ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 400/1245/23

адміністративне провадження № К/990/18210/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року (судді Єщенко О.В., Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 30.09.2022 №1363734-2403-1410, № 1363735-2403-1410, №1363736-2403-1410.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки він є власником нежитлових будівель, які не відносяться до об`єкту оподаткування згідно із підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22 січня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївської області від 30.09.2022 № 1363734-2403-1410; № 1363735-2403-1410 та № 1363736-2403-1410, про визначення ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; вирішив питання судових витрат.

Постановляючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 січня 2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Таке рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є неправильне застосуванням судом норм матеріального права, яке полягає у неправильному тлумаченні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Наголошує, що відповідачем не заперечувався той факт, що Фермерське господарство «Юрвіал» (далі - ФГ «Юрвіал»), засновником якого є позивач, здійснює господарську діяльність з сільськогосподарського товарного виробництва. При цьому судом першої інстанції встановлено перебування у користуванні фермерського господарства 255 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що свідчить про реальне здійснення сільськогосподарського виробництва.

Крім того зауважує, що апеляційним судом не враховані обставини, встановлені судом у справі № 400/2283/20, зокрема те, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ДПС у Миколаївській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити рішення апеляційного суду в силі, посилаючись на дотримання ним норм матеріального та процесуального права.

Зауважує, що доводи, зазначені в касаційній скарзі щодо скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, є безпідставними та необґрунтованими. Рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та правильно застосовано судом як норми процесуального, так і норми матеріального права.

Судами встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником ФГ «Юрвіал», основним видом діяльності, якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур корнеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Після урожайна діяльність; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Також ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: нежитлова будівля (корпус корівника), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля (телятник, овчарник, конюшня), розташована за адресою АДРЕСА_1 ; корпус АДРЕСА_2 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Миколаївській області 30.09.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1363734-2403-1410 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 42510 грн.

ГУ ДПС у Миколаївській області 30.09.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1363735-2403-1410 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 49752 грн.

ГУ ДПС у Миколаївській області 30.09.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1363736-2403-1410 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 38730 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є, зокрема, правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судами встановлено, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018-2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Положеннями статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.2008 № 575-VI «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Судами установлено, що ОСОБА_1 є засновником ФГ «Юрвіал», основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, після урожайна діяльність.

Разом з тим, апеляційним судом не враховано, що позивач, як власник будівель сільськогосподарського призначення, є також засновником фермерського господарства, яке використовує такі будівлі у своїй діяльності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до даних, наявних у відкритих джерелах у мережі інтернет, ФГ «Юрвіал» має у користуванні 255 земельних ділянок сільськогосподарського призначення та відповідачем під час розгляду справі не заперечувався факт здійснення господарської діяльності з сільськогосподарського товарного виробництва цим фермерським господарством.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що належні позивачу на праві власності будівлі, які знаходяться за адресою: смт. Арбузинка, вул. Хліборобна, 125-б, 125-д та 125-з, та йменуються, як корпус корівника, телятник, овчарник, конюшня, молочно-товарна ферма - використовуються ФГ «Юрвіал» для ведення фермерського господарства, а саме для зберігання сільськогосподарської продукції та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України визначено, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем у цій справі не доведено, що будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, а позивач - не є сільськогосподарським товаровиробником, що свідчить про не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, в якій спірним було питання передачі позивачем належного йому на праві власності майна у користування фермерському господарству, власником та засновником якого був саме позивач.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до позивача пільги зі сплати податку, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та відповідно правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022 № 1363734-2403-1410; № 1363735-2403-1410 та № 1363736-2403-1410 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, залишивши в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська