Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 389/896/19

провадження № 61-17171св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Богданівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області, Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай),

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2019 року у складі судді Ткаченка Б. Б.та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: встановити факт, що має юридичне значення, а саме невідповідність запису імені «ОСОБА_1» у записі ОСОБА_1 у списку до додатку № 1 до державного акта на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (далі - КСП «Батьківщина»), а саме у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства за порядковим номером 229 та вважати правильним запис за порядковим номером 229 імені у прізвищі, імені, по-батькові ОСОБА_1 ; визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 4,43 умовних кадастрових га із земель колишнього КСП «Батьківщина» згідно з державним актом на право колективної власності на землю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що у січні 2019 року вона випадково дізналася про те, що має право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Батьківщина», як колишній член вказаного КСП. Звернувшись до архівного відділу Знам?янської районної державної адміністрації Кіровоградської області із запитом отримала письмову відповідь від 31 січня 2019 року № 127/01-19 та архівний випис від 31 січня 2019 року за № К-175/01-46 з протоколу № 22 засідання правління КСП «Батьківщина» від 27 грудня 1993 року, яким рекомендовано прийняти її у члени КСП на МТФ № 1, та протоколу № 12 від 15 червня 1996 року засідання правління КСП «Батьківщина» від 27 грудня 1993 року, з якого вбачається, що відомості про виключення її з членів КСП «Батьківщина» відсутні. З відповіді відділу у Знам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01 лютого 2019 року № К-5/0-0.24-5/142-19 вона дізналася, що згідно з додатком № 1 до державного акта - списком громадян-членів КСП «Батьківщина» вона внесена до списку членів КСП «Батьківщина» № 229 та має право на земельну частку (пай). З відповіді Знам?янської районної державної адміністрації від 20 лютого 2019 року № 01-38/6/1 вона дізналася, що за інформацією відділу у Знам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з наявних книг реєстрації державного акта на право колективної власності на землю по Богданівській сільській раді Знам?янського району Кіровоградської області (далі - Богданівська сільська рада) існує запис № 229 на ім`я ОСОБА_1 . Запис про реєстрацію та видачу сертифіката на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відсутній. Отримавши відповідь з відділу у Знам?янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28 лютого 2019 року № К-19/0-0.24-20/142-19 вона дізналася, що згідно з книгою реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП «Батьківщина» запис про реєстрацію, виготовлення, видачу сертифікату на її ім`я відсутній, до відділу сертифікат на її ім`я також не передавався. У списку до додатку № 1 до державного акта про право колективної власності на землю вона значиться під № 229, однак була допущена помилка в її імені замість правильного « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_1 ». Всі інші відомості, у тому числі прізвище та по-батькові збігаються. У зв`язку з цим вона змушена звернутися до суду за захистом свого права.

Богданівська сільська рада у відзиві на позов не заперечувала проти його задоволення.

Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилалася на те, що з 01 січня 2019 року повноваження щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі передано сільським, селищним, міським радам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Знам?янський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 15 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що у позивачки наявнесуб`єктивне право на земельну частку (пай), про захист якого вона просить, однак вона пропустила позовну давність, що є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, суд відмовив у задоволенні вимог про встановлення факту неправильності імені позивача у списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю КСГП «Батьківщина», оскільки судом відмовлено в позові про визнання права на земельну частку (пай), а тому встановлення такого факту не породжує жодні правові наслідки для позивачки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Кропивницький апеляційний суд постановою від 21 серпня 2019 року рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд виходив з того, що вирішення питання про відмову в прийнятті заяви про визнання позову в рішенні, а не в ухвалі суду, не призвело до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право на земельну ділянку (пай), розміром 4,43 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Батьківщина», розташовану на території Богданівської сільської ради.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами того, що у неї наявне право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Батьківщина» про яке вона випадково дізналася 30 січня 2019 року від адвоката, до якого зверталася за юридичною консультацією. Висновок судів про те, що нею пропущено позовну давність є помилковим та передчасним. Суди не взяли до уваги той факт, що Богданівська сільська рада визнала позовні вимоги в повному обсязі, тобто суд мав би ухвалити рішення про задоволення позову за правилами частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, скарга містить доводи про те, що необхідність звернення до суду з цим позовом зумовлена тим, що районна державна адміністрація як уповноважений орган відмовила їй у видачі сертифіката на земельну частку (пай). Так як, законодавством не обмежено строк на отримання сертифіката, особа, яка набула права на земельну частку (пай) як член КСП має право звернутися за його отриманням у будь-який час, і тільки після відмови у видачі сертифіката настає момент порушення такого права і з цього моменту особа повинна вживати заходи щодо відновлення своїх прав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 вересня 2019 року справа № 389/896/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 вересня 1993 року була прийнята телятницею в члени КСП «Батьківщина», де працювала до 27 квітня 1996 року, після чого звільнилася за власним бажанням.

Згідно з архівним виписом з протоколу № 22 засідання правління КСП «Батьківщина» Знам`янського району Кіровоградської області від 27 грудня 1993 рекомендовано загальним зборам уповноважених прийняти позивача в члени КСП на МТФ № 1.

З архівного випису з протоколу № 1 зборів уповноважених членів КСП «Батьківщина» встановлено, що 12 лютого 1994 року ОСОБА_1 прийнято в члени КСП.

Згідно зі свідоцтвом про одруження від 23 липня 1996 року серії НОМЕР_2 позивачка уклала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

06 жовтня 1995 року на підставі рішення Богданівської сільської ради народних депутатів від 26 квітня 1995 року № 43 КСП «Батьківщина» видано державний акт на право колективної власності на землю серії КР-3 № 000012, зареєстрований за № 11, що підтверджується листом відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11 березня 2019 року № К-27/0-0.24-27/142-19.

Згідно з додатком № 1 до державного акта КР-З № 000012 - списку громадян - членів КСП «Батьківщина» ОСОБА_1 внесена до списку членів КСП «Батьківщина» під № 229, що підтверджується листом відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01 лютого 2019 року № К-5/0-0.24-5/142-19.

Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області листом від 20 лютого 2019 року № 01-38/6/1 повідомила позивача про те, що за інформацією відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з наявних книг реєстрації державного акта на право колективної власності на землю по Богданівській сільській раді існує запис під № 229 на ім`я ОСОБА_1 , запис про реєстрацію та видачу сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відсутній.

З листа відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28 лютого 2019 року № К-19/0-0.24-20/142-19 встановлено, що запис про реєстрацію, виготовлення, видачу сертифіката на ім`я позивача у книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП «Батьківщина» Богданівської сільської ради відсутній, до відділу сертифікат не передавався та не обліковується.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (тут і далі в редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивачки є право на земельну частку (пай).

Застосовуючи позовну давність до спірних правовідносин суди виходили з такого.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), чинного на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

При цьому суди виходили з того, що позивачка про порушене право повинна була б дізнатися при отриманні сертифікату. Розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, проводилося відкрито, гласно. Процедура розпаювання включала в себе складання списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додається до державного акта на право колективної власності на землю, виготовлення та отримання сертифікату на земельну частку (пай), виділення земельної частки (паю) в натурі із заміною сертифікату на державний акт на право приватної власності на землю. Своє місце проживання на території Богданівської сільської ради, яке було місцем знаходження і КСП «Батьківщина», ОСОБА_1 не змінювала і не могла не знати про отримання членами КСП «Батьківщина» сертифікатів та державних актів.

З цим позовом ОСОБА_1 звернулася у березні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність за ЦК Української РСР не встановили початок перебігу позовної давності, помилково вказавши, що про порушення свого права позивачка повинна була дізнатися при отриманні майнового сертифікату, при цьому суди встановили, що такого сертифікату вона не отримувала.

Судом не було враховано те, що відповідно до встановлених ним обставин справи та вимог закону позивачка набувала право на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта на землю, в додатку №1 до якого вона значиться під № 229. З цього часу вказане право позивачки не оспорювалось та припинено не було. Лише при оформленні права власності на землю у 2019 році на підставі існуючого права на земельний пай, позивачці було відмовлено з підстав помилки у її імені, тобто невизнання її права за захистом якого вона звернулась може мати місце саме з цього часу.

У вирішенні питання застосування строків позовної давності судами не надано правової оцінки доводам позивачки про те, що Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області листом від 20 лютого 2019 року № 01-38/6/1 та відділ у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 28 лютого 2019 року № К-19/0-0.24-20/142-19 повідомили про те, що з наявних книг реєстрації державного акта на право колективної власності на землю по Богданівській сільській раді існує запис під № 229 на ім`я ОСОБА_1 , запис про реєстрацію та видачу сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відсутній. При цьому, вказані державні органи зазначили, що для захисту прав позивачки, останній необхідно звернутися до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на отримання земельної ділянки як члену колишнього КСП «Батьківщина».

На зазначене суди не звернули достатньої уваги та дійшли передчасних висновків для застосування до спірних правовідносин статті 80 ЦК Української РСР, а тому аргументи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, не можна погодитись з висновками судів про те, що визнання позову суперечить закону через пропуск позовної давності.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Богданівська сільська рада у відзиві на позов не заперечувала проти його задоволення, однак місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовили у визнанні позову, оскільки це суперечить закону. Водночас, судами не зазначено закон, якому суперечило б визнання позову та не встановлено кола інших осіб права, свободи чи інтереси визнанням такого позову були б порушені.

Доводи касаційної скарги і в цій частині заслуговують на увагу, вирішуючи питання визнання позову судами допущено порушення норм як матеріального так і процесуального права, адже саме по собі визнання вимог відповідачем строк давності по яким сплив, не є таким, що суперечить закону в розумінні статті 206 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що право позивачки на отримання у власність земельної ділянки нею набуто та не втрачено, а тому підпадає під захист першої статті Першого протоколу Конвенції щодо мирного володіння своїм майном.

Необхідно зважати і на суть спірних правовідносин між сторонами, що є наслідком встановленої судами попередніх інстанцій помилки в написанні імені позивачки, а тому держава повинна забезпечити особливий захист більш слабкого суб`єкта спірних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін цивільно-правових відносин.

З огляду на викладене, судами неповно встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

З метою дотримання принципівсправедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило