№ 382/1025/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 382/1025/17

провадження № 61-11970св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Яготинська міська рада Київської області,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2 , Яготинської міської ради Київської області (далі - Яготинська міська рада), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП « ОСОБА_3 ), з позовом, в якому просила: скасувати рішення про державну реєстрацію №34064245 від 28 лютого 2017 року щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,0337 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0038, розташованої по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна №1184476532255) номер запису про право власності 19231138; скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 1184476532255 від 22 лютого 2017 року, номер запису про право власності 19231138 на земельну ділянку, площею 0,0337 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0038, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; скасувати рішення Яготинської міської ради від 22 грудня 2017 року про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, площею 0,0719 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачі даної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ; скасувати рішення Яготинської міської ради від 22 грудня 2015 року про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачі даної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що з 1977 року у власності ОСОБА_1 перебуває Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником іншої частини даного будинку на підставі договору дарування від 08 листопада 2011 року.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року в порядку поділу жилого будинку

АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_2 в натурі та визнано за нею право власності на 39/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1 , що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється

у визначеному законодавством порядку, - квартиру АДРЕСА_3 , а також Ѕ частину сараю Б, прибудову "б", гараж Г; огорожу №1.

У порядку поділу вказаного жилого будинку виділено ОСОБА_1

в натурі та визнано за нею право власності на 61/100 частку жилого будинку, що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється у визначеному законодавством порядку, - квартиру АДРЕСА_4 .

У задоволені позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено з тих підстав, суд позбавлений можливості визначити просторове місце розташування земельної ділянки площею 0,14 га, оскільки установлення меж в натурі (на місцевості) вказаної земельної ділянки не проводилось, фактична площа земельної ділянки становить 0,1761 га, що перевищує розмір земельної ділянки, яка обліковується відповідно до записів земельно-кадастрової книги на 0,0361 га.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 липня 2013 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року скасовано в частині виділення частки ОСОБА_1

та у порядку поділу житлового будинку АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_1 в натурі та визнано за нею право власності на 61/100 частку житлового будинку, що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється у визначеному законодавством порядку, - квартиру АДРЕСА_4 , а саме: виділено в натурі та визначено право власності на 61/100 частку спірного жилого будинку за відповідачем, надано їй у володіння наступне: коридор 2-1, кухню 2-6, коридор 2-2, жилу кімнату 2-3, жилу кімнату 2-4, комору 2-5, 1/2 частину сараю "Б", прибудова "в", сарай "В", вбиральню "Е".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 566,62 грн грошової компенсації у зв`язку із збільшення на 11/100 від ідеальної частки.

На виконання вказаного судового рішення, виконавчим комітетом Яготинської міської ради присвоєно належній позивачу частині будинку окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 .

17 листопада 2014 року ОСОБА_1 одержано свідоцтво про право власності на житловий будинок, загальною площею 65,8 кв. м, по АДРЕСА_1 .

Рішенням Яготинської міської ради від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га, за вказаною адресою для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не наданих у власність та користування.

Рішенням від 19 травня 2015 року Яготинська міська рада вирішила погодити виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки в АДРЕСА_1 , цільове призначення яких для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1

на загальну площу 0,0672 га; погодити виготовлення документації

із землеустрою на земельні ділянки в АДРЕСА_1 цільове призначення яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_2 на загальну площу 0,1100 га.

10 жовтня 2015 року управлінням Держгеокадастру проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0300 га, призначено для ведення особистого селянського господарства та розташована по АДРЕСА_5 .

22 грудня 2015 року рішенням Яготинської міської ради Київської області затверджено розроблений ФОП ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 322550100:06:038:0030,

у власність ОСОБА_1 , площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради за рахунок земель, не наданих у власність та користування. Передано

у власність ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.

09 грудня 2016 року управлінням Держгеокадастру проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0376 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0337 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по

АДРЕСА_5 .

09 лютого 2017 року рішенням Яготинської міської ради Київської області затверджено розроблену ФОП ОСОБА_3 технічну документацію

із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 площею 0,0337 га для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,

за вказаною адресою. Передано у власність ОСОБА_2 дану земельну ділянку.

22 лютого 2017 року ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку.

Після реєстрації права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 змістила існуючий протягом тривалого часу паркан, встановила його таким чином, що частина належного позивачу саду опинилася на боці ОСОБА_2 .

Вважала, що ФОП ОСОБА_3 під час розробки топогеодезичної зйомки земельної ділянки було допущено помилку в каталозі координат поворотних точок земельної ділянки, яку під час виготовлення технічних документацій виправлено не було.

Виконавши проекти землеустрою земельних ділянок, які призначені для ведення особистого селянського господарства та сформувавши їх необхідні площі, останнім розпочато розробку технічних документацій земельних ділянок, під час виготовлення яких виявилось, що за рахунок наявного залишку сформувати необхідну площу земельної ділянки ОСОБА_2 немає технічної можливості. У зв`язку з цим, для формування необхідної площі земельної ділянки ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 зміщено координати точок ОСОБА_1 , в результаті чого під час реєстрації меж даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі по геодезичним даним, межа суміжних земельних ділянок була зміщена, що в значній мірі обмежує право позивача в користуванні земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року у складі судді Литвин Л. І. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Яготинської міської ради від 09 лютого 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, площею 0,0337 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 та про передачу даної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію №34064245 від 28 лютого 2017 року, щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,0337 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0038, розташованої по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 1184476532255) номер запису про право власності 19231138.

Скасовано запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 1184476532255 від 22 лютого 2017 року, номер запису про право власності 19231138 на земельну ділянку площею 0,0337 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0038, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по

АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Скасовано рішення Яготинської міської ради від 22 грудня 2017 року про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, площею 0,0719 га для ведення особистого селянського господарства по

АДРЕСА_1 для передачі даної земельної ділянки

у власність ОСОБА_2 .

Скасовано рішення Яготинської міської ради від 22 грудня 2017 року про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства по

АДРЕСА_1 для передачі даної земельної ділянки

у власність ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Отже, під час виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність сторонам, виготовлення технічної документації із землеустрою слід було встановити, яким чином сторони фактично використовували земельні ділянки та виявити дійсні межі цих земельних ділянок, оскільки до ОСОБА_4 в силу статті 120 ЗК України могло перейти право користування, яке було визначене для попереднього власника будинку ОСОБА_5 .

Разом з тим, Яготинська міська рада при вирішенні спору між сторонами та при винесенні оспорюваних рішень даних обставин не врахувала, та сторонам були виділені земельні ділянки у розмірі: 0,0719 га за ОСОБА_2 та 0, 03 га за ОСОБА_1 .

Таким чином, під час прийняття оспорюваних рішень Яготинською міською радою та виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність сторонам, виготовлення технічної документації із землеустрою права ОСОБА_1 були порушені всупереч статті 120 ЗК України, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 вбачається, що на момент виготовлення технічної документації за ОСОБА_2 за вказаною адресою була проведена державна реєстрація на квартиру, а не на житловий будинок, що не давало Яготинській міській раді підстави затверджувати технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, що призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуючи рішення Яготинської міської ради позивач не пов`язувала порушення своїх прав з позбавленням її права користування земельною ділянкою, право на яку вона набула в порядку, визначеному статтею 120 ЗК України. Доказів на підтвердження зазначених обставин позивач також суду не надавала. Проте, суд першої інстанції з власної ініціативи вдався до аналізу обставин, з якими позивач не пов`язувала свої вимоги, і не дав жодної оцінки обставинам, якими обґрунтовувались позовні вимоги.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що до прийняття оскаржуваних рішень Яготинської міської ради передані у власність як позивачу, так і відповідачу земельні ділянки не мали встановлених в натурі меж, а відтак, висновки щодо можливого набуття ОСОБА_2 в користування земельної ділянки в частині, яка не була у фактичному користування ОСОБА_1 зроблені поза межами позовних вимог позивача та за відсутності належних доказів на підтвердження зазначених фактів.

У даному випадку суд першої інстанції фактично перебрав на себе обов`язки позивача та з власної ініціативи навів та обґрунтував підстави для скасування оскаржуваних рішень Яготинської міської ради.

Суд залишив поза увагою, що жодних доказів допущення помилки в каталозі координат поворотних точок земельної ділянки, яку під час виготовлення технічних документацій виправлено не було, матеріали справи не містять. Такі обставини є лише твердженням позивача, яке не визнається відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №910/2318/16, від 20 травня 2020 року у справі №636/2927/17, від 16 червня 2020 року у справі №442/3458/17, від 09 вересня 2020 року у справі №569/1662/18, від 18 листопада 2020 року у справі №336/7522/17, від 09 вересня 2020 року у справі №400/936/18, від 14 квітня 2021 року у справі №579/663/18, від 19 травня 2021 року

у справі №523/17998/17, від 30 травня 2018 року у справі №922/2017/17,

а також висновків постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 березня 2019 року у справі №906/920/16.

Суд апеляційної інстанції проігнорував вказані правові позиції та не мотивував ухвалене ним рішення.

Апеляційним судом при вирішенні спору не розглянуто жодного аргументу сторони позивача, не прийнято до уваги надані позивачем докази, у зв`язку з чим ухвалене ним рішення не є достатньо вмотивованими.

Відхиляючи будь-які доводи сторони позивача та подані ним докази, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині рішення не навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів сторони, яка оскаржує в апеляційному порядку рішення та на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що основним завданням суду є вирішення спору між сторонами, тобто здійснення судом своєї базової функції - це ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку.

Суд апеляційної інстанцій не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог.

Апеляційний суд не врахував, що причиною звернення до суду та подання позовної заяви став факт перенесення межових знаків (металевої сітки), що були встановлені на земельній ділянці та існували ще до набуття права власності на частину будинку відповідачем - ОСОБА_2 .

Крім того, дані межі були відображені в кадастровій зйомці, розробленої землевпорядною організацією ФОП ОСОБА_6 ще у 2012 році (при розгляді справи про розподіл будинку в натурі), із зображенням розташування металевої сітки, яка існувала до її перенесення ОСОБА_2 .

На момент звернення ОСОБА_2 з заявою про виділення їй земельних ділянок сторони фактично користувалися земельними ділянками: ОСОБА_1 - загальною площею 779,3 кв. м, ОСОБА_2 - 981,7 кв. м. Попередній власник будинку ОСОБА_4 не звертався до Яготинської міської ради для оформлення його права на земельну ділянку.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Отже, під час виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність сторонам, також виготовлення технічної документації із землеустрою слід було встановити, яким чином сторони фактично використовували земельні ділянки та виявити дійсні межі цих земельних ділянок, так як до ОСОБА_2 в силу статті 120 ЗК України могло перейти право користування, яке було визначене для попереднього власника будинку ОСОБА_4 .

За висновками апеляційного суду, суд першої інстанції з власної ініціативи вдався до аналізу обставин, з якими позивач не пов`язувала свої вимоги, і не дав жодної оцінки обставинам, якими обґрунтовувався позов.

Такі висновки апеляційного суду є необґрунтованими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, відповідно до яких, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, внаслідок чого скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу позивача, який також підписаний від імені представника Яготинської міської ради, без зазначення прізвища, ім`я, по-батькові та за відсутності відповідної довіреності, а також від імені ФОП ОСОБА_3 .

Вказаний відзив колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, зокрема, не містить доказів надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 липня 2013 року у порядку поділу житлового будинку виділено ОСОБА_1 в натурі та визнано за нею право власності на 61/100 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється у визначеному законодавством порядку, - квартиру АДРЕСА_4 , а саме: виділено в натурі та визнано право власності на 61/100 частку спірного жилого будинку за відповідачем, надано їй у володіння наступне: коридор 2-1; кухню 2-6, площею 6,60 кв. м.; коридор 2-2, площею 19,30 кв. м; жилу кімнату 2-3, площею 12,60 кв. м; жилу кімнату 2-4, площею 9,10 кв. м.; комору 2-5, площею 5,60 кв. м (заг. площею 57,70 кв. м). Виділено наступні господарські будівлі: 1/2 частину сараю "Б", площею 25,40 кв. м; прибудова "в", площею 6,00 кв. м; сарай "В", площею 14,40 кв. м; вбиральню "Е".

В іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року залишено без змін.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін в частині виділення в натурі та визнання за ОСОБА_7 з права власності на 39/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1 , що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється у визначеному законодавством порядку - квартиру АДРЕСА_3 , а саме: жилу кімнату 1-2, площею 25,00 кв. м; кухню площею 19,80 кв. м, а також господарські будівлі та споруди: 1/2 частину сараю "Б" площею 25,40 кв. м; прибудову "б" площею 12,60 кв. м, гараж, огорожу № 1.

Рішенням виконавчого комітету Яготинської міської ради Київської області від 28 жовтня 2014 року частині житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 склався порядок користування вказаним жилим будинком, однак, ОСОБА_1 не бажала укласти із ОСОБА_2 договір про поділ в натурі нерухомого майна відповідно до положень статті 367 ЦК України.

Земельна ділянка площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділена під забудову ОСОБА_8 у 1958 році.

ОСОБА_8 з 1956 року до 1969 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 . За час шлюбу подружжям збудовано жилий будинок на земельній ділянці 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням народного суду Яготинського району Київської області від 30 січня 1970 року в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_9 і ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 за кожним.

Відповідно до наказу по радгоспу «30 річчя Перемоги» Київського виробничо-аграрного об`єднання по виробництву фруктів, ягід і молока від 01 вересня 1977 року, у зв`язку з розподілом жилого будинку АДРЕСА_1 та відчуженням ОСОБА_10 1/2 частини вказаного жилого будинку на користь ОСОБА_1 , за ОСОБА_1 закріплено земельну ділянку в розмірі 0,03 га та покладено на головного агронома обов`язок провести відповідні зміни у земельній шнуровій книзі.

Проте, відповідно до наказу по радгоспу «30 річчя Перемоги» Київського виробничо-аграрного об`єднання по виробництву фруктів, ягід і молока від 15 лютого 1980 року за ОСОБА_8 закріплено земельну ділянку в розмірі 0,05 га, якою він користувався як надлишком та відповідно внесено зміни в записах земельної шнурової книги на 0,11 га.

У подальшому право власності на належну ОСОБА_8 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 переходило до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

08 листопада 2011 року ОСОБА_4 за договором дарування безоплатно передав у власність ОСОБА_2 належну йому 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, вказаним судовим рішенням установлено, що на час проведення експертом огляду домоволодіння АДРЕСА_1 порядок користування земельною ділянкою між співвласниками жилого будинку склався наступний:

- ОСОБА_2 користується земельними ділянками площею: 217,7 кв. м (під частиною жилого будинку, під гаражем Г та прилеглою до них ділянкою); 561,6 кв. м (під частиною сараю Б, під прибудовою "б" та вільною від забудови ділянкою) - загальною площею 779,3 кв. м.;

- ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 981,7 кв. м.

У зв`язку з чим пропонувалось виділити у користування ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: земельну ділянку площею 227,7 кв. м (для обслуговування частини в житловому будинку, гаражу Г та прилегла до них ділянка), земельну ділянку площею 747,4 кв. м (для обслуговування прибудови "б" та вільної від забудови), земельну ділянку площею 12,7 кв. м (під 1/2 частиною сараю Б), загальною площею 987,8 кв. м; для ведення особистого селянського господарства: земельну ділянку площею 100,0 кв. м; ОСОБА_1 пропонувалося залишити у користуванні: земельну ділянку площею 648,8 кв. м (для обслуговування частини в житловому будинку та господарських будівлях), та у спільне користування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виділити земельні ділянки: площею 19,6 кв. м (для обслуговування частин співвласників в сараї Б, відповідачці для обслуговування частини в житловому будинку, для обслуговування погреба Д та для проходу до своїх ділянок), площею 4,8 кв. м (для обслуговування позивачу гаражу Г та для проходу відповідачу), загальною площею 24,4 кв. м.

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради за рахунок земель, не наданих у власність та користування.

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 19 травня 2015 року «Про розгляд земельного спору між громадянками

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » погоджено виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки в АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 , цільове призначення яких: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1 - на загальну площу 0,0672 га, а за ОСОБА_2 - на загальну площу 0,1100 га.

Пунктом 3 вказаного рішення визначено, що дане рішення є підставою для виготовлення громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документації із землеустрою на вказані в пунктах 1-2 цього рішення земельні ділянки без взаємного погодження меж земельних ділянок.

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 22 грудня 2015 року затверджено розроблений ФОП ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0719 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передачу даної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 .

Затверджено розроблений ФОП ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 322550100:06:038:0030, у власність ОСОБА_1 , площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради за рахунок земель, не наданих у власність та користування. Передано у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Рішення про державну реєстрацію земельної ділянки розміром 0, 0337 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0038, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 прийнято 28 лютого 2017 року, запис державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером майна - 1184476532255 від 22 лютого 2017 року.

10 жовтня 2015 року Управлінням Держземагентства в Яготинському районі Київської області за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0030, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по АДРЕСА_1 .

09 грудня 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0376 га, кадастровий номер 3225510100:06:038:0037, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 09 лютого 2017 року затверджено розроблену ФОП ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 площею 0,0337 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 3225510100:06:038:0038), що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Передано у власність ОСОБА_2 дану земельну ділянку за рахунок земель, які обліковуються у власності ОСОБА_5 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на порушення її прав, як наслідок допущення ФОП ОСОБА_3 під час розробки топогеодезичної зйомки земельної ділянки помилки в каталозі координат поворотних точок земельної ділянки, яку під час виготовлення технічних документацій виправлено не було.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилалась на те, що для формування необхідної площі земельної ділянки ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 зміщено координати точок ОСОБА_1 у зв`язку з чим під час реєстрації меж даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі по геодезичним даним, межа суміжних земельних ділянок була зміщена, що обмежує її право в користуванні земельною ділянкою.

Вказані обставини, відповідно до аргументів позивача, є підставою для скасування рішень Яготинської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а також для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно до частини третьої статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки , який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій. Що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною ; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. Суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов`язує іх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем .

За змістом частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною першою статті 13 ЦПК України установлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні норми містились у статтях 10 11 60 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з даним позовом.

У пункті 132.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (провадження №14-473цс18) зазначено, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Схожі за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 25 червня 2019 року у справі

№ 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках - і окремим об`єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об`єкта або матеріального предмета позову.

Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач.

Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду України та Верховного Суду, який зводиться до того, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

Тобто, підстави позову, якими є обставини, покладені в обгрунтування позовної вимоги, можуть бути змінені виключно позивачем, на відміну від правової норми, яку може самостійно застосувати суд згідно із встановленою кваліфікацією правовідносин сторін та установлених під час розгляду справи фактів.

У справі, яка переглядається у якості підстави позову ОСОБА_1 посилалась на порушення її прав, як наслідок допущення ФОП ОСОБА_3 під час розробки топогеодезичної зйомки земельної ділянки помилки в каталозі координат поворотних точок земельної ділянки, яку під час виготовлення технічних документацій виправлено не було.

Проте, належних і допустимих доказів допущення помилки в каталозі координат поворотних точок земельної ділянки, яку під час виготовлення технічних документацій не було виправлено, матеріали справи не містять і таких позивачем не надано, на що звернув увагу апеляційний суд під час розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність підстав, з якими позивач пов`язувала незаконність оспорюваних рішень Яготинської міської ради, та за яких просила ці рішення скасувати.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходи з того, що під час прийняття оспорюваних рішень Яготинською міською радою та виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність сторонам, виготовлення технічної документації із землеустрою права ОСОБА_1 були порушені всупереч статті 120 ЗК України, оскільки на момент переходу права власності на частину будинку від попереднього власника ОСОБА_4 до ОСОБА_2 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існував узгоджений порядок користування земельною ділянкою, за яким спірною частиною земельної ділянки користувалася позивач та в силу статті 120 ЗК України до набувача ОСОБА_2 могло перейти лише право користування земельною ділянкою на тих же самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього користувача.

За висновками суду першої інстанції під час виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність сторонам, виготовлення технічної документації із землеустрою Яготинській міській раді слід було встановити, яким чином сторони фактично використовували земельні ділянки та виявити дійсні межі цих земельних ділянок, оскільки до ОСОБА_4 в силу статті 120 ЗК України могло перейти право користування, яке було визначене для попереднього власника будинку ОСОБА_5 .

Посилаючись на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо можливого набуття ОСОБА_2 в користування земельної ділянки в частині, яка була у фактичному користуванні ОСОБА_1 .

Проте, суд апеляційної інстанції встановив, що в обґрунтування позовних вимог у якості підстав позову позивач не посилалась на порушення її права користування земельною ділянкою, право на яку вона набула в порядку статті 120 ЗК України, жодних доказів на підтвердження таких обставин не подавала. При цьому, до прийняття оскаржуваних рішень Яготинської міської ради передані у власність як позивачу, так і відповідачу земельні ділянки не мали встановлених в натурі меж.

Задовольняючи позов з підстав, на які не посилався позивач в обґрунтування позову, суд першої інстанції фактично змінив підстави позову, що є виключним правом позивача, та обґрунтував свої висновки припущеннями, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження або спростування таких обставин сторони не подавали.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо скасування рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення позову, за тих обставин, з якими позивач пов`язувала незаконність оспорюваних рішень Яготинської міської ради та просила їх скасувати.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) про стягнення збитків, відповідно до якого, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У справі, яка переглядається суд першої інстанції фактично змінив підставу позову, яку міг змінити виключно позивач, та обґрунтував ухвалене рішення обставинами, на які сторони не посилались. У даному випадку не відбулось здійснення судом правильної кваліфікації спірних правовідносин та застосування норм, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки судом була змінена не норма закону, а обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Суд застосовує норму, яка підлягає застосуванню згідно із встановлених обставин, якими обґрунтовувались позовні вимоги, але не наділений правом визначати підстави позову та встановлювати обставини, на які сторони не посилались в обґрунтування позову або заперечень.

Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №910/2318/16, від 20 травня 2020 року у справі № 636/2927/17, від 16 червня 2020 року у справі № 442/3458/17, від 09 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18, від 18 листопада

2020 року у справі № 336/7522/17, від 09 вересня 2020 року у справі

№ 400/936/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 579/663/18, від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17, від 30 травня 2018 року у справі

№ 922/2017/17, зводяться до констатації критеріїв, яким має відповідати мотивоване та обґрунтоване судове рішення. Проте, посилання на наведені постанови Верховного Суду не спростовують правильність висновків апеляційного суду, який ухвалюючи рішення навів належне обґрунтування мотивів, з яких виходив скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові.

Крім наведеного, у якості правової підстави для касаційного оскарження позивач посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що неврахування та ненадання оцінки доказам унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, за своїм змістом усі доводи касаційної скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу положень статті 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко