, зазначеним у наведених нормах (акти перевірки, довідки, вирок суду тощо). Разом з тим, як виснували суди, матеріали справи вказаних доказів не містять.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про те, що операція з продажу ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів на адресу ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» має ознаки правочину, метою якого була реєстрація податкової накладної №1 від 17 грудня 2020 року для переміщення податкового кредиту з ознаками фіктивності на суму 67' 151' 400 грн ПДВ, зроблені із посиланням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №380/8213/21, суди попередніх інстанцій врахували, що означене рішення скасоване постановою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року із залишенням в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року. Суди врахували, що у своїй постанові Верховний Суд зазначив, що ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» надано контролюючому органу первинні документи, які підтверджують та розкривають суть, внутрішній бік господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну №1 від 17 грудня 2020 року за правилом першої події. Далі, зіславшись на положення частини четвертої статті 78 КАС України, яка визначає підстави звільнення від доказування обставин, встановлених рішенням у адміністративній справі, суди вважали, що позивачем не доведено наявність умислу у відповідачів на укладення правочинів, на підставі яких виписано податкову накладну №1 від 17 грудня 2020 року на загальну суму 402' 908' 400 грн з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і, як наслідок, констатували відсутність правових підстав для висновку про недійсність цих правочинів й для застосування відповідних наслідків.

Колегія суддів КАС ВС вважає такі висновки передчасними, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Здійснивши аналіз наведених вище приписів Цивільного та Господарського кодексів України Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року у справі №807/3996/13-а виснував, що саме суд, який розглядає справу щодо стягнення отриманого за зобов`язанням, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має встановити факт наявності умислу сторін на вчинення саме такого зобов`язання (правочину).

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Так, звертаючись із даним позовом контролюючий орган доводив, що правочини, укладені між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД», спрямовані на створення штучних підстав для незаконного права на податковий кредит і, як наслідок, зменшення податкових зобов`язань (сторони не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором, а уклали його виключно з метою отримання податкової вигоди). До такого висновку позивач дійшов за наслідками вивчення висновку аналітичного дослідження ДПС України «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» , ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» та ТОВ «ТЕТРА КАПІТАЛ» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом». У вказаному аналітичному дослідженні зібрано низку фактів, зокрема, про те, що посадові особи ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» здійснили продаж газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів згідно з договорами купівлі-продажу від 17 грудня 2020 року на адресу ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» за вартістю 402' 908' 400 грн, що не відповідає ринковій, яка раніше отримана як внесок у статутний фонд ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» від ТОВ «ТЕТРА КАПІТАЛ» відповідно до Протоколу загальних зборів №1 від 30 листопада 2020 року у розмірі 6' 520' 000 грн. ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД», своєю чергою, використало для оплати кошти, отримані як внесок до статутного капіталу від «ризикового» суб`єкта господарювання - АТ «ЗНВКІФ «АРАБЄСКАЛЄ 1». На підтвердження своїх доводів позивач посилався на відповідні докази, які додав до позовної заяви.

Поряд із тим, означені факти не були досліджені й перевірені судами попередніх інстанцій та не отримали правової оцінки у судових рішеннях, натомість, суди обмежились констатацією того, що позивачем (контролюючим органом) не доведено належними, допустимими, достовірними доказами обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги про визнання описаних вище правочинів недійсними. Суди, переклавши обов`язок доказування в цій справі виключно на позивача, фактично самоусунулись від виконання свого процесуального завдання, передбаченого КАС України, та не перевірили, чи вчинення відповідних правочинів між ТОВ «ТМ-СТИЛЬ» та ТОВ «ВЕСТБРОМТРЕЙД» переслідувало мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Варто звернути увагу й на те, що у своїх мотивах суди зазначили, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, й така повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає частині першій статті 62 Конституції України.

На вказане колегія суддів зазначає, що відсутність в діях службових осіб відповідачів складу злочину (що було б установлено вироком судом в кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності) не може свідчити про відсутність мети, з якою вони укладали договори, про які йде мова в цій справі, та яка (мета), як це доводить контролюючий орган, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, адже така мета може проявлятись не лише в ухиленні від сплати податків, скоєнні злочину, а й в отриманні безпідставних преференцій з боку держави, зокрема, формування та відшкодування ПДВ, незаконне заволодіння майном тощо.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки невстановлення і ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Заявником касаційної скарги у даному випадку обґрунтовано заявлену у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України.

Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, з урахуванням судової практики Верховного Суду.

Керуючись статтями 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська