ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року

м. Київ

справа № 397/389/22

провадження № 61-7533св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренко Юрій Іванович,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2022 року у складі судді Максимович І. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Голованя А. М., Дуковського О. Л.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренко Юрій Іванович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у липні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Ю. І. 16 травня 2017 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тому ним була подана до нотаріальної контори заява про вступ у спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у відкритті спадщини в зв`язку з пропуском строків відведених для подання даної заяви.

У зв`язку з цим він вимушений був звернутися до суду із заявою про поновлення строку вступу в спадщину. В судовому засіданні він дізнався, що спадкове майно, а саме спірна квартира продана відповідачу за договором купівлі-продажу від 16 травня 2017 року.

Вважає вказаний договір удаваним, оскільки єдиним спадкоємцем після смерті батька є він, а батько не мав наміру продавати квартиру.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Олександрівський районний суд Кіровоградської області рішенням від 22 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не надав суду доказів щодо порушення його прав та інтересів, як спадкоємця, оскільки він не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Крім того, суд зазначав, що продавець за договором ОСОБА_3 дійсно мав захворювання та на час підписання договору йому було 91 рік. Однак сама по собі наявність відповідних обставин без встановлення неправильного сприйняття особою фактичних обставин правочину на підставі належних і допустимих доказів, позбавляє суд можливості дійти висновку про те, що він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, внаслідок чого оспорюваний договір має ознаки недійсності. Доказів того, що в день вчинення правочину чи напередодні його укладення, ОСОБА_3 знаходився в стані, який би зумовлював неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину та вплинули на його волевиявлення, не надано, на момент укладення договору останній мав повну цивільну дієздатність, що також підтверджується показаннями свідків та не заперечувалося самим позивачем.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і не підлягає скасуванню. Оцінка правочину здійснена судом першої інстанції, за вимогою особи, яка не вправі його оспорювати, не вплинула на правильність судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у травні2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що спадкоємців у справі два він і його брат, якого не було залучено до участі у справі.

Судами попередніх інстанцій не було застосовано до спірних правовідносин положення статей 215 216 220 222-225 236 ЦК України, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.

В оспорюваному договорі не вказано про оцінку квартири.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 у листопаді 2023 року подала до Верховного Суду відзив та доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не доводять порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Доводами касаційної скарги не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Олександрівського районного суду Кіровоградської області.

Справа № 397/389/22 надійшла до Верховного Суду 30 жовтня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 91 рік, був батьком ОСОБА_1

16 травня 2017 року приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Ю. І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 438 договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до вказаного договору сторони уклали цей договір, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, вільно володіючи українською мовою, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного та морального, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочину), а також вимогами ПК України, керуючись Главою 54 та статтями 202-204 626 627 ЦК України, виражаючи взаємне волевиявлення.

Згідно з пунктом 4.2 договору продавець та покупець стверджують, що ними перед підписанням договору відповідно до умов пункту 2.1 здійснено повний розрахунок за відчужувану квартиру, внаслідок чого покупець сплатив, а продавець прийняв повністю 49 000 грн.

Відповідно до пункту 4.9 договору продавець та покупець підтвердили, що однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін в цьому правочині.

За повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Олександрівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Олександрівської районної ради Кіровоградської області від 12 травня 2020 року № 218 ОСОБА_3 спостерігався сімейним лікарем Олександрівської АЗПСМ з діагнозами: Ішемічна хвороба серця. Кардіосклероз. Хронічна серцева недостатність ІІ ст. Хронічне обструктивне захворювання легень. Емфізема легень. ОСОБА_4 недостатність ІІ ст. Отримував амбулаторне лікування. Періодично проходив курси стаціонарного лікування.

Згідно з повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська центральна районна лікарня» Олександрівської районної ради Кіровоградської області від 08 травня 2020 року № 342 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неодноразово проходив стаціонарне лікування в період з березня 2011 року по серпень 2017 року.

Медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_3 відсутня, вірогідність зберігання вдома. На обліку у лікаря-психіатра не перебував.

Відповідно до довідки, виданої Олександрівською селищною радою Кіровоградської області № 2395 від 18 серпня 2020 року, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 2013 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав один.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2021 року у справі № 397/1516/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з повідомленням № Д-11/111-1-2022 та довідки начальника СПД № 1 (смт Олександрівка) відділу поліції № 1 (місто Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, надати письмові відповіді про результати розгляду звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу конфліктної ситуації майнового характеру із племінницею ОСОБА_5 (предметом якого є квартира батька заявника) впродовж 2014-2016 років не представляється можливим, оскільки у зв`язку з введенням у державі воєнного часу висновки про результати розгляду звернень громадян за періоди з 2014 року до 2019 року були знищені відповідно до акта № 2 від 02 березня 2022 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Позивач є сином ОСОБА_3 , тому відповідно до положень статті 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги, та оспорює договір купівлі-продажу, укладений між його батьком та відповідачем.

Разом з тим, реалізація права на спадкування не є безумовною, автоматичною лише якщо мало місце спільне проживання спадкоємця і спадкодавця на час смерті останнього, в іншому разі закон визначає реалізацію права шляхом подачі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини відповідної заяви (стаття 1270 ЦК України).

Особа, яка звертається до суду за своїм захистом має довести про своє порушене право, в даній справі право на спадок. Давати оцінку правочину, за вимогою особи, яка не реалізувала права на спадкування, є недоречним і зайвим та не відповідає вимогам статей 15 16 ЦК України. За якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з статтею 1272 ЦК якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звертався до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, рішенням якого від 17 серпня 2021 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову.

Встановивши, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті батька, оскільки він пропустив встановлений законом строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, а рішенням суду у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що оспорюваний правочин, за яким відійшло майно ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , не порушує права та інтереси позивача. Відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20, провадження № 61-432сво22).

Також правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що оцінка правочину здійсненна судом першої інстанції, за вимогою особи, чиї права не порушені, не вплинула на правильність судового рішення.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що його рідний брат не був залучений до участі у справі, як спадкоємець першої черги за законом, а відтак судові рішення підлягають скасуванню на підставі пункту восьмого частини першої статті 411 ЦПК України, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Саме по собі зазначення в касаційній скарзі інформації, що брат позивача є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним правочину, стосується особи щодо якої ухвалено це рішення і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що ця особа, порушенням прав та інтересів якої позивач обґрунтовує наявність підстав для скасування судових рішень, не скористалася своїм правом на звернення до суду з ні з апеляційною скаргою, ні з касаційною скаргою, Верховний Суд констатує, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України, не підтвердилася.

Аргументи касаційної скарги про незастосування до спірних правовідносин положення статей 215 216 220 222-225 236 ЦК України, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції також відхиляє.

Як зазначено вище, відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначати правову підставу та предмет позову.

Інші доводи касаційної скарги доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров