ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року

м. Київ

справа № 380/27432/23

адміністративне провадження № К/990/30654/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/27432/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Савчук Наталія Володимирівна,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (головуючий суддя: Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Глушко І.В).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я та на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я та на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року, з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року, з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв`язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. У цьому контексті ОСОБА_1 доводив, що за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення він має право на отримання додаткової винагороди, втім відповідач її безпідставно не виплатив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я та на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я та на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року, з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року, з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року, з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Суд установив, що вищевказані умови, передбачені нормами Постанови №168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

Також суд першої інстанції зазначив про підтвердження факту перебування позивача у відпустці для лікування після травми, каліцтва за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у періоди з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року та з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що за періоди з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року, з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року (перебувавання на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманим пораненням при проходженні військової служби) та з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року, з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року (перебування у відпустці за станом здоров`я), позивачу мала бути виплачена збільшена до 100 000 грн додаткова винагорода пропорційно дням перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, однак така не була нарахована та виплачена.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2024 року та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що визначальною умовою для виплати позивачу збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії є та обставина, що поранення чи травма мають бути тяжкі.

Суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до довідок від 28 грудня 2022 року, що видана тимчасовою ВЛК «Обласного госпіталю ветеранів війни» Харківської обласної ради та від 9 березня 2023 року № 2001, що видана гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 травма, яку отримав позивач є легкою.

З огляду на наведене, апеляційний суд констатував, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач перебував у відпустці для лікування та на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим легким пораненням, що виключає можливість виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.

На тлі цих обставин апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, не виплативши позивачу додаткову грошову винагороду за час перебуванні у відпустці для лікування після легкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії та на стаціонарному лікуванні, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокатка Савчук Н.В. просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження представниця позивача послалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).

У контексті викладеного зазначила, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Постанови №168 в частині виплати військовослужбовцям Збройних Сил додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які: перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної комісії).

На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють порядок виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, адже вимога про наявність тяжкого поранення стосується саме виплати такої винагороди військовослужбовцям, які перебувають у відпустці після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної комісії). В той же час, як зазначає скаржник, вимога щодо наявності тяжкого поранення при нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я законодавством не передбачена.

Серед іншого, скаржник звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідка гарнізонної ВЛК №11310 від 23 травня 2023 року в якій вказано, що отримана позивачем травма згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 липня 2007 року № 370 кваліфікується як важка.

Скаржник відстоює думку про те, що вказана довідка є остаточною та такою, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок отриманої позивачем травми 2 грудня 2022 року - «Так, пов`язане із захистом Батьківщини», а також ступінь тяжкості отриманої травми - «тяжка».

Скаржник відстоює думку про те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення протиправно взято до уваги, зокрема, акт службового розслідування як доказ причинно-наслідкового зв`язку отриманої ним травми із захистом Батьківщини.

Ухвалою від 14 серпня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві просила суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її обґрунтованість.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №248 від 16 вересня 2022 року військовослужбовця за призовом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №27/3466 від 29 грудня 2022 року солдат ОСОБА_1 отримав осколкове поранення 2 грудня 2022 року під час бойового зіткнення поблизу населеного пункту Стельмахівка Луганської області, отримав бойове травмування внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони збройних сил Російської Федерації. Травмування отримане під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій. Причиною травмування є ворожий артилерійський обстріл. Не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно.

В результаті отриманих травм ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у медичних закладах та перебував у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У спірний період:

з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року позивач перебував у відпустці за станом здоров`я за висновком ВЛК (копію відпускного квитка ВЧ НОМЕР_1 від 4 січня 2023 року № 119 долучено до заяви про уточнення позовних вимог);

з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМУ України» з діагнозом: Невропатія лівого променевого нерву внаслідок вогнепального осколкового наскрізного поранення середньої третини плеча 02/12/2022, порушення моторної та сенсорної функції лівого передпліччя та кисті. Стан після операцій мікрохірургічний невроліз лівого променевого нерву на рівні нижньої-середньої третини плеча 15/02/2023 (період з 1 лютого 2023 року до 7 березня 2023 року) (виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 456 - а.с.16);

з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року позивач перебував у відпустці за станом здоров`я за висновком ВЛК (копію відпускного квитка ВЧ НОМЕР_1 від 10 березня 2023 року № 21089 долучено до заяви про уточнення позовних вимог);

з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМУ України» з діагнозом: Невропатія лівого променевого нерву внаслідок вогнепального осколкового наскрізного поранення середньої третини плеча 02/12/2022, порушення моторної та сенсорної функції лівого передпліччя та кисті. Стан після операцій мікрохірургічний невроліз лівого променевого нерву на рівні нижньої-середньої третини плеча 15/02/2023 (виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1500 - а.с.17-18).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому у збільшеному розмірі винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у спірний період, звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі також - «Закон №2011-ХІІ»; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 7 листопада 2022 року, №58/2023 від 6 лютого 2023 року, від 1 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року №734/2023, від 5 лютого 2024 року №49/2024.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №217 і від 22 березня 2022 року №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

До Постанови №168 1 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України прийняв рішення - окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року №402 (далі - «Положення №402»), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У Довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці, у зв`язку з отриманим 2 грудня 2022 року пораненням.

Повертаючись до обставин цієї справи, варто зазначити, що суди попередніх інстанцій встановили, що підтвердженим у цій справі є факт поранення та перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням у період з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року, з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року та у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року та з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року.

Суд першої інстанцій, задовольняючи позов, дійшов висновку, що умови, передбачені нормами Постанови №168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач перебував у відпустці для лікування та на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим легким пораненням, що, на переконання суду апеляційної інстанції, виключає можливість виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн як за час перебування на стаціонарному лікуванні так і за час перебування у відпустці.

Стосовно правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим 2 грудня 2022 року у період з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року, з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року, Суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №217 і від 22 березня 2022 року №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виходячи зі змісту наведених норм, Суд указує, що додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.

Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення №402, яка видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов`язково містить:

військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини;

інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;

обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);

підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

Як установлено судами попередніх інстанцій, за фактом поранення позивача 2 грудня 2022 року, відповідачем було видано позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22 грудня 2022 року №27/3466 згідно якої встановлено, що травмування отримане позивачем під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій. Причиною травмування є ворожий обстріл.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим 2 грудня 2022 року, у період з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року та з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 року встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами.

З огляду на наведене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у період перебування на стаціонарному лікуванні з 1 березня 2023 року до 7 березня 2023 року та з 11 квітня 2023 року до 2 травня 2023 набув право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, відповідно до постанови №168, оскільки умови, передбачені нормами Постанови №168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, відповідно до постанови №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням.

Стосовно правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за час перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року та з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року, Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Повертаючись до обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій встановили, що підтвердженим є факт поранення та перебування позивача у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року та з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року.

Водночас, варто нагадати, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині з огляду на те, що травмування, отримане позивачем 2 грудня 2022 року під час захисту Батьківщини згідно довідок від 28 грудня 2022 року, що видана тимчасовою ВЛК «Обласного госпіталю ветеранів війни» та від 9 березня 2023 року № 2001, що видана гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 є легким, а отже зважаючи на характер травми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, як такий, що перебуває у відпустці для лікування після легкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Матеріалами справи підтверджується, що дійсно, наявна довідка тимчасової ВЛК «Обласного госпіталю ветеранів війни» від 28 грудня 2022 року, згідно якої відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ № 370 від 4 липня 2007 року, травму позивача кваліфіковано як «легку».

Водночас, з довідки, виданої гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 9 березня 2023 року № 2001, на яку також посилається суд апеляційної інстанції, ступень тяжкості травми позивача взагалі не визначений.

Серед іншого, в матеріалах справи також міститься довідка гарнізонної ВЛК Військової частини від 23 травня 2023 року № 4310 (про яку зауважує касатор) згідно якої травмування, отримане позивачем 2 грудня 2022 року під час захисту Батьківщини у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я від 4 липня 2007 року №370 кваліфіковане як «важке».

Тобто, з наявних у справі матеріалів вбачається суперечливість доказів в частині кваліфікації отриманої позивачем травми ( поранення ) 2 грудня 2022 року під час безпосередньої його участі у бойових діях, що на переконання суду є одним із визначальних факторів для визначення наявності або відсутності права у позивача на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування після поранення. Водночас, суд апеляційної інстанції вказаним доказам оцінки не надав

З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача та наявні в матеріалах справи суперечності, суд апеляційної інстанції мав би більш ретельно дослідити зазначені вище докази та надати їм оцінку.

Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судом апеляційної інстанції завдань і принципів адміністративного судочинства.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.

Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Національне законодавство, а саме частина перша статті 322 КАС України також висуває певні вимоги до змісту мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, ця частина повинна складатися із: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

З наведеного убачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, дійшов передчасних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

Такі порушення норм процесуального права зумовлюють необхідність скасування оскаржуваного судового рішення із направленням справи в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 грн з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року та з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду, суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам в означеній частині крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування і виплати додаткової допомоги в частині перебування позивача у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2 242 341 345 349 352 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Савчук Наталія Володимирівна, задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року скасувати.

Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з 4 січня 2023 року до 27 січня 2023 року та з 10 березня 2023 року до 8 квітня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум - направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду