ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 380/5382/23
адміністративне провадження № К/990/41130/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (головуючий суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді - Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регно Італія УА» до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регно Італія УА» (далі - ТОВ «Регно Італія УА») звернулося до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/001275; №UA209170/2022/001276; №UA209170/2022/001294; №UA209170/2022/001293; №UA209170/2022/001379; №UA209170/2022/001403; №UA209170/2022/001424; №UA209170/2022/001566; №UA209170/2022/001561; №UA209170/2022/001564; №UA209170/2022/001567; №UA209170/2022/001578; №UA209170/2022/001588; №UA209170/2022/001562; №UA209170/2022/001620; №UA209170/2022/001619; №UA209170/2022/001685; №UA209170/2022/001686; №UA209170/2022/001684; №UA209170/2022/001755; №UA209170/2022/001935; №UA209170/2022/002059; №UA209170/2022/002105; №UA209170/2022/002169; №UA209170/2022/002166; №UA209170/2022/002198; №UA209170/2022/002202; №UA209170/2022/002200; №UA209170/2022/002266; №UA209170/2022/002243; №UA209170/2022/002258; №UA209170/2022/002358; №UA209170/2022/002345; №UA209170/2022/002408; №UA209170/2022/002406; №UA209170/2022/002407; №UA209170/2022/002404; №UA209170/2022/002409; №UA209170/2022/002439; №UA209170/2022/002531; №UA209170/2022/002532; №UA209170/2022/002533; №UA209170/2022/002615; №UA209170/2022/002630; №UA209170/2022/002632; №UA209170/2022/002629; №UA209170/2022/002671; №UA209170/2022/002672; №UA209170/2022/002651; №UA209170/2022/002676; №UA209170/2022/002686; №UA209170/2022/002701; №UA209170/2022/002695; №UA209170/2022/002688; №UA209170/2022/002742; №UA209170/2022/002707; №UA209170/2022/002729; №UA209170/2022/002728; №UA209170/2022/002726; №UA209170/2022/002731; №UA209170/2022/002754; №UA209170/2022/002771; №UA209170/2022/002795; №UA209170/2022/002796; №UA209170/2023/000004; №UA209170/2023/000003; №UA209170/2023/000002; №UA209170/2023/000058; №UA209170/2023/000059; №UA209170/2023/000074; №UA209170/2023/000075; №UA209170/2023/000154; №UA209170/2023/000158; №UA209170/2023/000159; №UA209170/2023/000156; №UA209170/2023/000155; №UA209170/2023/000235; №UA209170/2023/000237; №UA209170/2023/000265; №UA209170/2023/000236; №UA209170/2023/000338; №UA209170/2023/000343; №UA209170/2023/000336; №UA209170/2023/000340; №UA209170/2023/000337; №UA209170/2023/000333; №UA209170/2023/000436; №UA209170/2023/000485; №UA209170/2023/000435; №UA209170/2023/000480; №UA209170/2023/000481; №UA209170/2023/000484; №UA209170/2023/000483; №UA209170/2023/000482; №UA209170/2023/000499; №UA209170/2023/000479; №UA209170/2023/000564; №UA209170/2023/000561; №UA209170/2023/000566; №UA209170/2023/000562; №UA209170/2023/000563; №UA209170/2023/000568; №UA209170/2023/000567; №UA209170/2023/000654; №UA209170/2023/000651; №UA209170/2023/000652; №UA209170/2023/000653; №UA209170/2023/000703; №UA209170/2023/000705; №UA209170/2023/000708; №UA209170/2023/000716; №UA209170/2023/000750; №UA209170/2023/000751; №UA209170/2023/000749.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «Регно Італія УА» судовий збір у сумі 305976 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Львівська митниця звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити повністю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Пасічник С.С., Гімона М.М., Гончарової І.А. від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У касаційній скарзі Львівська митниця вказує, що при вирішенні питання про правомірність оскаржуваних у цій справі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі №380/10416/21, що призвело до неправильного застосування підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Зокрема у скарзі відповідач посилається на те, що 24 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову, якою відступив від висновків, викладених у постановах від 11 листопада 2020 року №1.380.2019.004212, від 10 лютого 2021 року у справі №380/671/20, від 19 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.005537, та сформовано новий висновок щодо застосування норм підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України у подібних правовідносинах, а саме: «Будь-яке покликання у підпункті 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України на повний код товару згідно з УКТ ЗЕД, який складається з десяти знаків, має перевагу над будь-яким іншим покликанням на код товару, який містить меншу кількість знаків цифрового коду, оскільки він більш точно і детально визначає відповідний вид товару. Виключно у випадку, якщо в окремому рядку таблиці підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України товар за своїм десятизначним кодом та за своїми описовими характеристиками не відповідає наведеним в ньому ознакам, до такого товару застосовується загальна ставка акцизного податку, передбачена для товару з кодом, який містить меншу кількість знаків цифрового коду.
Ставка акцизного податку на рівні 8,02 грн за 1 літр у четвертому рядку вищевказаного підпункту є загальною для всіх різновидів зброджених напоїв у товарній позиції 2206, виготовлених без додавання спирту і міцність яких знаходиться у визначеному діапазоні, однак, крім тих, для яких встановлена інша (спеціальна) ставка.
Під час ввезення на митну територію України товару акцизний податок сплачується за ставкою, визначеною нормою підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України відповідно до коду товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД (перша колонка таблиці), який зазначений у митній декларації і підтверджений митницею, та опису товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД (додатковими описовими характеристиками товару [продукції], зазначеними у другій колонці таблиці цієї норми). Водночас системний аналіз Пояснень до УКТ ЗЕД групи 22 та підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України вказує на те, що з метою оподаткування акцизним податком в рядках третьому та четвертому таблиці законодавець не розрізняє «зброджені напої» та «суміші із зброджених напоїв», «суміші на основі зброджених напоїв» тощо, а об`єднує ці поняття однією назвою - «зброджені напої».
Підпункт 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України сформульований чітко та зрозуміло, не допускає множинного трактування, а відтак немає підстав для застосування до спірних правовідносин норм підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, однак це не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 липня 2024 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Регно Італія УА» (покупцем) та TOSO S.p.A. (постачальником) укладені зовнішньоекономічні договори поставки (контракти): від 2 липня 2018 року № 02-07/18, від 15 листопада 2018 року № 15-11/18 Pivdennyi, від 5 грудня 2018 року № 05-12/18 Pumb, від 14 травня 2019 року №14-05/19 Alfa.
Відповідно до пунктів 1.1. зазначених контрактів постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупцеві товар, що визначений у цьому договорі, зокрема: алкогольну та/або безалкогольну продукцію, вільну від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов`язаний прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.
На підставі наведених вище договорів на митну територію України позивачем ввезені напої на основі вина ігристі ароматизовані (суміш на основі зброджених напоїв), про що декларант у графах 31 «вантажні місця та опис товару» митних декларацій зазначив: ароматизований винний напій ігристий Fragolino у скляних пляшках місткістю 0,75 л з вмістом спирту етилового не більше 8,5% об.: Н05В16207500UAFRAGOLINO BIANGO BABV cl 7% Fiorelli Ua 15960 шт. Зброджені напої одержані виключно у результаті природнього (натурального) бродіння винограду з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об`ємних одиниць (без додавання спирту), безалкогольних напоїв (води, підсолоджувачів, лимонної кислоти та ароматизаторів). Склад: вино (51%), демінералізована вода (42%), сахароза (6,9%), ароматизатор (0,1%), сульфіти. Фактична концентрація спирту 7 об.%
Для митного оформлення ТОВ «Регно Італія УА» подало Львівській митниці митні декларації та декларантом у графах митних декларацій ставку акцизного податку позивач визначив у розмірі 8,02 гр. за 1 літр.
Одночасно з митними деклараціями позивачем було надано ряд документів, зокрема рахунки-фактури (інвойси), сертифікати якості, пакувальні листи, автотранспортні накладні, сертифікати з перевезення товару, висновки за результатами досліджень експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договорів про транспортно-експедиційні послуги, зовнішньоекономічні договори, інші некласифіковані документи, зокрема описи технологічного процесу, копії судових рішень у адміністративних справах, копії митних декларацій країни відправлення.
Проте, Львівська митниця сформувала наступні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209170/2022/001275; №UA209170/2022/001276; UA209170/2022/001294; №UA209170/2022/001293; №UA209170/2022/001379; №UA209170/2022/001403; №UA209170/2022/001424; №UA209170/2022/001566; №UA209170/2022/001561; №UA209170/2022/001564; №UA209170/2022/001567; №UA209170/2022/001578; №UA209170/2022/001588; №UA209170/2022/001562; №UA209170/2022/001620; №UA209170/2022/001619; №UA209170/2022/001685; №UA209170/2022/001686; №UA209170/2022/001684; №UA209170/2022/001755; №UA209170/2022/001935; №UA209170/2022/002059; №UA209170/2022/002105; №UA209170/2022/002169; №UA209170/2022/002166; №UA209170/2022/002198; №UA209170/2022/002202; №UA209170/2022/002200; №UA209170/2022/002266; №UA209170/2022/002243; №UA209170/2022/002258; №UA209170/2022/002358; №UA209170/2022/002345; №UA209170/2022/002408; №UA209170/2022/002406; №UA209170/2022/002407; №UA209170/2022/002404; №UA209170/2022/002409; №UA209170/2022/002439; №UA209170/2022/002531; №UA209170/2022/002532; №UA209170/2022/002533; №UA209170/2022/002615; №UA209170/2022/002630; №UA209170/2022/002632; №UA209170/2022/002629; №UA209170/2022/002671; №UA209170/2022/002672; №UA209170/2022/002651; №UA209170/2022/002676; №UA209170/2022/002686; №UA209170/2022/002701; №UA209170/2022/002695; №UA209170/2022/002688; №UA209170/2022/002742; №UA209170/2022/002707; №UA209170/2022/002729; №UA209170/2022/002728; №UA209170/2022/002726; №UA209170/2022/002731; №UA209170/2022/002754; №UA209170/2022/002771; №UA209170/2022/002795; №UA209170/2022/002796; №UA209170/2023/000004; №UA209170/2023/000003; №UA209170/2023/000002; №UA209170/2023/000058; №UA209170/2023/000059; №UA209170/2023/000074; №UA209170/2023/000075; №UA209170/2023/000154; №UA209170/2023/000158; №UA209170/2023/000159; №UA209170/2023/000156; №UA209170/2023/000155; №UA209170/2023/000235; №UA209170/2023/000237; №UA209170/2023/000265; №UA209170/2023/000236; №UA209170/2023/000338; №UA209170/2023/000343; №UA209170/2023/000336; №UA209170/2023/000340; №UA209170/2023/000337; №UA209170/2023/000333; №UA209170/2023/000436; №UA209170/2023/000485; №UA209170/2023/000435; №UA209170/2023/000480; №UA209170/2023/000481; №UA209170/2023/000484; №UA209170/2023/000483; №UA209170/2023/000482; №UA209170/2023/000499; №UA209170/2023/000479; №UA209170/2023/000564; №UA209170/2023/000561; №UA209170/2023/000566; №UA209170/2023/000562; №UA209170/2023/000563; №UA209170/2023/000568; №UA209170/2023/000567; №UA209170/2023/000654; №UA209170/2023/000651; №UA209170/2023/000652; №UA209170/2023/000653; №UA209170/2023/000703; №UA209170/2023/000705; №UA209170/2023/000708; №UA209170/2023/000716; №UA209170/2023/000750; №UA209170/2023/000751; №UA209170/2023/000749.
В оскаржуваних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з невірним заповненням граф 47 та «В» митної декларації, а саме: застосовано невірну ставку акцизного податку, чим порушено вимоги чим порушено вимоги підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України, статей 293-295 МК України».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товар, який позивач ввозить на митну територію України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, згадується у двох позиціях, зазначених у підпункті 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України, щодо яких встановлені різні ставки акцизного податку: 12,23 грн за 1 літр - для товару із зазначеним кодом (вина ігристі та вина газовані, зброджені напої) та 8,42 грн за 1 літр - для товару "суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв". Оскільки позивач імпортує суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв, а не вина ігристі, вина газовані та/чи зброджені напої, акцизний податок за ввезений товар повинен сплачуватися за ставкою 8,42 грн за 1 літр.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Зокрема суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення посилалися на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004212, від 19 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.005537, від 31 травня 2022 року у справі №380/1201/21, які прийняті у подібних правовідносинах та у яких останній зазначив що товар, який ввозить позивач, не охоплюється поняттям «зброджений напій», а найбільш точно цей товар описаний у четвертому рядку підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України із визначеною ставкою податку 8,02 грн за 1 літр.
Крім того, Верховний Суд щодо доводів митного органу з приводу того, що імпортований позивачем товар згідно з УКТ ЗЕД 2206 00 39 00 згадується в двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку, вказаних у підпункті 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України зазначив, що у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України) суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зокрема суд посилався на пункт 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19, в якому зроблено правовий висновок про те, що за практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Сєрков проти України". Заява " 39766/05, пункт 43).
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.
Ухвалюючи оскаржувані рішення та посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004212, від 19 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.005537, від 31 травня 2022 року у справі №380/1201/21, судом апеляційної інстанції не враховано, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 24 жовтня 2023 року у справі №380/10416/21 ухвалено постанову, в якій суд дійшов висновку про відступлення від правової позиції викладеної Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року №1.380.2019.004212, від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20, від 19 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.005537 про те, що імпортований позивачем товар за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, згадується в двох позиціях вказаної норми, а з огляду на наведений опис товару, до нього слід застосовувати ставку акцизного податку на рівні 8,02 грн за 1 літр. Крім того, судом зазначено, що неприйнятним є застосування принципу «in dubio pro tributario» (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) у цій ситуації, адже колізія між нормами відсутня, але платник податків бажає обрати загальну норму для оподаткування акцизним податком, коли натомість існують підстави для застосування спеціальної норми.
Так, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі №380/10416/21 зазначив, що УКТ ЗЕД, як складова Закону України «Про Митний тариф України», побудована за принципом докладної товарної класифікації, яка передбачає класифікацію товару за тим кодом, який відповідає найбільш повному опису товару (його характеристик). Тобто, спочатку товар класифікується за товарною позицією, далі поетапно - за більш детальним описом у товарній підпозиції, товарній категорії, товарній підкатегорії. У побудові УКТ ЗЕД товарна позиція, товарна підпозиція, товарна категорія, товарна підкатегорія співвідносяться між собою як загальне (рід) і спеціальне (вид, різновид).
Правило 3 (a) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, за яким «у разі якщо товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, для його класифікації перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний опис», підлягає застосуванню саме для визначення коду УКТ ЗЕД, а не ставки акцизного податку.
Саме на етапі визначення для товару коду УКТ ЗЕД враховується максимально повно опис, характеристики та властивості товару, які є істотними для певного коду УКТ ЗЕД та ідентифікують його на подальших етапах митних процедур.
Товарна позиція 2206 та товарні підкатегорії, які включені до неї, співвідносяться як родове і видове поняття. Згідно з наведеними вище Поясненнями товарні категорії 2206 00 31 - 2206 00 89 (а значить, і товарна підкатегорія 2206 00 39 00, яка заходиться між цими товарними категоріями в Митному тарифі України) включають також суміші безалкогольних напоїв із збродженими напоями та суміші зброджених напоїв. Ані для сумішей зброджених напоїв, ані для сумішей безалкогольних напоїв із збродженими напоями не передбачено окремих товарних підкатегорій.
Іншими словами в позиції 2206 поняття «Інші зброджені напої» включає в себе всі алкогольні зброджені напої, що не відносяться до позицій 2203-2205, тобто і суміші із зброджених напоїв, і суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, і суміші на основі зброджених напоїв тощо. На рівні підкатегорій в позиції 2206 серед включених до неї алкогольних зброджених напоїв за видом використаної для виробництва сировини окремо визначені лише «пікет», «сидр» і «перрі», а всі інші різновиди охоплені узагальненим терміном «інші».
Сукупність наведених мотивів дає підстави для висновку, що будь-які алкогольні зброджені напої (включаючи і суміші на їх основі або їх суміші), які не відносяться до позицій 2203-2205, підпадають під узагальнене визначення «зброджені напої».
Обов`язковими умовами для застосування спеціальної ставки акцизного податку на рівні 11,65 грн за 1 літр (у сукупності) є: (1) товар відповідає одному з кодів УКТЗЕД 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00, 2205 10 10 00, 2205 90 10 00 або 2206 00 39 00; товар має такі характеристики: (2) тип напою - вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), (3) фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови що (4) етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які (5) розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°C.
Щодо останньої (п`ятої) умови Судова палата акцентувала увагу на тому, що вона передбачає як сукупність, так і альтернативу у класифікації товару за способом фасування (напій розлитий у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу «гриб») та/або фізичними властивостями (мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині). Тобто, вказана ставка акцизного податку підлягає застосуванню, у разі відповідності напою всім іншим умовам і якщо він розлитий не у пляшки, а в іншу тару, проте, має надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°C.
Судова палата зауважила, що для алкогольних зброджених напоїв з кодом УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, які включають і суміші на основі зброджених напоїв, дійсно можуть застосовуватися різні ставки акцизного податку: як на рівні 8,02 грн за 1 літр, так і на рівні 11,65 грн за 1 літр. Для визначення правильної ставки акцизного податку щодо конкретного товару (напоїв) з таким кодом УКТЗЕД превалюючими є саме його додаткові характеристики, а не деталізація типу напою. Для застосування ставки на рівні 11,65 грн за 1 літр товар має відповідати сукупно усім умовам, наведеним у таблиці в підпункті 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України. Якщо ж товар не відповідає хоча б одній умові (наприклад, виготовлений із додаванням спирту) - до нього застосовується ставка акцизного податку на рівні 8,02 грн за 1 літр.
Таким чином, враховуючи все вище наведене судам попередніх інстанцій для правильного вирішення даного спору необхідно з`ясувати відповідність ввезеного позивачем товару низці класифікуючих ознак, необхідних для застосування ставки акцизного податку на рівні 12,23 грн за 1 літр. У випадку невідповідності товару хоча б одній з класифікуючих ознак, які стосуються як хіміко-біологічних властивостей, так і технологічних вимог транспортування імпортованого товару, необхідних для визначення ставки акцизного податку на рівні 12,23 грн за 1 літр, необхідність визначити, що саме не відповідає встановленим законодавством вимогам і є підставою для застосування ставки акцизного податку на рівні 8,42 грн за 1 літр.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №380/10416/21 ухвалена 24 жовтня 2023 року та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень оприлюднена 31 жовтня 2023 року.
Ця справа Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянута в порядку письмового провадження 7 листопада 2023 року без врахування висновків наведених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі №380/10416/21.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас частиною другою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже з наведеного вбачається, що вказана постанова Верховного Суду мала були врахована судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 7 листопада 2023 року.
Згідно із частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За приписами частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх