ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа №380/7279/24

адміністративне провадження № К/990/15846/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя-доповідач - Кухтей Р.В. судді: Коваль Р.Й., Нос С.П.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, заявник), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації ігрошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за указаний період, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 ( далі - Порядок № 44); визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати розміру його грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по день звільнення зі служби, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704) та щодо неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення для обчислення пенсії, у зв`язку з неправильним нарахуванням при її призначенні; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення з 01 січня 2020 року по день звільнення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ № 704, з урахуванням виплачених сум та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії ОСОБА_1 для обчислення пенсії, у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні пенсії; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та різниці суми недоплаченого грошового забезпечення, у зв`язку із неправильним нарахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що виразилася у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексації грошового забезпечення з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не застосуванні пункту 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 у період з 30 січня 2020 року по 18 грудня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 указаної постанови. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок з 30 січня по 18 грудня 2020 року грошового забезпечення (розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови КМУ №704 (в редакції чинній з 29 січня 2020 року), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 18 жовтня 2024 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» уперше подала апеляційну скаргу, в якій одночасно заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору.

4.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 28 жовтня 2024 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 29 жовтня 2024 року о 02:24.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто відповідачу з підстав неусунення ним недоліків скарги.

5.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 09 січня 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 09 січня 2025 року о 22:20.

6. 21 січня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» супровідним листом повторно направила попередню апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду 08 жовтня 2024 року, з аналогічними вимогами, в якій знову просила відстрочити сплату судового збору. Проте 13 лютого 2025 року відповідач надіслав суду документ про сплату судового збору (платіжне доручення від 05 лютого 2025 року № 10433).

6.2. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, з підстав порушення строків апеляційного оскарження, а заявнику установлено строк для усунення указаних недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6.2. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 12 березня 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 12 березня 2025 року о 19:15.

6.3. 14 березня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовану тим, що відповідач не є розпорядником коштів і оплата судового збору потребує додаткового часу, а у зв`язку з обмеженим фінансуванням запитувані кошти надходять із затримкою. Також військова частина НОМЕР_1 указала, що вживає заходів для запобіганню затягуванню судового процесу та активно бере участь у розгляді цієї справи.

7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року визнано неповажними указані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

8. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

9. 15 квітня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

10. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, оскільки судом не взято до уваги доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що вперше до суду апеляційної інстанції відповідач звернувся у межах строків на апеляційне оскарження, проте ухвалою їхню скаргу було повернуто через несплату судового збору. Повторно апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 було подано у найкоротший термін.

10.1. У касаційній скарзі заявник указує, що процесуальний строк об`єктивно пропущено за поважних причин, оскільки військова частина НОМЕР_1 є авіаційною частиною, яка виконує відповідні завдання, необхідні для відвернення загрози, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а зважаючи на предмет спору, указана справа може мати непередбачувані наслідки та підірвати обороноздатність відповідача, оскільки закупівля послуг на ремонт техніки, закупівля запасних частин та мастильних матеріалів є пріоритетним.

10.3. Заявник указує, що є юридичною особою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України і не є розпорядником коштів, проте військова частина НОМЕР_1 уживала заходів для виділення бюджетних коштів для оплати судового збору, тому суд апеляційної інстанції, ураховуючи майновий стан, міг відстрочити оплату судового збору.

10.4. Відповідач просить звернути увагу, що, на його думку, висновки суду апеляційної інстанції є надмірно формальними і не відповідають сформованій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та обмежує його права гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). За таких обставин військова частина НОМЕР_1 вважає, що суд апеляційної інстанції необ`єктивно розглянув питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку.

11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .

12. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо обґрунтованості підстав, за яких відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

13. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 14 травня 2025 року направлено учасникам справи через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку та отримано ними, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

14. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

15. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

16. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

17. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

17.1. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

18. Як убачається із матеріалів справи, 08 жовтня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження. Копію указаного судового рішення в електронному вигляді надіслано військовій частині НОМЕР_1 на її електронну адресу та доставлено до її електронної скриньки 08 жовтня 2024 року 19:21, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.

18.1. Вперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 08 жовтня 2024 року заявник звернувся у жовтні 2024 року (документ сформовано в системі «Електронний суд» 18 жовтня 2024 року), яку повернуто ухвалою від 09 січня 2025 року з підстав неусунення ним, попередньо визначених ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року, недоліків скарги шляхом оплати судового збору.

18.2. Надалі військова частина НОМЕР_1 у січні 2025 року повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій знову порушувала питання про відстрочення сплати судового збору, однак документи, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на усунення недоліків первісної апеляційної скарги в частині сплати судового збору або інших дій, що свідчать про те, що військова частина НОМЕР_1 вживала усіх заходів, спрямованих на його оплату, у матеріалах справи відсутні.

19. Оплата судового збору була здійснена відповідачем лише у лютому 2025 року, про що свідчить платіжне доручення від 05 лютого 2025 року № 10433, направлене суду 13 лютого 2025 року.

20. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Тому, перевіряючи аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо наявності перешкод у сплаті судового збору, з посиланням на недостатність та несвоєчасність фінансування з Державного бюджету України, як поважну причину для поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на оплату судового збору, не підтверджена належними доказами, а подання відповідачем апеляційної скарги вдруге більш як за 3 місяці після проголошення судового рішення, не може бути виправдане відсутністю коштів на сплату судового збору.

21. Також суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, указав, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу. Проте такі аргументи (окрім доводів щодо обмеженого фінансування) відповідачем не наведено. Водночас суд зауважив, що апелянтом не надано жодних доказів щодо відсутності коштів, а саме виписок по рахунках.

22. Верховний Суд підкреслює, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про те, що після залишення первісної касаційної скарги без руху, військова частина НОМЕР_1 вчиняла дії на усунення її недоліків в частині сплати судового збору до лютого 2025 року.

23. Навпаки, перелічені в апеляційних скаргах додатки, свідчать про те, що судовий збір при черговому зверненні військовою частиною НОМЕР_1 не сплачувався, а із змісту попередньої апеляційної скарги вбачається, що відповідач, за відсутності будь-яких доказів, лише формально просив відстрочити його сплату.

24. Ураховуючи те, що на момент чергового звернення військова частина НОМЕР_1 судовий збір у цій справі так і не сплатила, а звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як організаційні складнощі у сплаті судового збору, для поновлення процесуального строку.

25. Верховний Суд указує, що обов`язок сплати судового збору під час подання апеляційної скарги встановлений законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу, без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. Проте, дізнавшись про повернення судом апеляційної інстанції попередньої скарги, військова частина НОМЕР_1 , повторно подаючи апеляційну скаргу у січні 2025 року, сплатила судовий збір лише у лютому 2025 року.

26. Верховний Суд ураховує, що військова частина НОМЕР_1 бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, проте зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, неодноразово подаючи апеляційні скарги протягом жовтня 2024 року - січня 2025 року, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права, однак уважав, що наведення лише загальних аргументів щодо обмеженого фінансування, за відсутності належних та допустимих доказів, є підставою для заявлення клопотання про відстрочення його сплати.

27. Верховний Суд не бере до уваги аргументи військової частини НОМЕР_1 , обґрунтовані практикою Європейського суду з прав людини, та зазначає, що практика ЄСПЛ стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання визначених гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превальованим у правовідносинах із іншими особами.

28. Суд також звертає увагу, що повернення попередніх апеляційних скарг не позбавляють учасника спору права повторного звернення до апеляційного суду, проте не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги, без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

29. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених військовою частиною НОМЕР_1 причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

30. Отже, підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

31. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов