Постанова

Іменем України

28 липня 2022 року

м. Київ

справа № 394/130/21

провадження № 61-1888св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новоархангельська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області,

третя особа - Новоархангельська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, третя особа - Новоархангельська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та виділення земельної ділянки із земель запасу чи резерву КСП «Колос», або із земель запасу чи резерву Новоархангельської територіальної громади,

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ранніх років працював в колгоспі ім. Кірова, зокрема, з 1976 року по 1995 рік працював водієм. У 1976 році шляхом подачі заяви ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу ім. Кірова, працюючи спочатку водієм, помічником комбайнера та комбайнером, а до 1995 року був членом колгоспу ім. Кірова. Рішенням загальних зборів згідно з протоколом від 01 грудня 1993 року № 1 КПС «Колос» було реорганізоване у СТОВ «Колос».

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а він, будучи його єдиним спадкоємцем, в межах шестимісячного строку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою Новоархангельської районної державної нотаріальної контори від 30 січня 2021 року № 15/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на право на земельну часку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Колос», що знаходиться на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що за ОСОБА_2 не зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай).

Оскільки вказана обставина перешкоджає йому отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а вирішити спір у добровільному порядку неможливо, він звернувся до суду з позовом.

Враховуючи наведене, позивач просив: визнати за ним право на земельну частку (пай) по Торговицькій сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, як спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Новоархангельську територіальну громаду Новоархангелського району Кіровоградської області виділити йому земельну частку (пай) із земель запасу чи резерву КСП «Колос», або із земель запасу чи резерву Торговицької сільської ради, у разі неможливості виділити із земель сільської ради (не витребувані земельні частки паї).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнано за ним право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , як колишнього члена КСП «Колос» із земель запасу чи резерву КСП «Колос» (з числа невитребуваних земельних часток (паїв)), що знаходяться на території села Торговиця.

Додатковим рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2021 року зобов`язано Новоархангельську територіальну громаду Голованівського району Кіровоградської області виділити земельну ділянку із земель нерозподілених (не витребуваних часток (паїв), у разі неможливості - виділити із земель запасу Новоархангельської територіальної громади.

Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неможливість позивача отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює оформлення спадщини та визнання такого права з боку держави перед іншими суб`єктами цивільних та інших правовідносин. Матеріали справи містять належні докази, що свідчать про наявність достатніх правових підстав для виділення земельної частки (паю) в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , як колишньому члену СТОВ «Колос». Оскільки вимога щодо зобов`язання Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області про надання позивачу земельної частки (паю) із земель комунальної власності Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області є похідною від первісної вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона також підлягає задоволенню.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2021 року апеляційну скаргу Новоархангельської селищної ради задоволено частково. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Новоархангельської селищної ради 1 362,00 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Новоархангельська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області не може бути учасником правовідносин, з приводу яких виник спір, адже до її повноважень не належить вирішення питання про виділення земельної частки (паю) в натурі та видача правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За таких обставин Новоархангельська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області не може бути самостійним відповідачем за позовними вимогами, що є предметом спору, та є неналежним відповідачем. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції це питання не вирішив.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

28 січня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2021 року в указаній справі, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № 372/510/17-ц (провадження № 61-28880св18), від 15 квітня 2020 року в справі № 178/982/18 (провадження № 61-19801св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Крім того, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, дійшов неправильного висновку щодо неналежності відповідача у вказаній справі, а також не повідомив позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що постановою Новоархангельської районної державної нотаріальної контори від 30 січня 2021 року № 15/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Колос», що знаходиться на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що за ОСОБА_2 не зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кальниболотською сільською радою Новоарханегльського району Кіровоградської області, за актовим записом № 19, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом єдиним спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1948 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_2 , 1948 року народження, вступив у 1976 році до колгоспу ім. Кірова, розташованого в селі Торговиця, Новоархангельського району, Кіровоградської області, та працював на різних роботах водієм, помічником комбайнера, комбайнером до виходу на пенсію у січні 1995 року.

Виходячи із змісту довідки від 15 березня 2019 року № 113, виданої виконавчим комітетом Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 відсутній у списках у технічному звіті по передачі земельних часток (паїв) в натурі та складанню державних актів на право приватної власності на землю членам колишнього КСП «Колос».

Згідно з архівною довідкою від 30 червня 2020 року № Б-745/01-57 у документах архівного фонду «Колгосп імені Кірова Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області» у протоколах загальних зборів, уповноважених членів колгоспу за 1987 рік, ОСОБА_2 (так зазначено у документі) значиться членом колгоспу (протокол від 11 лютого 1987 року № 1).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 державний архів повідомив, що у протоколах загальних зборів уповноважених членів колгоспу та засідань правління колгоспу ім. Кірова за 1974-1975 роки відомості про прийом у члени колгоспу ОСОБА_2 відсутні. Документи колгоспу за 1988-1996 роки до архіву на зберігання не надходили. Рекомендовано звернутися до архівного відділу Новоархангельської районної державної адміністрації.

Відповідно до довідки від 14 червня 2019 року № 119, наданої трудовим архівом Новоархангельського району Кіровоградської області, стаж роботи ОСОБА_2 у КСП «Колос» Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області складає: із січня по жовтень 1994 року 255 відпрацьованих людино-днів за 1994 рік; за 1995 рік відомості про кількість відпрацьованих людино-днів відсутні; за січень 1995 року є відомості про нараховану заробітну плату.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день. З якого вона оголошується померлою (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

За роз`ясненнями, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до положень статей 15-1, 122 ЗК України розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № № 372/510/17-ц (провадження № 61-28880св18), від 20 січня 2020 року у справі № 623/901/18 (провадження № 61-18587св19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 731/92/20 (провадження № 61-12886 св20), від 10 лютого 2021 року в справі № 173/865/19 (провадження № 61-4402св20) та від 25 лютого 2021 року у справі № 587/2672/19 (провадження № 61-14568св20).

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Частинами першою, другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом та виділення земельної ділянки, ОСОБА_1 зазначив відповідачем Новоархангельську територіальну громаду Голованівського району Кіровоградської області.

За змістом статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто до повноважень Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області не належить вирішення питання про виділення земельної частки (паю) в натурі та видача правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Колегія суддів наголошує, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільного процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Новоархангельська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області є неналежним відповідачем у вказаній категорії справ.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що така відмова не позбавляє його права у передбаченому законом порядку звернутися із відповідним позовом із правильним зазначенням суб`єктного складу учасників процесу.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № 372/510/17-ц (провадження № 61-28880св18), від 15 квітня 2020 року в справі № 178/982/18 (провадження № 61-19801св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19) не заслуговують на увагу, оскільки висновки в цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених постановах з огляду на те, що підставою для відмови у позові в цій справі є пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача, натомість у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, вимоги заявлені до належних відповідачів, а справи вирішені по суті.

Що стосується посилання заявника про неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки обставини, встановлені судами у справі, яка переглядається, відрізняються від обставин, встановлених у справі, на судове рішення в якій посилався заявник.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

На адресу позивача, яку він вказав у позовній заяві та яка згідно з копією паспорта громадянина України є його зареєстрованим місцем проживання, 05 листопада 2021 року було направлено копію ухвали Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги Новоархангельської селищної ради, що підтверджується супровідним листом від 02 листопада 2021 року вих. № 13273/2021. Також 18 листопада 2021 року на адресу позивача було направлено судову повістку (а. с. 105, 115).

Направлена на адресу позивача поштова кореспонденції повернулася на адресу суду із зазначенням причин невручення - «адресат не проживає» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заяв про зміну місця проживання ОСОБА_1 суду не подавав.

З аналізу наведених обставин видно, що доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська