Постанова

Іменем України

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 396/579/21

провадження № 61-327св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новоукраїнський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у складі судді Русіної А. А.,

від 08 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

від 12 грудня 2022 року і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , про анулювання актового запису про шлюб.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 13 березня 2020 року їй стало відомо про реєстрацію шлюбу 16 січня 1978 року Комишуватською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області між нею та ОСОБА_2 , відомості про шлюб між якими 14 лютого 2011 року були зареєстровані реєстратором відділу державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області за № 00033218815. Позивачка зазначала, що вказаний актовий запис був вчинений без її участі, а особа, яка є чоловіком згідно з вказаним актовим записом, їй не відома, свідоцтва про укладення шлюбу вона не отримувала.

ОСОБА_1 вказувала, що 03 червня 1979 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 у Таужненській сільській раді Гайворонського району Кіровоградської області та станом на дату звернення до суду вона більше 40 років проживала однією сім`єю зі своїм чоловіком, вела спільне господарство, вони мають дітей та онуків. Посилалася на те, що наявність актового запису про шлюб, зареєстрованого 16 січня 1978 року з ОСОБА_2 , порушує її права, перешкоджає у здійсненні запланованих реєстраційних дій, а також в оформленні спадщини та купівлі-продажу нерухомого майна, яке набуто подружжям.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити зобов`язати відповідача анулювати актовий запис про шлюб № 1 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 16 січня 1978 року та зареєстрований в державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00033218815 від 14 лютого 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не наведено достатніх підстав, які б підтверджували факт її відсутності в момент реєстрації шлюбу, а також не доведено належними доказами реєстрацію шлюбу без її вільної на те згоди. ОСОБА_1 вчинила передбачені законом дії, спрямовані на зміну свого цивільного стану, а саме одруження з ОСОБА_2 , про що свідчить підпис в актовому записі про шлюб та підпис про отримання свідоцтва про шлюб.

Суд першої інстанції критично оцінив висновок експерта № 846/02/2022 від 09 лютого 2022 року, оскільки він складений без дотримання норм законодавства, що регулює порядок призначення та проведення судової експертизи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, суд першої інстанції не з`ясував належний суб`єктний склад, зокрема, не визначив осіб, безпосередніх прав та обов`язків яких стосується оскаржуваний актовий запис. Позивачка, заявивши вимогу про анулювання актового запису про шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , позов пред`явила лише до Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), не залучивши до участі у справі ОСОБА_2 , як співвідповідача. У той же час судом у цій справі вирішується питання про його права та інтереси, як сторони шлюбу. Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2022 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що не відповідає його процесуальному статусу, як учасника спірних матеріальних правовідносин, виходячи із змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

04 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Указує, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав висновок експерта № 846/02/2022 від 09 лютого 2022 року недопустимим доказом, а суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги те, що суд першої інстанції залучив ОСОБА_2 у статусі третьої особи у цій справі та вжив заходів щодо встановлення його місцезнаходження з викликом до суду, при цьому ОСОБА_2 мав можливість викласти свою правову позицію та заявити клопотання про зміну свого процесуального статусу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявниквказує, що при вирішенні спору суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні у справі докази, на які в обґрунтування свої вимог посилалася позивачка, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що присутність позивачки при укладенні шлюбу жодним доказом не доведена та судом першої інстанції не досліджена. Заявник стверджує, що позивачка надала усі достатні та належні докази, які підтверджують порушення порядку укладення шлюбу між нею та ОСОБА_2 .

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00025960901 від 13 березня 2020 року та актового запису про шлюб № 1 від 16 січня 1978 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Комишуватської сільської ради депутатів трудящих Новоукраїнської сільської ради Кіровоградської області та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки змінено на « ОСОБА_5 ».

Згідно з копією книги обліку бланків свідоцтв за 1978 рік, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 16 січня 1978 року отримала ОСОБА_6 про що свідчить підпис у графі «розписка в одержанні або дата та номер листа».

Представник позивачки адвокат Травянко О. І. з метою з`ясування обставин щодо актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 звернувся з адвокатським запитом до Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Листом Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 645/22.16-23 від 28 травня 2021 року рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду.

Згідно з поданим представником позивачки ОСОБА_3 висновком експерта № 846/02/2022 від 09 лютого 2022 року, складеного за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , дослідження проводилося з технічних копій двох сторінок запису акту про укладення шлюбу № 1 від 16 січня 1978 року стосовно укладення шлюбу Комишуватською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та технічних копій документів зі зразками почерку та підписів ОСОБА_1 . Відповідно до висновку експерта підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «Вона» у рядку

«12. Підписи осіб, які одружуються (дошлюбні прізвища)» у технічній копії другої сторінки запису акта укладення шлюбу № 1 від 16 січня 1978 року стосовно укладення шлюбу Комишуватською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , 03 червня 1979 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Таужинською сільською радою народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області зареєстровано шлюб.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

У статті 45 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на момент укладення (реєстрації) оспорюваного шлюбу) зазначено, що шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

Позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред`явлений одним з подружжя (частина перша статті 47 КпШС України).

У відповідності до статті 48 КпШС України шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Частиною першою статті 49 КпШС України було визначено, що визнання шлюбу недійсним тягне за собою припинення всіх прав і обов`язків, що виникли раніше і передбачені законом для осіб, які перебувають у шлюбі. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються правила ЦК України.

Статтею 39 Сімейного кодексу України встановлено, що за заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій-третій цієї статті.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка (частина перша статті 40 СК України).

Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи (стаття 48 СК України).

При цьому шлюбом визнається сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Виходячи зі змісту вищезазначених положень сімейного законодавства, слід дійти висновку, що належним відповідачем у справах за позовом про визнання шлюбу недійсним, анулювання актовогозапису про шлюб є особа, з якою було укладено, зареєстровано шлюб.

Звертаючись до суду з цим позовом до Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), позивачка фактично просила анулювати актовий запис про шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 16 січня 1978 року та зареєстрований в державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00033218815 від 14 лютого 2011 року. При цьому вимоги до особи, з якою укладено (зареєстровано) шлюб, і у якої внаслідок укладення шлюбу виникли права та обов`язки- ОСОБА_2 , позивачка не заявила.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24)).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

ОСОБА_2 .

Зміст і характер відносин між учасниками цієї справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір стосується правовідносин, які виникли у зв`язку із реєстрацією шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак позов було пред`явлено лише до органу державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому ОСОБА_2 залучений до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Позивачка не порушувала клопотання про залучення ОСОБА_2 в якості відповідача у справі.

Слід зазначити, що права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Позивачка не позбавлена права на звернення до суду з вимогами до належного відповідача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові, на яку послався представник позивачки у касаційній скарзі. У справі № 752/2337/16-ц орган реєстрації актів цивільного стану приймав участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. При цьому Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у цій справі зазначив, що визнання недійсним укладеного шлюбу тягне анулювання сімейного правовідношення, що є одним із способів захисту сімейних прав та інтересів, визначених пунктом 3 частини другої статті 18 СК України

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович