ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 400/4414/19

адміністративне провадження № К/9901/19964/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Пасічник С. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року (судді Крусян А. В., Градовський Ю. М., Яковлєв О. В.) у справі № 400/4414/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення і податкової вимоги,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 2 жовтня 2019 року № 2-/14-29-54-06-34/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платником єдиного податку та податкову вимогу від 21 серпня 2019 року № 125078-54 про сплату податкового боргу.

Миколаївський окружний адміністративний суд (суддя ОСОБА_2 ) рішенням від 16 березня 2020 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення від 2 жовтня 2019 № 29/14-29-54-06-34/ НОМЕР_1 ; у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21 серпня 2019 року № 125078-54 - відмовив.

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 квітня 2020 року цю апеляційну скаргу залишив без руху для подання документа про сплату судового збору.

11 травня 2020 року на виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подав заяву про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою від 14 травня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд продовжив апелянту строк виконання ухвали цього суду від 28 квітня 2020 року для надання позивачем доказів, що судовий збір за подання апеляційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

15 червня 2020 року ОСОБА_1 на виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 26 червня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року повернув, оскільки апелянтом не надано суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків за формою № 10ДР.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати.

На обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що апеляційним судом помилково не враховано надані ним докази, які свідчать про те, що судовий збір за подання апеляційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони (фізичної особи, ФОП) є оціночним та залежить від доказів, якими стороною обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану фізична особа чи ФОП позбавлені можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Як вбачається з ухвали суду про повернення апеляційної скарги, суд послався на ненадання апелянтом відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків за формою № 10ДР.

При цьому вимога апеляційного суду щодо надання зазначених відомостей не могла бути виконана позивачем, який подає декларацію платника єдиного податку, а не декларацію про майновий стан та доходи фізичної особи.

Форма № 10ДР - це форма заяви щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, а не ФОП.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, позивач надав, зокрема такі документи: повідомлення Южноукраїнського управління ДПС у Миколаївській області від 16 січня 2020 року (на заяву позивача від 15 січня 2020 року) про те, що відповідно до переліку адміністративних послуг, затверджених наказом ДФС від 14 січня 2019 року № 27 не передбачено видачу довідки про доходи; податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік, в якій загальна сума доходів за звітний період становить 8100,00 грн; відповіді на запити позивача від Южноукраїнського управління ДПС у Миколаївській області та Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо відсутності інформації про відкриті розрахункові рахунки в банківських та інших установах; довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

За правилами частини другої статті 77 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону «Про судовий збір» не визначають доказів, якими необхідно підтверджувати майновий стан ФОП як підставу для звільнення від сплати судового збору.

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Апеляційний суд не дослідив обставин, зазначених скаржником і формально пославшись на те, що апелянтом не виконано вимоги ухвали від 28 квітня 2020 року, повернув апеляційну скаргу.

Окрім того, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, позивач надав відповідь Южноукраїнського управління ДПС у Миколаївській області від 4 серпня 2020 року, з якої вбачається, що відповідно до даних декларації платника єдиного податку загальна сума доходів ОСОБА_1 за 2019 рік становить 8100,00 грн.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, задекларованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, направивши справу до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 349 353 356 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

С. С. Пасічник