№ 380/22572/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року

м. Київ

справа №380/22572/21

адміністративне провадження № К/990/10271/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 380/22572/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (головуючий суддя: Карп`як О. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року (колегія у складі: головуючого судді Ніколіна В. В., суддів: Гінди О. М., Пліша М. А.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та поновлення виплати пенсії позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві;

- відновити та виплачувати позивачу пенсію за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з виплатою заборгованості з пенсії одним платежем за період з 07 жовтня 2009 року на день фактичної виплати пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок;

- виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, одним платежем;

- встановити спосіб виконання судового рішення шляхом виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що пенсійним органом протиправно та в порушення вимог чинного законодавства відмовлено позивачу у поновленні виплаті пенсії за віком.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона звернулася із заявою через представника, а не особисто, що не відповідає вимогам Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. Відтак, пенсійний орган діяв в межах повноважень визначених законом, і у нього були відсутні законні підстави задовольняти заяву про поновлення пенсії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 27 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржниця просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області у 14-денний строк надати суду звіт про виконання судового рішення.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, судами під час прийняття рішення у справі не враховано правові висновки Верховного Суду викладений у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 757/12134/14, від 05 лютого 2020 року у справі № 501/28/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 500/484/17, від 21 грудня 2020 року у справі № 229/4165/17, та від 20 січня 2022 року у справі № 280/4551/21 та інші.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 27 квітня 2022 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2022 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Коваленко Н. В., Рибачук А. І.

9. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року та

постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року у справі за вищезазначеним позовом.

10. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 жовтня 2021 року позивачем була заповнена заява про призначення/перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якій ОСОБА_1 просила перерахувати, поновити з 07 жовтня 2009 року пенсію за віком. Також додана розписка-повідомлення про перелік документів, які додані до вказаної заяви. У цій заяві позивачем зазначено власну адресу проживання та місце реєстрації, якими є: HaGiLad St3/102, Naharuya, 2222202, Іsrael.

12. 26 жовтня 2021 року представником позивача було подано заяву про відновлення пенсії за віком, в якій він просив: прийняти заяву про перерахунок та відновлення виплати пенсії з необхідними документами, провести засвідчення відповідності копій документів, що додаються їх оригіналах, винести в термін до 10 днів рішення про перерахунок та відновлення пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з індексацією і компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії, виплачувати пенсію на вказаний банківський рахунок; надати заявнику виписку з розпорядження про перерахунок пенсії за віком, з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії, з посиланням на нормативні акти; рішення з випискою направити в установлений термін за адресою представника заявника, копію - на адресу електронної пошти.

13. 16 вересня 2021 року пенсійний орган листом вих. № 13201-13826/З-52/8-1300/21 надав відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо розміру пенсійної виплати, періодів страхового стажу, заробітної плати та причин припинення виплати пенсії.

14. 22 листопада 2021 року за вих. № 17172-16455/З-55/8-1300/21 відповідач на адресу позивача направив лист, в якому повідомив, що відсутні будь-які правові підстави для поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зазначено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , слід особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації).

15. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

19. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

20. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

21. Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

22. Згідно із частиною третьою статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

23. Крім того, Cуд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

24. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.

25. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

26. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

27. Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

28. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.

29. Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

30. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

31. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

32. Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

33. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

34. Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

35. Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

36. Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

37. Тому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що позивачка, незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний відновити їй виплату пенсії.

38. Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

39. Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.

40. Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 «Пічкур проти України» від 7 лютого 2014 року.

41. Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.

42. Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.

43. Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, у справі від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:

1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;

2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов`язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;

3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;

4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;

5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);

8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

44. В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17), від 30 вересня 2019 року у справі № 475/164/17, від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.

45. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

46. Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

47. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

48. Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

49. У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

50. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

51. Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

52. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.

При цьому законодавцем чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

53. З пункту 3 резолютивної частини Рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.

55. Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

56. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.

57. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26 жовтня 2021 року представником позивачки, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано безпосередньо до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивачки про поновлення пенсії.

58. При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

59. Відповідно до пункту 1.2 та пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

60. Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка повинна особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.

61. Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі № 501/28/17 та від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.

63. За приписами ч. 2 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

64. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

65. Таким чином, сам по собі факт звернення особи чи її представника до територіального органу Пенсійного фонду не є підставою для поновлення виплати пенсії, а таке поновлення можливе лише після з?ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

66. Крім того, за змістом частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду.

67. Згідно зі пункту 4.3. Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

68. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, однією з підстав відмови у поновленні виплати пенсії позивачці стало те, що заява про перерахунок та відновлення виплати пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року за формою дод.1 Порядку № 22-1, подана через представника по довіреності в Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, через Відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр) управління обслуговування громадян.

Так, при зверненні представника позивачки із заявою від 26 жовтня 2021 року про поновлення пенсії, останнім отримано роз`яснення Головного управління ПФУ у Львівській області, яке викладено в листі від 22 листопада 2021 року за вих. № 17172-16455/З-55/8-1300/21, про необхідність особистого звернення позивача до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації).

69. Отже, заява представника позивачки фактично розглянута не була і рішення встановленої форми за наслідками розгляду не прийняте.

70. Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

71. Виходячи із наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, а саме, зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 з урахуванням зроблених судом висновків.

72. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.

73. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року, відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві, слід зазначити наступне.

74. Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 1 січня 2016 року 103%), у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачці, належить до повноважень (обов`язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру нарахованої індексації, позивачка не позбавлена права звернутися до суду.

75. Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах у справі № 815/1226/18 (постанова від 20 травня 2020 року, пункт 87), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.

76. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з огляду на те, що призначення, виплата чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

У межах спірних правовідносин поновлення виплати позивачці раніше призначеної пенсії не відбулось, відповідач не вчиняв будь-яких дій, пов`язаних із розрахунком її розміру, як і не визначав у який спосіб здійснювати виплату поновленої пенсії, у зв`язку з чим Суд вважає, що підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести перерахунок пенсій в судовому порядку та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, відсутні.

77. Щодо позовної вимоги про виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, одним платежем, то вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

78. Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

79. Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

80. Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

81. Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

82. За наслідками розгляду цієї справи та часткового задоволення позовних вимог Суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

83. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

84. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

85. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

86. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

87. Згідно квитанції про сплату № 79580 від 07 грудня 2021 року позивачкою сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн; за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції № 4333-3047-6779-6518 від 24 березня 2022 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 362,00 грн, що разом складає 2 270,00 грн. Отже, відшкодуванню підлягає сума - 2 270,00 грн.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області у розгляді заяви представника ОСОБА_1 - Райзмана Олександра Яковича від 26 жовтня 2021 року про поновлення виплати пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Райзмана Олександра Яковича від 26 жовтня 2021 року про поновлення виплати пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

С.Г. Стеценко

Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду