ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа №380/9844/23
адміністративне провадження № К/990/7858/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (головуючий суддя - Сподарик Н.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді: Гудим Л.Я., Ільчишин Н.В.)
у справі № 380/9844/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року № 256-ОД (далі - наказ № 256-ОД);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн за травень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів.
2. В обґрунтування позову зазначив, що у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в районі проведення таких заходів, набув право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови № 168 за травень 2022 року. Відповідачем не заперечується участь позивача в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій, що підтверджується постійними виплатами додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за інші місяці. У той же час за травень 2022 року він був позбавлений такої виплати за невиконання наказу командира, що на його переконання є неправомірним та не передбаченим жодним нормативно-правовим актом України.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Мандрик В.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року для розгляду справи №380/9844/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .
8. Командиром військової частини НОМЕР_1 видано 11 травня 2022 року наказ № 256-ОД про невиконання усного наказу військовослужбовцем ремонтно-відновлювального батальйону солдатом ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності.
9. Відповідно до цього наказу, 02 травня 2022 року близько 10:30 год майстер 2 ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків, в умовах особливого періоду, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 березня 2022 року № 64, приймаючи участь в операцій об`єднаних сил на території Луганської області перебував у розташуванні пункту пошкоджених машин військової частини НОМЕР_1 та відмовився виконувати усний наказ командира батальйону підполковника ОСОБА_2 .
10. За неналежне виконання службових обов`язків, невиконання наказу, порушення статей 9, 11, 16, 37,49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) у відповідності до пункту «в» статті 48 та статті 55 Дисциплінарного статуту накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «сувора догана».
Відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - порядок № 260) за перебування на території військової частини НОМЕР_1 та невиконання наказу ОСОБА_1 не виплачена премія за травень 2022 року.
Також солдату ОСОБА_1 у зв`язку із військовим адміністративним правопорушенням зупинено виплату додаткових винагород, передбачених постановою № 168, за травень 2022 року в повному обсязі.
11. Начальником відділення запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 03 травня 2022 року складено протокол ДНС 2/312 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
12. Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року у справі № 188/456/22 позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-10 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 465 грн. Постанова набрала законної сили 21 червня 2022 року.
13. Позивач не погодився із діями відповідача щодо його притягнення до дисциплінарної відповідальності та позбавлення виплати додаткової винагороди, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 822/2446/17, проведення службового розслідування не є обов`язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов`язком командира.
15. Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно зафіксувати сам факт порушення, довести вину військовослужбовця, встановити ступінь його вини та з`ясувати причини і умови, що сприяли вчиненню такого правопорушення.
16. Суд зауважив, що постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року у справі № 188/456/22 позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-10 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Таким чином, вину позивача у вчиненні правопорушення доведено.
17. Вина позивача відображена у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглянутий судом з ухваленням рішення.
18. Відповідно, і оскаржуваний наказ від 11 травня 2022 року прийнятий з дотриманням правових норм, а тому підстави для його скасування відсутні.
19. Щодо вимоги зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, у розмірі до 100 000 грн за травень 2022 року, то відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (далі - Окреме доручення) встановлено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у конкретному місяці, зокрема, у разі відмови військовослужбовця виконувати бойові накази (розпорядження) командира.
20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, наголосивши при цьому на відсутності підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу спірну додаткову винагороду.
21. Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:
1) пунктом 1 постанови № 168,
- статтею 48 Закону України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України»,
в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок:
як власне притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та / або накладення адміністративного стягнення),
так і вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу про адміністративне правопорушення).
2) пунктом 2-1 Постанови № 168,
- в цілому рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25 березня 2022 року № 248/1298 (застосовувалась до 01 червня 2022 року) та Окремим дорученням,
в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеної телеграми та Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги згідно пункту 2-1 постанови № 168.
22. Представник позивача вказує на те, що Окреме доручення не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, передбачених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України. Отже, на підставі вказаного доручення не може бути позбавлено позивача додаткової грошової винагороди, встановленої постановою № 168. У той же час постанова № 168 не містить будь-яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю, а тому позбавлення цих виплат є незаконним.
23. Окрім того, представник позивача зазначає, що ні положеннями КУпАП, ні іншими законами України не передбачено такий вид адміністративного стягнення для військовослужбовців як обмеження у виплаті додаткової винагороди, а отже його застосування є незаконним ні як основний вид стягнення, ні як додатковий. Визначений статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами відповідного Статуту.
24. На підставі цього вважає, що позбавлення позивача додаткової винагороди у травні 2022 року є незаконним.
25. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу наголошував на законності оскаржуваних судових рішень.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби ЗСУ.
29. Відповідно до статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
30. Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
31. Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
32. Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
33. Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
34. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
35. Відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби ЗСУ наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.
36. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (стаття 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
37. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут ЗСУ.
38. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
39. Згідно з частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
40. Статтею 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
41. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
42. Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
43. Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статут ЗСУ командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах «а»-«ґ» статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
44. Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
45. За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
46. Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
47. Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці. Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
48. Таким чином, підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є вчинення ним, зокрема, такого дисциплінарного проступку як невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни.
49. Надаючи правову оцінку правильності та обґрунтованості рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на тому чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
50. Судами попередніх інстанцій установлено, що солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України призваним за мобілізацією, проходить службу на посаді майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
51. 02 травня 2022 року близько 10:30 год, перебуваючи на території тимчасового розташування ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 відмовився виконувати усний наказ командира ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 (щодо переміщення у службових цілях у м. Бахмут Донецької області).
52. У зв`язку з цим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року №256-ОД за неналежне виконання службових обов`язків, невиконання наказу, порушення статей 9, 11, 16, 37,49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ у відповідності до пункту «в» статті 48 та статті 55 Дисциплінарного статуту накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «сувора догана».
53. Також командир військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 5 розділу ХVІ порядку №260 за перебування військовослужбовця на території військової частини НОМЕР_1 та невиконання ним наказу вирішено не виплачувати премію за травень 2022 року, а у зв`язку з військовим адміністративним правопорушенням припинено виплату додаткових винагород за травень 2022 року в повному обсязі, передбачених постановою № 168.
54. Як встановили суди та не заперечується сторонами, службове розслідування за фактом вчиненого позивачем правопорушення не призначалося.
55. На підставі статей 84, 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ командир без проведення службового розслідування прийняв рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначив вид дисциплінарного стягнення, при цьому врахувавши характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
56. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з висловленою судами позицією про встановлення факту порушення позивачем військової дисципліни.
57. 03 травня 2022 року начальником відділення запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 складено відносно позивача протокол № 2/312 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-10 КУпАП.
58. ОСОБА_1 в поясненні до протоколу зазначив про щире каяття щодо вчиненого проступку.
59. Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року (справа № 188/456/22) позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-10 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 465 грн. Така постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась.
60. Таким чином, вина позивача у вчиненні правопорушення доведена, а оскаржуваний наказ від 11 травня 2022 року не порушує встановлених Статутом внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарним статутом ЗСУ вимог до його прийняття, тому підстави для його скасування відсутні.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату за травень 2022 року додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, Суд зазначає таке.
61. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
62. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
63. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
64. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
65. Отже, військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.
66. Сторони не заперечували участь позивача у бойових діях або забезпеченні виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів.
67. Пунктом 2-1 постанови № 168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
68. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, відповідно до пункту 5 розділу XVI якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, у випадку невиходу на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
69. Пунктом 3 розділу XVI порядку № 260 визначено, що виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.
70. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 внесено зміни до порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
71. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а також 23 червня 2022 року Окреме доручення.
72. Пунктом 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
73. В касаційній скарзі представник позивача наголошує на тому, що Окреме доручення не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, передбачених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України. Отже, на підставі вказаного доручення позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168.
74. З приводу цього необхідно звернути увагу на постанову Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, у якій проаналізовано обставини прийняття окремого доручення та його юридичне підґрунтя.
75. Так, Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
76. З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
77. Суд у справі № 400/1217/23 визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, від 23 червня 2022 року № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
78. Поза тим, зауважив, що обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
79. З огляду на зазначене Верховний Суд у справі № 400/1217/23 визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України з підстав відсутності його державної реєстрації.
80. У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 порядку № 260, також зробив висновок що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
81. У той же час слід зазначити, що спірні правовідносини виникли у травні 2022 року, а окреме доручення прийнято Міністром оборони України 23 червня 2022 року та застосовується з 01 червня 2022 року, а тому суди першої та апеляційної інстанцій помилково керувалися положеннями окремого доручення та встановленими ним підставами для невключення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди.
82. Як встановлено судами, факт відмови ОСОБА_1 виконувати усний наказ командира був вчинений в умовах особливого періоду, що підтверджується дослідженими доказами у справі, а саме наказом № 256-ОД, протоколом про військове адміністративне правопорушення ДНС 2/312, постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року у справі № 188/456/22, а також не заперечувалося позивачем.
83. Отже, відповідно до вимог пункту 5 розділу XVI порядку № 260 та пункту 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за травень 2022 року є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
84. Також слід звернути увагу на те, що у постанові від 12 вересня 2024 року у справі №420/1473/23 Верховний Суд дійшов висновку, що установлений факт відмови військовослужбовцем Збройних Сил України від виконання бойового наказу (розпорядження) є правовою підставою для невиплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої постановою № 168.
85. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
86. За змістом частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
87. Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та правильно встановили фактичні обставини справи, однак допустили неправильне застосування норм матеріального права в частині, означеній Верховним Судом у цій постанові, то наявні підстави для зміни оскаржуваних судових рішень в їх мотивувальних частинах шляхом виключення посилання на окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 та доповнення посиланням на пункт 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298.
88. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 380/9844/23 змінити в мотивувальних частинах шляхом виключення посилання на окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 та доповнити посиланням на пункт 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №380/9844/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду