Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 396/1121/17
провадження № 61-32761св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Cімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Рівнянська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 визнати за ним право на земельну ділянку (пай) для ведення сільськогосподарського виробництва площею 6,07 га колективного сільськогосподарського товариства імені Ватутіна Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який з 1982 року до виходу на пенсію у 1989 році працював та мав членство у колгоспі імені Ватутіна Новоукраїнського району Кіровоградської області, який у подальшому було перейменовано у КСП імені Ватутіна та ЗАСТ «Рівнянське». За життя ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай), проте помилково не був включений до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1995 року, що був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 9, оскільки формування списків на отримання земельних сертифікатів членам КСП імені Ватутіна проводилося після смерті ОСОБА_2 . Про порушення свого права на земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 він дізнався лише у квітні 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом, задоволено позов; у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення сільськогосподарського товарного виробництва у розмірі 6,07 кадастрових гектарів у колишньому КСП імені Ватутіна, розташовану на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 на час розпаювання був його членом, із КСП не виходив, тому помилково не був включений до списку пайовиків КСП імені Ватутіна, право на земельну частку (пай) у зв`язку зі смертю не припинилося та спадкується позивачем. Поновлюючи строк на звернення до суду з позовом, суд виходив з того, що ОСОБА_1 міг розраховувати на включення ОСОБА_2 до списку пайовиків, вважаючи за можливе в будь-який момент реалізувати своє право на отримання в натурі земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки право на земельну частку (пай) виникло 29 листопада 1995 року у день передачі КСП ім. Ватутіна державного акта на право колективної власності на землю; позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на землю та звернутися до суду з цим позовом до 29 листопада 1998 року, його необачність та правова необізнаність не є поважними причинами пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зНовоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив припущення щодо моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, відповідачі не спростували тієї обставини, що невключення батька до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), позивач дізнався лише у квітні 2017 року з інформації Головного управління Держгеокадастру.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві, поданому у липні 2018 року до Верховного Суду, Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року - без змін, мотивуючи це тим, що позивач не надав доказів щодо поважності причин пропуску ним строку позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2
ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований та проживав з ОСОБА_2 до дня його смерті.
Відповідно до довідки Держземагенства в Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19 квітня 2017 року № 29-11-0.31-173/119-17 в списку громадян - членів КСП ім. Ватутіна Кіровоградської області, що є додатком до державного акта на право власності на землю від 29 листопада 1995 року серії КР № 9 не значиться прізвища ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом статей 22 23 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Пунктом 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Отже, для набуття права на земельну частку (пай) колективного сількогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.
Суди встановили, що ОСОБА_2 за життя не був включений до списку членів КСП ім. Ватутіна Кіровоградської області, що є додатком до державного акта на право власності на землю від 29 листопада 1995 року серії КР № 9.
Оскільки спадкодавець не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, то він не набув права на земельну частку (пай).
Тому, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що у ОСОБА_1 виникло право на спадкування права на земельну частку (пай), не врахувавши, що однією з безумовних підстав набуття права на земельний пай є включення члена колективного сільськогосподарського підприємства до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
ОСОБА_2 за життя не порушував питання про відновлення порушених прав щодо земельної частки (паю).
Оскільки спадкодавець не був включений до списку осіб, право на земельну частку (пай) не виникло, а тому, не могло входити до складу спадщини.
Ухвалюючи нове рішення про відмову у позові за спливом строку позовної давності, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовуєтьсялише за наявності порушення права особи.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку позовної давності та зазначенням поважних причин його пропуску, що не має правового значення, оскільки у цій справі право, яке просить визнати за ним позивач у порядку спадкування, його батько як спадкодавець за життя не набув, тому позов є необґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від пропуску строку позовної давності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України 2017 року підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, проте допущено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
У зв`язку з наведеним, Верховний Суд на підставі статті 412 ЦПК України 2017 року скасовує ухвалену у справі постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з мотиву його необґрунтованості.
Керуючись статтями 402 409 412 416 ЦПК України 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик