ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа №400/1055/21

адміністративне провадження № К/9901/35592/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №400/1055/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (суддя Лісовська Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Косцова І.П., Осіпов Ю.В.),

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром; зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року №21-402вих-20 у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при перерахунку пенсії пенсіонерів органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, адже частина 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2017 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) регулює правовідносини призначення пенсії, а не її перерахунку. На переконання позивача, призначення пенсії та її перерахунок не є тотожними поняттями, оскільки процедури призначення та перерахунку є різними за змістом та механізмом проведення.

Також позивач наголошує, що частина 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ унормовує, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про перерахунок пенсії позивачу в частині зменшення її розміру з 90 % до 60 % від заробітку та обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08 жовтня 2020 року №21-402вих-20 у розмірі 90 % заробітку та без обмеження її максимального розміру, починаючи з 1 жовтня 2020 року.

Судами встановлено, що з 04 березня 2004 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 № 1789-ХII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХII), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

08 жовтня 2020 Миколаївська обласна прокуратура видала позивачеві довідку №21-402вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

20 листопада 2020 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром.

За наслідками розгляду цієї заяви відповідач 07 грудня 2020 року ухвалив рішення, яким для розрахунку пенсії застосував 60, а не 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, а також обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до розміру призначеної позивачу до 01.01.2016 пенсії не можуть застосовуватись обмеження в 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати та обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VII.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 86 Закону № 1697-VII, статті 50-1 Закон № 1789-XII, статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) щодо спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження максимальним розміром.

У відзиві на вказану касаційну скаргу позивач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до діючої на момент виникнення спірних правовідносин редакції статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач наполягав, що набуте ним право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ не може бути звужене, а обмеження пенсії максимальним розміром на нього не розповсюджуються, оскільки перерахунок пенсії пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, а тому при визначенні розміру перерахованої пенсії не можна застосовувати законодавство, яке прийняте після призначення пенсії, крім випадків покращення становища особи, якій здійснюють такий перерахунок.

Колегія суддів звертає увагу, що в цій справі право позивача на перерахунок пенсії сторонами не заперечується. Ключовими правовими питання є те, в якому відсотковому розмірі та відповідно до вимог якого закону слід було перерахувати пенсію позивача, та чи розповсюджуються на позивача встановлені Законами №3668-VI та №1697-VII обмеження розміру пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2021 (справа №580/5962/20), яка прийнята у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, Суд дійшов наступних правових висновків:

"….колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії."

"…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII."

"…внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги Особа-1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають."

Суд звертає увагу, що правовідносини у цій справі цілком тотожні правовідносинам у справі №580/5962/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог якої пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, що і зроблено відповідачем у цій справі.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відтак є необґрунтованими та не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень у цій справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що рішення суду ухвалюється на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 400/1055/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду