ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 392/781/22

провадження № 61-5240св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Смолінська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманська Марія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого

2023 року у складі судді Бадердінової А. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів:

Дуковського О. Л., Мурашка С. І., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,

ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманської М. О. про визнання протиправними рішень.

Позов мотивований тим, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся

в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Смолінська селищна рада) із заявою про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради та перебувала у комунальній власності.

Рішенням Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227

ОСОБА_1 відмовлено у переданні у власність зазначеної земельної ділянки. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що земельні ділянки набуваються у власність у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, та передаються у власність саме після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або іншого документа із землеустрою, який став підставою для формування об`єкта права відповідно до статті 79-1 ЗК України. Тому йому потрібно звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення такого проєкту із землеустрою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі № 340/809/22 визнано протиправним та скасовано рішення Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 в частині відмови в переданні у власність

ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради. Зобов`язано Смолінську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2021 року про надання йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду.

08 червня 2021 року позивач, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізнався, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63660803 від 24 лютого 2022 року; державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманська М. О. провела державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Вважав, що рішення Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2022 року № 302 та рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 63660803 від

24 лютого 2022 року є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки порядок безоплатної приватизації земельної ділянки було порушено; проєкт землеустрою необхідний для формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 вже є сформованою; позивач першим звернувся до Смолінської селищної ради із заявою про надання у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури.

ОСОБА_1 просив визнати протиправним і скасувати рішення Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передання ОСОБА_2 цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації, площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, для ведення особистого селянського господарства, КВЦПЗ - А.01.03, розташованої за межами населеного пункту с. Новопетрівка Смолінської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманської М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63660803 від 24 лютого 2022 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від

24 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на час прийняття Смолінською селищною радою оскаржуваного рішення від 11 лютого 2022 року № 302 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, яке набрало законної сили 30 червня 2022 року, не мало правового значення для Смолінської селищної ради та не створювало для неї прав і обов`язків, не накладало обтяження на спірну земельну ділянку (позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі ухвалою суду від 30 березня

2022 року), а тому розпорядник земель правомірно розпорядився земельною ділянкою і діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Незважаючи на те що земельна ділянка

є сформованою, позивачу необхідно звернутися до відповідача

з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що, подаючи заяву про отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення,

ОСОБА_1 помилково сприймав та оцінював обставини щодо отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації та помилково вважав, що саме він першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від

24 лютого 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого

2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 січня

2024 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має на меті лише формування нової земельної ділянки як окремого об?єкта. Спірна земельна ділянка на момент передання її

у власність була сформована і мала кадастровий номер. Законодавство не передбачає можливості складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно вже сформованої земельної ділянки. За таких обставин ОСОБА_1 не мав необхідності отримувати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, вказує, що створення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

є лише однією із стадій безоплатної передачі земель комунальної власності

у власність громадян (стадія формування земельної ділянки). Вказує, що Смолінська селищна рада фактично надала необґрунтовану перевагу

у відведенні земельної ділянки іншій особі, що порушує право позивача на рівність перед законом, гарантоване статтею 24 Конституції України. Суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що позивач не мав легітимних очікувань. Легітимні очікування позивача ґрунтуються саме на нормах земельного законодавства, а не на абстрактних сподіваннях.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 липня

2021 року у справі № 320/1177/19, від 15 вересня 2021 року у справі

№ 740/4635/16-а, від 07 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18,

від 16 липня 2020 року у справі № 8002/1447/17-а, від 24 вересня 2020 року

у справі № 815/6309/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц,

від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20, від 08 листопада 2021 року

у справі № 712/8720/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявниказазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого

2023 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 30 січня

2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Маловисківського районного суду Кіровоградської області.

28 червня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру земельна ділянка

з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, є землею сільськогосподарського призначення (вид використання - для ведення особистого селянського господарства), перебуває у комунальній власності та розташована на території Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

14 вересня 2021 року до Смолінської селищної ОТГ Маловисківського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 звернулася представник за довіреністю ОСОБА_4 із заявою про виділення йому як громадянину України у власність ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради.

Рішенням Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227

ОСОБА_1 відмовлено у переданні у власність земельної ділянки

з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на адміністративній території Смолінської територіальної громади, Новоукраїського району Кіровоградської області. Повідомлено, що земельні ділянки набуваються у власність в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, та передаються у власність саме після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або іншого документа із землеустрою, який став підставою для формування земельної ділянки як об`єкта права відповідно до статті 79-1 ЗК України. Запропоновано звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення відповідного проєкту із землеустрою.

24 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Смолінської селищної ради із заявою, в якій просила розглянути питання стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту

с. Новопетрівка, на адміністративній території Смолінськогої територіальної громади, та передання цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації.

Рішенням Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок

у власність та передано у власність в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту с. Новопетрівка Смолінської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63660803 від 24 лютого 2022 року державний реєстратор Фурманська М. О. провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 за ОСОБА_2 , форма власності: приватна; реєстраційний номер 159393032835000.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , підстава для державної

реєстрації - рішення Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року

№ 302.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі № 340/809/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 в частині відмови в переданні

у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею

2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Зобов`язано Смолінську селищну раду Новоукраїнського району Кіровоградської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня

2021 року про надання йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду. Вказане рішення набрало законної сили 30 червня 2022 року.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності

в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проєктів регулюються статтями 118 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені

в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності

у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України,

у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 186-1 ЗК України розробник проєкту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу

у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не

є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18; від 29 вересня 2020 року

у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20).

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі

№ 495/1439/18-ц (провадження № 61-11915св21) зроблено висновок, що «проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється

у разі, якщо земельна ділянка є не сформованою, або у разі зміни її цільового призначення».

Із матеріалів цієї справи відомо, що станом на час звернення ОСОБА_1 до Смолінської селищної ОТГ Маловисківського району Кіровоградської області (14 вересня 2021 року) із заявою про надання йому як громадянину України

у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення вказана земельна ділянка була сформована з присвоєнням їй кадастрового номера та перебувала

у комунальній власності.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка на час звернення ОСОБА_1 до Смолінської селищної ОТГ Маловисківського району Кіровоградської області із заявою про видачу йому цієї земельної ділянки у власність була сформована з присвоєнням їй кадастрового номера, для отримання

ОСОБА_1 цієї земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації, за встановлених у цій справі обставин, не було необхідності розробляти проєкт землеустрою.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що позивачу необхідно було звернутися до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

є неправильним, оскільки проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі, якщо земельна ділянка є несформованою, або

у разі зміни її цільового призначення, а за обставин цієї справи спірна земельна ділянка вже була сформованою.

Встановлено, що 14 вересня 2021 року позивач звернувся до Смолінської селищної ОТГ Маловисківського району Кіровоградської області із заявою про отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, проте вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2

11 лютого 2022 року.

Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд вважав не порушеними права позивача, проте не перевірив на якій підставі була сформована земельна ділянка, чи подавала ОСОБА_2 заяву про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки. Якщо спірна земельна ділянка вже була сформована як до звернення ОСОБА_1 , так і до звернення ОСОБА_2 , суд не перевірив за яких обставин перевага була надана саме ОСОБА_2 , яка звернулась після звернення ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, наведеного не врахував, не надав належної оцінки аргументам апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Кропивницького апеляційного суду від

30 січня 2024 рокускасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов