ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/7720/23

адміністративне провадження № К/990/41121/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року (суддя: Кравців О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року (судді: Кузьмич М.С., Матковська З.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДМС у Львівській області), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС у Львівській області № 46011500060971 від 10 лютого 2023 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 виданої громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в листопаді 2019 року він отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, який став підставою для отримання ним посвідки на тимчасове проживання в Україні. У зв`язку з цим, він разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 переїхали з м. Іжевська (Російська Федерація) в Україну. Зауважив, що упродовж перебування на території України жодних листів від ГУ ДМС у Львівській області та Служби безпеки України щодо порушення правил перебування в Україні та/або правил міграційної служби він не отримував. Позивач наголосив, що ніколи не порушував громадський порядок, не створював загрозу для громадян України, загрозу національній безпеці України. Підкреслив, що скасовуючи посвідку на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, відповідач жодним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що при оформленні посвідки позивач створював небезпеку для здоров`я громадян України, не пояснив, що це за небезпека та в чому саме вона полягає.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, посвідка скасовується якщо з`ясовується, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Встановивши, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став лист Управління СБУ у Львівській області (вх. № 2301/1/4601-23), відповідно до якого дії позивача можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та зваживши на те, що посвідка була видана позивачу без погодження Управління СБУ у Львівській області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вона скасована правомірно.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не наділений повноваженнями щодо роз`яснення або тлумачення висновків чи тверджень Служби безпеки України, а також не наділений повноваженнями вчиняти будь-які дії, що входять до компетенції розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями тощо.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19, від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17 про те, що подання спеціально уповноваженого органу не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС, та відповідно те, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.

Скаржник вказує, що при прийнятті спірного рішення ГУ ДМС у Львівській області та під час судового розгляду справи суди попередніх інстанцій не досліджували факт вчинення або можливості вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України та громадського порядку в Україні. Водночас скаржник наголошує, що позивач не вчиняв дій, які можливо було б віднести до визначених підпунктом 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, підстав для скасування посвідки.

Скаржник зауважує, що ця справа становить для нього виняткове значення, оскільки у разі видворення за межі України він буде розлучений зі своєю родиною. Крім того, скаржник вказує, що після повномасштабного вторгнення російської федерації, позивач займається волонтерською діяльністю, з огляду на що існує загроза притягнення його країною агресора до кримінальної відповідальності.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №380/7720/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 03 квітня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації.

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 було документовано посвідкою № НОМЕР_2 на тимчасове проживання в Україні, терміном до 12 листопада 2022 року.

Київським міським центром зайнятості 03 грудня 2020 року надано дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства щодо ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 терміном до 03 грудня 2023 року.

06 грудня 2022 року ГУ ДМС України у Львівській області у ОСОБА_1 прийнято документи для обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Зазначено, що відповідно до листа ДМС України від 17 листопада 2022 року № 8/2508-22 «Про проведення перевірки за заявами про оформлення посвідки на тимчасове проживання» 13 грудня 2022 року ГУ ДМС у Львівській області було надіслано запит до відділу контррозвідки Управління СБУ у Львівській області щодо наявності або відсутності підстав для відмови в обміні посвідок на тимчасове проживання вищезазначеним громадянам.

Відповідно до тверджень відповідача, протягом семи днів відповідь на запит не надійшла.

Встановлено, що 20 грудня 2022 року відповідачем прийнято рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 терміном до 03 грудня 2023 року.

08 лютого 2023 року на адресу ГУ ДМС України у Львівській області надійшов лист Управління СБУ у Львівській області (вх. №2301/1/4601-23) щодо скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 .

У листі зазначено, що відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, дані щодо необхідності перевірки ОСОБА_5 , у зв`язку із його зверненням на адресу органів чи підрозділів ГУ ДМС України у Львівській області для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні, погодження щодо його легалізації підрозділи СБ України не надавали.

З метою мінімізації загроз у сфері національної безпеки в умовах військового стану та у зв`язку із тим, що дії ОСОБА_5 можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, запропоновано розглянути питання про скасування посвідки ОСОБА_6 .

10 лютого 2023 року ГУ ДМС України у Львівській області на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи зазначене рішення ГУ ДМС України у Львівській області від 10 лютого 2023 року № 46011500060971 протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною другою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За приписами статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Правилами частини третьої статті 5 Закону №3773-VI обумовлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У пунктах 64-66 Порядку №322 передбачено, що рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спір у цій справі стосується правомірності рішення ГУ ДМС у Львівській області №46011500060971 від 10 лютого 2023 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 виданої громадянину російської федерації ОСОБА_2 .

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19, від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, рішення ГУ ДМС у Львівській області № 46011500060971 від 10 лютого 2023 року прийнято відповідачем на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 з урахуванням листа Управління СБУ у Львівській області (вх. №2301/1/4601-23) про те, що дії ОСОБА_1 можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а також те, що погодження щодо його легалізації підрозділи СБ України не надавали.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229-XII, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 24 Закону № 2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Тобто, саме на Службу безпеки України, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов`язок, в тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України. Тим більше в умовах воєнного стану.

В той же час в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 Верховний Суд наголошував, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Вказав, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.

Проте, як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції, констатуючи правомірність прийнятого на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 рішення відповідача, не перевірили наявності обставин, з якими вказана норма Порядку № 322 пов`язує скасування посвідки, а саме чи було позивачем допущено дії, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Суди, у свою чергу, обмежилися констатацією факту наявності листа Управління СБУ у Львівській області (вх. №2301/1/4601-23), як достатньої підстави для прийняття спірного рішення.

Також, суди першої та апеляційної інстанції не дослідили обставини направлення відповідачем 13 грудня 2022 року відповідного запиту до відділу контррозвідки Управління СБУ у Львівській області щодо наявності або відсутності підстав для відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання позивачу, та не встановили нормативне підґрунтя для вчинення вказаних дій, в тому числі строк розгляду структурним підрозділом СБУ відповідного запиту та правові наслідки неотримання органом ДМС відповіді на здійснений запит в зазначений строк. Суди послалися на виключно зазначений відповідачем у відзиві на позов лист ДМС України від 17 листопада 2022 року № 8/2508-22 «Про проведення перевірки за заявами про оформлення посвідки на тимчасове проживання», при цьому колегія суддів зазначає, що такого листа в матеріалах справи немає.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінки аргументам позивача щодо втручання оскаржуваним рішенням в його сімейне життя та ризику повернення в країну походження з урахуванням потенційної загрози його життю та здоров`ю через призму співмірності та пропорційності застосованого відповідачем заходу, тобто суди в цій справі не дотрималися принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, Суд з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) позбавлений можливості перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

Критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Суд констатує, що суди в цій справі допустили порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Марини Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №380/7720/23 скасувати.

Справу №380/7720/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько