Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 390/195/21

провадження № 61-13583св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тупалом Максимом Петровичем, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року у складі судді Гершкул І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позов, посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

ОСОБА_5 , після смерті якого спадкоємцями першої черги за законом

є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4

15 грудня 2003 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я ОСОБА_1 , яким заповів їй земельну ділянку, розташовану на території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Одного дня ОСОБА_5 прийшов до неї, передав їй конверт з документами

на землю та попросив, щоб вказаний конверт з документами полежав у неї, але вона про існування цих документів забула.

Із повідомлення нотаріуса, яке вона отримала 28 січня 2021 року, вона дізналась, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за життя склав заповіт, яким заповідав їй земельну ділянку.

01 лютого 2021 року вона, як спадкоємець за заповітом, звернулася

до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_5 , однак їй роз`яснили, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Вважаючи причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_5 поважними, оскільки їй не було відомо про заповіт, який він склав на її користь, позивач просила визначити додатковий строк протягом двох місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області

від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року, позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність поважних причини пропуску строку. Суд дійшов висновку, що позивачу було достеменно відомо про складення на її користь заповіту та про смерть спадкодавця ОСОБА_5 , і у неї не було перешкод для подання відповідної заяви до нотаріальної контори у визначені для цього законом строки, але вона не скористалася правом на прийняття спадщини, тому у суду немає правових підстав для визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Такий висновок суди мотивували тим, що батько позивача та спадкодавець були сусідами, а сама позивач входить до переліку засновників (учасників) Фермерського господарства ОСОБА_6 , який орендує спірну земельну ділянку, щодо якої складено заповіт.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У серпні 2021 року адвокат Тупало М. П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня

2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 липня

2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Зазначає, що висновок суду про те, що нотаріус повідомив позивача про наявність заповіту у 2018 році, є надуманим, а мотиви суду про те, що вона мала бути обізнана про заповіт, оскільки він весь час зберігався у неї, є припущенням. Про наявність заповіту позивача повідомили у січні 2021 року і у лютому

2021 року вона звернулась до суду з цим позовом.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому адвокатом Нікітіною О. В. в інтересах відповідачів, вказано про безпідставність доводів касаційної скарги.

Зазначено, що у позивача не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вона зберігала заповіт у себе. Наголошують на тому,

що право на прийняття спадщини не є необмеженим.

Звертається увага на те, що заповіт ОСОБА_7 не містить будь-яких ідентифікаційних даних щодо особи ОСОБА_1 , тому нотаріус не мав можливості повідомити її про відкриття спадщини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 390/195/21, витребувано справу з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу

№ 25/2017 за заявами його дружини ОСОБА_3 та доньок ОСОБА_2

і ОСОБА_4 .

До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка загальною площею

5,01 га на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія КР № 200214

(а. с. 11).

Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі 15 грудня 2003 року за № 1-1244, ОСОБА_5 заповів вказану вище земельну ділянку ОСОБА_1 . У заповіті вказано, що його складено у двох примірниках, один залишився у нотаріуса, а другий викладений на бланку нотаріальних документів та виданий заповідачу (а. с. 10).

Текст заповіту не містить ні посилання на особисті дані, які б дозволяли ідентифікувати особу спадкоємця ОСОБА_1 , ні даних щодо її місця проживання чи місця знаходження.

28 січня 2021 року приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Панасюк Л. С. на адресу позивача ОСОБА_1 направила лист

№ 3/02-14 про наявність заповіту на її ім`я, складеного 15 грудня 2003 року ОСОБА_5 та посвідченого Кіровоградською районною державною нотаріальною конторою.

Листом від 01 лютого 2021 року № 7/02-14 приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Панасюк Л. С. роз`яснила ОСОБА_1 ,

що свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути видане, оскільки пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 12).

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 зазначила, що до 2021 року у неї не була ніяких зв`язків з ОСОБА_5 або його рідними. Дійсно у 2003 році ОСОБА_5 віддавав їй особисті документи у закритому конверті, не пояснюючи зміст документів, проте лише після повідомлення нотаріуса вона відкрила цей конверт та виявила там заповіт на своє ім`я.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець

за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини

не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Частина третя статті 1272 ЦК України може бути застосована у разі: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі

№ 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі

№ 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі

№ 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, гарантовано право на звернення

до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви

та ураховуючи принцип суб`єктивності оцінки при визначенні поважності причин пропуску строку на подання заяви на прийняття спадщини, таке питання вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Разом з тим обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

У цій справі суд встановив, що після відкриття спадкової справи у серпні

2017 року було виявлено заповіт, складений ОСОБА_5 на ім`я

ОСОБА_1 . Відомостей щодо особи спадкоємця у заповіті немає.

16 серпня 2017 року нотаріус одержав вказаний заповіт із Державного нотаріального архіву Кіровоградської області (а. с. 36).

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Матеріали справи

не містять даних про те, що нотаріусом вчинялись дії щодо розшуку спадкоємця, вказаного у заповіті, протягом строку, визначеного для подання заяви про прийняття спадщини.

Повідомлення ОСОБА_1 про те, що на її ім`я складено заповіт від імені ОСОБА_5 , направлено їй 28 січня 2021 року. У матеріалах справи немає доказів про те, що позивач до 28 січня 2021 року знала про наявність заповіту.

Посилання у позовній заяві на те, що ОСОБА_1 виявила заповіт на своє ім`я серед документів, які у 2003 році віддав їй особисто ОСОБА_7 , не дає підстав без сумніву стверджувати про її обізнаність щодо наявності заповіту.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої

та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про надання додаткового строку на прийняття спадщини.

Касаційний суд вважає, що із встановлених у цій справі обставин можна дійти висновку, що пропуск позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини викликано об`єктивними труднощами, зумовленими тим, що вона

не є родичем спадкодавця, не проживала з ним, про існування заповіту дізналась вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Також слід врахувати, що відповідно до пунктів 2.3 та 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, на нотаріуса при заведенні спадкової справи покладається обов`язок перевірити за даними спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, і в цій справі такі дії нотаріус вчинив лише у 2021 році.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зважаючи на викладені обставини, касаційний суд вважає, що у позивача існували поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту, невчинення нотаріусом дій для повідомлення її про відкриття спадщини призвели

до неможливості подання нею заяви про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення

у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але неправильно застосовано положення частини третьої статті 1272 ЦК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу, скасовує прийняті у справі судові рішення та ухвалює нове рішення про задоволення позову, солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 086,00 грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання позову в сумі 908,00 грн, за подання апеляційної скарги в сумі 1 362,00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 1 816,00 грн.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_4 , подана представником - адвокатом Нікітіною О. В., в якій вона просить стягнути

з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат, понесених

ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу під час касаційного перегляду справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, а витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4

в заявленому розмірі, в сумі 5 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що надані заявником копія договору про надання правової допомоги від 03 березня 2021 року № 3/21-цив, копія додаткової угоди від 03 березня № 1 до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2021 року № 3/21-цив, відповідно до якої вартість правової допомоги,

що надається адвокатом клієнту, складається, в тому числі, з гонорару

за представництво інтересів у суді касаційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн, копія квитанції до прибуткового касового ордера від 20 вересня 2021 року

№ 3/21 про прийняття адвокатом Нікітіною О. В. від ОСОБА_4 5 000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 03 березня 2021 року

№ 3/21-цив повністю підтверджують наявність та розмір витрат ОСОБА_4

на правничу допомогу під час касаційного перегляду цієї справи, при цьому заявлений розмір витрат відповідає критерію реальності адвокатських послуг

та критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись статтями 400 409 412 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тупалом Максимом Петровичем, задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 липня

2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з моменту прийняття цієї постанови.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання позову, а також апеляційної та касаційної скарг, у сумі 4 086,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених

під час касаційного розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов