№ 382/1649/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 382/1649/19

провадження № 61-7763св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

відповідачі за первісним та зустрічним позовами: Яготинська міська рада Київської області, ОСОБА_3 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Єрмак Олег Віталійович, на рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року у складі судді Кисіль О. А.та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Панфильської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Панфильської сільської ради № 30 від 28 грудня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Фоя Л. А., 20 грудня 2018 року;

- скасувати державну реєстрацію за індексним номером 29562027 від 20 грудня 2018 року права власності на житловий будинок та на земельну ділянку, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 20 грудня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 січня 2000 року між позивачкою та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Під час спільного проживання, 26 липня 2006 року, вони придбали житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому подружжям було здійснено реконструкцію житлового будинку. Основний обсяг робіт був виконаний до літа 2008 року.

26 грудня 2008 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також за кожним із них визнано право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на частину земельної ділянки, з надвірними спорудами, розташовану за тією ж адресою.

В подальшому, з 2009 року до 2012 року, позивачка та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зазначає, що у грудні 2015 році вона зверталась до органа реєстрації з метою здійснити на підставі зазначеного вище рішення Вишгородського районного суду Київської області реєстрацію права власності на частину будинку та земельної ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , але їй в цьому було відмовлено, оскільки була встановлена невідповідність в документах щодо нерухомого майна. При цьому державним реєстратором було повідомлено заявницю про необхідність подання державного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Не маючи матеріальної можливості завершити реєстрацію своїх майнових прав, вона тимчасово призупинила намагання зареєструвати право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на частину земельної ділянки, розташовану за тією ж адресою.

Проте, на початку 2019 року вона дізналася про те, що ОСОБА_3 без її згоди продав будинок та земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 . Тоді ж вона дізналася про те, що на підставі рішення Виконавчого комітету Панфильської сільської ради ОСОБА_3 у 2012 році видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що видача свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_3 унеможливлює право позивачки зареєструвати своє право власності на належне їй нерухоме майно у встановленому законом порядку. Тому вважає такі дії відповідачів неправомірними.

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Панфильської сільської ради, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати його добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3225585201:04:021:0008, розміром 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за цією ж адресою;

- встановити факт повного фізичного знищення майна - житлового будинку АДРЕСА_2 року побудови, площею 42,6 кв.м, який мав дерев`яний фундамент, стіни з дерева, дерев`яні перекриття, покрівлю з азбеста, підлогу з лінолеума, був обладнаний електрикою та пічним опаленням, а також мав коефіцієнт зносу 63%;

- припинити право власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , 1972 року побудови, загальною площею 42,6 кв.м, який мав дерев`яний фундамент, стіни з дерева, дерев`яні перекриття, покрівлю з азбеста, підлогу з лінолеума, був обладнаний електрикою та пічним опаленням, а також мав коефіцієнт зносу 63%, у зв`язку з повним фізичним знищенням даного об`єкту нерухомості.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 20 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені та нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій цей будинок розташований.

Згідно з наявним технічним паспортом, спірний житловий будинок 2011 року побудови, має загальну площу 113,8 кв.м. Будинок належав продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ 415989 , виданого Панфильською сільською радою Яготинського району Київської області 28 вересня 2012 року у відповідності до рішення виконкому Панфильської сільської ради від 28 вересня 2012 року № 30, зареєстрованого Комунальним підприємством «Яготинське бюро технічної інвентаризації» 19 жовтня 2012 року, номер запису: 65 в книзі: 3а.

Цей житловий будинок продавався разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3225585201:04:021:0008, що належала продавцю на праві приватної власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 344298, виданого Панфильською сільською радою Яготинського району Київської області 10 червня 2009 року

Наголошує на тому, що він є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки в державних реєстрах були відсутні дані про право власності ОСОБА_1 .

Щодо рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року у цивільній справі № ц-2716/08, ОСОБА_2 вказує, що воно не може бути прийнято до уваги, оскільки крім поштової адреси, зазначене судове рішення не містить будь-яких характеризуючих даних, які стосуються об`єктів спірного нерухомого майна, як то розміру, цільового призначення та кадастрового номеру земельної ділянки, так і площі, вартості, року побудови житлового будинку.

Крім того, зазначає, що право власності на земельну ділянку за вказаною адресою у ОСОБА_3 виникло у порядку приватизації після розірвання шлюбу, а тому вказане майно не можна вважати таким, що є об`єктом спільної сумісної власності.

Також вказує на те, що житловий будинок, на частину якого претендує ОСОБА_1 , станом на січень 2009 року був повністю зруйнований, після чого у 2011 році ОСОБА_3 за власні кошти збудував на належній йому земельній ділянці інше домоволодіння з вхідним погребом та гаражем, що підтверджується відповідними документами.

Просив зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 .

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року визнано Панфильську сільську раду неналежним відповідачем у даній справі та замінено її належним відповідачем - Яготинською міською радою Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було надано доказів того, що вона після розірвання шлюбу перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 та проживала з останнім однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Разом із тим, суд встановив, що рішенням Панфильської сільської ради № 98-07-V від 18 січня 2008 року, відповідно до частини першої пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» ОСОБА_3 безоплатно надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3297 га: 0,25 га - для обслуговування будинку та 0,0797 га - для ОСГ. 10 червня 2009 року Панфильською сільською радою Яготинського району Київської області ОСОБА_3 на підставі рішення Панфильської сільської ради № 98-07-Vвід 18 січня 2008 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 344298 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225585201:04:021:0008 площею 0,2500 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010992400134.

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 у 2011 році збудував новий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 113,8 кв. м, фундамент - бетон, стіни - пеноблок, обкладений цеглою, набувши у відповідності до діючого законодавства право приватної власності на нього.

При цьому придбаний у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будинок, 1972 року побудови, загальною площею 42,6 кв.м, стіни - дерев`яні, обкладені глиняною, зруйнувався та як об`єкт нерухомого майна відсутній.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що позивачкою не надано доказів того, що при наданні розпорядження виконавчого комітету Панфильської сільської ради № 30 від 28 вересня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , 2011 року побудови, було порушено вимоги Цивільного кодексу України чи вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, суд зазначив, що дане розпорядження виконавчого комітету сільської ради не було скасовано відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на викладене суд вважав, що ОСОБА_3 мав право на відчуження ОСОБА_2 належних йому житлового будинку та земельної ділянки, а тому підстави для визнання недійсними укладених 20 грудня 2018 року між вказаними особами договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки відсутні.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із відсутності підстав вважати, що позивач за зустрічним позовом набув дане майно у незаконний спосіб, як і відсутні підстави для визнання його добросовісним набувачем.

При цьому суд послався на те, що позовні вимоги зустрічного позову щодо фактичного знищення житлового будинку АДРЕСА_1 , 1972 року побудови, як і припинення права власності на частину вказаного житлового будинку ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, з огляду на той факт, що позивач на той час не був ні власником, ні співвласником вказаного будинку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині щодо вирішення вимог первісного позову - змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог первісного позову.

Разом із тим апеляційний суд зазначив, що посилання суду першої інстанції на те, що розпорядження виконавчого комітету Панфильської сільської ради № 30 від 28 вересня 2012 року не було скасовано відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не можна визнати обґрунтованим, так як судом не враховано, що ця вимога була заявлена в межах даної справи, і з урахуванням характеру правовідносин, які носять приватноправовий характер, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Цей недолік судового рішення усувається апеляційним судом шляхом зміни мотивів залишення позовної вимоги ОСОБА_1 без задоволення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24 травня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрмака О. В. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення позову ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 18 липня 2023 року ОСОБА_3 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

04 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик № 585/0/226-24 від 24 квітня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. справу № 382/1649/19 (провадження № 61-7763св23) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2000 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року у справі № -2716-08 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Таким цим судовим рішенням визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на частину за кожним на земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року у справі № 363/3095/15 відмовлено ОСОБА_1 у виправленні описки у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року щодо визначення правильної назви селища «Панфили», замість вказаної назви « Панфіли ». В мотивувальній частині цієї ухвали вказано, що в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала справа № -2716-08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Із матеріалів справи також встановлено, що текст зустрічного позову про розподіл спільного майна подружжя та документи, підтверджуючі право власності сторін на спірне майно подружжя, відсутні, відомості щодо даних документів у описі матеріалів справи також відсутні.

Згідно з договором купівлі-продажу будинку, посвідченим 26 липня 2006 року нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І. Ж., відповідач ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . У пункті 2 договору вказано, що житловий будинок дерев`яний, має житлову площу 31,7 кв. м, а також надвірні будівлі та споруди: А-прибудова, Б-сарай, В-вбиральня.

З копії рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_9 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 27529538 від 25 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3225585201:04:021:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки заявником було подано документи, які містять відомості, що протирічать один одному, а саме: невідповідність адреси розташування земельної ділянки, право власності на яке заявлено. Так, заява про державу реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) подана на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року зазначена адреса: АДРЕСА_1 . Крім того вказано, що заявником не подано витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Відповідно до копії технічного паспорту, виданого Яготинським бюро технічної інвентаризації 22 серпня 2006 року, по АДРЕСА_1 розміщені: Літ. А1 - житловий будинок, 1972 року побудови, загальною площею 42,6 кв.м, стіни дерев`яні, має пічне опалення, % зносу - 63 %; Літ. а -прибудова, 1972 року побудови, площею 18,1 кв.м; Літ. Б - сарай, 1980 року побудови, площею 25,8 кв.м.; Літ. В - вбиральня, 1980 року побудови, площею 1,2 кв.м.

Відповідно до копії технічного паспорту, виданого Яготинським бюро технічної інвентаризації 18 серпня 2011 року, по АДРЕСА_1 розміщені: Літ. А1 - житловий будинок, 2011 року побудови, загальною площею 113,8 кв.м, фундамент бетон, стіни пеноблок обкладений цеглою, % зносу - 0 %; Літ. Б - гараж, 1980 року побудови, площею 25,8 кв.м; Літ. В - погріб, 2007 року побудови, площею 21,90 кв. м; № 1- огорожа (залізобетонні панелі), 2008 року побудови, площею 51,0 кв.м, бетонне вимощення, 2011 року побудови, площею 112,7 кв.м.

З копії будівельного паспорта, реєстраційний номер № 37 , виданого у червні 2011 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Яготинської державної адміністрації, вбачається, що будівництво індивідуального житлового будинку, гаража і вхідного погребу по АДРЕСА_1 можливе відповідно до ескізу схеми забудови земельної ділянки, забудовником є ОСОБА_3 . З висновку про забудову земельної ділянки та з пояснювальної записки до схеми забудови земельної ділянки вбачається, що під час обстеження земельної ділянки в натурі встановлено, що на зазначеній земельній ділянці забудова відсутня, є огорожа - стан задовільний.

28 вересня 2012 року на підставі рішення виконкому Панфилівської сільської ради від 28 вересня 2012 року № 30 ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 445989 , зареєстровано КП «Яготинське бюро технічної інвентаризації» 19 жовтня 2012 року, номер запису: 65 в книзі № 3а.

КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» в листах від 30 грудня 2020 року, 16 березня 2021 року та 29 квітня 2021 року вказало, що будинок АДРЕСА_1 , згідно реєстраційної книги № 3а, було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Панфильської сільської ради 28 вересня 2011 року на підставі рішення виконкому № 30 від 28 вересня 2012 року.

20 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л. А. За цим договором продавець ОСОБА_3 передає у власність покупця ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 . Площа будинку визначена 113,8 кв.м, також зазначено про наявність господарських будівель і споруд: гараж, погріб, огорожа, вимощення.

У пункті 2 цього договору вказано, що відчужуваний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами належить продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 445989 , виданого Панфилівською сільською радою Яготинського району Київської області 28 вересня 2012 року на підставі рішення виконкому Панфилівської сільської ради від 28 вересня 2012 року № 30 та зареєстрованого КП «Яготинське бюро технічної інвентаризації» 19 жовтня 2012 року, номер запису: 65 в книзі № 3а.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л. А. на підставі договору купівлі-продажу серії № 1045, виданий 20 грудня 2018 року, за ОСОБА_2 .

Рішенням Панфилівської сільської ради № 98-07-Vвід 18 січня 2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою. Вказаним рішенням, відповідно до частини першої пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передано громадянам у власність земельні ділянки загальною площею 4,1593 га, зокрема ОСОБА_3 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3297 га: 0,25 для обслуговування будинку та 0,0797 для ОСГ.

10 червня 2009 року Панфилівською сільською радою Яготинського району Київської області ОСОБА_3 на підставі рішення Панфилівської сільської ради № 98-07-Vвід 18 січня 2008 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 344298 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225585201:04:021:0008 площею 0,2500 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010992400134.

20 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л. А. За цим Договором ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти у власність земельну ділянку, площею 0, 2500 га, що розташована на території: АДРЕСА_1 , та надана ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки 3225585201:04:021:0008. Зазначена земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 344298, виданого Панфилівською сільською радою Яготинського району Київської області 10 червня 2009 року. Реєстраційний номер цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1727202332255.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л. А. на підставі договору купівлі-продажу серії № 1044, виданий 20 грудня 2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 3225585201:04:021:008, площа 0,25 га., за ОСОБА_2 .

На підставі рішення Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області №37-01-VIII від 26 листопада 2020 року розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Панфильської сільської ради шляхом приєднання до Яготинської міської ради. Зазначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків Панфильської сільської ради є Яготинська міська рада.

Згідно договору між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, укладеного 30 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останні за взаємною згодою встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання спільних дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Договір посвідчено нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостаком О. А.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, рішення місцевого суду в цій частині вимог не є предметом перегляду і в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо спірної земельної ділянки

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами першою, другою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин першої-третьої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частинами дев`ятою-десятою статті 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтею 118 ЗК України, частиною шостою якої, зокрема встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У відповідності до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2000 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року у справі № -2716-08 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що вона після розірвання шлюбу перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 та проживала з останнім однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Рішенням Панфилівської сільської ради № 98-07-Vвід 18 січня 2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою. Вказаним рішенням, відповідно до частини першої пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» безоплатно передано громадянам у власність земельні ділянки загальною площею 4,1593 га, зокрема ОСОБА_3 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3297 га: 0,25 для обслуговування будинку та 0,0797 для ОСГ.

Рішення Панфилівської сільської ради № 98-07-Vвід 18 січня 2008 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 не скасовано, як і Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 344298.

Відповідно до статті 61 СК України в редакції, чинній станом на час набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, приватизовані одним із подружжя земельні ділянки не належать до об`єктів права спільної сумісної власності.

При таких обставинах, приймаючи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 3225585201:04:021:0008, площею 0,2500 га, набута ОСОБА_3 у власність внаслідок безоплатної приватизації та після розірвання шлюбу з позивачкою, зазначена земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦК України).

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3225585201:04:021:0008, площею 0,2500 га, набута ОСОБА_3 в особисту приватну власність, а недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України не встановлено, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним укладеного 20 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації від 20 грудня 2018 року права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Щодо спірного житлового будинку

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Набувши земельну ділянку з кадастровим номером 3225585201:04:021:0008, площею 0,2500 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку,в особисту приватну власність, ОСОБА_3 відповідно набув право володіти, користуватися, розпоряджатися цим своїм майном на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб, зокрема побудувати на вказаній земельній ділянці новий житловий будинок.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Судами встановлено, що у 2011 році ОСОБА_3 , не перебуваючи у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером 3225585201:04:021:0008, побудував новий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 113,8 кв. м, фундамент - бетон, стіни - пеноблок, обкладений цеглою, набувши у відповідності до діючого законодавства право приватної власності на нього.

При цьому суди встановили, що придбаний ОСОБА_3 у 2006 році під час шлюбу з ОСОБА_1 житловий будинок, 1972 року побудови, загальною площею 42,6 кв.м, стіни - дерев`яні, обкладені глиняною, зруйнувався та як об`єкт нерухомого майна фактично відсутній.

Встановлено, що право власності позивачки ОСОБА_1 на будь-який об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема й на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року, в державному реєстрі не зареєстровано, а у відповідності до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачкою не надано доказів того, що при наданні розпорядження виконавчого комітету Панфильської сільської ради № 30 від 28 вересня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на новостворений житловий будинок АДРЕСА_1 , 2011 року побудови, було порушено її права та вимоги ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого комітету Панфильської сільської ради № 30 від 28 грудня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Оскільки спірний житловий будинок, 2011 року побудови, набуто ОСОБА_3 в особисту приватну власність, а недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України не встановлено, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним укладеного 20 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку та скасування державної реєстрації від 20 грудня 2018 року права власності на житловий будинок.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення в оскаржуваній частині без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Єрмак Олег Віталійович, залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов