ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/3344/21

адміністративне провадження №К/990/14417/22

адміністративне провадження №К/990/20366/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (головуюча суддя - Качур Р.П.)

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (головуючий суддя - Ніколіна В.В., судді: Гінди О.М., Пліша М.А.)

у справі №380/3344/21

за позовом ОСОБА_1

до Генерального прокурора України Венедіктової Ірини Валентинівни

третя особа: керівник Київської обласної прокуратури,

про визнання протиправним та скасування наказу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Генерального прокурора України Венедіктової І.В., в якому просив визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати пункт 2 наказу Генерального прокурора №7к від 12 січня 2021 року, яким його поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20 в частині, допущеній до негайного виконання. Проте, відповідач, на думку ОСОБА_1 , не є уповноваженим суб`єктом для виконання вказаного рішення, оскільки боржником у виконавчому документі вказано керівника Київської обласної прокуратури. Крім цього, наказом №7 к від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 поновлено в неіснуючому органі прокуратури та на неіснуючій посаді. Відтак вважає, що пункт 2 оскаржуваного наказу не ґрунтується на вимогах закону, суперечить резолютивній частині судового рішення та перешкоджає його належному виконанню.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано пункт 2 наказу Генерального прокурора №7к від 12 січня 2021 року, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивача 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач та третя особа звернулись із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення, закривши провадження у справі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 15 жовтня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №380/6662/20, яким задоволено позов ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури та керівника Київської обласної прокуратури.

8. Вказаним рішенням суд визнав протиправним та скасував рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №7н від 16 липня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо ОСОБА_1 та виданий на його підставі наказ Генерального прокурора №195к від 27 липня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Київської області та з органів прокуратури; поновив ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року, стягнувши з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

9. Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року, судом допущено до негайного виконання.

10. 15 жовтня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/6662/20, в якому зазначено: поновити ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року.

11. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року виправлено помилку, допущену при оформленні виконавчого листа №380/6662/20 про поновлення ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року, і зазначено боржником керівника Київської обласної прокуратури.

12. 16 листопада 2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №63630018 та здійснюється примусове виконання судового рішення на підставі вказаного виконавчого листа.

13. 04 грудня 2020 року постановою головного державного виконавця у ВП НОМЕР_1 внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження і замість назви: Офіс Генерального прокурора зазначено Київську обласну прокуратуру.

14. 12 січня 2021 року Генеральним прокурором прийнято наказ №7к, пунктом 2 вказаного наказу ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року.

15. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в частині поновлення та прийнято в цій частині нову постанову, якою, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 04 серпня 2020 року. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20 залишено без змін.

16. 27 жовтня 2021 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ВП №63630018 накладено штраф на Київську обласну прокуратуру за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20.

17. Вважаючи пункт 2 наказу Генерального прокурора №7к про поновлення ОСОБА_1 на роботі таким, що не ґрунтується на вимогах закону, суперечить резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20 та прийнято суб`єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому повноважень, позивач звернувся із позовом до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що зміст оскаржуваного наказу не відповідає резолютивній частині рішення суду від 15 жовтня 2021 року у справі №380/6662/20, оскільки позивача поновлено на посаді заступника прокурора Київської області, а у судовому рішенні вказано про поновлення в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області.

19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Генеральним прокурором прийнято наказ поза межами наданих повноважень. Стаття 9 Закону України «Про прокуратуру», на яку йде посилання в оскаржуваному наказі, передбачає можливість призначення прокурорів на адміністративні посади тільки у випадках та у порядку, встановленими вказаним законом, який з 25 вересня 2019 року не передбачає існування регіональних прокуратур. Однак, пунктом 2 вказаного наказу позивача поновлено на посаду, що відноситься до адміністративних посад регіональних прокуратур, відсутніх в Законі України «Про прокуратуру».

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора вказав, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, сформованого у постановах від 20 січня 2021 року (справа №640/18679/18), від 21 січня 2021 року (справа №804/958/16), від 09 грудня 2020 року (справа №826/18134/14), від 19 листопада 2020 року (справа №826/14554/18), від 23 грудня 2020 року (справа №813/7911/14).

21. На думку представника Офісу Генерального прокурора, є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірним наказом було здійснено поновлення позивача в регіональній прокуратурі, яка на момент винесення спірного наказу Законом України «Про прокуратуру» не передбачена. Такий висновок суду суперечить вищенаведеним позиціям Верховного Суду.

22. Також скаржник зауважив на порушення судами норм процесуального права, оскільки наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

23. У касаційній скарзі Київська обласна прокуратура зазначила, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 383 КАС України без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №420/6784/21.

24. У скарзі наголошено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки такий спір не може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження. Відповідачем були здійснені заходи для виконання рішення суду, а позивач фактично не погоджується із цим виконанням.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

26. Касаційні провадження у справі відкриті на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 328 КАС України. Із касаційних скарг вбачається, що Офіс Генерального прокурора та Київська обласна прокуратура наголошували на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме - З83 КАС України.

27. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, необхідно вказати таке.

28. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

29. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

30. Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

31. За приписами частини четвертої статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

32. Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

33. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

34. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення статті 383 КАС України.

35. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою (справа №380/6662/20), в якій просив:

- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №7н від 16 липня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо нього;

- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ Генерального прокурора №195к від 27 липня 2020 року, яким його було звільнено з посади заступника прокурора Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 03 серпня 2020 року;

- поновити його на посаді заступника керівника Київської обласної прокуратури з 03 серпня 2020 року,

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 03 серпня 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

- стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2522,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

37. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, поновлено позивача в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року.

38. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20 в частині поновлення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 04 серпня 2020 року.

39. Постановою Верховного Суді від 18 травня 2023 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №380/6662/20 залишено без змін.

40. Звертаючи до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20, Генеральним прокурором видано наказ від 12 січня 2021 року №7к, яким його поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року. Проте, на думку позивача, внаслідок протиправних дій Генерального прокурора його не поновлено відповідно до судового рішення у справі №380/6662/20.

41. У зв`язку цим, позивач звернувся до суду з позовом про скасування пункту 2 наказу Генерального прокурора від 12 січня 2021 року №7к про його поновлення на посаді заступника прокурора Київської області та в органах прокуратури з 04 серпня 2020 року.

42. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора щодо поновлення права ОСОБА_1 на публічну службу у прокуратурі, відновлення статусу прокурора та призначення на адміністративну посаду стосується виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20, у зв`язку з чим вказана вимога не може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження.

43. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

44. У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

45. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

46. Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

47. Таким чином, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/6662/20, то останній може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

48. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17, від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, від 13 жовтня 2021 року у справі №420/6784/21. Проте, вказана позиція не була застосована судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, що спричинило порушення норм процесуального права.

49. Колегія суддів Верховного Суду також зазначає, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року (справа №640/18679/18), від 21 січня 2021 року (справа №804/958/16), від 09 грудня 2020 року (справа №826/18134/14), від 19 листопада 2020 року (справа №826/14554/18), від 23 грудня 2020 року (справа №813/7911/14), про які зазначає Офіс Генерального прокурора у своїй касаційній скарзі. Вказаний висновок сформовано про застосування ст. 235 КЗпП України стосовно поновлення працівника, однак у цій справі питання про поновлення не вирішується, внаслідок порушення судами норм процесуального права.

50. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

51. За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора - частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

52. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 354 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №380/3344/21 - скасувати.

Провадження у справі №380/3344/21 за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України Венедіктової Ірини Валентинівни, третя особа: керівник Київської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду