№ 400/2190/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 400/2190/21

адміністративне провадження № К/990/12279/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року (суддя Брагар В. С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) в справі №400/2190/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА в Миколаївській області), Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) про:

- визнання протиправними дій та бездіяльності ТУ ДСА України в Миколаївській області, що полягає у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати позивачці за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів";

- зобов`язання ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачці за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, 50% надбавки суддям, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань;

- зобов`язання ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно;

- зобов`язання ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачці за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року щомісячне грошове утримання з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;

- зобов`язання ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачці на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, незаконно недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно індексацію відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення";

- зобов`язання ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачці на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, незаконно недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат";

- зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУДСА в Миколаївській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, для проведення виплати недоплаченої позивачці заробітної плати та щомісячного грошового утримання, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років згідно з частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за періоди з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що в період з 24 грудня 1992 року по 22 вересня 2016 року вона працювала суддею Березанського районного суду Миколаївської області. Позивачка уважає протиправними дії ТУ ДСА України в Миколаївській області, щодо нарахування та виплати їй надбавки за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування інших виплат та надбавок, що зазначені в розрахункових листах. Також, позивачка вказує, що нарахування та виплати сум недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи за вказані періоди підлягають виплаті з компенсацією, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Також, позивачка зазначає, що на день звільнення позивачки з посади судді їй не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про статус суддів".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року змінено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після 22 травня 2008 року, дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008, Закон №2862-ХІІ і постанова Кабінету Міністрів України №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років. Проте, чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України, не містило визначення поняття "загальна сума щомісячного заробітку".

За таких обставин, у ТУ ДСА України у Миколаївській області не виникало обов`язку перераховувати та виплачувати позивачу за період з 15 травня 2001 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань та компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Змінюючи рішення окружного суду в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову, апеляційний суд, посилаючись на абзац 2 частини третьої статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України, а ТУ ДСА України в Миколаївській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та не має правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, в зв`язку з чим ТУ ДСА України в Миколаївській області не є належним відповідачем за вимогою про нарахування та виплати позивачці за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року недотриманої суддівської винагороди, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості відповідно до вимог чинного законодавства України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, шляхом стягнення з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди, зазначив, що в даному випадку спосіб захисту порушених прав обраний позивачем, а саме - зобов`язання ТУ ДСА України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманих коштів, на думку колегії суддів, не може бути визнаний вірним у цих правовідносинах, а тому, оскільки позивачкою у цих спірних правовідносинах обрано невірний спосіб відновлення порушеного права, це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження ГУ ДПС в Івано-Франківській області зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду:

від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16 (адміністративне провадження №К/9901/1677/18, К/9901 /1678/18), від 03 жовтня 2019 року у справі №0840/3371/18 (адміністративне провадження №К/9901/8706/19), від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19 (адміністративне провадження №К/9901/32468/19, №К/6601/32141/19) щодо того, що чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України не містило визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку»;

від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16 (адміністративне провадження №К/9901/1677/18, К/9901/1678/18); від 03 жовтня 2019 року у справі №0840/3371/18 (адміністративне провадження №К/9901/8706/19); від 21 листопада 2019 року у справі №821/481/18 (адміністративне провадження №К/9901/68284/18, К/9901/68659/18); від 24 вересня 2020 року у справі №280/788/19 (адміністративне провадження № К/9901/30390/19, №К/9901/30751/19); від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19 (адміністративне провадження №К/9901/32468/19, №К/6601/32141/19); від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19 (адміністративне провадження №К/9901/28857/19, №К/9901/30576/19, №К/9901/30672/19) від 29 листопада 2021 року у справі №280/6521/19 (адміністративне провадження №К/9901/664/21) щодо норм чинного законодавства, що передбачали нарахування і виплату надбавки та неможливості скасування чи зниження іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим гарантії незалежності судді.

Правові висновки щодо того, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, викладені в постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №280/788/19 (адміністративне провадження № К/9901/30390/19, № К/9901/30751/19), від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16 (адміністративне провадження №К/9901/1677/18, К/9901/1678/18); від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19 (адміністративне провадження № К/9901/32468/19, № К/6601 /32141 /19); від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19 (адміністративне провадження №К/9901/28857/19, №К/9901/30576/19, №К/9901/30672/19).

Не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 липня 2019 року у справі №814/2789/16 (адміністративне провадження №К/9901/20106/18), яким зазначено, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, в тому числі, рішення від 08 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, пункт 22), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи до суду не надходило відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2023 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Березанського районного суду Миколаївської області.

28 грудня 2020 року позивачка звернулась до ТУ ДСА України в Миколаївській області із заявою про перерахунок та виплату (з урахуванням різниці виплаченої суми) їй за період з 15 травня 2001 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Також позивачка просила ТУ ДСА в Миколаївській області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми), за період з 15 травня 2001 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, заробітну плату за час відпустки, допомогу но тимчасовій непрацездатності та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

ТУДСА в Миколаївській області відмовило позивачці у здійсненні вказаних виплат.

Позивачка, не погодившись з діями ТУ ДСА в Миколаївській області, звернулась з позовом до суду.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Згідно із частиною четвертою статті 44 Закону №2862-ХІІ суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20 грудня 2005 року №3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» обмеження або інші правила щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям не встановлено.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) внесено зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 справа №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону №107-VI, яким внесено зміни до статті 44 Закону №2862-ХІІ.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Предметом судового контролю у цій справі є питання правильності визначення позивачці розміру надбавки за вислугу років в періоди з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року, а саме: у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а не у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, та, як наслідок, наявності правових підстав для здійснення перерахунку інших виплат, розрахунковою величиною у яких застосовується, в тому числі, така надбавка за вислугу років.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшли висновку про те, що чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України не містило визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку»; що протягом спірного періоду діяли норми чинного законодавства, що передбачали нарахування і виплату надбавки з посадового окладу. З посиланням на норми Бюджетного кодексу України суд наголосив, що витрачання бюджетних коштів на цілі, які не відповідають бюджетним асигнуванням, вважається їх нецільовим використанням; що зобов`язання, взяті за коштами Державного бюджету України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями, а витрати державного бюджету на покриття таких зобов`язань не можуть здійснюватися. Також суд першої інстанції вважав, що до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки позивачкою заявлено вимогу про нарахування компенсації щодо оспорюваної заробітної плати, а не нарахованої.

Змінюючи мотиви відмови в позові, суд апеляційної інстанції послався на те, що ТУ ДСА України в Миколаївській області не є належним відповідачем за вимогою про нарахування та виплати суддівської винагороди, що позивачкою у даних спірних правовідносинах обрано невірний спосіб відновлення порушеного права , і це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV встановлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів", від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Неконституційним Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 01 січня 2007 року вказана вище надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону №2863.

Положеннями пп. «б» пп. 2 п. 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, зазначену постанову було доповнено п. 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пп. «б» пп. 2 п. 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що з 01 січня по 31 грудня 2006 року (під час дії статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік») та з 01 січня по 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до винесення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а у спірних періодах з 15 травня 2001 року по 31 грудня 2005 року включно, з 01 січня по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Отже, зважаючи, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем для обчислення позивачу надбавки за вислугу років застосовувався посадовий оклад з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а не загальна сума щомісячного заробітку, то позивач має право на здійснення перерахунку надбавки за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону №2862-XII, а саме з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку - окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи.

У постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №0840/3371/18, від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19 Верховний Суд також вказав на те, що а у спірних періодах з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Також у цих постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у спірні періоди заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань слідує перерахувати із врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, оскільки, у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі таких складових. Такі виплати як заробітна плата за час відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань взаємозалежні від заробітної плати судді.

У постанові від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, правовідносини у якій є подібними до правовідносин, які склались у цій справ, Верховний Суд вказав на те, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За цих обставин наявні правові підстави для зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області та Апеляційного суду Запорізької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу зазначених вище сум.

Однак, судами попередніх інстанцій ухвалено рішення всупереч висновкам, викладеним Верховним Судом у вищезазначених постановах. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у позивачки у спірному періоді права на перерахунок заробітної плати судді із урахуванням надбавки за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Також судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про неналежного у цій справі відповідача ДСА України в Миколаївській області та перерахунок заробітної плати судді.

Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи сформовану Верховним Судом у наведених вище постановах позицію, колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо протиправності несплати відповідачем надбавки за вислугу років суддям у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи за певні періоди знайшли своє підтвердження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді спору суду необхідно на підставі додатково встановлених обставин вірно визначити відповідачів у справі та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 262 341 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №400/2190/21 скасувати.

Справу №400/2190/21 направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А. Г. Загороднюк

Судді: Л. О. Єресько

В. М. Соколов