ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 3-223 (904/9932/16)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Снітько Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 28.06.2023
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
від 22.02.2023
за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про заміну сторони у справі №3-223
у справі № 3-223(904/9932/16)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
до Державного підприємства "Амофос"
про стягнення заборгованості,-
в межах справи № 904/9932/16
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив",-
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2003 у справі № 3-223 стягнуто з ДП "Амофос" на користь ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" (в подальшому замінено на ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго") 2 917 570,59 грн - основного боргу, 1 700,00 грн - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 26.12.2003 видано наказ.
2. Від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просив замінити сторону виконавчого провадження, а саме: боржника - державне підприємство "Амофос" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив".
3. У заяві про зміну предмету заяви АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" просило замінити боржника у справі, а саме: боржника - державне підприємство "Амофос" на його правонаступника - приватне акціонерне товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про заміну сторони у справі №3-223. Замінено відповідача (боржника) - Державне підприємство "Амофос" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив".
5. Не погодившись із вказаною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Завод мінеральних добрив" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
7. 19.07.2023 Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 10-01/207 від 19.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 3-223(904/9932/16), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" у справі № 3-223(904/9932/16) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М, судді - Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023.
9. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на постанову № 10-01/207 від 19.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 3-223(904/9932/16) залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. 11.09.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржником зазначено, що касаційна скарга ним подається на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 3-223(904/9932/16) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" № 10-01/207 від 19.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023, та призначено вказану касаційну скаргу до розгляду на 17.10.2023 о 10:00 год.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.10.2023 № 29.2-02/2917 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Пєскова В.Г. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 3-223(904/9932/16).
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023, справу № 3-223(904/9932/16) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" № 10-01/207 від 19.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023 прийнято касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" № 10-01/207 від 19.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 3-223(904/9932/16), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
15. Не погоджуючись з ухваленою постановою, "Дніпровський завод мінеральних добрив" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про заміну боржника у справі.
16. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
16.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" повинно було заявити свої грошові вимоги до ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" у справі № Б15/49/04 про банкрутство останнього. Те, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не зробило цього позбавило його права бути конкурсним кредитором. При цьому, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про неможливість для АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернутися з грошовими вимогами у вказаній справі про банкрутство, оскільки значна кількість кредиторів зверталася з кредиторськими вимогами без здійснення правонаступництва.
16.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2010 у справі № Б15/49/04 було затверджено мирову угоду, яка передбачає, що вимоги по зобов`язанням ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", що виникли до затвердження 29.12.2004 реєстру вимог кредиторів у вказаній справі та не включені до нього - вважаються погашеними, що повністю узгоджується із положеннями частини другої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній станом на дату винесення вказаної ухвали. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 10/47-08.
16.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2021 у справі № 3-223 вже було відмовлено у задоволенні клопотання про заміну боржника, у зв`язку із тим, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не заявляло свої кредиторські вимоги в процедурі банкрутства у справі № Б15/49/04.
16.4 Судами попередніх інстанцій не досліджено обставини щодо того, чи не сплив строк пред`явлення до виконання наказу від 26.12.2003 у справі № 3-223.
17. Представник скаржника в судовому засіданні 17.10.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
18. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд клопотань Верховним Судом
19. АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги яке мотивоване неможливістю участі його представника у судовому засіданні 17.10.2023 о 10:00 у зв`язку із участю у судовому засіданні в іншій справі, призначеному на ту саму дату та той самий час.
20. Представник скаржника в судовому засіданні 17.10.2023 заперечив проти вказаного клопотання.
21. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла наступних висновків.
21.1 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
21.2 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
21.3 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
21.4 Провадження за вказаною касаційною скаргою у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023.
21.5 Як вбачається із змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали отримано АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" 02.10.2023.
21.6 З наведеного убачається, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" мало достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.
21.7 При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.
21.8 Також, із місту ухвали Суду від 25.09.2023, якою було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
21.9 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
21.10 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
21.11 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
21.12 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
21.13 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
21.14 З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 17.10.2023 за відсутності уповноваженого представника АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі". Відсутність представника АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя.
Позиція Верховного Суду
22. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
25.1 Відповідно до наказу Фонду державного майна України "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Дніпровський завод мінеральних добрив" №1144 від 01.07.2002 згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України з метою відновлення виробництва мінеральних добрив, іншої хімічної продукції, наказано: 1. Підтримати пропозицію Міністерства палива та енергетики України про створення закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на базі цілісних майнових комплексів державних підприємств "Агрофос" та "Амофос". 2. Фонду державного майна України виступити засновником закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив". 3. Управлінню міждержавних майнових відносин та власності за кордоном: - взяти на облік частку, що належить державі у майні ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" (статутний фонд ЗАТ становить 24 155 000 (двадцять чотири мільйони сто п`ятдесят п`ять тисяч) гривень. Частка держави складає 40%; - вжити заходів щодо призначення представника для управління державною часткою у майні ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив". 4. Виконавчому органу ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" - погодити питання створення товариства з Антимонопольним комітетом України; - повідомити Фонд державного майна про здійснення державної реєстрації товариства та виконання всіма засновниками зобов`язань щодо здійснення внесків до статутного фонду товариства.
25.2 Як вбачається з наказу Міністерства палива та енергетики України № 472 від 05.08.2002 "Про припинення діяльності ДП "Амофос" та ДП "Агрофос"", відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні", наказу Фонду державного майна України від 01.07.2002 № 1144 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Дніпровський завод мінеральних добрив" та створенням на базі цілісних майнових комплексів Державних підприємств "Амофос" та "Агрофос" Закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", зареєстрованого 05.07.02 виконкомом Дніпродзержинської міської ради (Код ЄДРПОУ 31980517): 1. Припинено діяльність Державних підприємств "Амофос" та "Агрофос", розташованих за адресою: 51917, Дніпропетровська обл. м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 179 у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття цілісних майнових комплексів державних підприємств та включенням їх до складу Закритого акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив". 2. В.о. директора Державного підприємства "Амофос" Галушці Ю.В. та в.о. директора Державного підприємства "Агрофос" Михайличенку Ю.В.: 2.1. Надати Мінпаливенерго передавальний баланс та акти приймання-передачі майна реорганізованих підприємств. 2.2. Здійснити заходи, пов`язані з припиненням діяльності підприємств у порядку, встановленому чинним законодавством України. 2.3. Подати в установленому порядку документи для вилучення Державного підприємства "Амофос" та Державного підприємства "Агрофос" з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та повідомити Головне управління майнових відносин та реформування власності Мінпаливенерго (Лисенка) і Головне управління кадрової політики Мінпаливенерго (Мамчій) про скасування державної реєстрації. 2.4. Забезпечити соціально-правові гарантії працівникам, передбачені чинним законодавством. 3. Взяти до уваги, що Закрите акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" є правонаступником Державного підприємства "Амофос" та Державного підприємства "Агрофос" у частині прав та обов`язків, пов`язаних з діяльністю Державних підприємств "Амофос" і "Агрофос", згідно із чинним законодавством України.
25.3 Між ДП "Амофос" та ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" було підписано передавальний баланс на 05.08.2002, та акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Амофос" ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", згідно наказу № 472 від 05.08.2002 станом на 05.08.2002.
25.4 Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Амофос" перебуває в стані припинення, 05.03.2005, № 12231100001000683 внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
25.5 Відповідно до листа Міністерства енергетики України № 26/1.2.-19.3-8966 від 08.06.2021, Міністерство енергетики повідомило, що відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002 № 472 "Про припинення діяльності ДП "Амофос" та ДП "Агрофос" правонаступником державного підприємства "Амофос" у частині прав та обов`язків, пов`язаних з його діяльністю, є ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив". Інша інформація у Міністерстві відсутня.
26. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
26.1 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц зазначив, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. Датою виникнення універсального правонаступництва юридичної особи відносно особи, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу про таке приєднання.
26.2 Згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України № 472 від 05.08.2002 ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" визнано правонаступником ДП "Амофос" та ДП "Агрофос" у частині прав та обов`язків, пов`язаних з діяльністю ДП "Амофос" і "Агрофос".
26.3 У зв`язку з набуттям чинності Законом України "Про акціонерні товариства" Закрите акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" згідно з наказом № 247 від 01.12.2009.
26.4 Таким чином, правонаступником ДП "Амофос" є ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" (перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив"), і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.
26.5 У стягувача була відсутня реальна можливість пред`явити вказані вимоги до ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" у справі № Б15/49/04, без проведення процесуального правонаступництва у даній справі. Позивачем було неодноразово подано до господарського суду заяви про заміну ДП "Амофос" на його правонаступника, водночас як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" послідовно заперечував щодо такого правонаступництва, саме з підстав того, що ДП "Амофос" продовжує існувати, перебуває в стані припинення та щодо нього не внесено запис про припинення юридичної особи. При цьому, в період з 2003 по 2023, відносно ДП "Амофос" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинений запис про перебування юридичної особи в стані припинення, що перешкоджало здійсненню заміни ДП "Амофос" на його правонаступника у даній справі до внесення до реєстру запису про припинення юридичної особи, що також підтверджувалось судовою практикою, яка діяла на той час.
27. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
28. Відповідно до частин першої та другої статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
29. За приписами частин першої та другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
30. Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
31. Відповідно до положень статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17 зроблено висновок, що як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та від 18.01.2022 у справі № 34/425).
33. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
34. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
35. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене Господарським процесуальним кодексом України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16).
36. При цьому, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження.
37. Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
38. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
39. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
40. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.
41. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
42. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.
43. Всупереч наведеному, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувалися та не встановлювалися фактичні обставини щодо строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2003 у справі № 3-223, зокрема, щодо його закінчення/не закінчення або поновлення.
44. Також, ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що у стягувача була відсутня реальна можливість пред`явити вказані вимоги до ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" у справі № Б15/49/04, без проведення процесуального правонаступництва у цій справі.
45. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній станом на час розгляду справи № Б15/49/04 (далі - Закон про банкрутство), конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
46. Згідно частини першої статті 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
47. Відповідно до частини другої статті 14 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
48. З наведеного убачається, що належним способом реалізації особою, яка вважає себе конкурсним кредитором, своїх прав в межах справи про банкрутство, згідно положень вказаного Закону було звернення до суду із відповідною заявою з грошовими вимогами до боржника.
49. Всупереч наведеному, зазначаючи про те, що позивачем було неодноразово подано до господарського суду заяви про заміну ДП "Амофос" на його правонаступника, судами попередніх інстанцій не досліджувалися та не встановлювалися фактичні обставини щодо того, чи зверталося ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" (ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго") до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі № Б15/49/04 та не встановлено наявність/відсутність судових рішень за результатами розгляду судом відповідної заяви.
50. Окрім того, як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2010 у справі № Б15/49/04 було затверджено мирову угоду, відповідно до пункту 6.4 якої вимоги по зобов`язанням ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", що виникли до затвердження Господарським судом Дніпропетровської області реєстру вимог кредиторів по справі № Б15/49/04 та не включені до нього вважаються погашеними.
51. Відхиляючи аргументи Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" щодо погашення вимог АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2010 у справі № Б15/49/04, суди попередніх інстанцій зазначили, що у стягувача була відсутня реальна можливість пред`явити вказані вимоги до ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" у справі № Б15/49/04, без проведення процесуального правонаступництва у цій справі. Станом на дату затвердження мирової угоди у справі № Б15/49/04 ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" не був боржником АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі".
52. При цьому, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на будь-які норми права, які б передбачали порядок розгляду вимог конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, який був би відмінним від того, що був встановлений частиною другою статті 14 Закону про банкрутство.
53. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
54. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
55. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
56. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
57. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.
58. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
59. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані.
60. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
61. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про заміну боржника у справі. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
62. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
63. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону - статей 52 86 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми матеріального права - статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", а тому ухвала суду першої інстанції від 22.02.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 28.06.2023 слід скасувати, а справу № 3-223(904/9932/16) слід направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
64. При новому розгляді суду необхідно належним повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.
65. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 3-223(904/9932/16) підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" № 10-01/207 від 19.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 3-223(904/9932/16) задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 3-223(904/9932/16) скасувати.
3. Справу № 3-223(904/9932/16) направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
К. М. Огороднік