ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 385/1957/23

провадження № 61-14241св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2024 року у складі судді Гришака А. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 16 липня 2024 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Мурашка С. І., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі 3/10 часток нерухомого майна та визнання права власності.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що вони є власниками 3/10 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 . Відповідач є власником 7/10 часток зазначеного житлового будинку.

3. Посилалися на те, що вони вирішили здійснити добудову до належних їм 3/10 часток житлового будинку та зробити капітальний ремонт. З огляду на те, що спірний будинок перебуває у спільній частковій власності з відповідачем, з метою уникнення непорозумінь щодо користування, добудови та утримання житлового будинку виникла необхідність виділу частки в натурі.

4. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: виділити їм в натурі та визнати за ними право власності на 3/10 частки житлового будинку з

побутово-господарськими будівлями, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , що складається з: кімнати 2-3 площею 13,4 кв. м, кухні 2-2 площею

8,2 кв. м, веранди 2-1 площею 7,0 кв. м, погріб літ. «Д1», навіс літ. «г», сараю

літ. «Г», сараю літ. «Д», воріт з хвірткою № 2, огорожі № 1.

Стислий виклад позиції відповідача

5. ОСОБА_3 частково погоджувався із заявленими позовними вимогами, зокрема щодо виділення 3/10 часток житлового будинку та побутової будівлі «веранда «А», що належать позивачам на праві приватної власності згідно з договором дарування частки житлового будинку.

6. Не погоджувався у частині розміру господарських будівель та споруд, розташованих на прилеглій до житлового будинку земельній ділянці. Зазначав, що позивачам належить лише 3/10 часток господарських будівель, а саме: погріб «Д1», сарай «Г», сарай «Д», огорожа № 1. Ворота з хвірткою № 2 не зазначені у договорі дарування, а тому позивачі не мають права пред`являти вимоги щодо їх виділу. Хвіртка № 4, про яку зазначено у позовній заяві, не існує. Навіс «г» насправді не є навісом з стінами з залізних труб, як це зазначено в технічному паспорті позивачів на житловий будинок, а є будівлею з глиняними стінами з приєднаними до неї по сторонах тимчасовими будовами, яка була споруджена до 2023 року.

7. Посилався на те, що заявлений позивачами порядок поділу домоволодіння не відповідає фактичному користуванню, рівності їх часток у праві власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області

від 18 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

9. Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі 3/10 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в окреме домоволодіння номер

АДРЕСА_1 , а саме: 2?1 - веранда площею 7,0 кв. м; 2-2 - кухня площею 8,2 кв. м; 2-3 - кімната площею 13,4 кв. м.

10. Виділено в натурі господарські споруди: сарай літ. «Г»; сарай літ. «Д»; погріб літ. «Д1»; огорожа № 1; ворота з хвірткою № 2.

11. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_3 компенсацію за різницю у вартості виділеного майна у сумі 8 867,00 грн з кожного.

12. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділення у натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна - домоволодіння номер 24 «А», виходячи з часток, належних ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (3/10) та ОСОБА_3 (7/10) є можливим. Експертомзапропоновано один варіант виділу частки домоволодіння. Вимоги позивачів про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_3 задоволено частково.Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2024 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

15. Суд апеляційної інстанції вважав загалом правильним висновки суду першої інстанції по суті спору. Однак, зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що звернувшись до суду з позовом про виділення в натурі 3/10 часток нерухомого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на приписи статті 367 Цивільного кодексу України та просили виділити частину спірного домоволодіння. Разом з тим, відповідно до висновку експерта №2-02/2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складеного 28 лютого 2024 року, експертом було запропоновано один варіант розподілу в натурі між співвласниками, з яким обґрунтовано погодився суд першої інстанції та з якого виходили позивачі у своєму уточненому позові.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 22 жовтня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18, у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній часткові власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено окрему частину будинку із самостійним виходом (квартиру).

19. Відповідач акцентує увагу на тому, що судовий експерт у висновку № 2-02/2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи зауважував, що нижня межа площі одноквартирного будинку має складати не менше 28 кв. м. Загальна площа частини житлового будинку, яка належить позивачам в рівних частинах, без врахування літнього приміщення (веранди) складає 21,6 кв. м, а з врахуванням такого приміщення - 28,6 кв. м. Вважає, що це підтверджує технічну неможливість виділу позивачам частки будинку із самостійним виходом (квартири).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

21. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2024 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 385/1957/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

22. 20 грудня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. 07 липня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір дарування частки житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Голованівського нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н. П., за умовами якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали безоплатно у власність у рівних частинах кожен 3/10 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 .

24. Відповідно до довідки Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 14 листопада 2023 року домоволодінню (3/10 часток) за адресою:

АДРЕСА_1 , присвоєно окрему адресу - АДРЕСА_2 .

25. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 березня

2014 року, ОСОБА_3 є власником 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

26. Відповідно до висновку експерта № 2-02/2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у цій справі, складеного 28 лютого 2024 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із часткою 3/10 в частині житлового будинку літ. «А», та веранди літ. «а» можливо виділити в натурі приміщення квартири АДРЕСА_3 площею 28,6 кв. м, а саме: 2-1 веранда площею 7,0 кв. м, 2-2 кухня площею 8,2 кв. м, 2-3 кімнату площею 13,4 кв. м. У частині господарських будівель та споруд виділити в натурі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», погріб літ. «Д1», огорожу № 1, ворота з хвірткою № 2. Сума грошової компенсації за невідповідність часток ОСОБА_3 від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 становить 17 734,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

28. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

31. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

32. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

33. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

34. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

35. Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

36. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

37. Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

38. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

39. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

40. У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» судам роз`яснено, що під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

41. У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

42. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

43. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі

№ 6-1443цс16 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

44. У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі

№ 2114/2-3819/11 та від 29 червня 2022 року у справі № 466/3008/17 зазначено про необхідність забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

45. Встановивши на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи можливість виділення позивачам в натурі їх частки у спірному домоволодінні з незначним відступом від ідеальних часток його співвласників, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З огляду на незначне відхилення від розміру ідеальних часток співвласників суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно стягнув на користь відповідача відповідну грошову компенсацію.

46. Доводи касаційної скарги щодо відсутності технічної можливості виділу (поділу) будинку є необґрунтованими. Посилання відповідача на порушення прав позивачів підлягають відхиленню.

47. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

48. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

49. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

50. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ЦПК України).

51. У справі, що переглядається в касаційному порядку, була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Експертом визначено один варіант розподілу (виділення в натурі) часток зі спірного домоволодіння його співвласникам, з урахуванням фактичного порядку користування будинком, господарськими будівлями, спорудами та прибудинковою територією. Експерт зазначив, які приміщення підлягають виділенню позивачам, а які - відповідачу. Крім того, судовим експертом розраховано суму грошової компенсації за невідповідність часток.

52. Доводи касаційної скарги щодо відсутності технічної неможливості виділу позивачам частки житлового будинку із самостійним входом (квартири) спростовуються схемою поділу в натурі житлового будинку, яка додана до висновку експерта №2-02/2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 28 лютого 2024 року (додаток 3).

53. Суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо можливості виділення часток зі спірного домоволодіння, та з огляду на не спростовані в установленому порядку висновки судової будівельно-технічної експертизи дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

54. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.

55. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

56. Додатково колегія суддів зауважує, що ОСОБА_3 при розгляді справи в суді першої інстанції, зокрема у відзиві на позовну заяву, зазначав, що погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині поділу житлового будинку. З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій технічної можливості розподілу спірного житлового будинку є такими, що суперечать попереднім заявам відповідача.

57. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

58. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

59. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

60. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

61. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

62. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_3 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області

від 18 квітня 2024 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович