№ 400/15321/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 400/15321/23

адміністративне провадження № К/990/30177/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №400/15321/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 (головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Єщенко О.В., Крусян А.В.)

УСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1138514290708 від 29.11.2023, яким визначено пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 687855,37грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2024 відкрито касаційне провадження у справі 400/15321/23 за касаційною скаргою податкового органу.

На адресу суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою суду від 31.03.2025 касаційний розгляд справи призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 01.04.2025.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАКТ ОЙЛ" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2022 № SP-MO/SO/7/6 з нерезидентом компанією "SUNPRO TRADING SA" (Швейцарія) за період з 14.03.2022 по 10.10.2023, які надійшли до контролюючого органу 10.11.2023 та зареєстровані за вх.№40849/6.

24.10.2023 за результатами зазначеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАКТ ОЙЛ" відповідачем складено акт №9882/14-29-07-08/43882937 та встановлено порушення пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 в частині ненадходження імпортного товару та недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом від 14.03.2022 №SP-MO/SO/7/6, укладеного з нерезидентом компанією "SUNPRO TRADING SA" (Швейцарія) на суму 95000,00 дол. США (3474017,00грн. за курсом НБУ на дату виникнення).

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.11.2023 № 1138514290708, яким визначено пеню за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 687855,37грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається позивач про посвідчення форс-мажорних обставин, не є сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Регламентом ТПП лист не визначено таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Отже, позивачем не надано до перевірки Довідки (сертифікату) щодо підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, в частині виконання договірних зобов`язань по контракту від 14.03.2022.

Крім того, суд відзначив, що платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які виконували податкові обов`язки, але у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації втратили можливість виконувати податкові обов`язки, вживають заходи, передбачені пунктом 3 цього розділу, у термін протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення можливостей платника податків подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків (п. 6 розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 29 липня 2022 року № 22.). Суд першої інстанції констатував, що матеріали справи не містять заяви позивача, з якою б він звертався до контролюючого органу відповідно до вказаного Порядку про неможливість виконання свого податкового обов`язку, у зв`язку з чим на дату проведення перевірки позивач вважався платником податків, що має можливість виконувати свої податкові обов`язки.

Апеляційний суд з рішенням суду першої інстанції не погодився, рішення скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив. Суд посилався на те, що Закон України «Про валюту і валютні операції» встановлює лише розмір та порядок обчислення пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів, тоді як для визначення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування пені, Закон України «Про валюту і валютні операції» відсилає до положень законодавства, що діяло на день прийняття відповідного рішення.

Тобто, Закон України «Про валюту і валютні операції» дозволяє при прийнятті податкового повідомлення-рішення застосовувати положення іншого законодавства, яким є ПК України. Враховуючи викладене, а саме тривалість запровадженого карантину в Україні та встановлений ПК України мораторій на нарахування пені, колегія суддів вважає відсутніми підстави для нарахування товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вказаний висновок суду відповідає актуальній правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.02.2024 (справа №420/1538/23) та постанові від 13.05.2024 (справа №420/11208/23).

Відповідач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, звернувся з касаційною скаргою у якій вказує, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у справі №826/10658/17 та без урахування п.п.69.2. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону від 27.05.2022. Відповідач стверджує, що ТОВ «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» не надано до перевірки довідки (сертифікат) щодо підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин. До перевірки не надано позовні заяви до суду на адресу нерезидента та документів, які б свідчили про звернення ТОВ «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України стосовно отримання висновку щодо подовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічною імпортною операцією по контракту від 14.03.2022 №SP-MO/SO/7/6 з нерезидентом компанією «SUNPRO TRADING SA» (Швейцарія). Не надавши оцінку таким суттєвим обставинам, які позивач не пояснив та не спростував доказами, суд апеляційної інстанції мотивував рішення неможливістю притягнення позивача до фінансової відповідальності за дії, що цілком суперечить суті спору та доводів сторін. З урахуванням викладеного, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Позивач скористався правом заперечити про доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство вказує, що відповідачем не зазначені підстави щодо касаційного оскарження в частині невідповідності постанови апеляційного суду практиці Верховного Суду в подібних правовідносинах, внаслідок чого відсутні підстави для касаційного оскарження та прийняття справи до розгляду касаційним судом. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, та виходячи з вищезазначеного не містять посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження. Скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Крім того, на переконання позивача, у касаційній скарзі відсутнє спростування доводів Товариства щодо необхідності застосування до спірних питань норм законодавства, які були прийняті з метою захисту платників податку під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України та під час введення воєнного стану в Україні. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю.

Відповідач подав додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, указав, що за результатами аналізу змісту відзиву на касаційну скаргу податковий орган вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить закрити касаційне провадження у цій справі. Суд касаційної інстанції вважає, що підстави для закриття касаційного провадження відсутні, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 08.08.2024, підстави, з яких було відкрито касаційне провадження, потребують ретельної перевірки Верховним Судом, що не могло бути здійснено на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на що колегією суддів вирішено залишити заявлене клопотання без задоволення та продовжити розгляд справи по суті.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, cудами з`ясовано, що на виконання умов укладеного Контракту від 14.03.2022 № SP-MO/SO/7/6 позивачем 25.03.2022 з валютного рахунку було перераховано на рахунок компанії "SUNPRO TRADING SA" (Швейцарія) 95000,0дол. США в якості попередньої оплати за поставку товару.

Імпортний товар на адресу ТОВ "ЕКСТРАКТ ОЙЛ" не надійшов, від нерезидента компанії "SUNPRO TRADING SA" повернуто передплату у сумі 95000,00 дол. США ( 3474017,00грн. за курсом НБУ на дату перерахування коштів) на валютний рахунок ТОВ "ЕКСТРАКТ ОЙЛ" 29.05.2023 з порушенням встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним імпортним контрактом.

Період затримки розрахунків ТОВ «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» по зовнішньоекономічній операції з Компанією «SUNPRO TRADING SA» (Швейцарія) тривав з 25.03.2023 по 29.05.2023, що не заперечується сторонами у справі.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано ТОВ «ЕКСТРАКТ ОЙЛ» пеню за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів (частина третя статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункт 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5).

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно положень ПК України пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що ЗУ «Про валюту і валютні операції» встановлює лише розмір та порядок обчислення пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів, тоді як для визначення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування пені, ЗУ «Про валюту і валютні операції» відсилає до положень законодавства, що діяло на день прийняття відповідного рішення. Тобто, ЗУ «Про валюту і валютні операції» дозволяє при прийнятті податкового повідомлення-рішення застосовувати положення іншого законодавства, яким є ПК України.

У свою чергу, як зазначено у положеннях ПК України, з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Згідно з пунктом 1 постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи тривалість запровадженого карантину в Україні та встановлений ПК України мораторій на нарахування пені, колегія суддів вважала відсутніми підстави для нарахування товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вказаний висновок суду відповідає актуальній правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23)

Так, у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23 висловлено наступну правову позицію.

Пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX в частині підпункту 14.1.162) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає, що з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Тобто, Верховний Суд дійшов висновку, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та враховуючи положення частини восьмої статті 16 Перехідних положень Закону України «Про валюту і валютні операції», підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України така (пеня) застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, тобто в порядку передбаченому Податковим кодексом України, а оскільки останнім передбачено мораторій на нарахування пені протягом дії карантину, то відповідно нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в такий період є протиправним.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.

На переконання судової палати те, що з 01.01.2021 пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не відповідає дійсності. Дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, щодо розповсюдження мораторію на нарахування пені протягом дії карантину, стосується пені, яка нараховується у податкових правовідносинах (у сфері справляння податків і зборів).

З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема, частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому Судова палата зазначила, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.

Тобто, на переконання Судової палати, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

З огляду на наведене, висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступає від висновків, викладених, у тому числі, у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, та формулює такі правові висновки.

Пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

З огляду на те, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються і положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що зазначалось вище.

Судова колегія надала оцінку висновкам судів в частині форс - мажорних обставин, а саме введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до положень частини шостої статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

У справі, що перебувала на розгляді Судової палати указано, що доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту (Британські Віргінські Острови) або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом матеріали справи не містять.

Таким чином, зазначені судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, мотиви для задоволення позовних вимог є помилковими. Затим, доводи позивача та відповідача, якими вони обґрунтовують свою позицію у справі, а також подані ними докази вимагають оцінки та належного мотивування.

Верховний Суд відзначає, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

За правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 340 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №400/15321/23 скасувати. Справу №400/15321/23 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду