ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 380/8230/23

адміністративне провадження № К/990/22456/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №380/8230/23

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до виконавчого комітету Львівської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 (головуючий суддя: Хома О.П.), додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 (головуючий суддя: Хома О.П.), та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 (колегія у складі: головуючого судді: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Львівської міської ради № 1316 від 15.11.2007 ФОП ОСОБА_1 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для встановлення і обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці існуючих двох павільйонів. Між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі від 27.07.2011 з терміном дії на 5 років. З посиланням на статтю 33 Закону України «Про оренду землі» вказує, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. До закінчення договору оренди землі, позивачем на виконання вимог Закону України «Про оренду землі» та положень договору, подавалися до Львівської міської ради листи-повідомлення про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2025, до якого було додано проект додаткової угоди. Львівська міська рада не уклала із позивачем додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі та не надала своїх заперечень щодо його поновлення. Оскільки позивач виконав усі законодавчо встановлені вимоги для поновлення договору оренди землі (надав орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди) та продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди землі, а орендодавець у місячний строк не надав своїх заперечень проти поновлення дії договору оренди землі, то такий договір в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» є поновленим на тих самих умовах і на той самий строк. Вказане підтверджено рішеннями Господарського суду Львівської області, які набрали законної сили, тому прийняте 10.02.2023 виконкомом Львівської міської ради рішення № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі №914/768/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до Договору оренди землі від 27.07.2011, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Львові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2012 за №461010004000744. Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі №914/768/23 залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили і є обов`язковими до виконання, спростовуються доводи відповідача про відсутність у позивача на час прийняття спірного рішення дозвільних документів на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту порушених прав шляхом скасування рішення про демонтаж тимчасової споруди, яке вичерпало свою дію шляхом його виконання, зокрема, демонтажу тимчасової споруди, суди зазначили, що оскаржуване рішення впливає на права та законні інтереси позивача, оскільки по суті, від результатів розгляду справи про оскарження рішення про демонтаж залежать те, чи понесе матеріальні втрати ОСОБА_1 , внаслідок неправомірних дій відповідача щодо демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 .

5. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Львівської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20 000 грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

6. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65 200 грн., однак, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суди дійшли висновку, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 20000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №380/8230/23.

8. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, якою рішення суду першої інстанції залишене без змін, є протиправними, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №129 від 10.02.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » позивач не мав поновленого договору оренди. Крім того, судами не враховано, що позивачем заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання. Скасування такого акта не породжує жодних наслідків для позивача.

Щодо оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, якою вказане рішення залишено без змін, скаржник зазначає, що витрати у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію відповідача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Виконавчого комітету Львівської міської ради становить надмірний тягар для відповідача оскільки останній вже має ризик понести значні витрати на судовий збір, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 11.06.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю.

11. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024.

12. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г. від 20.08.2024 №33330/24 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відпусткою судді Бучик А.Ю., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 № 913, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.

13. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22.08.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Львівської міської ради №1316 від 15.11.2007 ФОП ОСОБА_1 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для встановлення і обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці існуючих двох павільйонів.

15. Ухвалою Львівської міської ради № 3959 від 30.09.2010 ФОП ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на АДРЕСА_1 та передано йому в оренду на 5 років для встановлення та обслуговування тимчасового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів без права капітального будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.

16. На виконання ухвали Львівської міської ради № 3959 від 30.09.2010 між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 27.07.2011, відповідно до якого орендар - ФОП ОСОБА_1 отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:007:0054, загальна площа земельної ділянки 0,0260 га) для встановлення та обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі, такий було укладено на 5 років до 30.09.2015.

17. У зв`язку із закінченням строку дії договору, позивач звертався до Львівської міської ради з заявами про продовження терміну оренди земельної ділянки, у задоволенні яких ФОП ОСОБА_1 відмовлено ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2016 № 576.

18. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі №914/708/18, яке набрало законної сили, ухвалу Львівської міської ради від 26.05.2016 № 576 визнано недійсною, а договір оренди землі від 27.07.2011 було поновлено на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2020.

19. На підставі рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/708/18 за ФОП ОСОБА_1 було зареєстроване право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 147059883 від 27.11.2018.

20. ФОП ОСОБА_1 до закінчення дії договору оренди землі на виконання вимог Закону України «Про оренду землі» та положень договору оренди землі подав до Львівської міської ради лист-повідомлення від 01.07.2020 про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах та на той самий строк до 30.09.2025, до якого було додано проект додаткової угоди.

21. Листом від 09.09.2020 № 2403-вих-69262, управління земельних ресурсів Львівської міської ради повідомило про відсутність на земельній ділянці площею 0,0260 га по АДРЕСА_1 об`єкту нерухомого майна, а розміщена мала архітектурна форма. З посиланням на Порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затверджений ухвалою Львівської міської ради від 23.05.2015 № 4526, статті 124 134 Земельного кодексу України та Закон України «Про благоустрій населених пунктів» вказано, що управлінням буде підготовлено проект ухвали щодо користування ФОП ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою.

22. Позивач заперечує отримання вказаного листа.

23. Виконкомом Львівської міської ради прийнято рішення від 10.02.2023 № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », пунктами 1-2 якого рекомендовано ФОП ОСОБА_1 демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду (павільйон) для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 протягом 30 календарних днів.

24. Пунктами 3-4.1 цього рішення уповноваженою особою на виконання демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності визначено Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно із Залізничною районною адміністрацією протягом 60 календарних днів.

25. На час розгляду справи в суді тимчасовий торговий павільйон і кафе-бар зі збірно-розбірних конструкцій було демонтовано у квітні 2023 року.

26. Не погоджуючись з рішення Виконкому Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », позивач звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

28. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

30. Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.

31. Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України цим Законом та іншими Законами України.

32. Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

33. Приписами статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено. що сільські, селищні міські ради правомочністю розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

34. Згідно з підпунктом 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо: організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

35. Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до компетенції виконавчого органу міської ради належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

36. У відповідності до частини другої статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

37. Частиною першою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що в разі закінчення строку, на який його було укладено, договір оренди землі припиняється.

38. За приписами частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Якщо орендодавець не пізніше ніж у 30-денний строк до закінчення строку дії договору з орендарем, який є інвестором із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», не повідомив відповідним листом-повідомленням про непродовження дії договору та за умови, що орендар має намір продовжити користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк на умовах, передбачених договором оренди землі, крім розміру орендної плати. Зміна розміру орендної плати оформлюється додатковим договором (угодою) до договору оренди землі.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Львівської міської ради № 3959 від 30.09.2010, між Львівською міською радою та позивачем було укладено договір оренди землі від 27.07.2011, згідно до умов якого орендар ФОП ОСОБА_1 отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа земельної ділянки становить 0,0260 га) для встановлення та обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів. Договір оренди землі було укладено строком на 5 (п`ять) років до 30.09.2015.

40. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі №914/708/18 договір оренди землі було поновлено на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2020.

41. На підставі судового рішення право оренди земельної ділянки зареєстровано зі строком дії 30.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 29132592.

42. До закінчення дії договору оренди землі позивач, як орендар, який в силу статті 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право на укладення оренди землі на новий строк та положень договору оренди землі, подав до Львівської міської ради лист-повідомлення від 01.07.2020 про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2025, до якого було додано проект додаткової угоди.

43. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі №914/768/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до Договору оренди землі від 27.07.2011, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Львові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2012 за № 461010004000744. Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 914/768/23 залишено без змін.

44. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

45. Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили і є обов`язковими до виконання та мають преюдиційне значення до спірних правовідносин, спростовуються доводи відповідача про відсутність у позивача на час прийняття спірного рішення дозвільних документів на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

46. Відповідач також вказує на те, що у відповідь на лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі, Львівська міська рада в особі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, листом № 2403-вих-69262 від 09.09.2020, адресованим ФОП ОСОБА_1 , повідомила про відсутність на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна та розміщену на ній малу архітектурну форму, на яку поширюються норми Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (далі Порядок № 4526).

44. Разом з тим, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, відповідачем не подано доказів надсилання та отримання позивачем листа №2403-вих-69262 від 09.09.2020. Вказані докази також не подані до суду касаційної інстанції та скаржником не надано жодних пояснень щодо цього.

45. Крім цього, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу на те, що Порядок № 4526 не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту 1.6 Порядку № 4526, такий врегульовує питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності площею не більше 30 кв. м, натомість площа торгового павільйону продтоварів і кафе-бару позивача перевищує 30 кв. м та становить 218 кв. м.

46. Колегія суддів Верховного Суду також вважає, що суди вірно відхилили доводи відповідача про те, що оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом індивідуального характеру, застосовується одноразово і після реалізації вичерпало свою дію, оскільки демонтаж торгового павільйону продтоварів і кафе-бару позивача уже здійснено в квітні 2023 року, тобто таке не може впливати на права і обов`язки позивача.

47. Так, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановлено, що у Господарському суді Львівської області перебуває справа № 914/1843/23 за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 251 640, 00 гривень витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 . Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 провадження у справі № 914/1843/23 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 380/8230/23.

48. Тобто, оскаржуване рішення впливає на права та законні інтереси позивача, оскільки по суті, від результатів розгляду справи про оскарження рішення про демонтаж залежать те, чи понесе матеріальні втрати ОСОБА_1 , внаслідок дій відповідача щодо демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 .

49. Отже, безпідставними є доводи скаржника про те, що позивачем обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту порушених прав шляхом скасування рішення про демонтаж тимчасової споруди, яке вичерпало свою дію шляхом його виконання, зокрема, демонтажу тимчасової споруди.

50. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

51. Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі 161/14218/16-а, оскільки правовідносини у справі, яка розглядається, не є подібними із правовідносинами у справі № 161/14218/16-а, а саме у справі № 161/14218/16-а Верховний Суд встановив, що земельна ділянка, на якій розміщено кіоск «Соломійка», перебувала в користуванні ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» на підставі укладеного ним з Луцькою міською радою договору оренди від 15.02.2005, строк дії якого закінчився 15.02.2015 і не був продовжений; крім того, позивачем не оформлено довільних документів для встановлення кіоску, які передбачені Порядком №244.

52. Правовідносини у справі, яка розглядається, не є подібними і до правовідносин у справі №161/16132/16-а, на яку посилається Скаржник у своїй касаційній скарзі. У справі №161/16132/16-а Верховний Суд вказує, що договір оренди землі, на якій був розміщений кіоск, закінчився та не продовжувався. Крім того, позивачем не оформлено довільних документів для встановлення кіоску, які передбачені Порядком №244.

53. Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, якою вказане рішення залишено без змін, колегія суддів зазначає наступне.

54. Так, представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій він просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65 200 грн.

55. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Львівської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20 000 грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

56. Скаржник вважає, що витрати у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію відповідача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Виконавчого комітету Львівської міської ради становить надмірний тягар для відповідача оскільки останній вже має ризик понести значні витрати на судовий збір, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

57. Так, відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

58. Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

59. Частиною третьою статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

60. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

61. Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

62. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

63. Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

64. Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

65. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

66. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

67. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних фахівцями Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «ГРИНЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в судовій справі № 380/8230/23, договір про надання правової допомоги № 1 від 28.02.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ГРИНЧУК ТА ПАРТНЕРИ», актом приймання-передачі послуг від 09.02.2024, платіжну інструкцію № 516 від 13.03.2023 на суму 25000 грн, платіжну інструкція № 543 від 12.02.2024 на суму 40200 грн.

68. Вартість робіт (послуг) з надання правової (правничої) допомоги становить 65200 грн.

69. При цьому, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

70. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

71. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

72. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 20000 грн.

73. При цьому, доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, а також те, що їх стягнення з виконавчого комітету Львівської міської ради становить надмірний тягар для відповідача, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії та виконувати свої повноваження у сфері публічно-правових відносин, зокрема у питанні поновлення договору оренди землі та продовження користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі.

74. Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнув на користь позивача 20000 грн.

75. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

76. Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки підстави, на які посилається позивач у вказаному клопотанні, перевірялись Судом під час відкриття касаційного провадження.

77. Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №380/8230/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець