Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 396/1858/16-ц

провадження № 61-38415св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», Головне управління Держгеокадастру

у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру

у Новоукраїнському районі Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області

від 03 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Черненко В. В.,

Авраменко Т. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства

з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі - СТОВ «Колос»), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру у Новоукраїнському районі (далі - ГУ Держгеокадастру

у Новоукраїнському районі) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення безпідставно набутого майна.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 07 червня 2017 року замінено в порядку правонаступництва позивача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його

батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина наземельну ділянку, площею 5,15 га, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, під час оформлення якої він дізнався, що вказана земельна ділянка, а також і земельна ділянка, яка належала матері, за кадастровим номером 3524085600:02:002:0516,

на території Рівнянської сільської ради обліковуються як орендовані

СТОВ «Колос» з 29 травня 2006 року терміном на 15 років.

Вказував на те, що будь-які документи про передачу відповідачу

у користування земельної ділянки у батьків були відсутні, жодних документів вони не підписували і не складали, кошти за оренду за весь період користування відповідачем земельною ділянкою не отримували.

Зазначав, що він звертався до відповідача із вимогою надати йому копію договору оренди, акта приймання-передачі земельних ділянок, однак відповіді не отримав.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 5,15 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, укладений 29 травня 2006 року між

ОСОБА_2 та СТОВ «Колос»;

- скасувати запис від 18 грудня 2007 року № 337 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, проведену від 29 травня 2006 року Кіровоградською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України (далі -

ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України) 23 червня 2010 року;

- повернути земельну ділянку, площею 5,15 га, розташовану на території Рівненської сільської ради, власнику майна ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 21 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки спірний правочин укладено 29 травня 2006 року, початковим строком відліку позовної давності, тобто моментом, з якого ОСОБА_2 повинна була цікавитися долею своєї земельної ділянки, слід вважати кінець 2006 - початок 2007 року, тобто період, у який виплачується орендна плата та/або власники земельних ділянок приймають рішення про спосіб використання земельної ділянки в новий сезон. Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що в силу вимог частини четвертої статті 267 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 21 грудня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до СТОВ «Колос», Головного управління Держгеокадастру

у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру

у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення майна, набутого без належної правової підстави, задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 5,15 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради, укладений 29 травня 2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Колос».

Скасовано запис від 18 грудня 2007 року № 337 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, проведену від 29 травня 2006 року Кіровоградською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 23 червня 2010 року.

Повернуто земельну ділянку, площею 5,15 га, розташовану на території Рівнянської сільської ради, власнику майна.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 особисто не підписувала вказаний договір, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, тому позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

СТОВ «Колос», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справідо закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц (провадження № 61-41245св18) за позовом ОСОБА_4 до селянського фермерського господарства «Терра» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року касаційне провадження у цій справі поновлено у зв`язку з тим, що обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, відпали.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином

не встановив фактичних обставин справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначає, що апеляційним судом під час ухвалення рішення враховано експертний висновок від 14 лютого 2017 року № 21, який складено

в рамках досудового розслідування кримінального провадження

№ 12017120230000059, оскільки такий експертний висновок не є належним

і допустимим доказом у розумінні статті 78 ЦПК України.

Вважає, що строк позовної давності розпочався з дня укладення спірного договору, а тому суд апеляційної інстанції всупереч статтям 381 та 382 ЦПК України незаконно та необґрунтовано скасував правильне рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 травня 2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Колос» укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надала

в оренду СТОВ «Колос» земельну ділянку, площею 5,15 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю та розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, терміном на 15 років (а.с. 10-14, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с. 38, т. 1).

Відповідно до експертного висновку від 14 лютого 2017 року № 21, проведеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12017120230000059, підпис, розташований у графі «орендодавець підпис» розділу «підписи сторін» договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та СТОВ «Колос»

в особі директора Спориш Т. І. (орендар) від 29 травня 2006 року, на земельну ділянку, площею 5,15 га, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис, розташований в графі «межі земельної ділянки передав», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис, розташований у графі «земельну ділянку передав: підпис» акта приймання-передачі земельної ділянки від 29 травня 2006 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Представником СТОВ «Колос» у суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування позовної давності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга СТОВ «Колос» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Позивач вважає, що договір оренди землі, який укладений з дефектом волі та волевиявлення орендодавця власника землі, порушує його право на розпорядження спадковим майном, зокрема земельною ділянкою.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча

б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі»

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону

є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга

статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку

в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме

у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача приведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірний договір оренди землі ОСОБА_2 , правонаступником якої є позивач ОСОБА_1 , не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином

і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у разі оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації спірного договору оренди та повернення земельної ділянки.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між

ОСОБА_1 та СТОВ «Колос» спору про право оренди на вказану земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, ця ділянка фактично не була передана в оренду, договір оренди його мати ОСОБА_2 не підписувала, тому він

є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права як правонаступника ОСОБА_2 на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Така вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом,державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 29 травня 2006 року здійснена Кіровоградською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 18 грудня 2007 року, запис № 337.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю власником спірної земельної ділянки, площею 5,15 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0516, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, на час подання позову була ОСОБА_2 , спадкоємцем якої

є ОСОБА_1 , виданого на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 22 березня 2002 року № 199-р та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 450, що відповідає вимогам ЦК України ЗК України

(а.с. 10, т. 1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником земельної ділянки, кадастровий номер 3524085600:02:002:0516, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, є ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 911, видане

31 травня 2017 року приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. (а.с. 112, т. 1).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження спадковим майном - земельною ділянкою, площею 5,15 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0516, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Отже, реєстрація права оренди СТОВ «Колос» на земельну ділянку,коли договір орендиОСОБА_2 фактично не підписувала (правочини

є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх справ шляхом скасування державної реєстрації права власності є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування запису від 18 грудня 2007 року № 337 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки

від 29 травня 2006 року Кіровоградською регіональною філією -

ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 23 червня 2010 року.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними, оскільки відсутні правові підстави для застосування позовної давності у справі як до вимоги про визнання недійсним договорів оренди, так і до вимоги про скасування державної реєстрації, враховуючи таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови

у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача

у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності.

Крім того, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18).

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації (запису про проведену державну реєстрацію) договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про повернення земельної ділянки, позивач у справі, що переглядається, наполягав на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться

у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивачів права заявити позов про повернення земельної ділянки.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про повернення земельної ділянки підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.

Оскаржувану постанову апеляційного суду в частині скасування державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку слід змінити, виклавши її мотивувальну частини в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції скасовано постанову апеляційного суду

в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги, в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки постанову апеляційного суду змінено, то з ОСОБА_1 на користь

СТОВ «Колос» необхідно стягнути судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 826,80 грн, за поданнякасаційної скарги у розмірі 1 102,40 грн, а всього - 1 929,20 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня

2018 рокув частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня

2018 рокув частині позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки змінити, виклавши їх мотивувальні частини в указаній частині

в редакції цієї постанови.

У решті постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня

2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі

826,80 гривень та за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 102,4 гривні, а всього - 1 929,20 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 22 копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк