Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 390/241/19

провадження № 61-10432св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідачі: третя особа -приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед Олег Валерійович, державне підприємство «СЕТАМ» Жуйван Сергій Петрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2020 року в складі судді Бойко І. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів.

Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2008 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 420/420-ФО1, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у сумі 33 600,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 2031 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2009 року у справі № 2-5069/09 з позивача на користь акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 420/420-ФО1 у розмірі 269 884,30 грн, судовий збір - 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О. В. від 27 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56291993 з виконання виконавчого листа № 2-5069/09, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда 14 червня 2010 року про стягнення з неї заборгованості у розмірі 269 884,30 грн., судові витрати в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.

Постановою приватного виконавця від 27 червня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 56291993.

Відповідно до звіту від 04 липня 2018 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ОСОБА_2 , ринкова вартість на дату оцінки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 84 315,00 грн.

21 серпня 2018 року приватним виконавцем було направлено на адресу Кіровоградської філії державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») заявку на реалізацію арештованого майна, а саме, вказаного будинку.

Відповідно до протоколу № 358191 проведення електронних торгів, 18 вересня 2018 року переможцем прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна став ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що вказані електронні торги проведені з грубим порушенням встановленої процедури, що є підставою для визнання їх недійсними, а саме: без її ознайомлення з експертною оцінкою виставленого на торги майна, внаслідок чого вона була позбавлена можливості оскаржити оцінку та зазнала збитків; заявка на реалізацію арештованого майна направлена поза межами строків без долучення всіх необхідних документів, передбачених у Порядку реалізації арештованого майна (затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року).

Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (лот № 300864), а саме належного їй на праві власності житлового будинку, які були проведені 18 вересня 2018 року ДП «СЕТАМ» та протокол проведення електронних торгів № 358191 від 18 вересня 2018 року, сформований ДП «СЕТАМ».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до пунктів 1-4 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки.

Отже, дії державного/приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржував, у зв`язку із чим його доводи щодо порушень, допущених приватним виконавцем до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Разом із цим, доводи позивача про те, що приватним виконавцем до заявки не було додано повідомлення сторін виконавчого провадження про визначення вартості майна не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до переліку документів, які подаються до заявки, визначеного Порядком, подання поштових повідомлень про вручення сторонам звіту про визначення вартості майна не передбачено.

У зв`язку із цим суди дійшли висновку, що електронні торги від 18 вересня 2018 року проведені у виконавчому провадженні № 56291993 щодо реалізації арештованого нерухомого майна (лот № 300864) відбулись за встановленою законом процедурою. Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним протоколу № 358191 від 18 вересня 2018 року, яким оформлено проведення електронних торгів, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Позивач вважає, що суди ухвалили оскаржувані рішення без врахування правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, в якій зазначено, що суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

ОСОБА_1 зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 3-4 Розділу ІІ Порядку у спірних правовідносинах (щодо обсягу документів, що подаються виконавцем разом із заявкою на проведення реалізації майна на електронних торгах) та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині визначення правильного способу захисту порушеного права власника на майно, яке вибуло з його володіння в результаті проведення електронних торгів, якщо цим торгам передувало порушення виконавцем, встановленої законом процедури, а саме подачі позову про визнання електронних торгів недійсними замість попереднього окремого оскарження конкретних дій приватного/державного виконавця.

Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

У жовтні 2020 року ДП «СЕТАМ» надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2009 року у справі № 2-5069/09 присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кіровоградського відділення ООФ АКБ «Укрсоцбанк» борг за кредитним договором у сумі 269 884,30 грн та судові витрати: судовий збір - 1 700,00 грн і витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 грн.

27 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Мехедом О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-5069/09, виданому 14 червня 2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда щодо примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2009 року у справі № 2-5069/09.

Дана постанова направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням за адресою: АДРЕСА_2 .

27 квітня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а також здійснено виклик приватного виконавця, яким боржника зобов`язано з`явитися до приватного виконавця.

27 квітня 2018 року приватним виконавцем направлені запити до відповідних державних органів щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, зареєстрованого за боржником, а також запит щодо наявності у боржника документа, який надає право виїзду за кордон та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, управління Держпраці у Кіровоградській області інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня; сільськогосподарська техніка, автомототранспорт, інші об`єкти та обладнання за нею не зареєстровані; у ОСОБА_1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, з строком дії до 12 жовтня 2011 року.

На запит приватного виконавця відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області надано відповідь від 10 травня 2018 року, якою повідомлено, що місце проживання ОСОБА_1 з 05 грудня 2008 року зареєстровано у квартиру АДРЕСА_3 .

Відділом реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького у відповіді № 1117 від 22 травня 2018 року приватного виконавця повідомлено, що станом на 15 травня 2018 року ОСОБА_1 не зверталася до відділу з питань реєстрації та/або зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно інформаційної довідки від 20 червня 2018 року № 128325097, сформованої приватним виконавцем, за пошуковими запитами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржника ОСОБА_1 за нею зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно постанови приватного виконавця про арешт майна (коштів) боржника від 20 червня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 56291993 описано та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Копія постанови про опис та решт майна боржника направлена ОСОБА_1 на всі вищевказані адреси рекомендованими поштовими листами із зворотними повідомленнями.

Постановою приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 27 червня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності, якому визначено надати звіт оцінки про ринкову вартість (ціну) житлового будинку АДРЕСА_1 та звіт про ринкову вартість (ціну) однокімнатної квартири АДРЕСА_4 . Ця постанова направлялась боржнику рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_2 .

17 липня 2018 року приватному виконавцю надано звіт про визначення вартості житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно якого ринкова вартість житлового будинку, на дату складання звіту - 04 липня 2018 року, становить 84 315,00 грн; маркетинговий час даного звіту складає 6 місяців з дня проведення оцінки.

Повідомлення № 583/ВП56291993 від 17 липня 2018 року про результати визначення вартості описаного та арештованого майна ОСОБА_1 направлено приватним виконавцем боржнику за трьома відомими адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 , рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

17 липня 2018 року приватним виконавцем направлені запити щодо наявності зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_4 та у будинку АДРЕСА_1 .

У листі Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 01 серпня 2018 року № 02-41/94 зазначено, що у будинку АДРЕСА_1 мала зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 ; дана особа була знята з реєстраційного обліку за цією адресою у зв`язку із її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 серпня 2018 року приватним виконавцем оформлено заявку на реалізацію арештованого майна, згідно якої майно боржника ОСОБА_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 84 315,00 грн передано на реалізацію у формі електронних торгів ДП «СЕТАМ». До заявки долучені: копія виконавчого листа № 2-5069/09, виданого 14 червня 2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда; копія постанови від 27 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56291993; копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20 червня 2018 року; звіт визначення вартості житлового будинку від 04 липня 2018 року, копія відповіді Соколівської сільської ради щодо зареєстрованих осіб від 01 серпня 2018 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформаційного повідомлення системою електронних торгів арештованим майном «СЕТАМ» 29 серпня 2018 року опубліковано відомості про проведення 18 вересня 2018 року аукціону щодо лоту № 300864, яким у виконавчому провадженні № 56291993 виставлено на торги нерухоме майно, а саме, житловий будинок АДРЕСА_1 , із стартовою ціною 84 315,00 грн.

Відповідно до протоколу від 18 вересня 2018 року № 358191, складеного за результатами проведення електронних торгів по лоту № 300864, переможцем торгів за найвищою ціновою пропозицією визначений ОСОБА_3

26 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Мехедом О. В. на підставі протоколу № 358191 складено акт про проведені електронні торги щодо лоту № 300864, який листом від 26 вересня 2018 року надісланий сторонам виконавчого провадження, оператору торгів та переможцю торгів.

09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Руденко Н. М. на підставі акту про проведені електронні торги ОСОБА_5 видано свідоцтво, реєстровий номер 574, згідно якого останньому на праві власності належить майно, а саме, житловий будинок АДРЕСА_1 .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 жовтня 2018 року № 140701755 підтверджується здійснення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_5 на житловий будинок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України зазначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що«недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (постанова Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року в справі № 3-242гс16).

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

У статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Як установлено судами, 17 серпня 2018 року приватному виконавцю надано звіт про визначення вартості житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно якого його ринкова вартість на дату складання звіту (04 липня 2018 року), становить 84 315,00 грн; маркетинговий час даного звіту складає 6 місяців з дня проведення оцінки.

Повідомлення № 583/ВП56291993 від 17 липня 2018 року про результати визначення вартості описаного та арештованого майна ОСОБА_1 направлено приватним виконавцем боржнику за трьома відомими адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 , рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Позивачем не надано доказів того, що ринкова вартість реалізованого майна на момент проведення електронних торгів була вищою порівняно з тією вартістю, за якою її продано на цих торгах. Не надано доказів і того, що ДП «СЕТАМ» допустило порушення вимог законодавства, а також прав чи свобод позивача під час підготовки та проведення електронних торгів по лоту з реалізації спірного приміщення.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17).

У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що «відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7)». Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц зроблено висновок, що «право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18)».

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України та частини першої статті 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов`язковим для застосування судами.

Тобто, приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, у тому числі й оцінку майна, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Отже, дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 14 лютого 2018 року в справі № 490/5475/15-ц, від 21 березня 2018 року в справі № 754/12424/13-ц, від 12 лютого 2020 року в справі № 752/21994/18, від 05 серпня 2020 року в справі № 726/160/19.

Як обґрунтовано установлено судами, позивач дії приватного виконавця щодо отримання та подання документів для проведення електронних торгів в рамках виконавчого провадження не оскаржував, і доказів визнання таких дій незаконними ним не надано, у зв`язку із чим його доводи щодо порушень, допущених приватним виконавцем до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку із його необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, а саме, установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу, є необґрунтованими, враховуючи таке.

У даному рішенні суду зазначено, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Таких висновків у своїй дійшов Верховний Суд України у постановах: від 17 грудня 2014 року № 143цс14, від 18 листопада 2015 року № 6-1884цс15. Однак, як було установлено судами та не спростовано позивачем, нею не надано належних доказів порушення її прав та інтересів, які б могли вплинути на результати проведення оспорюваних електронних торгів.

Наведені в обґрунтування касаційної скарги інші аргументи не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не свідчать про незаконність відповідних рішень, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судовірішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районого суду Кіровоградської області від 10 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук