ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 380/23017/23

адміністративне провадження № К/990/50738/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Глушка І. В., Довгої О. І., Запотічного І. І., у справі № 380/23017/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» (далі - позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2023 року № 8368/13-01-07-05 про нарахування штрафних санкцій на суму 1020 грн; від 28 квітня 2023 року № 8366/13-01-07-05 про відмову у наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 1062573 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» покликається на недотримання контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Згідно з доводами позивача, перед початком проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковий орган зобов`язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки, але фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом та повідомленням до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів. Також не погоджується з висновками перевірки по суті встановлених податкових правопорушень, що викладені в акті перевірки.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 липня 2024 року адміністративний позов задовольнив.

Уважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції акцентував увагу, що право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків виникає не раніше 30 календарного дня з дати надсилання платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Податковий орган не дотримався вимог статті 79 Податкового кодексу України, оскільки взагалі не надіслав у встановленому порядку позивачу ані наказу на проведення перевірки, ані повідомлення про надання документів. Відповідно, на думку місцевого суду, у податкового органу не виникло права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність таких актів, а тому відсутня необхідність перевірки оскаржуваних рішень по суті.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2024 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час апеляційного перегляду справи не підтвердилися висновки місцевого суду про порушення процедури проведення перевірки, оскільки було встановлено, що наказ про проведення перевірки, письмове повідомлення, запит про надання документів та запит про проведення інвентаризації контролюючий орган направив позивачу в електронний кабінет платника засобами електронного зв`язку.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:

Головне управління ДПС у Львівській області наказом № 1087-ПП від 27 березня 2023 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призначило проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з 03 квітня 2023 року тривалістю три робочі дні.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 7877/13-01-07-05/36992710 від 10 квітня 2023 року, в якому встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Висновки про наявність порушень податкового законодавства зроблені на тій підставі, що під час перевірки не вдалося підтвердити або спростувати правильність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування, оскільки позивач не надав необхідних документів, що підтверджують показники податкової звітності.

На підставі висновків акта перевірки Головне управлення ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2023 року:

- № 8366/13-01-07-05 яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 1 062 573 грн;

- № 8368/13-01-07-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені щодо правозастосування статей 42, 44 та 85 Податкового кодексу України.

Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі № 280/923/23 де зазначено, що належним доказом відправлення документів в електронний кабінет платника податків є квитанція про доставку, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків. Проте такий документ відсутній у матеріалах справи.

Також позивач покликається на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/11112/23, в якій зазначено, що відправлення документів в електронний кабінет можливе лише у тому випадку, якщо платник податків подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет. Натомість позивач під час розгляду справи зазначав, що не подавав заяву про отримання документів через електронний кабінет, а тому усе листування мало вестися шляхом направлення документів поштою.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи встановлено, що ключовим питанням у цій справі є перевірка додержання контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка пов`язана з дотриманням Головним управління ДПС у Львівській області вимог Податкового кодексу України щодо вручення платникові податку копії наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Глава 8 розділу II Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, згідно з абзацами першим та третім пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції (постанова від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19), що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що абзацом другим пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

У спірних правовідносинах перевірка позивача проводилась з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість. Тобто податковий орган провів перевірку за пунктом 200.11 статті 200 ПК України, отже в даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню.

Проте зазначений вище виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов`язаних із достовірністю нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов`язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України. Так, контролюючий орган все одно зобов`язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи необхідно вирішити питання (яке належало вирішити судами першої та апеляційної інстанцій та в межах якого відкрито касаційне провадження у цій справі) щодо дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення позивачу відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Крім того, за приписами статті 11 Закону України "Про електронні документи і електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет (абзац абзац шостий, сьомий пункту 42.4 статті 42 ПК України).

При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України, з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 637.

Таким чином, податковим законодавством передбачено можливість листування контролюючих органів з платниками податків в електронній формі, шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Лише квитанція про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків, є належним доказом відправлення на електронний кабінет платника документів з електронного кабінету контролюючого органу. При цьому, у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

У цій справі відповідач доводив суду, що копію наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки було направлено до електронного кабінету позивача.

У ході судового розгляду справи судом першої інстанції було установлено, що матеріали справи не містять належних доказів надіслання контролюючим органом в електронний кабінет позивача повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і копії наказу та отримання їх позивачем.

Як вже було зазначено вище, передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

Суд першої інстанції установив, що позивач не виявляв позивач бажання отримувати документи через електронний кабінет, оскільки відповідач не довів відповідними доказами факт подання позивачем заяви про бажання отримувати документи в електронний кабінет. Місцевий суд також вказав, що навіть за умови наявності підстав для направлення документів саме в електронному вигляді, відповідач не надав належного доказу про доставку, яким є квитанція. Так, наданий відповідачем скріншот автоматизованої системи документообігу не є належним документом згідно з нормами ПК України, що підтверджує доставку документа, а тому не може бути врахований.

Проте, незважаючи на заперечення позивачем факту отримання наказу про проведення перевірки та інших документів в електронний кабінет, а також відсутність у податкового органу квитанції про дату його отримання, як того вимагає закон, суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією того, що документи були належним чином направлені до електронного кабінету, а тому позивач повинен був ознайомитись із вказаним рішенням. Утім апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував наведені вище норми податкового законодавства, які регулюють порядок та способи направлення документів платнику податків.

Отже, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючий орган не довів сам факт направлення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення перевірки в обраний сторонами спосіб взаємодії у порядку, визначеному абзацом другим пункту 42.4 статті 42 ПК України, а саме: або шляхом надсилання в електронний кабінет, або шляхом направлення засобами поштового зв`язку, або шляхом особистого вручення.

Ураховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанції про те, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

За встановлення протиправності дій податкового органу щодо порушення процедури проведення перевіри у суду відсутня необхідність аналізу законності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.За таких умов, оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам позивача, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення, що відповідало закону.

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених законом статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 380/23017/23 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у цій справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко