Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 381/432/19

провадження № 61-247св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») регіональна філія «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин про скасування наказу про припинення трудового договору, виключення запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом (розпорядженням)

від 08 січня 2019 року № 6/ос про припинення трудового договору його було звільнено із займаної посади машиніста на підставі пункту 7

статті 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані на підставі протоколу оперативної наради при начальнику локомотивного депо

від 26 грудня 2018 року і згоди профспілкового комітету від 27 грудня

2018 року № 940 та вручено йому копію наказу і повідомлення про позбавлення його посвідчення на право керування локомотивом за допущену аварію. Зазначав, що 23 грудня 2018 року трапилася подія, яка призвела до аварійної ситуації на станції Фастів - 1 при завершенні маневру локомотивом ЧМЕЗ - 110. Вважав його звільнення незаконним з тих підстав, що причини його звільнення, наведені в наказі за появу на роботі у нетверезому стані, не відповідають дійсним обставинам.

Причина його звільнення через перебування у нетверезому стані на робочому місці є неправдивою та не відповідає дійсності, є надуманою керівництвом локомотивного депо. Так як жодних ознак сп`яніння у нього не було знайдено, також не було складено акта його перебування в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці, з таким актом ніхто його не ознайомлював.

Вважав, що підстав для розірвання трудового договору та видання наказу

від 08 січня 2019 року № 6-ОС про звільнення його з роботи за появу на роботі у нетверезому стані за пунктом 7 статті 40 КЗпП України не було, тому вважав, що його потрібно поновити на роботі на займаній посаді.

Враховуючи, що у результаті незаконного звільнення йому не було нараховано середньомісячну заробітну плату, ПАТ «Українська залізниця» при поновленні його на роботі зобов`язане виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, незаконні дії останнього призвели до моральних страждань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй дитині. У зв`язку із звільненням з роботи позивач пережив сильний психо-емоційний стан, оскільки є єдиним годувальником у сім`ї.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ (розпорядження) від 08 січня

2019 року № 6/ос про припинення трудового договору; виключити запис

від 08 січня 2019 року № 20 у трудовій книжці; поновити його на роботі у

ПАТ «Укрзалізниця» філія «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин на посаді машиніста 2 класу з поверненням посвідчення на право керування локомотивом; стягнути з

ПАТ «Укрзалізниця» філія «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин середньомісячний заробіток за вимушеного прогулу; стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» філія «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин на його користь відшкодування завданих моральних збитків у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача в нетверезому стані на робочому місці, а позивач не надав доказів на спростування вищезазначеного, тому звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України було проведено згідно з вимогами трудового законодавства.

Крім того, за фактом аварії, що трапилась 23 грудня 2018 року на

ст. Фастів-1 з маневровим тепловозом ЧМЕ-3 № 110 відділенням поліції на ст. Фастів Васильківською ВП ГУ НП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110330000153

від 23 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 276 КК України. Причиною застосування до машиніста ОСОБА_1 такого виду стягнення як позбавлення права керування локомотивом, згідно із розпорядженням

від 26 грудня 2018 року №ЦТ-10/1037 є численні порушення, допущені ним

23 грудня 2018 року при керуванні маневровим локомотивом, що призвело до аварії.

Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу (розпорядження) від 08 січня 2019 року № 6/ос про припинення трудового договору, а оскільки суд дійшов висновку про законність оскаржуваного наказу, враховуючи, що звільнення відбулось без порушень трудового законодавства, тому відсутні правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено. Зупинено провадження у справі № 381/432/19 до набрання законної сили вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 .

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обставини, встановлені вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 11 листопада 2019 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , впливатимуть на оцінку обґрунтованості заявлених у цій справі позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин про скасування наказу про припинення трудового договору, виключення запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральних збитків призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі, судом апеляційної інстанції не вказано конкретного кримінального провадження чи номера судової справи, провадження в яких стало підставою для зупинення провадження у цій справі. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду відповідної справи до ухвалення рішення в іншій справі, якщо незалежно від результату розгляду іншої справи суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду цієї справи.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин про скасування наказу про припинення трудового договору, виключення запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заявила клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 11 листопада 2019 року у кримінальній справі за обвинуваченням

ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»

(далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Постановляючи ухвалу про зупинення апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин про скасування наказу (розпорядження) від 08 січня 2019 року

№ 6/ос про припинення трудового договору, виключення запису № 20 у трудовій книжці від 08 січня 2019 року, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральних збитків до набрання законної сили вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що обставини встановлені вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , впливатимуть на оцінку обґрунтованості заявлених у цій справі позовних вимог.

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.

За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої

статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 24 червня 2020 року у справі № 761/47606/17 (провадження

№ 61-6672св20) та від 09 грудня 2020 року у справі № 520/57/17-ц (провадження № 61-22485св19), визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом з тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виробничий підрозділ локомотивне депо Козятин про скасування наказу про припинення трудового договору, виключення запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральних збитків дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлює право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Однак, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року поновлено провадження у цій справі, а 17 листопада 2020 року розглянуто апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ухвалено постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін, тому підстави для передачі справи для продовження апеляційного розгляду відсутні.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження

№ 14-280цс18).

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович