ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/8618/21

адміністративне провадження № К/990/13823/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Губської О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Навчального центру Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.)

І. Суть спору

У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Навчального центру Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якій просив:

- визнати протиправними дії Навчального центру Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо врахування січня 2017 року та січня 2018 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) та неврахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії Навчального центру Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядк №1078) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року;

- зобов`язати Навчальний центр Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 85984,21 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати Навчальний центр Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року в сумі 55647,98 грн, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно застосував січень 2017 року та січень 2018 року як місяці, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) замість січня 2008 року у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Стверджує, що базовим місяцем при нарахуванні індексації за цей період повинен бути січень 2008 року. Також позивач указує на протиправність дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у навчальному центрі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2019 року №60 ОСОБА_1 звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Вважаючи, що відповідач у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року протиправно застосував січень 2017 року та січень 2018 року як місяці, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) замість січня 2008 року, та у період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року не враховував абзаци 4-6 пункту 5 Порядку №1078, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Навчального центру Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо врахування січня 2017 року та січня 2018 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) та не врахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Визнано протиправними дії Навчального центру Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року.

Зобов`язано Навчальний центр Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано Навчальний центр Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця січня 2008 року за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є протиправною та призвела до виплати належних позивачу сум у заниженому розмірі. Крім того, нараховуючи індексацію грошового забезпечення після 01 березня 2018 року, відповідач не врахував приписів п. 5 Порядку №1078.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення розрахованої позивачем суми індексації за спірний період, суд першої інстанції з посиланням на дискреційність повноважень відповідача визначив належним способом захисту прав позивача зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі №380/8618/21 та ухвалено постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у період, в який позивач проходив військову службу та йому нараховувалася індексація грошового забезпечення, зокрема, з 2015 року, Порядок № 1078 діяв у різних редакціях та встановлював відмінні підстави для нарахування індексації та встановлення базового місяця. Так, зокрема, у період до грудня 2015 року індексація грошового забезпечення проводилася в разі підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких його складових, що не мали одноразового характеру. Зокрема, з 01.12.2015 для проведення індексації необхідно встановити місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не складових заробітної плати, у цьому випадку - грошового забезпечення.

А тому, на думку суду цієї інстанції, оскільки з моменту набрання чинності пунктом 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01.03.2018, коли набрала чинності Постанова №704, до вказаної дати застосовується той останній базовий місяць, який був визначений позивачу у зв`язку з підвищенням складових його грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про встановлення до вказаного періоду базового місяця січня 2008 року вказує на застосування судом першої інстанції норм права до спірних відносин, що виникли раніше, тобто суд порушив принцип незворотності дії правової норми в часі.

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу з встановленням базового місяця січень 2008 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, що починаючи з 01 березня 2018 року йому належить виплата фіксованої суми індексації грошового забезпечення, оскільки, на думку суду апеляційної інстанції, їх сформовано на підставі помилкового трактування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, здійсненого із врахуванням, що до 01 березня 2018 року обрахунок індексації грошового забезпечення позивачу мав здійснюватися із врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

За таких умов, суд цієї інстанції констатував, що право позивача в період з 01 березня 2018 року не є порушеним, а тому захисту в цьому судовому провадженні не підлягає.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

30 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу замінено суддів Данилевич Н.А. та Шевцову Н.В., які входили до складу колегії суддів, та визначено новий склад колегії суддів, до якого входять: суддя-доповідач Мацедонська В.Е., судді - Білак М.В., Губська О.А.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року.

На обґрунтування позиції, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 щодо застосування норм абзаців 1, 2 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо визначення базового місяця індексації військовослужбовцям у подібних правовідносинах.

Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування січня 2008 року базовим місяцем для індексації його грошового забезпечення.

Скаржник наголошує, що з 01 грудня 2015 року запроваджено нові єдині правила нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, які стосуються усіх без виключень.

Так позивач вказує, що починаючи з 01 грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Також в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, що набрала чинності з грудня 2015 року.

У цьому контексті скаржник зауважує, що у період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року оскарженням є сума індексації, яка виплачується у разі настання обставин, передбаченх абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, які, на його думку, суд просто ігнорує.

Також скаржник зазначає, що відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, що не є спірним між сторонами та проігноровано судом. Тобто, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, що фактично ігнорується судом апеляційної інстанції.

Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Для визначення розміру підвищення грошового доходу згідно абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної (згідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 (103 відсотка).

Згідно з доводами скаржника, в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно врахувати такі складові як: розмір підвищення грошового доходу особи; суму індексації, що склалася (припадала) на місяць підвищення цього доходу; та на основі цього встановити, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму указаної індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів. Ці обставини, як стверджує скаржник, проігноровані судом апеляційної інстанції.

Водночас скаржник наголошує на тому, що відповідач протиправно, на його думку, оминув вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та, починаючи з 01 березня 2018 року не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі відповідно до чинного законодавства, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу). Як наслідок, ігнорування відповідачем вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, на думку скаржника, призвело до того, що позивачу було виплачено знецінене грошове забезпечення, яке не підтримувало купівельну спроможність позивача внаслідок подорожчання споживчих товарів і послуг.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити в силі.

В обґрунтування відповідач вказує, що вимоги у частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця є неправомірними.

При цьому, відповідач вказує, що з грудня 2018 року по березень 2019 року індексація позивачу нараховувалась згідно із законодавством України.

VІ. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації, в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

Разом з тим, за висновком суду першої інстанції за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за указаний період повинен бути січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року відповідач у межах спірних правовідносин повинен був врахувати норми абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період із 01 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця - січень 2008 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, позаяк, на його думку, посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01 березня 2018 року, коли набрала чинності Постанова №704. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, що починаючи з 01 березня 2018 року йому належить виплата фіксованої суми індексації грошового забезпечення, оскільки їх сформовано на підставі помилкового трактування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, здійсненого із врахуванням того, що до 01 березня 2018 року обрахунок індексації грошового забезпечення позивачу мав здійснюватися із врахуванням січня 2008 року, як базового місяця.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо застосування у межах спірних правовідносин пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів зауважує про таке.

Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).

З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

А тому, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21, на які послався скаржник у касаційній скарзі, та які не враховані судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції, а також у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у цій справі, а тому зазначені висновки є релевантними до цієї справи.

З наведеного вбачаєтья логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що у період з 01 грудня 2015 року по 15 березня 2019 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався лише Постановою № 704, а місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року для цілей застосування Порядку № 1078 є березень 2018 року та, як наслідок, неправильно застосував до спірних правовідносин положення абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження рішення суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

Щодо "фіксованої" суми індексації, колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21 та багатьох інш.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.

Необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Суд апеляційної інстанції указані правовідносини не дослідив та не перевірив істотні для справи обставини, а відтак не підтвердив й не спростував доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року і що це право порушив відповідач.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції формально підійшов до дослідження доказів та встановлення обставин, необхідних для правильного розв`язання спору, неправильно визначив характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року, та, як наслідок, помилково не застосував абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд звертає увагу, що у разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Таким чином Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року, та, як наслідок, помилково не застосував абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та не встановив істотні для справи обставини, необхідні для правильного розв`язання спору в цій частині.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків по суті спору, оскільки не врахував правових позицій Верховного Суду, в яких надавалася правова оцінка визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення. При цьому, помилкове визначення судом апеляційної інстанції характеру спірних правовідносин у період з 01 березня 2018 року по 15 березня 2019 року і неправильне застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, призвело до необґрунтованих та передчасних висновків у цій частині позовних вимог.

Отже, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків по суті справи.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, і ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, для цілей застосування положень Порядку № 1078 на підставі належних та допустимих доказів дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VII. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року скасувати, а справу № 380/8618/21 направити на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська