ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №398/620/17(2-а/398/109/17)
адміністративне провадження №К/9901/18552/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Подгорецького Василя Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Уханенка С.А., Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М. від 19 вересня 2017 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Подгорецького Василя Вікторовича (далі - головний інспектор Подгорецький В.В.), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила скасувати постанову № 30/2017/Ол від 09 лютого 2017 року, якою її притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП.
Позов мотивований тим, що відповідач не мав законних повноважень розглядати справу, оскільки у м. Олександрія створено відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійської міської ради. Під час розгляду справи не було враховано всі обставини справи, зокрема, те, що невиконання припису було зумовлене відсутністю у співвласниці будинку АДРЕСА_1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що і призвело до невиконання припису у визначені строки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та КУпАП відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема, не враховано підстав невиконання припису у встановлені строки та пояснення позивача у протоколі, в яких зазначено про причини невиконання припису.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Подгорецького В.В. задоволено, постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивачем фактично не заперечувалося проведення будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем у визначений строк не виконано вимоги припису та не усунуто порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що неможливість виконання припису не може бути підставою скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки факт правопорушення підтверджений матеріалами справи, а підставами його виникнення є інше правопорушення, за яке позивач поніс покарання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 травня 2017 року залишити у силі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 23 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 398/620/17(2-а/398/109/17), витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 398/620/17(2-а/398/109/17) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 28 липня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Подгорецьким В.В. за результатами позапланової перевірки, проведеної по АДРЕСА_1, було складено припис, відповідно до якого ОСОБА_1 було зобов`язано у строк до 28 січня 2017 року направити до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт з належним оформленням права власності на земельну ділянку.
30 січня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Подгорецьким В.В. відносно ОСОБА_1 було складено протокол, відповідно до якого під час проведення позапланової перевірки виявлено, що позивачем не направлено до Управління ДАБІ у Кіровоградській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по АДРЕСА_1 , таким чином, вимоги припису від 28 липня 2016 року № 228/2016-01 не виконано, чим порушено вимоги пункту а, пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності».
09 лютого 2017 року відповідачем було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 5 440 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову від 19 вересня 2017 року на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи, надав неправильну правову оцінку обставинам справі та порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що відповідач не мав законних повноважень розглядати справу, оскільки у м. Олександрія створено відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійської міської ради. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що постанова від 09 лютого 2017 року винесена з перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та КУпАП, без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття постанови про адміністративне правопорушення, зокрема, відсутності вини. Крім того, суд апеляційної інстанції не навів мотивів неврахування доказів, зокрема, показань свідка ОСОБА_2 , які підтверджували обставини, що були підставою для задоволення позову та які були взяті до уваги судом першої інстанції.
Головним інспектором будівельного нагляду Подгорецьким В.В. подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанцій, оскільки останнім, виходячи із тексту прийнятого рішення, всі обставини враховано та надано їм належну правову оцінку з урахуванням наявних доказів та постановлено рішення, яке є законним і обґрунтованим.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно пункту 1 частини дванадцятої вказаної статті у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Інспекціями за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до пунктів 7, 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставою для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На підставі системного аналізу наведених правових норм колегія суддів дійшла до висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники. Після проведення перевірки контролюючий орган, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складає протокол разом з приписом. Один примірник припису надає суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Виконання цього припису покладається на суб`єкта містобудування.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 464/2858/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 804/1845/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 0870/7854/12(СН/808/48/15).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 30 січня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління ДАБІ у Кіровоградській області Подгорецьким В.В проведено перевірку виконання ОСОБА_1 вимог припису від 28 липня 2016 року № 228/2016-01, яким зобов`язано позивача направити до Управління ДАБІ у Кіровоградській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по АДРЕСА_1 , за результатом якої складено протокол про адміністративне правопорушення № 21/2017-ОЛ. У цьому протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги зазначеного припису, чим порушено вимоги пункту а, пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності».
Також судами встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 09 лютого 2017 року на підставі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 21/2017-ОЛ від 30 січня 2017 року відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 5 440 грн.
Зі змісту статті 9 КУпАП (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 188-42 КУпАП встановлено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не заперечувалося виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок їх виконання. У свою чергу перевіркою, за наслідками якої складено припис № 228/2016-ОЛ від 28 липня 2016 року, було встановлено порушення пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Таким чином, оскільки правомірність припису № 228/2016-ОЛ від 28 липня 2016 року не оскаржувалась позивачем, а факт його невиконання у встановлений відповідачем строк не заперечується сторонами так само як і факт виконання будівельних робіт до направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про правомірність винесеної постанови по справі про адміністративне правопорушення № 21/2017-ОЛ від 30 січня 2017 року.
Колегія суддів також враховує, що обов`язок направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт передує початку їх виконання. Здійснення будівельник робіт без повідомлення є порушенням вимог законодавства, що було встановлено відповідачем та визнано позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Доказів звернення позивача до відповідного органу до початку виконання будівельних робіт позивачем до матеріалів справи не надано.
Стосовно доводів скаржника про відсутність у головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ у Кіровоградській області повноважень щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки у м. Олександрія створено відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами (посадовими особами) уповноваженими на те цим Кодексом.
Частиною першою статті 244-6 цього ж Кодексу визначено, що від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад - щодо об`єктів, розташованих в межах населених пунктів (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42);
керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, розташованих в межах міст Києва та Севастополя (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42);
головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об`єктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, за межами населених пунктів та в межах населених пунктів, в яких не утворено органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42).
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.
Згідно з положеннями підпунктів 1 та 4 пункту 9-1 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» установлено, що:
на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
за зверненням відповідного органу місцевого самоврядування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, створюється спільна комісія з передачі відповідної документації та вирішення питань, пов`язаних з утворенням та функціонуванням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, згідно пункту 1,6 якого що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні територіальні органи.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 549 утворено територіальні органи ДАБІ України як юридичні особи публічного права, в тому числі і Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області (додаток до постанови Кабінету Міністрів України № 549).
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, згідно підпунктом 7 якого Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.
19 серпня 2015 року Постановою Кабінету Міністрів України № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» затверджене Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю та установлено що:
- органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
- до завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що повноваження органів виконавчої влади, що реалізують державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю продовжуються до утворення відповідних виконавчих органів. При цьому повноваженнями щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена, зокрема, статтею 188-42 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення за це правопорушення головні інспектори будівельного нагляду наділені щодо об`єктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, за межами населених пунктів та в межах населених пунктів, в яких не утворено органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Як вбачається зі змісту листа Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 2 березня 2017 року, рішенням Олександрійської міської ради від 1 липня 2016 року № 96 утворено відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійської міської ради. Також у листі зазначено, що 8 лютого 2017 року у газеті «Вільне слово» розміщено оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад начальника відділу та головного спеціаліста.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що станом на момент винесення головним інспектором оскаржуваної постанови (30 січня 2017 року) відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійської міської ради, хоча й було утворено, однак, фактично цей відділ сформовано не було, положення про відділ не затверджено, справи від Управління ДАБІ у Кіровоградській області до новоутвореного відділу передані не були. Відтак, виходячи із принципу безперервності влади, головний інспектор Управління ДАБІ у Кіровоградській області продовжує здійснювати повноваження щодо проведення державного архітектурно-будівельного контролю, розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення, визначені, зокрема, статтею 188-42 КУпАП, до фактичного утворення відділу та передачі останньому відповідної документації.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 813/7947/14.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що перевірка об`єкта будівництва проведена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відтак, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 21/2017-ОЛ від 30 січня 2017 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко