Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 389/1201/21

провадження № 61-10222св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Суботцівська сільська рада Кропивницького району району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Суботцівської сільської ради Знам`янського району (після перейменування - Кропивницький район) Кіровоградської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

Позовну заяву мотивовано тим, що у листопаді 1988 року вона була прийнята в члени колгоспу «Родина», який надалі було реорганізовано

в колективне сільськогосподарське підприємство «Батьківщина» (далі - КСП «Батьківщина»). У серпні 1996 року вона була виключена із членів КСП на підставі поданої нею заяви. Однак у жовтні 1995 року був виданий державний акт на право колективної власності на землю КСП «Батьківщина», а тому вона як член КСП має право на отримання земельної ділянки.

Вказувала, що знаючи про те, що за законом землі колгоспу повинні ділитися на всіх членів КСП, вона не перевіряла наявність свого прізвища

у списках пайовиків, так як мала впевненість у тому, що вона внесена до цього списку і сертифікат на її ім`я виготовлено, а отримати його та виділити пайову землю в натурі вона матиме можливість у будь-який час. З метою виділення їй в натурі земельної ділянки, 01 квітня 2021 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, однак отримала відповідь про те, що вона не була включена до списків громадян - членів КСП «Батьківщина» і відомості про видачу на її ім`я сертифікату відсутні.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Батьківщина», що знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 23 вересня 2021 року у складі судді Савельєвої О. В. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щона час видачі державного акта на право колективної власності на землю позивач була членом КСП та мала право на внесення її до списку осіб на розпаювання землі. Оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, а з цим позовом вона звернулася до суду у квітні 2021 року, то у позові слід відмовити

у зв`язку з пропуском позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 23 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Батьківщина», що знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки право особи на земельну частку (пай) як члена КСП виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності та законом встановлено строк на його реалізацію до 01 січня 2025 року, воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, тому позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду,

Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права щодо застосування строку позовної давності та помилково застосував строк для звернення особи за захистом права на земельну частку (пай) відповідно до Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким було внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Апеляційний суду вважав, що строк позовної давності має становити

до 01 січня 2025 року, оскільки відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що у разі якщо до 01 січня 2025 року власник не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Тобто встановлено часовий проміжок для громадян, колишніх пайовиків, для приведення

у відповідність необхідних правовстановлюючих документів та уникнення зловживань з боку як землевласників, так і користувачів.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 одночасно не заявила клопотання про поновлення строку позовної давності, а тому не вказала поважності причин такого пропуску.

Право на звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 виникло з 06 жовтня 1995 року, тобто після видачі КСП «Батьківщина» державного акта на землю, тому, звернувшись до суду із цим позовом у квітні 2021 року (понад 25 років з дня видачі державного акта), позивачка пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом. Про порушення своїх прав сторона знала або повинна була знати, тим більше, що вона проживала та проживає в місцевості, в якій відбувалося розпаювання земель колишнього КСП.

Аналогічна правова позиція викладена в окремій думці судді Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л. М. від 19 вересня 2022 року та в судовій практиці у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18), від 17 червня 2020 року у справі

№ 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 09 вересня 2020 року

у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада

2020 року у справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19348св19),

від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження

№ 61-3107св20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084св21), від 22 грудня 2021 року у справі

№ 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 08 листопада 2021 року

у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21), від 10 лютого

2022 року у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793св21).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 жовтня 1988 року ОСОБА_1 прийнято до членів колгоспу «Родина», який у 1992 році було реорганізовано у КСП «Батьківщина».

20 липня 1996 року виключено ОСОБА_1 з членів КСП «Батьківщина» на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с. 11-13).

У листі від 13 квітня 2021 року № 406/0/6-21 Головного управління Держгеокадастру Кіровоградської області вказано, що розпаювання земель колективної власності проводилось відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95. За інформацією Відділу

у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру

в Кіровоградській області, по Богданівській сільській раді КСП «Батьківщина» землі передавались в колективну власність відповідно до рішення Богданівської сільської ради від 26 квітня 1995 року № 43.

Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КР-3 № 000012 від 06 жовтня 1995 року за № 11 та наявних списків громадян - членів КСП «Батьківщина» ОСОБА_1 не включена до списків громадян - членів КСП «Батьківщина».

Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів колишнього КСП «Батьківщина» по Богданівській сільській

раді Знам`янського району Кіровоградської області, відомості щодо реєстрації та видачі сертифіката на право на земельну частку (пай)

ОСОБА_1 відсутні (а.с. 15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частинами дев`ятою, десятою статті 5 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року

№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»

право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22 23 ЗК України та зазначеного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі

у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства, позивачка мала право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду або не витребуваних паїв КСП «Батьківщина».

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , посилався на те, що оскільки право особи на земельну частку (пай) як члена КСП виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності та законом встановлено строк на його реалізацію до 01 січня 2025 року, воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Проте вказаний висновок апеляційного суду є помилковим із огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється

в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність

і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка мала право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв КСП «Батьківщина», право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Крім того, КСП «Батьківщина» у суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції, об`єктивно оцінивши доводи позивачки та здобуті у результаті судового розгляду докази, правильно визначився із застосуванням положень статей 71 75 80 ЦК Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.

Судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну позицію, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада 2020 року

у справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21), від 10 лютого 2022 року

у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793св21).

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні касаційної скарги Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області сплатила 1 816,00 грн судового збору, що підтверджується доданим до касаційної скарги платіжним дорученням.

Оскільки касаційна скарга Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області була задоволена, судовий збір у сумі

1 816,00 грн за касаційний розгляд справи, підлягає поверненню

ОСОБА_1 на користь Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Керуючись статтями 400 402 406 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року скасувати.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 23 вересня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 (тисячу вісімсот шістнадцять) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк