ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа №392/1889/15
провадження №К/9901/7827/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Прокопчук Т.С.)
у справі №392/1889/15
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області
про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, установив:
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області, в якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи на посаді майстра та виконроба з 27.08.1981 по 09.10.2000 в Будівельно-монтажному управлінні №5 Жовтоводського управління будівництва, в Пересувній механізованій колоні будівельно-монтажного управління №7 Жовтоводського управління будівництва, в Будівельно-монтажному управлінні №8 Жовтоводського управління будівництва, з 19.10.2000 по 28.01.2008 в АТВТ «Реконструкція», до пільгового стажу за п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вищевказаний стаж;\
зобов`язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах з 19.11.2015 року відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
2. Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2016 позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судові рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , згідно записів у трудовій крижці працював: з 27.08.1981 року по 01.02.1987 року майстром у Будівельно-монтажному управлінні №5 Жовтоводського управління будівництва (п.8), з 01.02.1987 року був переведений майстром у Будівельно-монтажне управління №7 ПМК Жовтоводського управління будівництва (п.9), з 20.07.1987 року переведений виконробом дільниці №7 ПМК Будівельно-монтажного управління №7 Жовтоводського управління будівництва (п.10), з 02.01.1991 року переданий виконробом на дільницю №2 Будівельно-монтажного управління №8 Жовтоводського управління будівництва (п.11). Згідно наказу №80 від 29.03.1994 року Державного комітету України по використанню ядерної енергії «Держкоматом» Будівельно-монтажне управління №8, як структурний підрозділ Жовтоводського будівельного промислово-проектного об`єднання, ліквідовано та створено Державне підприємство Будівельно-монтажне управління №8 «Держкоматом» м. Черкаси (п.12). Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 11.07.1995 року №162-АТ Державне підприємство Будівельно-монтажне управління №8 «Держкоматом» перетворене у ВАТ «Будівельно-монтажне управління №8» (п.13). З 09.10.2000 року ОСОБА_1 звільнений з ВАТ «Будівельно-монтажне управління №8» за власним бажанням (п.14). 19.10.2000 року ОСОБА_1 прийнятий майстром будівельної дільниці №3 АТВТ «Реконструкція» (п.15), з 02.01.2001 року переведений на посаду виконроба будівельної дільниці №3 АТВТ «Реконструкція» (п.16), з 11.11.2002 року переведений старшим виконробом на дільниці №1 АТВТ «Реконструкція» (п.17). 28.01.2008 року ОСОБА_1 звільнений з посади за власним бажанням (п.18).
6. Згідно довідки ПрАТ Будівельно-монтажного управління №8 від 25.06.2015 року №6 наказом Жовтоводського управління будівництва від 07.12.1990 року №599 (є в матеріалах справи) ліквідовано Будівельно-монтажне управління №7 Жовтоводського управління будівництва смт. Смоліно Кіровоградської області та створено Будівельно-монтажне управління №8 Жовтоводського управління будівництва у м. Черкаси, яке є його правонаступником. Наказом Держоборонпрома України від 08.01.1992 року №4 Жовтоводське управління будівництва перейменовано в Жовтоводське Будівельне промислово-проектне об`єднання. Згідно наказу Державного комітету України по використанню ядерної енергії «Держкоматом» №80 від 29.03.1994 Будівельно-монтажне управління №8, як структурний підрозділ Жовтоводського будівельного промислово-проектного об`єднання, ліквідовано та створено Державне підприємство Будівельно-монтажне управління №8 «Держкоматом» м. Черкаси. Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 11.07.1995 року №162-АТ (є у матеріалах справи) Державне підприємство Будівельно-монтажне управління №8 перетворене у ВАТ «Будівельно-Монтажне управління №8». Рішенням чергових зборів акціонерів, визначено тип товариства Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління №8».
7. Вказана довідка була видана ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №8» ОСОБА_1 та останнім надана УПФ України в Маловисківському районі Кіровоградської області.
8. Як вбачається з вищевказаної довідки апелянт ПрАТ «»Будівельно-монтажне управління №8» є правонаступником прав та обов`язків Будівельно-монтажного управління №7 та Будівельно-монтажного управління №8 Жовтоводського управління будівництва, в яких позивач ОСОБА_1 працював майстром та виконробом з 01.02.1987 року по 09.10.2000 року.
9. Встановлено, що у період роботи ОСОБА_1 майстром та виконробом з 01.02.1987 року по 09.10.2000 року у Будівельно-монтажного управління №7 та Будівельно-монтажного управління №8 Жовтоводського управління будівництва, атестація його робочого місця не проводилась.
10. Згідно листа ПАТ «Реконструкція» від 11.09.2015 року №03/09, наданого на запит №7834/03 від 03.07.2015 року УПФ України у Солом`янському районі м. Києва, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на підприємстві з 19.10.2000 року по 28.01.2008 року, накази про проведення атестації робочого місця відсутні, також документально підтвердити проведення атестації робочих місць по підприємству за цей період не можливо.
11. Як вбачається з трудової книжки, позивач ОСОБА_1 з 27.08.1981 року по 01.02.1987 року (більше п`яти років) працював майстром в Будівельно-монтажному управлінні №5 Жовтоводського управління будівництва. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, яка б підтверджувала проведення атестації робочого місця позивача за цей період у Будівельно-монтажному управлінні №5 Жовтоводського управління будівництва. Встановлено, що позивач не надавав уточнюючу довідку стосовно цього періоду стажу, яка свідчила б про наявність проведення атестації та встановлення шкідливих умов праці, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
12. 19 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах і отримав відмову, мотивовану відсутністю у нього необхідного пільгового стажу.
13. Вважаючи незаконними зазначені дії пенсійного органу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що записами в трудовій книжці позивача підтверджується, що він дійсно працював з 27.08.1981 по 09.10.2000 в Будівельно-монтажному управлінні №5 Жовтоводського управління будівництва, в Пересувній механізованій колоні Будівельно-монтажного управління №7 Жовтоводського управління будівництва, в Будівельно-монтажному правлінні №8 Жовтоводського управління будівництва майстром та виконробом, періоди роботи позивача підтверджуються показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Суд вважав, що при наявності записів у трудовій книжці відсутність уточнюючої довідки не може бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії з огляду на те, що чинне законодавство не пов`язує право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з наявністю чи відсутністю якої-небудь довідки.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду України, відповідно до якого необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або додатком такого витягу.
16. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для позбавлення осіб їх конституційного права на соціальний захист.
17. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що робота на посадах, на яких позивач у спірні періоди, дає право на призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
20. У той же час, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на відсутність документів на підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких працював позивач, останній права на пенсію не має.
21. Справа з аналогічними правовідносинами вже перебувала на розгляді Верховного Суду.
22. Так, у постанові від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
23. Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
24. Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».
25. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
26. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
27. Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
28. Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
29. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
30. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
31. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
32. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
33. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
34. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями.
35. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах
36. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
37. Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
38. У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
39. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
40. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
41. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
42. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442 не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
43. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
44. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
45. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
46. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
47. На підставі аналізу зазначених норм Велика Палата Верховного Суд дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
48. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
49. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
50. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
51. Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
52. Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
53. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
54. Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
55. Також, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
56. Таким чином, беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію через відсутність документів на підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких він набув пільговий стаж.
57. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на пільгову пенсію з огляду на відсутність документів на підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких працював позивач, є помилковим.
58. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
59. Відповідно до статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 352 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі №392/1889/15 - скасувати.
3. Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2016 у справі №392/1889/15 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Саприкіна
Суддя Л.В. Тацій