Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 388/1081/16-ц
провадження № 61-22390св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок використання землі без правовстановлюючих документів.
Позовна заява мотивована тим, що унаслідок перевірки додержання вимог земельного законодавства України на території Долинського району Кіровоградської області прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року використовує земельні ділянки, площею 49,6082 га, що знаходяться на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, без правовстановлюючих документів.
Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 грудня 2011 року № 1216-р ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, загальною площею 49,6 га, в оренду для ведення фермерського господарства строком на десять років.
ОСОБА_1 виготовив проект землеустрою та погодив його відповідно до вимог законодавства України.
Однак станом на 01 серпня 2016 року договір оренди земельних ділянок не укладений, плата за використання зазначених земельних ділянок до бюджету Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області не надходить.
18 січня 2016 року комісією Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено та затверджено акт про визначення розміру нанесених ОСОБА_1 збитків, завданих Іванівській сільській раді Долинського району Кіровоградської області неправомірним використанням земельних ділянок без правовстановлюючих документів, загальною площею 49,6082 га, ріллі у розмірі 97 408,09 грн. Цей акт відповідачу вручено 21 січня 2016 року.
Оскільки вищевказані збитки ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодовано не було, заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, враховуючи сплачені ОСОБА_1 грошові кошти, просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області 91 836,98 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року у складі Баранського Д. М. позов заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області 91 836,98 шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 всупереч вимог законодавства України безпідставно використовує на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області земельні ділянки загальною площею 49,6082 га, унаслідок чого заподіяв державі шкоду у розмірі 91 836,98 грн, яка підлягає відшкодуванню на користь держави на підставі статей 22 1166 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів спірні земельні ділянки не обстежувались з 2012 до 2015 року, а тому і відсутні дані, що спірна земля взагалі використовувалась. Такий факт встановлено лише у 2016 році.
У матеріалах справи містяться квитанції про сплату ОСОБА_1 на рахунок управління казначейської служби у Долинському районі, с. Іванівка 02 червня 2016 року 20 000 грн, 10 листопада 2016 року 10 000 грн та 30 листопада 2015 року 20 000 грн за користування спірними земельними ділянками (а. с. 41-42).
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази використання ОСОБА_1 спірної землі з 2012 до 2014 року та частини 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд залишив поза увагою наявність у справі беззаперечних доказів на підтвердження факту використання спірної землі без правовстановлюючих документів. У випадку неукладення договору оренди як правової підстави для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 Земельного кодексу (далі - ЗК України) і Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у липні 2017 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів касаційної скарги, зазначивши, що протягом 2012-2014 років він неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо укладення договору оренди землі, однак саме з вини останнього вказаний договір не було укладено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року, витребувано із Долинського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 388/1081/16-ц.
У травні 2018 року цивільна справа № 388/1081/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу № 388/1081/16-ц призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок використання землі без правовстановлюючих документів, призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 грудня 2011 року № 1216-р ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 50,8 га ріллі в оренду на строк десять років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запас) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Зобов`язано ОСОБА_1 замовити проєктно-технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, після погодження з відповідними службами подати проект землеустрою. У разі виявлення при виготовленні проектно-технічної документації розбіжностей у площі вказаної у розпорядженні, остаточний розмір вказати при затвердженні проекту землеустрою (а. с. 45).
19 грудня 2012 року розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 949-р затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 49,6082 га, в оренду на строк десять років для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Передано земельну ділянку загальною площею 49,6082 га в оренду на строк десять років для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Зобов`язано укласти договір оренди та зареєструвати його відповідно до чинного законодавства України (а. с. 6).
Згідно з довідкою в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області від 26 листопада 2015 року
№ ДС-14-491-03-898/22-15 ОСОБА_1 виготовив проєкт землеустрою, погодив відповідно до вимог чинного законодавства (розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду від 19 грудня 2012 року № 949-р) технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (затверджена на 28-ій сесії районної ради, рішення від 28 березня 2014 року № 367).
У цій довідці також зазначено, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, станом на 25 листопада 2015 року договір оренди не зареєстровано, земельна ділянка використовується, орендна плата не сплачується, у зв`язку з чим місцевий бюджет втрачає додаткові надходження за три роки використання (а. с. 16).
Актом комісії про визначення розміру збитків, завданих ОСОБА_1 внаслідок використання земельних ділянок загальною площею 49,6082 га на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 18 січня 2016 року, затвердженим першим заступником голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, визначено, що збитки складають 97 408,09 грн (а. с. 5).
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Статтями 125 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Судами попередніх інстанцій застосовано до правовідносин сторін статтю 22, норми глави 82 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, право користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, переданою ОСОБА_1 розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року № 949-р, ним у встановленому законодавством України порядку не оформлено, оскільки договір оренди з Іванівською сільською радою Долинського району Кіровоградської області ним укладено не було.
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
За змістом вказаних приписів законодавства України передача Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області ОСОБА_1 у користування земельної ділянки (за відсутності належним чином укладеного договору оренди землі) не є підставою для виникнення у нього права оренди земельної ділянки, оскільки право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
До моменту оформлення особою права оренди земельної ділянки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77цс18).
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на наведені вище висновки колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, ухваливши по суті правильне судове рішення, неправильно застосував норми матеріального права. А тому касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області слід задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк