Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 390/1443/19-ц

провадження № 61-6659св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересована особа - Кропивницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2020 року у складі судді Рачкелюка Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Чельник О. І., Черненко В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Кропивницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оголошення свого

рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Заява мотивована тим, що у квітні 2002 року його рідний брат -

ОСОБА_2 , уродженець с. Володимирівка Кіровоградського району Кіровоградської області, пішов з дому та до цього часу не повернувся.

Він неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявою

про розшук брата, проте по цей час місце перебування останнього не встановлено. Оголошення брата померлим необхідне йому для дооформлення спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 їхньої матері - ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд оголосити його

брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області

від 09 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заявиОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених вимог, так як останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту смерті

ОСОБА_2 або наявності обґрунтованих підстав, які б доводили, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають можливість припускати її загибель від певного нещасного випадку. При цьому суд послався на відповідну практику Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що заявником не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , так як у заяві до суду і у поясненнях заявник лише констатував факт відсутності з братом будь-якого зв'язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином

не доводив можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що у 2002 році брат виїхав до Російської Федерації або на заробітки. Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Суд зазначив, що посилання апеляційної скарги на іншу судову практику Верховного Суду є безпідставними, так як фактичні обставини справ

є різними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. ПоновленоОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Новгородківського районного суду Кіровоградської області.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Кропивницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оголошення фізичної особи померлою призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що його рідний брат - ОСОБА_2 , уродженець с. Володимирівка Кіровоградського району Кіровоградської області, 21 квітня 2002 року пішов з дому та до цього часу не повернувся. Тобто його брат відсутній за місцем свого проживання вже протягом 18 років, є безвісно відсутнім, доходи

не отримує, кордон не перетинав, покарання не відбуває, на лікуванні

не знаходиться, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи. Оголошення громадянина померлим

має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася

у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Ним надано суду письмові докази, які підтверджують підставу та мету звернення до суду із заявою про оголошення його брата померлим. Водночас частиною першою статті 309 ЦПК України передбачено, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Крім того, суди безпідставно не врахували при розгляді цієї справи

правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18-ц, провадження № 61-10753св20,

де фактичні обставини є подібними.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та особа, яку він просив оголосити померлою, -

ОСОБА_2 є рідними братами, їхні батьки: ОСОБА_4 та

ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 10, 11).

Згідно з копії довідки від 21 серпня 2018 року №534/1, виданої виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, відомостей щодо місця перебування

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який до 2002 року

постійно проживав та був зареєстрований за адресою: с. Володимирівка Кіровоградського району Кіровоградської області, з 2002 року немає

(т. 1, а. с. 12).

ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до Кіровоградського районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції з надання допомоги у встановленні місця знаходження брата ОСОБА_2

(т. 1, а. с. 16-17), оскаржував бездіяльність Кіровоградського районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції до Генеральної прокуратури України (т. 1, а. с.21).

Згідно з наданої головним управлінням Державної податкової служби

у Кіровоградській області інформації ОСОБА_2 не отримував реєстраційний номер облікової картки платника податків на території Кіровоградської області (т. 1, а. с. 48).

Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13 листопада

2019 року, згідно з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», що функціонує відповідно до пункту 23 Положення, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2007 року № 472, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 липня 2007 року за № 765/14032, відомостей про перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 20 листопада 2014 року по теперішній час (07:00 20 листопада 2019 року) немає.

Згідно з пунктом 29 зазначеного Положення інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п`яти років (т. 1, а. с. 53, 143).

Згідно з листа комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради»

від 27 листопада 2019 року ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні

в комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» не знаходився

(т. 1, а. с. 55).

Відповідно до інформації, наданої головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області від 28 листопада 2019 року, від 09 грудня 2019 року та від 17 липня 2020 року на цей час ОСОБА_2 перебуває

у розшуку. У ході проведення розшукових заходів встановлено, що

ОСОБА_2 нібито у 2002 році виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації. Відповіді від компетентних органів вказаної країни щодо ОСОБА_2 не надходило (т. 1, а. с. 57, 65, 139, 141).

За показаннями свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у суді першої інстанції встановлено, що їхній односільчанин ОСОБА_2 з 2002 року відсутній за місцем проживання, можливо виїхав на заробітки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної

інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду

від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження

№ 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах

на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду

від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження

№ 61-35636св18).

При цьому заявник не спростував наявні у справі докази, а саме інформацію головного управління Національної поліції в Кіровоградській області,

а також показання свідків про те, що ОСОБА_2 з 2002 року нібито виїхав до Російської Федерації або на заробітки.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення його рідного брата - ОСОБА_2 померлим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що заявником не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо

б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , так як

у заяві до суду і у поясненнях заявник лише констатував факт відсутності

з братом будь-якого зв'язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не доводив можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що у 2002 році брат виїхав до Російської Федерації або на заробітки. Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Доводи касаційної скарги, в якій неодноразово зазначається, що брат заявника безвісти відсутній з посиланням на відповідні докази, вказують на те, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду із заявою

у порядку статті 43 ЦК України, згідно з якою фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Посилання касаційної скарги на те, що суди безпідставно не врахували при розгляді цієї справи правові висновки Верховного Суду, які викладені

у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18-ц, провадження № 61-10753св20, не заслуговують на увагу, так як суди попередніх інстанцій вірно вказали на різні фактичні обставини цих справ.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що заявник не довів мету, для якої він просив визнати свого брата померлим, оскільки згідно з положеннями Книги Шостої ЦК України «Спадкове право» у нього відсутні для цього перешкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що судові рішення неналежним чином

не мотивовані є безпідставними, так як оскаржувані судові рішення достатньо аргументовані.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції з прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), § 2).

Інші доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують,

на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області

від 09 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 10 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець