ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/21545/23

адміністративне провадження № К/990/2470/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу № 380/21545/23

за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С., Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Чаплик І.Д.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Довга О.І., суддів: Глушко І.В., Запотічний І.І.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С. (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області (далі - відповідач 2, ТУ ДСА в Львівській області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 3, ДСА України), в якому просив:

1.1. визнати незаконними дії керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області, Лариси Квасниці, а також працівників апарату цього суду, які полягають у порушенні вимог пункту 1 Розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, при реєстрації обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 №420221414000042, які надійшли від Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з датою реєстрації 10.11.2022 вхідний номер №5001, а також стосовно того, що на копії супроводжувального листа прокурора відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що не відповідає вимогам приписів пункту 3 Розділу II вказаної Інструкції;

1.2. визнати незаконними дії начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023;

1.3. визнати незаконними дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівниками апарату Мостиського районного суду Львівської області було прийнято і зареєстровано обвинувальний акт щодо нього з порушенням строків проведення досудового розслідування, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, останнім днем досудового розслідування, встановленого судом, є 04.11.2022, тоді як обвинувальний акт був зареєстрований в суді 10.11.2022. Позивач доводить, що вказане є порушенням працівниками суду вимог пункту 1 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814. Крім того, на копії супроводжувального листа прокурора відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що не відповідає вимогам приписів пункту 3 Розділу II вказаної Інструкції.

2.1. Позивач вказує, що на дії працівників суду ним подана скарга в порядку Закону України «Про звернення громадян» до ТУ ДСА в Львівській області, на яку останнім надано відповідь листом від 20.03.2023, зміст якої дозволяє позивачу дійти висновку, що її перевірка посадовими особами ТУ ДСА в Львівській області обмежилася лише відібранням пояснень у керівника апарату суду, а висновок про відсутність жодних порушень зроблено на підставі суб`єктивних пояснень керівника апарату суду. Вважаючи, що начальник ТУ ДСА в Львівській області діяв не у відповідності з покладеними на нього обов`язками, позивач подав скаргу на його дії до ДСА України, у відповідь на яку отримав лист від 08.06.2023, який за своєю суттю є аналогічним відповіді начальника ТУ ДСА в Львівській області від 20.03.2023 та носить суто формальний характер, ґрунтуючись лише на поясненнях керівника апарату суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С. , ТУ ДСА в Львівській області, ДСА України про визнання протиправними дій на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

3.1. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України, є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, однак цей спір не віднесений до юрисдикції жодного суду та не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

3.2. Так, суди обох інстанцій зазначили, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування є процесуальною дією, яка вчиняється суддею в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України. Відтак, обставини дотримання строку подання обвинувального акта, в тому числі при його реєстрації працівниками апарату суду є предметом дослідження та надання їм правової оцінки при вчиненні процесуальних дій в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України, а тому такий спір не може бути предметом судового розгляду.

3.3. На переконання судів попередніх інстанцій, дії учасника справи у разі його незгоди з дотриманням строку подання обвинувального акта випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду.

3.4. Із посиланням на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 240/533/21, від 26.05.2021 у справі № 460/9271/20, від 27.11.2019 у справі № 320/3328/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18, суди попередніх інстанцій акцентували увагу на тому, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

3.5. Суди також врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2022 у справі №640/26829/21, відповідно до якої вчинення працівниками апарату суду заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Право особи, яка бере участь у судовому процесі (кримінальному провадженні) на незалежний і безсторонній суд забезпечується у передбачений процесуальним законодавством спосіб, у тому числі реалізацією права заявити відвід судді, можливістю оскарження рішення з підстав розгляду справи (заяви, інших матеріалів) незаконним складом суду, якщо таке рішення може бути оскаржене, тощо.

3.6. Крім того, суди врахували позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.04.2018 у справі №820/5586/16, яка вказала на те, що дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

3.7. Як зауважили суди попередніх інстанцій, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду (працівників апарату суду), відповідно ухваленого або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом.

3.8. Щодо вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА у Львівській області та ДСА України стосовно розгляду скарг позивача на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області, суди обох інстанцій зазначили, що вказані вимоги є похідними від первинної вимоги, оскільки обґрунтовуються саме незаконністю дії працівників апарату щодо реєстрації обвинувального акта, при цьому аргументи позивача не стосуються процедурних порушень щодо розгляду його скарг, а тому ці вимоги також не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

3.9. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що згідно висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у схожих за містом правовідносин (постанови від 10.06.2021 у справі № 380/1854/20, від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, а справу №380/21545/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4.1. У касаційній скарзі касатор висловлює незгоду із підставами відмови у відкритті провадження та вказує, що у позовній заяві посилався на те, що керівником та працівниками апарату Мостиського районного суду були допущенні порушення, які не пов`язані зі здійсненням процесуальних функцій та які не пов`язані з відправленням судом правосуддя, а оскаржуються дії, що відносяться до управлінських функцій, а саме недотримання вимог нормативно-правового акту - Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, яка регламентує, зокрема, порядок роботи з документами з моменту їх надходження до суду.

4.2. Як зазначає скаржник, відповідно до офіційного повідомлення за підписом посадової особи суду, обвинувальний акт надійшов нарочно, проте зареєстрований у суді був тільки 10.11.2022, тобто через 6 днів, що свідчить про порушення вищевказаних вимог Інструкції. Крім того, на копії супроводжувального листа, який надав суду прокурор, відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що також не відповідає вимогам приписів І пункту 3 Розділу II Інструкції.

4.3. Водночас Інструкцією передбачено, що у разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.

4.4. При цьому, як зауважує позивач, саме на керівника апарату суду покладено обов`язок видання розпорядження із зазначенням причин неможливості реєстрації кореспонденції в день її надходження та встановлення іншого терміну здійснення реєстрації вхідної кореспонденції, але цей термін має бути не пізніше наступного робочого дня після настання обставин, що унеможливили реєстрацію кореспонденції в день її надходження.

4.5. Оскільки керівником апарату суду вказаних дій не було вчинено, про що свідчить відсутність розпорядження в матеріалах кримінального провадження, а реєстрацію обвинувального акта здійснено тільки 10.11.2022, як вказується у письмовій відповіді голови суду, то, на переконання позивача, в діях керівника апарату суду вочевидь наявні грубі порушення вимог вказаної Інструкції, що своєю чергою дає підстави вважати такі дії керівника апарату суду протиправними (незаконними).

4.6. У цьому зв`язку, касатор уважає, що у цій справі виник публічно-правовий спір з правовідносин, які стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень (керівника апарату суду) управлінських функцій, пов`язаних з порушенням вимог Інструкції (предмет спору) і розгляд цього спору безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, окрім суду адміністративної юрисдикції.

4.7. Натомість суди попередніх інстанцій, на його думку, не визначилися ні з предметом позову, ні з предметом спору, що призвело до ухвалення незаконних рішень. При цьому, висновки судів, що до того, що підстави позову стосуються оскарження процесуальних дій суду, пов`язаних з порушенням строків проведення досудового розслідування, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також з тим, що суддя Мостиського районного суду Білоус Ю.Б., який розглядає кримінальну справу, відмовив у закритті кримінального провадження, є помилковими.

4.8. Вказане, як зазначає касатор, стосується також і позовних вимог до інших відповідачів - ТУ ДСА у Львівській області та ДСА України. Так, у позовній заяві позивач вказував, що надані відповідачами відповіді носять виключно поверхневий характер, ніякої об`єктивної та всебічної перевірки викладених у скарзі обставин не здійснювалося, як того вимагає Закон України «Про звернення громадян», а тому такий розгляд скарг є неналежним і протиправним.

5. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

7. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2024 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримана ТУ ДСА в Львівській області та ДСА України 01.02.2023, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до «Електронного кабінету» цих відповідачів. Ухвалу Верховного Суду від 01.02.2024 про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою отримано керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта», ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0600247580708. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідачі не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

9. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним у цій статті шляхом.

10. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

11. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

12. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

13. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

14. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

15. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Слід зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

19. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

20. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Обґрунтовуючи підстави для звернення до адміністративного суду із цим позовом ОСОБА_3 вказує, що працівниками апарату Мостиського районного суду Львівської області було прийнято і зареєстровано обвинувальний акт щодо нього з порушенням строків проведення досудового розслідування, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України. Водночас реєстрація обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування є підставою для закриття кримінального провадження, як то передбачено пунктом 10 частини першої статті 284 та статті 314 КПК України.

22. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що дії учасника справи у разі його незгоди з дотриманням строку подання обвинувального акта випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду.

23. Суди обох інстанцій також зазначили, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування є процесуальною дією, яка вчиняється суддею в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України. Відтак, обставини дотримання строку подання обвинувального акта, в тому числі при його реєстрації працівниками апарату суду є предметом дослідження та надання їм правової оцінки при вчиненні процесуальних дій в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України, а тому такий спір не може бути предметом судового розгляду.

24. Оцінюючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

25. Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

26. Кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

27. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

28. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

29. Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 314 КПК України суд має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадках встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

30. Пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

31. Таким чином, прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження з вказаних підстав, є процесуальною дією, яка вчиняється суддею в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України.

32. Оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 240/533/21, від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20, від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №820/5586/16, вказала на те, що дії суду (судді), вчинені при виконанні обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

34. У цій справі позивач посилається на вчинення порушень працівниками апарату суду при прийнятті та реєстрації обвинувального акта з порушенням строків.

35. Відповідно до частин другої-четвертої статті 35 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов`язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

36. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, яку враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, обов`язок працівників апарату відповідного суду зареєструвати та розподілити подану позовну заяву в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом і Положенням про АСДС, а тому спір за позовом фізичної особи, яка звернулася до суду, але він не виконав обов`язку щодо реєстрації та розподілу через автоматизовану систему документообігу позовної заяви, необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

37. У постанові від 31.10.2018 у справі № 826/14690/17 Верховний Суд зазначив, що вчинення працівниками апарату суду заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Право особи, яка бере участь у судовому процесі (кримінальному провадженні) на незалежний і безсторонній суд забезпечується у передбачений процесуальним законодавством спосіб, у тому числі реалізацією права заявити відвід судді, можливістю оскарження рішення з підстав розгляду справи (заяви, інших матеріалів) незаконним складом суду, якщо таке рішення може бути оскаржене, тощо.

38. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування є процесуальною дією, яка вчиняється суддею в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України. Відтак, обставини дотримання строку подання обвинувального акта, в тому числі при його реєстрації працівниками апарату суду є предметом дослідження та надання їм правової оцінки при вчиненні процесуальних дій в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України, а тому такий спір не може бути предметом судового розгляду.

39. Своєю чергою, дії учасника справи у разі його незгоди з дотриманням строку подання обвинувального акта випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду.

40. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.10.2019 у справі № 640/21170/18 та Верховного Суду у постанові від 16.01.2020 у справі № 826/16580/17, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду (працівників апарату суду), відповідно ухваленого або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

41. У цьому аспекті варто зазначити, що питання бездіяльності апарату суду в частині дотримання вимог Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом ДСА 17.12.2013 № 173 та чинної до 20.08.2019 щодо обов`язку реєстрації та розподілу апеляційної скарги, поданої учасником справи (невнесення відповідних відомостей та не реєстрації апеляційної скарги учасника справи) було предметом розгляду Верховного Суду у постановах від 16.01.2020 та від 26.05.2022 у справі № 0540/9336/18-а.

42. У цій справі Верховний Суд зазначив, що обов`язок працівників апарату відповідного суду зареєструвати та розподілити подану апеляційну скаргу в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом і Положенням про АСДС, чинним на час подання апеляційної скарги. Так, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

43. А тому, за висновком Верховного Суду, допоки апеляційна скарга не зареєстрована та не розподілена в АСДС, особа позбавлена можливості реалізувати її право на судовий захист. З огляду на вказане між позивачем (апелянтом) і апеляційним судом в частині внесення відомостей та реєстрації апеляційної скарги в АСДС апеляційної скарги виникли публічно-правові правовідносини, пов`язані з виконанням судом повноважень, закріплених у КАС України та Положенні про АСДС, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30.

44. Натомість у цій справі обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420221414000042, які надійшли від Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону стосовно позивача було зареєстровано та розподілено працівниками Мостиського районного суду Львівської області в АСДС, отже у цьому випадку, на відміну від справи № 0540/9336/18-а, спірні правовідносини не пов`язані із позбавленням особи реалізації права на судовий захист внаслідок невнесення відомостей та реєстрації відповідних матеріалів до АСДС.

45. В контексті викладеного, Суд зазначає, що фактично позовні вимоги стосовно оскарження дій працівників та керівника апарату суду щодо прийняття та реєстрації обвинувального акта з порушенням строків, спрямовані на врегулювання та захист прав та інтересів позивача в межах кримінального провадження, а тому не підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

46. Оцінка цим обставинам повинна бути надана при вирішенні питання про дотримання прокурором строку подання обвинувального акту до суду.

47. Беручи до уваги наведене, за обставин цієї справи між позивачем, працівниками та керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області відсутні публічно-правові відносини, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що заявлені до них позивачем позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

48. При цьому, суди попередніх обґрунтовано зауважили також про те, що цей спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

49. Підсумовуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними дії керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області, Лариси Квасниці, а також працівників апарату цього суду, які полягають у порушенні вимог пункту 1 Розділу II Інструкції № 814, при реєстрації обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 №420221414000042, які надійшли від Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з датою реєстрації 10.11.2022 вхідний номер № 5001, а також стосовно того, що на копії супроводжувального листа прокурора відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що не відповідає вимогам приписів пункту 3 Розділу II вказаної Інструкції.

50. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

51. Відтак, з огляду на приписи статті 350 КАС України, судові рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.

52. Водночас висновки судів щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання незаконними дії начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 та дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023, як похідних від вищевказаних вимог є помилковими з огляду на таке.

53. Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів є Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВП (далі - Закон України № 393/96-ВР).

54. Статтею 1 цього Закону закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

55. У відповідності до статті 3 Закону України № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

56. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

57. Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до ТУ ДСА в Львівській області зі скаргою від 20.03.2023 на дії при проведенні працівниками апарату суду реєстрації обвинувального акту стосовно позивача та скаргою до ДСА України на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023, які подавалася в порядку Закону № 393/96-ВР, про що в них було прямо зазначено.

58. Згідно з статтею 19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

59. Серед підстав позову позивач посилається, зокрема, на те, що надані ТУ ДСА в Львівській області та ДСА Країни відповіді на його скарги носять суто формальний характер, ґрунтуючись лише на поясненнях керівника апарату суду, що, на думку позивача, свідчить про неналежний їх розгляд. Вказане і слугувало підставою для звернення позивача до суду із позовом в цій частині позовних вимог.

60. Тож саме ці підстави суди попередніх інстанцій і мали перевірити та надати їм належну оцінку.

61. При цьому, заявлені позивачем позовні вимоги до ТУ ДСА в Львівській області та ДСА України становлять самостійний предмет спору.

62. Колегія суддів зауважує, що справи про оскарження дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з приводу розгляду звернень громадян є справами адміністративної юрисдикції, що визначено положеннями КАС України.

63. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі ухилилися від надання оцінки підставам позову, а відтак і від вирішення спору в цій частині позовних вимог по суті.

64. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

65. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

66. Відтак, оскаржувані судові рішення в частині відмови у відкритті провадженні за позовними вимогами про визнання незаконними дії начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 та дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023 підлягають скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

67. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року в частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання незаконними дії начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023 та дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023 скасувати та направити справу № 380/21545/23 в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов