ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

Київ

справа №380/7418/22

адміністративне провадження №К/990/18929/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Юрченко В.П., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/7418/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (головуючий суддя - Затолочний В.С., судді: Большакова О.О., Качмар В.Я.),-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП») поштою направило до Львівського окружного адміністративного суду позов до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС). Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №3768648/42634876 від 08 лютого 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 29 червня 2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН);

- зобов`язати ДПС зареєструвати податкову накладну №2 від 29 червня 2021 року в ЄРПН датою отримання - 04 лютого 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14 липня 2021 року №5929 (далі - Рішення від 14 липня 2021 року №5929);

- зобов`язати ГУ ДПС виключити ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризикованості платника податку.

У прохальній частині позову ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» також просило суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк в частині вимог про визнання протиправним та скасування Рішення від 14 липня 2021 року №5929 та зобов`язання ГУ ДПС виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості. В обґрунтування таких вимог ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» зазначило, що дізналося про порушення його прав зазначеним рішенням лише після отримання роздруківки електронної квитанції від 04 лютого 2022 року №9428315329, згідно з якою податкову накладну №2 від 29 червня 2021 року відповідачем-1 прийнято, але її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (том 1 а.с.26-29, 32).

Ухвалою від 17 травня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. За змістом вказаної ухвали суд вказав, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Висновків в частині поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог зазначена ухвала не містила (том 1 а.с.107).

07 червня 2022 року ГУ ДПС подало заяву про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку на оскарження Рішення від 14 липня 2021 року №5929. Відповідач-1 наголосив, що указане рішення було отримано ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» у день його прийняття через електронний кабінет, на підтвердження чого долучив докази його надіслання (том 1 а.с.154-157).

10 січня 2023 року до суду першої інстанції надійшли пояснення позивача щодо заяви про залишення без розгляду позову в частині. ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» повторно наголосило на тому, що саме з отриманням електронної квитанції від 04 лютого 2022 року №9428315329 про зупинення реєстрації податкової накладної дізналось про існування оскаржуваного рішення. Зауважило, що за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27 серпня 2019 року у справі №540/2077/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №240/7785/19) саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування призводить до певних негативних правових наслідків для платника податків і підставами позову при оскарженні таких рішень, серед іншого, можуть бути доводи про неправомірність дій контролюючого органу по віднесенню такого платника до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості (том 2 а.с.1-3).

Ухвалою від 27 лютого 2023 року Львівський окружний адміністративний суд позовну заяву ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» залишив без руху та надав позивачу строк в десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наданням відповідних доказів (том 2 а.с.15-16).

Ухвала суду вмотивована тим, що у справах про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, передбачені КАС України. Позивач подав позов у цій справі 04 травня 2022 року, тобто, з очевидним пропуском строку звернення до суду. При цьому заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не надавалась.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет представника позивача Кравченка А.М. 01 березня 2023 року о 13:44 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.19).

02 березня 2023 року позивач поштою направив до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка мотивована тими ж доводами, що приводились раніше (том 2 а.с.20-30).

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2023 року залишив без розгляду адміністративний позов ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» до ГУ ДПС, ДПС в частині визнання протиправним рішення контролюючого органу про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку та зобов`язання виключити позивача з переліку ризикових платників податку (том 2 а.с.31-33).

Частково залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яке позивач просить визнати протиправним і скасувати, прийняте 14 липня 2021 року. Згідно з відомостями з Електронного кабінету позивача така інформація була відображена у ньому цього ж дня. Доводи позивача, що він дізнався про існування спірного рішення з квитанції від 04 лютого 2022 року №9428315329 про зупинення реєстрації податкової накладної, суд першої інстанції відхилив, оскільки платник податків має безперешкодний доступ до електронного кабінету та можливість перевірити направлені податковим органом документи. Враховуючи це, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач дізнався про порушення свої прав ще у липні 2021 року, проте, не обґрунтував наявності об`єктивних перешкод своєчасно звернутися до суду за захистом. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався нормою частини третьої статті 123 КАС України.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Доводи позивача, що факт пропуску строку звернення до суду був виявлений судом першої інстанції ще до відкриття провадження у справі, з огляду на що суд не правильно керувався нормою частини третьої статті 123 КАС України, апеляційний суд відхилив. Зазначив, що суд першої інстанції не позбавив позивача права навести поважні причини пропуску строку звернення до суду, залишивши вже після відкриття провадження у справі позовну заяву без руху та надавши строк для усунення зазначеного недоліку. Апеляційний суд також відхилив посилання ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» на висновок Верховного Суду, викладений у справі №520/11044/19, оскільки останній сформований за інших обставин. Зокрема, у наведеній справі після відкриття провадження у справі позивачу не було надано можливості навести інші, ніж зазначалося у заяві про поновлення строку звернення до суду, підстави для поновлення такого строку.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що, звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив поновити йому строк звернення до суду та навів відповідні підстави для його поновлення. Суд першої інстанції без зауважень відкрив провадження у цій справі. Відповідна ухвала суду взагалі не містить оцінки доводів заяви в частині поновлення пропущеного строку звернення до суду. Скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично поновив позивачу строк звернення до суду із позовом без зазначення про це в резолютивній частині ухвали та без визнання поважними причин пропуску такого строку. На переконання скаржника, це свідчить про порушення судом першої інстанції вимог частини шостої статті 121, пункту 3 частини першої статті 248 КАС України.

Водночас, залишаючи без руху позов ухвалою від 27 лютого 2023 року, суд першої інстанції вказав про те, що ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» при зверненні до суду із цим позовом взагалі не подавало заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Натомість, в оскаржуваній ухвалі про залишення позову без розгляду суд вже зазначив, що позивач не надав заяву про поновлення пропущеного строку із наведенням інших поважних причин його пропуску. Скаржник наголошує, що в ухвалі від 27 лютого 2023 року суд не вимагав навести інші поважні причини пропуску строку звернення до суду, а вказав лише про необхідність подання відповідної заяви.

При цьому факт пропуску позивачем строку звернення до суду був відомий суду першої інстанції ще до відкриття провадження у справі. З огляду на вказане скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував норму частини третьої статті 123 КАС України. У спірному випадку суду належало застосувати положення саме частини четвертої статті 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року (справа №520/11044/19). Скаржник наголошує, що у цій справі суд першої інстанції в ухвалі від 27 лютого 2023 року не надав позивачу можливості навести інші поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Також скаржник повторно навів посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27 серпня 2019 року у справі №540/2077/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №240/7785/19, та зазначив, що про існування Рішення від 14 липня 2021 року №5929 дізнався лише з електронної квитанції від 04 лютого 2022 року №9428315329.

Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголосило, що оскаржуване позивачем Рішення від 14 липня 2021 року №5929 було скеровано в Електронний кабінет платника, що відповідає вимогам Податкового кодексу України.

ДПС правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірними питаннями, що підлягають касаційному перегляду у цій справі є:

- правильність встановлення судами моменту початку перебігу строку звернення до суду;

- обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду і, відповідно, правильність застосування норми частини третьої статті 123 КАС України під час ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права (свобод чи інтересів), - це підтверджений відповідними доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії, чи день, коли особа дізналася про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року (справа №805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року (справа №320/1778/20), від 28 травня 2021 року (справа №521/21455/16-а), від 31 березня 2021 року (справа №240/12017/19), від 21 лютого 2020 року (справа №340/1019/19).

Отже, при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Суди попередніх інстанцій у цій справі правильно визначились, що до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Водночас під час встановлення моменту початку перебігу зазначеного строку суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та правовою оцінкою наступне.

Як в позові, так і в ході судового розгляду справи позивач наголошував на тому, що дізнався про існування Рішення від 14 липня 2021 року №5929 лише 04 лютого 2022 року з огляду на отримання квитанції №9428315329 про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 29 червня 2021 року. Оцінюючи такі доводи ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП», суди попередніх інстанцій обмежились лише загальним твердженням про те, що позивач як платник податків мав безперешкодний доступ до електронного кабінету та можливість перевірити направлені податковим органом документи. З огляду на таке суди констатували, що позивач дізнався про порушення своїх прав ще у липні 2021 року.

На переконання колегії суддів, у розглядуваній ситуації при вирішенні питання щодо початку відліку строку звернення до суду суди попередніх інстанцій не врахували норму статті 42 ПК України, якою унормовано питання листування платників податків та контролюючих органів. Не маючи доказів точної дати отримання позивачем спірного рішення суди констатували, що він не міг не знати (повинен був дізнатися) про це рішення за допомогою електронного кабінету. Водночас такий висновок має ґрунтуватись на перевірці обставин виконання відповідачем всіх вимог щодо надсилання відповідного рішення позивачу у спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття Рішення від 14 липня 2021 року №5929) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

У цій справі позивач доводив суду, що дійсно дізнався про прийняття відносно нього Рішення від 14 липня 2021 року №5929 з електронного кабінету, проте, відбулось це лише 04 лютого 2022 року (після отримання електронної квитанції від 04 лютого 2022 року №9428315329, в якій містилось посилання на означене рішення як на підставу для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №2 від 29 червня 2021 року). Натомість, ГУ ДПС наполягало, що 14 липня 2021 року направило спірне рішення в електронний кабінет, на підтвердження чого надало «докази скерування рішення 5929 від 14.07.2021» у вигляді витягу із невстановленого джерела (том 1 а.с.157).

З огляду на такі доводи сторін для належного встановлення дня, коли за допомогою електронного кабінету ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» дізналося або повинно було дізнатися про порушення своїх прав Рішенням від 14 липня 2021 року №5929, слід було з`ясувати: чи виявляв позивач бажання отримувати документи через електронний кабінет; якщо так, чи підтверджується факт надіслання позивачу Рішення від 14 липня 2021 року №5929 доказами, передбаченими абзацом четвертим пункту 42.4 статті 42 ПК України, та в порядку, визначеному абзацом другим пункту 42.4 статті 42 ПК України. Поряд з цим, з`ясуванню підлягало також і те, чи мав позивач реальну можливість дізнатися про наявність оскаржуваного рішення у період з 14 липня 2021 року по 04 лютого 2022 року з огляду отримання інших квитанцій про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав віднесення ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» до переліку ризикових платників податків.

Проте, не зважаючи на наведені доводи позивача про неотримання оскаржуваного рішення саме 14 липня 2021 року, а також невідповідність наданих податковим органом доказів про дату його отримання вимогам закону, суди виходили з того, що позивач мав безперешкодний доступ до електронного кабінету, а тому повинен був ознайомитись із вказаним рішенням. Суд касаційної інстанції вважає, що такий підхід суперечить наведеним вище нормам ПК України в частині належного повідомлення платника податків про прийняте податковим органом рішення та КАС України в частині встановлення моменту початку перебігу шестимісячного строку звернення до суду.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Суди попередніх інстанцій зазначених вимог не дотримались.

Водночас суд касаційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача на постанови Верховного Суду від 27 серпня 2019 року (справа №540/207/18), від 13 жовтня 2020 року (справа №240/7785/19), оскільки висновки суду касаційної інстанції у приведених судових рішеннях стосуються можливості судового оскарження рішення про віднесення платника податків до переліку ризикових платників, яке прийняте відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117. Натомість, предметом судового розгляду у цій справі є Рішення від 14 липня 2021 року №5929, яке прийняте відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, який встановлює відмінне правове регулювання порядку оскарження рішень контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції також визнає доречними доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виявилось у неналежному розгляді заяви про поновлення строку звернення до суду, що була подана позивачем разом із позовом, при відкритті провадження у справі. В подальшому, залишаючи позов без руху, суд першої інстанції знову помилково вказав на неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, що свідчить про поверхневий підхід суду до дослідження матеріалів адміністративної справи. Апеляційний суд, здійснюючи перегляд ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, зазначених помилок також не виправив.

Разом з тим, у межах цієї справи відсутні підстави для надання судом касаційної інстанції оцінки доводам позивача про порушення судами вимог статті 123 КАС України, оскільки ця норма врегульовує питання наслідків пропущення строків звернення до суду. Водночас за результатами касаційного перегляду встановлено передчасність висновку судів про пропуск строку з вищенаведених мотивів.

З огляду на такі обставини обґрунтованість доводу скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 березня 2021 року (справа №520/11044/19), також не може бути вирішена судом касаційної інстанції.

Отже, оскільки при прийнятті ухвали судом першої інстанції та постанови судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, що полягали у не з`ясуванні дійсної дати, з якої позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення його прав, касаційна скарга ТОВ «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» підлягає задоволенню, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі №380/7418/22 скасувати.

Справу №380/7418/22 направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.П. Юрченко М.М. Яковенко