ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 380/28637/23
адміністративне провадження № К/990/32342/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/28637/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування акту
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року (головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати «Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного» № 361 від 5 лютого 2020 року, що видав ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування «Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного» № 361 від 5 лютого 2020 року, що видав ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі: 1073,60 грн.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року про закриття провадження у цій справі залишено без руху через сплату судового збору не в повному обсязі, встановлено 10-денний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання суду належних доказів доплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду.
Через неусунення ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
1 травня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні ОСОБА_1 ; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано останньому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, подати до суду апеляційної інстанції клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні ОСОБА_1 від 14 червня 2024 року; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 14 червня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року про закриття провадження у справі № 380/28637/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції є неповажними, оскільки попереднє звернення з апеляційною скаргою не є підставою для поновлення строку на її подання, адже право на повторне звернення не звільняє від дотримання строків. Також, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену постанові від 3 листопада 2022 року у справі 560/15534/21 констатував, що відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні не є підставою для поновлення строку.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цією касаційною скаргою.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що з первинною апеляційною скаргою звернувся вчасно. Також стверджує, що вчасно виконав вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 26 березня 2024 року, доплативши суму судового збору 28 березня 2024 року. Водночас, вказує, що через службове відрядження не зміг вчасно надіслати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору на виконання ухвали суду. Вважає, що надані ним докази, а саме наказ про службове відрядження, журнал реєстрації наказів є об`єктивно поважними причинами пропуску строку.
Підсумовуючи зазначене, касатор зауважує, що суд апеляційної інстанції передчасно визнав причини пропуску строку неповажними, застосувавши надмірний формалізм, що призвело до постановлення неправомірної ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 6 листопада 2024 року визнано неповажними підстави пропуску строку, зазначені ОСОБА_1 , в частині касаційного оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року №380/28637/23. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку в частині касаційного оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року №380/28637/23. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині касаційного оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року №380/28637/23. Визнано поважними підстави пропуску строку, зазначені ОСОБА_1 , в частині касаційного оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №380/28637/23 і поновлено його. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №380/28637/23.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Ухвала Верховного Суду від 6 листопада 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі отримана відповідачем 10 листопада 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0610205515383).
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Однак, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається, зокрема, в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.
Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які вона (сторона) вчиняла, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2024 року суд першої інстанції у цій справі виніс ухвалу про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Не погодившись з цим рішенням суду, позивач оскаржив його у апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 1 лютого 2024 року, в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, встановленого статтею 295 КАС України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з огляду на сплату судового збору апелянтом не в повному обсязі за її подання.
З підстав невиконання скаржником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, 18 квітня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржникові.
У подальшому, скаржник вдруге оскаржив рішення окружного суду, ухвалене у цій справі, подавши апеляційну скаргу на поштове відділення 1 травня 2024 року. Разом з апеляційною скаргою позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні ОСОБА_1 , апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2024 року, від апелянта 21 червня 2024 року надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке аналогічно поданому клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному поданні апеляційної скарги обґрунтовано тим, що апелянт вчасно подав первісну апеляційну скаргу та на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху вчасно доплатив судовий збір, визначений у цій ухвалі. Також, як і у попередньому клопотанні вказав, що вчасно надіслати до суду документ про сплату судового збору не мав змоги з об`єктивних причин, додавши при цьому, що об`єктивними причинами він вважає службове відрядження, яке відбувалось у період з 27 березня 2024 року до 24 квітня 2024 року, як журналіста за редакційним завданням у місті Києві. В підтвердження вказаного надав копію наказу №37 на службове відрядження від 26 березня 2024 року, редакційне завдання від 26 березня 2024 року, завірену копію виписки з журналу реєстрації наказів ПП ТРК «НІК ТВ».
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року про закриття провадження у справі № 380/28637/23. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року про закриття провадження у цій справі.
При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції є неповажними, оскільки попереднє звернення з апеляційною скаргою не є підставою для поновлення строку на її подання, адже право на повторне звернення не звільняє від дотримання строків. Також, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену постанові від 3 листопада 2022 року у справі 560/15534/21 констатував, що відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні не є підставою для поновлення строку.
У підсумку, суд апеляційної інстанцій не встановив поважних причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження і відмовив скаржникові у відкритті апеляційного провадження у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що з первинною апеляційною скаргою звернувся вчасно. Також стверджує, що вчасно виконав вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 26 березня 2024 року, доплативши суму судового збору 28 березня 2024 року. При цьому в підтвердження вказаного додав копію платіжної інструкції від 28 березня 2024 року про доплату судового збору у розмірі :1417,60 грн. Водночас, вказує, що через службове відрядження не зміг вчасно надіслати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору на виконання ухвали суду. Вважає, що надані ним докази, а саме наказ про службове відрядження, журнал реєстрації наказів є об`єктивно поважними причинами пропуску строку.
Пункт 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначає, що до апеляційної скарги додаються документи про сплату судового збору.
Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач не є суб`єктом, на якого поширюються пільги зі сплати судового збору.
Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що після залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху, позивач 28 березня 2024 року здійснив доплату судового збору за подання апеляційної скарги у строк та в розмірі, визначеними в ухвалі суду від 26 березня 2024 року, водночас підтверджуючі докази до суду не надіслав.
У подальшому, при повторному зверненні із апеляційною скаргою до суду позивач врахував зміст попередньої ухвали про залишення скарги без руху та долучив до нової апеляційної скарги докази сплати судового збору за її подання.
Варто також зауважити, що первісну скаргу апеляційний суд повернув скаржнику ухвалою від 18 квітня 2024 року, а вже 1 травня 2024 року скаржник звернувся із новою скаргою, долучивши до неї докази сплати судового збору, відсутність яких була єдиною підставою залишення первісної скарги без руху.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях позивача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання кожної апеляційної скарги.
Варто наголосити, що навіть при первісному оскарженні рішення суду першої інстанції, позивач не проігнорував ухвалу суду про залишення скарги без руху, доплативши при цьому суму судового збору у строк та в розмірі, визначеному в ухвалі.
Отже, апелянт продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати свій процесуальний обов`язок та не допустив необ`єктивного зволікання при зверненні з повнотою апеляційною скаргою.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36).
У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою позивача, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що позивач не зволікав із повторним поданням апеляційної скарги, оскільки у період з 27 березня 2024 року до 24 квітня 2024 року перебував у службовому відряджені, про що надав відповідні докази, а при первісному розгляді скарги вчасно сплатив суму судового збору.
Вказане вище, на переконання суду, виключає об`єктивність висновку апеляційного суду щодо безпідставного пропуску скаржником процесуального строку зі звернення до апеляційного суду.
Неврахування вказаних обставин призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку із застосуванням надмірного формалізму та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.
Разом з касаційною скаргою позивачем було заявлено клопотання про повернення судових витрат та витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у разі винесення рішення на користь ОСОБА_1 .
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено направити цю справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, судові витрати у цьому випадку не розподіляються.
З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати, а справу №380/28637/23 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Л.О. Єресько,
Судді Верховного Суду