ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/2299/23
адміністративне провадження № К/990/6286/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 (суддя Сидор Н.Т.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А.)
у справі №380/2299/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ УПФУ у Львівській області), у якому просив:
- визнати протиправною діяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо припинення довічної пенсії за вислугу років розміром 90% грошового забезпечення за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та повторне призначення довічної пенсії за вислугу років розміром 70% грошового забезпечення за пенсійною справою №1314015943 (НГУ) від 27.10.2016;
- зобов`язати ГУПФУ у Львівській області відновити ОСОБА_1 виплату довічної пенсії за вислугу років розміром 90% грошового забезпечення за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та провести перерахунки зазначеної пенсії у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами.
2. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024, позов залишив без розгляду.
3. Не погодившись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку і просив скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. ОСОБА_1 є пенсіонером, з 28.12.2010 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення.
5. 30.05.2017 від Головного Управління Національної гвардії України надійшов пакет документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII з урахуванням додаткової вислуги років.
6. ГУ ПФУ у Львівській області відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII проведено розрахунок пенсії за вислугу років з урахуванням додаткової вислуги років, яку обчислено з 27.10.2016 в розмірі 70 відсотків суми грошового забезпечення.
7. ОСОБА_1 14.06.2018 звернувся на Урядову гарячу лінію зі скаргою від 11.06.2018 №2838/Г-20 на неправомірне здійснення відповідачем перерахунку пенсії.
8. Відповідач листом від 27.06.2018 №2888/Г-92/07.05.06 повідомив ОСОБА_1 , що виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII припинено з 26.10.2016 на підставі його заяви від 30.05.2017 та пакету документів для призначення (перерахунку) пенсії за вислугу років, переданих на адресу відповідача Головним Управлінням Національної гвардії України та ним вже надавалось роз`яснення з цього питання листом 21.05.2018.
9. Не отримавши позитивну відповідь щодо виплати довічної пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення та проведення перерахунку зазначеної пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
10. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2023 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
11. Після відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
12. На виконання вимог ухвали суду від 23.08.2023 у справі №380/2299/23 позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якому він вказує, що з моменту отримання повідомлення про безпідставне повторне призначення довічної пенсії за вислугу років, та, як наслідок, в подальшому звернення його соціальних гарантій, до цього часу позивач неодноразово звертався до уповноважених державних установа, організацій, органів влади про поновлення його прав. За результатами розгляду таких звернень отримував відповіді, що зазначені питання розглядаються. Наведене вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Крім того позивач покликається на повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, внаслідок чого він вибув в межах України для захисту Держави в зону бойових дій.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, зокрема щодо звернення до посадових осіб та державних органів (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України тощо) не є тими обставинами, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду із цим позовом в межах встановленого строку.
14. Суди дійшли висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не стосується отримання довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення подальшого перерахунку пенсії позивача, та не є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Позовні вимоги в межах цієї адміністративної справи спрямовані на відновлення виплати пенсії за вислугу років в розмірі 90% після її зменшення до 70 % суми грошового забезпечення.
15. Суди вважають недоречним посилання позивача на положення статті 51 Закону № 2262-XII, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо перерахунку пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом та відсутня зміна розміру грошового забезпечення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
17. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди, вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду, не врахували висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц, від 08.11.2019 у справі №815/1226/18, Верховним Судом у постановах від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 18.01.2023 у справі №160/6211/21 щодо: незастосування положень статей 99 100 КАС України до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплат раніше призначених (нарахованих) пенсій; неврахування, в порушення вимог статті 90 КАС України, поважності причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, що позивач неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з проханням надати відповідь стосовно перерахування йому пенсії та неотримання ним відповідей від відповідача унеможливлювало з`ясувати складові його пенсії і позбавило можливості своєчасно звернутися до суду із цим позовом, мобілізації позивача для захисту держави від російських окупантів; застосування строків, визначених, зокрема, статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
18. Скаржник доводить, що не проведення йому виплати пенсії відбулося з вини держави в особі відповідача і поновлення йому виплати пенсії має проводитись без обмеження будь-яким строком.
19. Скаржник вважає, що наявні підстави для відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.12.2015 у справі №21-5653а15, від 12.04.2016 у справі №462/9427/13-а, від 08.06.2016 у справі №505/2135/14-а, від 11.10.2016 у справі №404/4541/15-а.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
21. Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Положення статті 2, частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
25. В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
26. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
27. Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але й принципи та цінності, а суд має, насамперед, захищати конституційні права та свободи особи; у разі виникнення ситуації, за якої потрібно обрати пріоритет (вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод та узгоджується повною мірою з положеннями Конституції та законів України) - варто робити вибір на користь останнього з дотриманням балансу суспільних та приватних інтересів.
28. Частиною третьою статті 25 Конституції України регламентовано, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
29. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
30. Пенсії відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
31. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
32. З огляду на висновки Конституційного Суду України, що міститься у Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
33. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
34. Як зазначено у пункті 2.8 Рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 у справі № 5-р(ІІ)/2023, відповідно до принципу верховенства права (правовладдя) законодавець може обмежувати конституційні права людини і громадянина за дотримання умов, визначених Конституцією України; установлення обмеження прав людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що воно є домірним (пропорційним) та суспільно потрібним (друге речення абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009); обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх має встановлювати виключно Конституція і закони України, вони мають відповідати легітимній меті, бути обумовленими суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке юридичне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним утручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).
35. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
36. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
37. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
39. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
40. Разом з тим, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
41. Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
42. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
43. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 у справі № 380/10073/20, від 04.07.2023 у справі №620/4707/22, від 20.07.2023 у справі №420/8355/22.
44. Проте колегія суддів вважає помилковим застосування судами попередніх інстанцій шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, виходячи із такого.
45. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
46. Пенсія на пільгових умовах призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
47. За правилами частини першої статті 51 Закону № 2262-XII при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
48. Відповідно до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
49. У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
50. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
51. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до особи у правовідносинах, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
52. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
53. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
54. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
55. Однак, в порушення наведених положень Конституції та КАС України, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про пропуск позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду та залишення позовної заяви без розгляду, не звернули увагу на позовні вимоги позивача, які стосувались протиправності дій відповідача щодо припинення раніше нарахованої йому довічної пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків, які тривають на час звернення позивача до суду з цим позовом, суди не надали оцінку доводам позивача про причини пропуску ним строку звернення до суду, зокрема, його неодноразовим зверненням до відповідача з проханням надати інформацію щодо підстав зменшення йому нарахованого раніше відсотку пенсії та його мобілізацію для захисту держави від російських окупантів.
56. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 122 123 КАС України та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, призвело до передчасного залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
57. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
58. З огляду на вищевикладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
59. Оскільки колегія суддів направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 341 349 353 355 356 359 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №380/2299/23 скасувати.
Справу №380/2299/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб