№ 380/7722/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 380/7722/24

адміністративне провадження № К/990/42754/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/7722/24

за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: А. Р. Курилець, О. І. Мікула, М. А. Пліш) від 16 жовтня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Через систему «Електронний суд» 09 квітні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100060/2 від 07 лютого 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100219/2 від 09 травня 2023 року.

- визнати протиправною відмову Львівської митниці від 26 березня 2024 року № 7.4-2/15-02/13/8781 у скасуванні та залишенні без змін рішень про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №/2023/100060/2 від 07 лютого 2023 року.

- визнати протиправною відмову Львівської митниці від 26 березня 2024 року № 7.4-2/15-02/13/8877 у скасуванні та залишенні без змін рішень про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №/2023/100219/2 від 09 травня 2023 року.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

3. 30 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100060/2 від 07 лютого 2023 року отримане позивачем 07 лютого 2023 року, відтак, останнім днем шестимісячного строку протягом якого особа мала звернутися до суду є 07 серпня 2023 року, а рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100219/2 від 09 травня 2023 року отримане позивачем 09 травня 2023 року. Відтак, останнім днем шестимісячного строку протягом якого особа мала звернутися до суду є 09 листопада 2023 року. На підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить позовну заяву позивача до Львівської митниці в частині про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100060/2 від 07 лютого 2023 року та № UA209000/2023/100219/2 від 09 травня 2023 року залишити без розгляду.

4. Через систему «Електронний суд» 01 травня 2024 року від позивача надійшло заперечення на клопотання (вх. № 33715), у якому він зазначає, що клопотання Львівської митниці про залишення позовної заяви без розгляду у справі є безпідставним та не підлягає задоволенню, а термін на оскарження рішень про коригування митної вартості не сплив. Зазначає, що з метою з`ясування факту перерахування фінансової гарантії до Державного бюджету у сумі зазначеній у графі В митних декларацій № 23UA209230012456U8 від 08 лютого 2023 року та № 23UA209230048460U5 від 10 травня 2023 року адвокатом позивача була скеровано 21 лютого 2024 року адвокатський запит № 1. Львівська митниця листом від 26 лютого 2024 року № 7.4-2/7.4-28-08-01/8.19/5852 повідомила, що зважаючи на положення Митного кодексу України (п.п. 2 п. 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень») станом на 26 лютого 2024 року фінансові гарантії за вищевказаними деклараціями не були перераховані до Держбюджету України. Зважаючи на отриману інформацію від митниці на адвокатський запит та у зв`язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості №/2023/100060/2 від 07 лютого 2023 року та №/2023/100219/2 від 09 травня 2023 року позивачем в порядку статті 55 МК України були подані заява №1 від 18 березня 2023 року та заява №2 від 18 березня 2023 року, у яких задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Проте незважаючи на всі надані пояснення, заява №1 в порядку статті 55 МК України листом від 26 березня 2024 року № 7.4-2/15-02/13/8781 та заява №2 в порядку статті 55 МК України листом від 26 березнгя 2024 року № 7.4-2/15-02/13/8877 Львівською митницею не були задоволені. Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 320/7953/21, якою Верховний Суд сформулював позицію, згідно якої у випадку оскарження рішень про коригування митниці, на підставі яких були оформлені декларації із застосуванням фінансових гарантій строк на оскарження таких рішень слід рахувати від дати перерахування коштів (фінансової гарантії) до Державного бюджету. Таким чином, строк визначений статтею 122 КАС України на оскарження рішень про коригування митної вартості не сплив, а клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним та не підлягає задоволенню.

5. Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду.

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 380/7722/24 залишити в силі.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

10. 19 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Верхоного Суду надйшов відзив на касаційну скаргу, у якому, відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 січня 2023 року компанією Meble VOX spolka z organiczona odpowiedzialnoscia sp. k., Польща, та ФОП ОСОБА_1 укладено зовнішньоекономічний контракт постачання № UA01/01/2023, відповідно до якого продавець зобов`язується продавати покупцю вироби за оплату їх вартості на умовах, передбачених в цьому контракті.

13. На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № UA01/01/2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 1023700833 від 30 січня 2023 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 8 593,85 євро.

14. Позивач подав до Львівської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA209230012154U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме: меблі та їх частини в асортименті.

15. Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/000414 на підтвердження заявленої митної вартості ФОП ОСОБА_1 разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: зовнішньоекономічний договір (контракт) № UA01/01/2023 від 01 січня 2023 року; рахунок-фактура (інвойс) № 1023700833 від 30 січня 2023 року; специфікація № 1023700833 від 30 січня 2023 року; банківський платіжний документ (платіжне доручення в іноземній валюті) №(MUR)30 від 24 січня 2023 року; договір на перевезення № 30/01 від 30 січня 2023 року; рахунок на оплату про надання транспортно-експедиційних послуг № 735 від 30 січня 2023 року; автотранспортна накладна (CMR) № 1023700833 від 30 січня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення № 23PL391010E0274449 від 30 січня 2023 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 1 від 01 січня 2023 року.

16. Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA209230012154U8, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

17. У відповідь на вимогу декларант позивача надав наступні документи: рахунок № 735 від 30 січня 2023 року; прайс-лист № 1 від 01 січня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення № 23PL391010E0274449 від 30 січня 2023 року; платіжний документ, що підтверджує оплату за товару № (MUR)30 від 24 січня 2023 року. Також зазначив, що більше документів подати не має можливості, та просив визнати митну вартість заявлену за митною декларацією.

18. Так, 07 лютого 2023 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100060/2.

19. Як зазначено у гр. 33 рішення, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52 53 54 55 58 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. В пункті 2.1 контракту від 01 січня 2023 року № UA01/01/2023 зазначається, що термін поставки підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів, від дня в якому покупець оплатить продавцю 100% вказаної в фактурі-проформі ціни. Також, пунктом 2.1 контракту передбачено, що кожна поставка виробів буде реалізована на умовах окремої заявки. В пункті 2.2 контракту вказано, що підтвердженням замовлення (частини замовлення) є складення продавцем фактури-проформи для покупця із вказанням кінцевої ціни виробів. Такі документи, як фактура-проформа та заявка, передбачені контрактом, не були надані до митного оформлення. Таким чином, не виконано умови контракту. Платіжне доручення (MUR)30 від 24 січня 2023 року, у фактурі 1023700833 від 30 січня 2023 року вказано термін платежу 30 січня 2023 року. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 МК України відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9

)виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог статті 254 МК України.

На вимогу декларантом надіслано документи, які вже надано до митного оформлення, та вписано у гр. 44 МД. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (статті 59 МК України) та метод 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (статті 62 МК України) та метод 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (статті 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала тов. 5 - UA205140/2022/89063 від 09 грудня 2022 року, рівень митної вартості такого товару становить 4,801 дол. США за кг., тов. 6 - UA205140/2022/89063 від 09 грудня 2022 року, рівень митної вартості такого товару становить 4,801 дол. США за кг., тов. 11 - UA100100/2022/43309 від 22 грудня 2022 року, рівень митної вартості такого товару становить 8,41 дол. США за кг.

20. У зв`язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості № 00/2023/100060/2 від 07 лютого 2023 року, позивачем в порядку статті 55 МК України була подана заява № 1 від 18 березня 2023 року, у якій задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До заяви № 1 від 18 березня 2024 року було подано: копію рахунку-проформи № 1023800275 від 23 січня 2023 року, копію замовлень № 801738 від 13 грудня 2022 року, № 802406 від 14 грудня 2022 року, № 781137 від 30 жовтня 2022 року, № 787761 від 14 листопада 2022 року, № 789697 від 17 листопада 2022 року, № 791863 від 22 листопада 2022 року, № 794779 від 28 листопада 2022 року, № 797599 від 04 грудня 2022 року, № 803441 від 16 грудня 2022 року, № 803446 від 16 грудня 2022 року, № 803816 від 18 грудня 2022 року, № 808577 від 03 січня 2023 року, № 808625 від 03 січня 2023 року, № 816677 від 20 січня 2023 року, № 816830 від 21 січня 2023 року, № 817287 від 23 січня 2023 року та лист б/н від 13 березня 2024 року. У вказаній заяві № 1 від 18 березня 2024 року позивачем спростовувались усі зауваження, які були наведені у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів та долучались додаткові документи.

21. Проте незважаючи на всі надані пояснення, заява № 1 в порядку статті 55 МК України листом від 26 березня 2024 року № 7.4-2/15-02/13/8781 відповідачем не була задоволена.

22. Крім того, судами встановлено, що на виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № UA01/01/2023, згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 1023703831 від 28 квітня 2023 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 12013,16 євро.

23. 09 травня 2023 року позивач подав до Львівської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA209230048375U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме: меблі та їх частини в асортименті.

24. Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/100219/2 на підтвердження заявленої митної вартості від ФОП ОСОБА_1 разом з вищевказаною митною декларацією подало митному органу, зокрема такі документи, як: зовнішньоекономічний договір (контракт) № UA01/01/2023 від 01 січня 2023 року; рахунок-фактура (інвойс) № 1023703831 від 28 квітня 2023 року; специфікація № 1023703831 від 28 квітня 2023 року; банківський платіжний документ №(MUR)31 від 25 квітня 2023 року; договір про перевезення № 180821-1 від 18 серпня 2021 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 323-001920 від 04 травня 2023 року; довідка про транспортні витрати б/н від 04 травня 2023 року; автотранспортна накладна (CMR) №1023703831 від 04 травня 2023 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 2 від 01 січня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення № 23PL391010E1234631 від 04 травня 2023 року.

25. Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA209230048375U8, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до статті 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

26. У відповідь на вимогу декларант позивача надав наступні документи: рахунок № 323-001920 від 04 травня 2023 року; прайс-лист від виробника № 2 від 01/01/2023; копію митної декларації країни відправлення № 23PL391010E1234631 від 04 травня 2023 року; платіжний документ, що підтверджує оплату товару №(MUR) 31 від 25 квітня 2023 року. Також зазначив, що більше документів подати не має можливості, та просив визнати митну вартість заявлену за митною декларацією.

27. 09 травня 2023 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100219/2. Як зазначено у гр. 33 рішення, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52 53 54 55 58 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин. Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої, третьої статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. В пункту 2.1 контракту від 01 січня 2023 року № UA01/01/2023 зазначається, що термін поставки підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів, від дня в якому покупець оплатить продавцю 100% вказаної в фактурі-проформі ціни. Також, пунктом 2.1 контракту передбачено, що кожна поставка виробів буде реалізована на умовах окремої заявки. В пункті 2.2 контракту вказано, що підтвердженням замовлення (частини замовлення) є складення продавцем фактури-проформи для покупця із вказанням кінцевої ціни виробів. Такі документи, як фактура-проформа та заявка, передбачені контрактом не були надані до митного оформлення. Таким чином не виконано умови контракту. Договір на перевезення, що виписано у гр. 44 МД з позначкою «d», як такий що не подається до митного оформлення та зберігається у декларанта. У рахунку на перевезення 323-001920 перевізник ТОВ «Трансгалекс» в CMR б/н відсутні реквізити такого перевізника (а саме підпис та печатка). У гр. гр. 16 та 23 є лише штамп перевізника Smart Auto Trans. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у підтвердження митної вартості товарів. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 МК України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу); 2)якщо рахунок сплачено ,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару ; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи , що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезення товару; 4) транспортні(перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрат на транспортування не включені у вартість товару, а також документи , що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором ( угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди; контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог статті 254 МК України. На вимогу митного органу, декларантом надано: документ під назвою «прайс-лист», що насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для суб`єкта; платіжне доручення (MUR)31 від 25 квітня 2023 року, у гр. 70 банківського платіжного документу наданого декларантом при митному оформленні, йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без зазначення номеру рахунку - проформи (де якраз і вказана ціна товару та які є невід`ємною частиною угоди), унеможливлює перевірки повноти перерахування коштів за оцінюваний товар, та відповідно правильність визначення митної вартості товару, який оцінюється. Сама ж фактура 1023703831 від 28 квітня 2023 року, термін платежу вказано у верхній частині документу також 28.04.2023. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (статті 59 МК України) та метод 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (статті 62 МК України) та метод 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (статті 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала тов. 5 - UA209230/2023/25598 від 12 березня 2023 року рівень митної вартості такого товару становить 4,81 дол. США за кг; тов. 6 - UA209160/2023/1611 від 13 лютого 2023 року рівень митної вартості такого товару становить 4,81 дол. США за кг; тов. 7 - UA100390/2023/705395 від 04 травня 2023 року рівень митної вартості такого товару становить 4,81 дол. США за кг.; тов. 11 - UA100100/2023/424032 від 17 лютого 2023 року рівень митної вартості такого товару становить 8,41 дол. США за кг.

28. У зв`язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2023/100219/2 від 09 травня 2023 року позивачем в порядку статті 55 МК України була подана заява № 2 від 18 березня 2023 року у якій задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До заяви № 2 від 18 березня 2024 року було подано: копію рахунку-проформи № 1023801182 від 24 квітня 2023 року; копію замовлень № 817287 від 23 січня 2023 року, № 820226 від 29 січня 2023 року, № 821617 від 31 січня 2023 року, № 821624 від 31 січня 2023 року, № 822548 від 02 лютого 2023 року, № 823857 від 06 лютого 2023 року, № 827945 від 14 лютого 2023 року, № 827957 від 14 лютого 2023 року, № 829686 від 18 лютого 2023 року, № 831003 від 21 лютого 2023 року, № 831550 від 22 лютого 2023 року, № 833177 від 27 лютого 2023 року, № 833303 від 27 лютого 2023 року, № 833475 від 27 лютого 2023 року, № 833500 від 27 лютого 2023 року, № 836678 від 06 березня 2023 року, № 837733 від 08 березня 2023 року, № 838652 від 09 березня 2023 року, № 839967 від 13 березня 2023 року, № 841536 від 15 березня 2023 року, № 841539 від 15 березня 2023 року, № 842946 від 19 березня 2023 року, № 847230 від 28 березня 2023 року, № 831006 від 21 лютого 2023 року, № 829876 від 19 лютого 2023 року, № 856189 від 19 квітня 2023 року, № 856861 від 21 квітня 2023 року, № 856088 від 19 квітня 2023 року, № 857135 від 21 квітня 2023 року, № 816154 від 19 січня 2023 року, № 816136 від 19 січня 2023 року; копію листа б/н від 13 березня 2024 року; копію листа б/н від 13 березя 2024 року; копію договору транспортного експедирування №180821-1 від 18 серпня 2021 року; копію Договору з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні № 020524-1 від 01 травня 2023 року; копію договору на транспортне обслуговування і міжнародне перевезення вантажів б/н від 13 липня 2021 року. У вказаній заяві №2 від 18 березня 2024 року позивачем спростовувались усі зауваження, які були наведені у гр. 33 рішення про коригування митної вартості товарів та долучались додаткові документи. Проте незважаючи на всі надані пояснення, заява №1 в порядку ст. 55 Митного кодексу України листом від 26 березня 2024 року № 7.4-2/15-02/13/8877 відповідачем не була задоволена.

29. Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

30. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару в розрізі обставин цієї справи є неправомірним.

31. В свою чергу, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статей 122 123 КАС України дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Обґрунтовуючи свою позицію висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 826/14826/16, від 18 червня 2020 року у справі № 805/1536/17-а , відповідно до яких нормами ПК України та МК України не встановлено спеціальних строків звернення до суду з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів чи картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому, в даному випадку, підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою передбачено шестимісячний строк звернення до суду з позовом. При цьому, судом було зазначено, що позивач не навів поважних причин, які перешкоджали реалізувати право на звернення до суду в межах визначеного строку.

32. Водночас, суд констатував, що позивач обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду. Додатково зазначив, що в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з причин пропуску строку, позивач подав заперечення на таке клопотання. За результатами розгляду таких заяв, суд першої інстанції постановив відповідну ухвалу від 31 травня 2024 року. Апеляційну скарга відповідача також містить доводи щодо порушення строку звернення до суду. Позивач, подавши відзив на таку апеляційну скаргу, заперечив факт пропуску строку.

33. Судом апеляційної інстанції також були враховані правові висновки Верховного Суду щодо строків звернення до суду, викладені у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 826/3318/17, від 07 жовтня 2021 року у справі № 686/16578/16-а, від 24 лютого 2023 року в справі № 826/15230/16, від 11 лютого 2021 року в справі № 140/2046/19, від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, від 16 березня 2020 року в справі №1.380.2019.001962, від 22 січня 2019 року у справі № 804/1760/16, від 26 березня 2019 року у справі № 820/3356/16.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

34. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

35. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

А також, скаржник зазначає, як підставу касаційного оскарження підпункти а та в пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України.

36. На думку позивача, апеляційний суд, ухвалюючи рішення у цій справі не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 320/7953/21, яка наводилась позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив, клопотанні, відзиві на апеляційну скаргу, а також не обгрунтував необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Не зрозумілим й залишається те, що чому на обгрунтування неможливості поновлення строку позивачу на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції посилається на норми Пожаткового кодексу України, та наголошує про нетотожність рішення про коригування митної вартості та податкового повідомлення-рішення, якщо такі доводи взагалі не відповідають обставинам справи.

37. Водночас, скаржник вважає, що з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 320/7953/21 строк, визначений статтею 122 КАС України на оскарження рішень про коригування митної вартості не сплив. Також, звертає увагу на те, що Львівська митниця жодним чином не спростовує факту, що відмови митниці в перегляді відповідних рішень про коригування митної вартості, що були прийняті 26 березня 2024 року, оскаржені в межах строків встановлених статтею 122 КАС України.

38. Окрім того, позивач, у касаційній скарзі повязує відлік строку на оскарження з моменту перерахування гарантій до Державного бюджету України (з того момента порушені його майнові права)

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

40. Аналіз змісту касаційної скарги та доводів скаржника свідчить про те, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

41. Отже, Суд враховує, що в межах вимог цієї касаційної скарги, не є спірним питанням щодо суті задоволених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року.

42. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

43. Надаючи оцінку порушеному питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з наступного.

44. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й матеріальний зміст правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

45. При цьому Суд звертає увагу на те, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду.

46. Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

47. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

48. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

49. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

50. Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

51. З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги у даному спорі стосуються правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товару.

52. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена главою 4 МК України.

53. Частиною першою статті 24 МК України передбачено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

54. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 24 МК України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

55. Як слідує зі змісту частини третьої статті 24 МК України, правила глави 4 застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

56. Згідно частини першої статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

57. Так, за приписами частини пятої статті 24 МК України оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

58. За приписами статей 56 та 102 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

59. Своєю чергою Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що даними статтями врегульовано питання застосування спеціальних строків давності у разі визначення податкових зобов`язань. Тобто, строк у 1095 днів може застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку та стосується таке звернення оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

60. За визначенням, що міститься у підпункті 14.1.39 пункті 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

61. Поряд із цим рішення про коригування митної вартості товарів не є тотожним податковому повідомленню-рішенню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів лише встановлює результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 54 та 55 МК України, а податкове повідомлення-рішення приймається на інших підставах, створює інші правові наслідки та містить податкове зобов`язання для платника податків.

62. Відтак, ані норми податкового, ані норми митного законодавства не встановлюють спеціальних строків звернення до суду з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, а тому суд апеляційної інстанції, з урахуванням практики Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку застосуванню підлягають положення частини другої статті 122 КАС України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

63. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

64. Колегія суддів не знаходить передбачених законодавством підстав для відступлення від правових висновків, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 826/14826/16 та від 18 червня 2020 року у справі № 805/1536/17-а.

65. Зважаючи на те, що рішення, з приводу правомірності яких виник спір, датовані 07 лютого 2023 року та 09 травня 2023 року, які отримані у той же день, що не заперечується сторонами, а з даним позовом позивач звернувся до суду лише 09 квітня 2024 року, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

66. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

67. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наступне.

68. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

69. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

70. Відповідно до положень частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку..

71. При цьому, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

72. Отже, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

73. Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

74. Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішенні питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.

75. Як вбачається з позовної заяви позивач фактично не заявляло про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Відповідно до хронології обставин справи, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, клопотання щодо поновлення пропущеного строку позивачем не було подано.

76. При цьому суд апеляційної інстанції, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не надав позивачу можливості скористатися правом на поданням заяви про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, що є порушенням норм процесуального права.

77. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, визнав неповажними зазначені позивачем у позовній заяві причини недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, при цьому як вже зазначено вище позивач не клопотав (не заявляв) про поновлення строку та вважав, що строк ним не пропущений, а отже і не наводив жодних причин (підстав) для поновлення строку.

78. Суд ще раз звертає увагу на те, що у випадку застосування вказаних вище норм, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості залишити позов без розгляду, однак зобов`язаний перевірити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

79. Так, не вирішення такого питання в суді першої інстанції не позбавляє позивача права довести поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в суді апеляційної інстанції у випадку, якщо вказаний суд дійшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.

80. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

81. Втім, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, зокрема не надано можливість позивачу надати й інші доводи щодо поновлення строку звернення до суду.

82. Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обрахунок шестимісячного строку звернення до суду у цій справі має розпочинатись з дати прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, а не з дати отримання позивачем відмови (листів) у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням поданих додаткових документів, і такий висновок є правильним (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 380/8425/21, від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17), проте незрозумілим залишається те, чому суд апеляційної інстанції доводи позивача відносно того з якого моменту має обраховуватись строк на звернення до суду розцінив саме як обґрунтування для поновлення строку звернення та дійшов висновку, що такі є неповажними.

83. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним.

84. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року № 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21 та від 28 серпня 2023 року у справа № 400/11304/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

85. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску та докази на їх підтвердження. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з`ясувавши усі причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

86. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

87. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

88. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

89. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.

90. За таких підстав, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

91. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 16 жовтня 2024 року скасувати, а справу № 380/7722/24 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов