ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 380/23618/21
адміністративне провадження № К/990/18887/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/2997/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРЕЙД ГРУП» до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 (головуючий суддя Сакалош В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Улицький В.З., Хобор Р.Б.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРЕЙД ГРУП» звернулось до адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2021 №209000/2019/900004/2.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №380/23618/21.
Ухвалою суду від 06.12.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 07.12.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 340 КАС України.
Верховний Суд на підставі встановлених фактичних обставин справи з`ясував наступне.
ТОВ «НЕО-ТРЕЙД ГРУП» звернулося до митного органу з позовом про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством подано до митного оформлення декларацію на товар «Тренажери для заняття спортом». Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за основним методом (ціна договору). Підрозділом митного органу було прийнято рішення про коригування митної вартості, митним органом застосовано метод 2г. Позивач вважаючи вищезазначене рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією Товариства було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості за основним методом. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 Митного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки відповідача, вказані у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору) необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом.
Митний орган оскаржив рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку. Відповідач вказує, що висновки судів не відповідають обставинам справи, судами неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого, відповідно до статті 351 КАС України судові рішення повинні бути скасовані. Митний орган вважає, що справу слід переглянути у касаційному порядку в зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, від 19.02.2023 у справі №805/2713/16-а, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, відповідач у касаційній скарзі стверджує, що митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути. На переконання відповідача, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, митний орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи викладене, митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу митного органу не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного перегляду судових рішень.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2021 ТОВ «НЕО-ТРЕЙД ГРУП» через представника митного брокера Мартинюк Н.О., що діє відповідно до договору про надання послуг по декларуванню товарів (брокерських послуг) від 04.06.2019, подано до митного оформлення на ВМО «Городок» МП «Західний» Львівської митниці Митну декларацію №UA209170/2021/022084 на товар «Тренажери для занять спортом» : гантель 15 кг dumbbell set - 50 шт.; гантель 20 кг dumbbell set - 100 шт.; гантель 30 кг dumbbell set - 120 шт.; гантель 1 кг dumbbell - 600 шт.; гантель 2 кг dumbbell - 1800 шт.; гантель 3 кг dumbbell - 500 шт.; гантель 20 кг painting dumbbell set - 60 шт.; гантель 30 кг painting dumbbell set - 80 шт.; гантель 50 кг painting dumbbell set - 60 шт.; гантель 15 кг painting dumbbell set no box- 40 шт.; гантель 20 кг painting dumbbell set no box- 60 шт.; гантель 30 кг painting dumbbell set no box- 100 шт.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору).
Згідно Контракту №001/2604/2021 від 26.04.2021, що укладено між компанією Dingzhou Zhongtengsubo Sporting Goods Co. Ltd. (Китай) та ТОВ «НЕО-ТРЕЙД ГРУП», останній придбав у Постачальника товар, а саме: гантель 15 кг dumbbell set (50 шт.) за ціною 1015 доларів США ; гантель 20 кг dumbbell set (100 шт.) за ціною 2 606,0 доларів США, гантель 30 кг dumbbell set (120 шт.) за ціною 4 536, доларів США; гантель 1 кг dumbbell (600 шт.) за ціною 736,8 доларів США; гантель 2 кг dumbbell (1800 шт.) за ціною 4 420,8 доларів США; гантель 3 кг dumbbell (500 шт.) за ціною 1 842,0 доларів США; гантель 20 кг painting dumbbell set (60 шт.) за ціною 1 480,2 доларів США ; гантель 30 кг painting dumbbell set (80 шт.) за ціною 2 788,0 доларів США; гантель 50 кг painting dumbbell set (60 шт.) за ціною 3 650, 4 доларів США; гантель 15 кг painting dumbbell set no box (40 шт.) за ціною 772,4 доларів США; гантель 20 кг painting dumbbell set no box (60 шт.) за ціною 1 455,6 доларів США; гантель 30 кг painting dumbbell set no box (100 шт.) за ціною 3 420,0 доларів США.
Таким чином, покупцем було придбано товару вартістю на загальну суму 28723,20 долари США, що підтверджується контрактом та рахунком-фактурою (комерційним інвойсом) № ZT-NEO 21-01 від 19.05.2021, що є відповідно до п. 1.1. контракту його невід`ємною частиною, а також платіжним дорученням від 12.07.2021, копії яких були надані митному органу під час декларування товару.
На підтвердження митної вартості товарів декларантом було надано пакет документів, а саме :
митна декларація №209170/2021/082482 від 19.10.2021;
рахунок-фактура (інвойс) від 19.05.2021 № ZT-NEO21-01;
пакувальний лист до інвойсу від 19.05.2021 № ZT-NEO21-01;
контракт від 26.04.2021 № 001/2604/2021;
транспортна (ЖД) накладна № 42128256 від 13.10.2021;
митна декларація країни відправника 021720210000296971 від 16.08.2021;
договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 03-04/1 від 03.04.2020;
копія рахунку на оплату № 2083 від 18.10.2021;
копія CMR (міжнародна товаро-транспортна накладна) № 102177 від 10.10.2021;
копія коносаменту № SXE 21080610;
копія сертифікату походження на Товар № 21С4403А1770/05524;
копія платіжного доручення.№ 91 від 12.07.2021;
Додатково було надано також : висновок судового експерта; копію митної декларації; копію прейскуранта (прайс-листа) виробника Товару.
02.11.2021 підрозділом митного органу - Управлінням АМПМВ та МТР Галицької митниці (Львівська Митниця ДМС України) було прийнято рішення №UA209000/2021/900021/2 про коригування митної вартості та для визначення митної вартості митним органом застосовано метод 2ґ.
04.11.2021 Товариство звернулось до Львівської митниці ДФС ДМС України із скаргою (листом-оскарження) на рішення про коригування митної вартості товарів з вимогою щодо скасування оскаржуваного рішення.
До скарги Товариством було додано копії усіх документів, що подавались декларантом із митною декларацією від 19.10.2021, також копію Висновку судового експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження № 21/1/434 від 28.10.2021, копію прейскуранта (прас-листа) виробника товару та копію митної декларації №UA209170/2021/022084 від 23.03.2021 року, яка містить відомості про вартість ідентичних товарів, які ввозились та заявлялись до митного декларування товариством у березні 2021 року.
За наслідками адміністративного оскарження рішення про коригування митної вартості залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, Товариство звернулось до суду з вимогою про скасування цього рішення.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Розглядаючи справу, суди встановили, що під час митного оформлення задекларованого товару декларант подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та підтверджують її. У наданих декларантом документах відсутні розбіжності, а документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Твердження органу доходів і зборів про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, або про те, що декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару є необґрунтованими і безпідставними.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Суд відзначає, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
Крім того, скаржник посилається необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.02.2023 у справі №805/2713/16-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, митний орган вказує, що суд апеляційної інстанції застосував правову позицію Верховного Суду, згідно з якою, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд касаційної інстанції констатує, що зазначаючи незгоду з висновком Верховного Суду, відповідач жодними аргументами, доводами, нормативним регулюванням, чи посиланням на обставини не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.02.2023 у справі №805/2713/16-а.
Також, одним з доводів наявності підстав касаційного оскарження судового рішення, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (Порядок 598) в частині необхідності зазначення в графі 33 рішення пояснень щодо зроблених коригувань.
При цьому, скаржник залишає поза увагою, що норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Затим, відповідач також замовчує, що суди попередніх інстанцій надаючи оцінку акту суб`єкта владних повноважень, керувались, у тому числі, пунктом 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, яким врегульовано, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Касаційний суд додатково вказує, що приписи спеціального закону, зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суди дійшли висновку що, відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 340 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №380/23618/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
.........................
..........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду