№ 385/1018/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 385/1018/22

провадження № 61-4945св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави,

відповідачі - ОСОБА_1 , Заваллівська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Волощук Володимир Володимирович, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року заступник керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилався на те, що у ході здійснення заходів представницького характеру прокуратурою виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Так, під час моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області встановлено, що на території заповідного урочища місцевого значення «Сальківське» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081, площею 1,5 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Сальківської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291 «Про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 ».

Так, рішенням Сальківської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291 «Про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 » затверджено проект із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , загальною площею 1,5 га, з них 1,5 га ріллі для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення Сальківської селищної ради; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 1,5 га, з них 1,5 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3521155600:02:000:2081, за рахунок земель сільськогосподарського призначення Сальківської селищної ради.

У подальшому, 10 січня 2018 року державним реєстратором Гайворонської міської ради зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24356955.

Прокурор зазначав, що набуття права власності на спірну земельну ділянку відбулось з порушенням норм статей 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного Кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Зазначена земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду) та згідно з положеннями цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності, оскільки розташована у межах заповідного урочища місцевого значення «Сальківське», що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення (для ведення особистого селянського господарства) жодним чином не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення урочища «Сальківське» заповідником місцевого значення ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкту.

Прокурор зазначив, що рішення Сальківської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291 «Про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 », яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , загальною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, порушує цивільні права та інтереси держави, що відповідно до статей 16, 21 Цивільного Кодексу України, статті 152 Земельного Кодексу України та статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є підставою для визнання його в цій частині недійсним.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати недійсним рішення Сальківської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291 «Про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 »; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № 24356955 на земельну ділянку з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї; зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 1,5 га із кадастровим номером 3521155600:02:000:2081.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081, яка передана у власність ОСОБА_1 , входить до складу земель природно-заповідного фонду та відноситься до території заповідного урочища «Сальківське».

Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 13 286 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати на правничу допомогу, які поніс відповідач ОСОБА_1 , підтверджені належними доказами, їх розмір є обґрунтованим та відповідає критерію розумності їх розміру.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задоволено, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року скасовано.

Позов заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави задоволено.

Визнано незаконним рішення Сальківської селищної ради від 22 грудня 2017 року № 291 «Про передачу земельної ділянки у власність громадянина ОСОБА_1 ».

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 1,5 га із кадастровим номером 3521155600:02:000:2081.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що на території смт Салькове наявне заповідне урочище місцевого значенням «Сальківське», яке було створено рішенням тринадцятої сесії Кіровоградської обласної Ради народних депутатів 21 скликання від 19 лютого 1993 року № 187.

У подальшому, 25 березня 2004 року, начальником Держуправління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області затверджено Положення про заповідне урочище «Сальківське».

З метою збереження об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення 19 квітня 2006 року Держуправлінням екоресурсів в Кіровоградській області та Сальківською селищною радою укладено охоронне зобов`язання від 19 квітня 2006 року № ЗУ 18-564, відповідно до якого органу місцевого самоврядування передано даний об`єкт під охорону.

Згідно із вказаним рішенням обласної ради, проектом створення та наявних у проекті планово-картографічних матеріалів (план меж), положення про заповідне урочище, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду заповідного урочища місцевого значення «Сальківське».

Суд вказав, що про входження земельної ділянки в межі заповідного урочища свідчать також інформація Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Землі природно-заповідного фонду за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця.

Тому апеляційний суд вважав, що її реєстрація на праві власності за ОСОБА_1 є порушенням статті 178 Цивільного Кодексу України, статей 43, 44, 58, 59, 83 Земельного Кодексу України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , була і залишається територіальна громада, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 83 Земельного Кодексу України заволодіння землями природно-заповідного фонду комунальної форми власності приватними особами є неможливим.

У зв`язку із скасуванням рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2022 року скасовано і додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03 квітня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Волощука В. В. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

07 червня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

29 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням тринадцятої сесії Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 19 лютого 1993 року № 187 «Про заповідні території та об`єкти місцевого значення» внесено до складу природно заповідного фонду області у тому числі заповідне урочище «Сальківське», що розташоване в смт Салькове Гайворонського району, площею 66,3 га.

Згідно з паспортом № ЗУ 18-564 території (об`єкту) природно-заповідного фонду України - заповідне урочище «Сальківське» розташоване: Гайворонський район, с. Салькове, площа 66,3 га, переданий під охоронне зобов`язання 31 березня 1993 року.

11 листопада 2002 року Держуправлінням екології та природних ресурсів у Кіровоградській області видано охоронне зобов`язання № ЗУ 18-564 на заповідне урочище «Сальківське», 66,3 га, під охорону землекористувачеві Сальківській селищній раді.

25 березня 2004 року начальником Держуправління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області затверджено Положення про заповідне урочище «Сальківське», яким визначено мету його створення і завдання, режим території та охорона.

19 квітня 2006 року Держуправлінням екоресурсів в Кіровоградській області видано охоронне зобов`язання № ЗУ 18-564, за яким передано під охорону Сальківської сільської ради заповідне урочище «Сальківське» в межах Гайворонського району с. Салькове, с. Завалля, загальною площею 66,3 га.

22 грудня 2017 року рішенням Сальківської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області № 291 «Про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 1,5 га, з них 1,5 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка знаходиться за адресою: смт Салькове Гайворонського району, за рахунок земель сільськогосподарського призначення Сальківської селищної ради; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,5 га, з них 1,5 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3521155600:02:000:2081, за адресою: смт Салькове Гайворонського району за рахунок земель сільськогосподарського призначення Сальківської селищної ради.

Як свідчить лист Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2022 року № 26-01-20/742/0.26, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081 розташована у межах заповідного урочища «Сальківське».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина перша-друга статті 3 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність (пункт «в» частини четвертої статті 83 ЗК України).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що на території смт Салькове наявне заповідне урочище місцевого значенням «Сальківське», яке було створено рішенням тринадцятої сесії Кіровоградської обласної Ради народних депутатів 21 скликання від 19 лютого 1993 року № 187, а у подальшому, 25 квітня 2004 року, начальником Держуправління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області затверджено Положення про заповідне урочище «Сальківське».

Згідно із вказаним рішенням обласної ради, проектом створення та наявних у проекті планово-картографічних матеріалів (план меж), положення про заповідне урочище, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3521155600:02:000:2081 на час виникнення спірних правовідносин входила в межі об`єкту природно-заповідного фонду заповідного урочища місцевого значення «Сальківське».

Про входження земельної ділянки в межі заповідного урочища свідчать також інформація Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, встановивши належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця, дійшов обґрунтованого висновку, що її реєстрація на праві власності за ОСОБА_1 відбулась з порушенням вимог земельного законодавства, тому вона підлягає поверненню на користь держави.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що у задоволенні позову прокурора необхідно відмовити через сплив строку позовної давності, є необґрунтованими, оскільки прокурор до суду звернувся з негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Доводи касаційної скарги щодо реєстрації 30 січня 2023 року у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3521155600:02:000:0049, категорія земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, площа земельної ділянки - 64,3554 га, місце розташування: Заваллівська територіальна громада, Голованівський район, Кіровоградська область, з посиланням на неможливість такої реєстрації у разі входження до вказаних земель спірної земельної ділянки, не спростовує висновки апеляційного суду, оскільки на час безоплатного надання відповідачу спірної земельної ділянки (площею 1,5 га) площа заповідного урочища «Сальківське» становила 66,3га, а не 64,3554га.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Волощук Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов