ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 400/2655/18
адміністративне провадження № К/9901/33270/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2655/18
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про скасування припису,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Мельник О. М.) від 31 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Запорожан Д. В., Осіпов Ю. В., Танасогло Т. М.) від 06 листопада 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати припис № 002 від 12 квітня 2018 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області провело перевірку ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», за наслідками якої складено відповідний акт, в якому зафіксовано, що для нарахування плати за спожиту теплову енергію, позивач використовує розрахунковий метод, не передбачений чинним законодавством. Позивач подав до Держпродспоживслужби скаргу на дії посадових осіб відповідача, але вона розглянута формально. Також, складений на підставі акту перевірки спірний припис, не містить відомостей про наявність заперечень позивача, а також їх аналізу та спростування.
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 29 листопада 2019 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Єзеров А. А. - суддя-доповідач, Берназюк Я. О., Кравчук В. М.) від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
6. 02 січня 2020 року до Верховного Суду від Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 103/0/78-20 від 21 січня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює його участь судді-доповідача Єзерова А. А. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно ліцензії № 901 від 13 липня 2006 року та № 366 від 23 листопада 2012 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам.
11. У період з 21 березня 2018 року по 04 квітня 2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведена позапланова перевірка ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на предмет дотримання вимог щодо формування, встановлення і застосування державних регульованих цін, результати якої оформлені Актом № 002.
12. Зазначену перевірку здійснено на підставі зверненням мешканців будинку
АДРЕСА_2. 13 . Згідно Акту перевірки будинок обладнано вузлом комерційного обліку, яким забезпечується загальний облік спожитої комунальної послуги з централізованого опалення як для населення (1-5 поверхи і приєднана квартира) так і для юридичних осіб (цокольний поверх) та встановлено 1 вузол розподільного обліку, яким в опалювальному періоді 2016 - 2017 років обліковувалося споживання комунальної послуги з централізованого опалення Дитячою стоматологічною поліклінікою. На початку опалювального періоду 2017 - 2018 року поліклініку відключено від загального вузла комерційного обліку.
ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» протягом опалювальних періодів щомісячно надаються показання вузла комерційного обліку (Відомості обліку спожитої і теплової енергії). Розрахована кількість теплової енергії розподіляється між юридичними та фізичними особами пропорційно максимальному тепловому навантаженню. Частка, яка відноситься на населення, розподіляється між квартирами пропорційно опалювальній площі. Здійснення розподілу кількості теплової енергії пропорційно максимальному тепловому навантаженню ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» пояснює, посилаючись на п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198. Даними Правилами регулюються правовідносини, які виникають між теплопостачальною організацією і споживачем при купівлі-продажу теплової енергії, а не при надані послуги.
14. Держпродспоживслужбою встановлено, що розподіл загального обсягу теплової енергії та нарахування оплати за послугу з централізованого опалення ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснюється у супереч вимог пп. 3 п. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон № 2119), п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).
15. В опалювальні періоди 2016 - 2017 років та з жовтня по грудень 2017 року розподіл спожитої теплової енергії проводився без врахування нежитлового приміщення, яке належить ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», що призвело до необґрунтованого завищення нарахувань за послугу з централізованого опалення. Вказане порушення усунуто до початку перевірки. А саме, по особових рахунках споживачів - фізичних осіб здійснено відповідні перерахунки за опалення у сторону зменшення.
16. Тариф на послугу з централізованого опалення, що надається населенню, для абонентів житлових будинків з будинковими приладами обліку теплової енергії, встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 листопада 2017 року № 1392 в розмірі 1157,75 грн./Гкал.
17. Тариф на послугу з централізованого опалення для юридичних осіб НКРЕКП не встановлювався. Розрахунки з юридичними особами ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснюються за постачання теплової енергії в гарячій воді згідно укладених договорів.
18. Юридичні особи споживають теплову енергію для забезпечення умов перебування осіб у нежитлових приміщеннях, а отже є споживачами у розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875) і фактично від позивача отримують комунальну послугу з централізованого опалення. Дана послуга надається без укладеного договору, що є порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону, відповідно до якої виконавець зобов`язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
19. За період з 22 жовтня по 16 листопада 2017 року відомість обліку теплової енергії до розрахунку нарахувань за послугу з централізованого опалення ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» не прийнято з причин похибки виміру, яка перевищує метрологічний показник для даного типу приладів. ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснено нарахування згідно середнього тепло-споживання за минулий опалювальний сезон з посиланням на положення Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Відповідно до п. 15 Правил № 630 такий метод нарахування має місце у разі повірки засобів обліку. Документи, що підтверджують факт повірки відсутні. Таким чином, за зазначений період нарахування оплати за послугу з централізованого опалення без врахування показників приладу комерційного обліку здійснено безпідставно.
20. Перевіркою встановлено, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» при нарахуванні плати за послугу з централізованого опалення використовуються недостовірні дані, а саме:
- при зміні вихідних даних проектів, зокрема, при переході частини споживачів на автономне опалення теплове навантаження має бути підтверджене уповноваженою установою - незалежним енергетичним аудитом. ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» надано розрахунок розподілу максимального теплового навантаження між населенням, юридичними особами і 10-ма споживачами з автономним опаленням. Проте, документально розміри теплових навантажень приміщень не підтверджено. Зокрема, на площу 84,2 м2 (квартира № 76) теплове навантаження становить 0,02010 Гкал/год, в той час, як на площу 188,5 м2 (Дитяча музична школа № 2) теплове навантаження - 0,01800 Гкал/год;
- документи, що підтверджують опалювальну площу квартир (світлокопії технічних паспортів) у ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» наявні по 39 особових рахунках. По решті - опалювальну площу документально не підтверджено. На час перевірки розподіл загальної кількості теплової енергії здійснюється на 5041,5 м2. Згідно даних Міського інформаційно-розрахункового центру опалювальна площа житлових приміщень, що отримують послуги з централізованого опалення, становить 5049,0 м2, згідно даних технічного паспорту будинку - 5027,2 м2. Інформація стосовно розміру опалювальної площі нежитлових приміщень відсутня;
- нарахування плати за послуги з централізованого опалення здійснюється за кількість теплової енергії, яка не відповідає даним за Відомостями обліку спожитої теплової енергії. Зокрема, відповідно до рахунків, виставлених мешканцям будинку, ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснює розрахунки з населенням за грудень 2017 року виходячи з кількості 92,004 Гкал, при фактичному споживанні 79,4565 Гкал, за січень 2018 року розрахунок здійснено за 83,163 Гкал, при факті - 99,9763 Гкал. ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» пояснює, що нарахування складається з трьох частин: фактичного теплоспоживання за поточний період згідно показників приладів вузла обліку, планового теплоспоживання та уточнення планового теплоспоживання за минулий період. Такий спосіб нарахування плати за послугу з централізованого опалення суперечить вимогам ст. 8 Закону № 2119 та п. 12 Правил № 630, якими передбачено, що споживач оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку теплової енергії.
- згідно даних ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» від централізованого опалення відключено 10 квартир (№ 36, 76, 78, 65, 62, 74, 109, 99, 68, 102), а розподіл теплової енергії здійснено пропорційно і тепловому навантаженню з урахуванням 9 квартир, без квартири № 102.
21. 16 травня 2018 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» подав до Держпродспоживслужби скаргу на дії посадових осіб відповідача, яка залишена без задоволення.
22. 12 квітня 2018 року Управління Держпродспоживслужби прийняло припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін № 002, яким вимагає від ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» в місячний термін усунути порушення вимог законодавства щодо застосування цін на послугу з централізованого опалення, а саме: за період з 22 жовтня по 16 листопада 2017 року здійснити споживачам перерахунок вартості послуги з централізованого опалення згідно з показаннями вузла комерційного обліку; зі споживачами - юридичними особами укласти договори у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875; нарахування оплати наданої комунальної послуги здійснювати за показаннями вузла комерційного обліку у відповідності до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року, № 630; загальний обсяг комунальної послуги розподіляти між споживачами пропорційно до опалювальної площі таких споживачів у відповідності до п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.
23. Вважаючи спірний припис протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим в межах повноважень та у повній відповідності з положеннями діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
29. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
31. Згідно з пп. 11 п. 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, Держпродспоживслужба здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
32. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
33. Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що будинок АДРЕСА_2 обладнано вузлом комерційного обліку, яким забезпечується загальний облік спожитої комунальної послуги з централізованого опалення як для населення так і для юридичних осіб.
35. ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» за період з 22 жовтня по 16 листопада 2017 року здійснило нарахування плати за спожиті послуги з централізованого опалення мешканцям зазначеного будинку не за показаннями засобу обліку, а з урахуванням середнього споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду, оскільки, облік теплової енергії приладом обліку, яким обладнаний будинок по АДРЕСА_2 в період з 27 жовтня 2017 року по 16 листопада 2017 року здійснювався з похибкою виміру, яка перевищувала метрологічний показник для даного типу приладів, тобто прилад вийшов з ладу. У зв`язку з цим, покази будинкового приладу обліку, зафіксовані з 27 жовтня 2017 року (початок опалювального сезону) по 16 листопада 2017 року до розрахунків не прийняті. Нарахування вартості послуг з централізованого опалення мешканцям будинку (фізичним особам) по АДРЕСА_2 у вказаний період здійснено у відповідності з положеннями Закону № 2119, згідно середнього теплоспоживання за минулий опалювальний сезон.
36. Скаржник у касаційній скарзі посилається на п. 7.2.39, 7.2.40 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», у розрахунках між теплопостачальною організацією і споживачем необхідно враховувати час некоректної роботи теплолічильників. Гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів (лічильників) не повинно перевищувати 3%. У разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік і силової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показів приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря.
37. Крім цього, скаржник зазначає, що згідно п. 3 ст. 9 Закону № 2119, у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду.
38. З цього приводу колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем не надано підтверджуючих документів, які свідчать про вихід з ладу засобу обліку, ремонт, монтаж або демонтаж, повірку лічильника тощо.
39. Відповідно до ст. 32 Закону № 1875 плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
40. Крім цього, Наказ № 315 Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, прийнято 22 листопада 2018 року.
41. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що на час нарахування позивачем плати за послугу у період з 22 жовтня по 16 листопада 2017 року, таку методику уповноваженим на те органом не прийнято, а отже норма вищезазначеного Закону не може бути застосована при нарахуванні плати за спожите тепло у разі виходу з ладу приладу комерційного обліку.
42. Посилання скаржника на п. 7.2.39, 7.2.40 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» є необґрунтованими, оскільки термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем застосовувалися розрахункові значення протягом 26 діб, що перевищує граничний термін на 11 діб.
43. Щодо укладання договорів зі споживачами - юридичними особами колегія суддів зазначає таке.
44. Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію па підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
45. Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо позивачу згідно з договором купівлі - продажу.
46. Як встановлено судами, позивач укладає зі споживачами - юридичними особами Договори «про постачання теплової енергїї в гарячій воді».
47. Відтак, теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).
48. Разом з цим, ст. 1 Закону № 1875 визначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
49. Правилами № 630 встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
50. Тобто, зазначеними нормами визначена обов`язкова ознака «споживача» послуг, а саме: споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.
51. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі, що свідчить про те, постачальник теплової енергії не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем, а надає послуги з централізованого опалення.
52. Застосування зазначених норм законодавства у такому розумінні, узгоджується з позицією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка висловлена у листі від 08 квітня 2015 року № 3295/15/61-15, розміщеному на офіційному сайті НКРЕКП.
53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки, на цокольному поверсі п`ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 знаходяться юридичні особи (Дитяча стоматологічна поліклініка, Дитяча музична школа № 2).
54. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону № 1875 виконавець зобов`язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630.
55. Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04 листопада 2005 року № 2129, з 01 листопада 2005 року по 01 вересня 2014 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» виконувало функції постачальника теплової енергії населенню м. Миколаєва.
56. Зі змінами, внесеними у ст. 19 Закону № 1875, з 22 жовтня 2014 року по теперішній час позивач виконує функції виконавця послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам - фізичним особам, мешканцям житлових будинків.
57. Судами встановлено, що взаємовідносини зі споживачами фізичними особами, у тому числі з мешканцями будинку по АДРЕСА_2 здійснюються у відповідності з договорами про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, розроблених на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення - затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 933).
58. Також судами встановлено, що жодних доказів про укладання договорів про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання з юридичними особами, які знаходяться/перебувають на цокольному поверсі будинку по АДРЕСА_2 позивачем не надано.
59. Щодо доводів скаржника про протиправність спірного припису в частині розподіляти обсяг комунальної послуги між споживачами пропорційно до опалювальної площі таких споживачів у відповідності до п. 12 Правил № 630, з підстав його необґрунтованості, оскільки Закон № 2119 не набрав чинності, а методику такого розподілу не розроблено, колегія суддів зазначає таке.
60. Відповідно до ст. 2 Закону № 2119 цей закон регулює відносини щодо комерційного обліку комунальних послуг і розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг.
Зазначений Закон не регулює відносини, які виникають при обліку теплової енергії за угодами купівлі-продажу теплової енергії, тому його застосування на інші правовідносини не є вірними.
61. У роз`ясненнях Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 17 жовтня 2017 року № 7/10-11031 зазначено, що до приведення нормативно правових актів у відповідність до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», є чинними положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 32 якого передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
62. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснює розподіл теплової енергії для централізованого опалення між юридичними та фізичними особами пропорційно максимальному тепловому навантаженню. При наданні послуги, законодавство не передбачає розподілу спожитого тепла за тепловим навантаженням. Теплове навантаження застосовується при здійснені купівлі-продажу теплової енергії, що не є послугою. Для даного будинку, вузол комерційного обліку теплової енергії обліковує теплову енергію як товар та як послугу. Тобто, у разі розподілу теплової енергії для централізованого опалення між юридичними та фізичними особами пропорційно максимальному тепловому навантаженню вузол комерційного обліку теплової енергії обліковує теплову енергію і як товар, і як послугу одночасно.
63. Відтак, такий розподіл здійснено не у спосіб передбачений чинним законодавством на момент проведення перевірки, а саме п. 12 Правил № 630.
64. Згідно ч. 1, 2 ст. 32 Закону № 1875 плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
65. Пунктом 12 Порядку № 630 визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
66. Отже, за умови наявності в будинку засобів обліку теплової енергії, до розрахунку повинні братись тільки показники такого приладу на кінець розрахункового періоду, яким згідно п. 18 Порядку № 630, є календарний місяць.
67. Чинним законодавством окремо урегульовано випадок, що розглядається саме у цій справі, якщо будинок обладнаний засобами обліку теплової енергії, то до розрахунку приймаються тільки його показники. Відтак, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що в іншому випадку взагалі втрачається сенс встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії.
68. Крім цього, вірними є висновки судів, що відсутність у спірному приписі відомостей про наявність заперечень позивача та доводів на їх спростування зумовлене вимогами законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме ч. 7, 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки припис є актом суб`єкта владних повноважень, який вимагає усунення виявлених порушень, а не документом, який містить розгляд зауважень.
69. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
70. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
71. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
72. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).
73. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
74. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
75. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
76. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 400/2655/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов