ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 400/9796/23
адміністративне провадження № К/990/2982/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя Птичкіна В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя Танасогло Т.М., судді: Димерлій О.О., Крусян А.В.) у справі № 400/9796/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті з 01.07.2021 до розміру пенсії щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.07.2021 до розміру пенсії щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 суд залишив без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви суд першої інстанції визначив шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за період з 01.07.2021 до 26.01.2023, із зазначенням поважних причин його пропуску, а саме таких, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
05.10.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої вказав, що строк звернення до суду не обмежується і позивачем такий не пропущений.
06.10.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 повернув в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 до 26.01.2023 на підставі статей 123 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 залишено без змін.
22 січня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з цим позовом в частині вимог про виплату спірної доплати за період з 01.07.2021 по 26.01.2023 ОСОБА_1 звернувся з пропуском вставленого КАС України строку, водночас не повідомив суд та не підтвердив існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов`язаними з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду з такими вимогами.
Суд першої інстанції відхилив покликання позивача на статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки предметом спору є не здійснення перерахунку основного розміру пенсії у зв`язку із зміною розміру або складових грошового забезпечення, а виплата щомісячної доплати до пенсії у фіксованій сумі. Доплата в сумі 2000 грн не належить до складових грошового забезпечення, виходячи з розміру якого обчислюється основний розмір пенсії.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції.
За висновком суду апеляційної інстанції, той факт, що позивач листувався із відповідачем щодо донарахування доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі постанова КМУ № 713), не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Щодо доводів позивача суд зауважив, що запровадження в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущених строків звернення до суду у всіх без винятку випадках та без з`ясування, які саме обставини, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні спричинили пропуск строку звернення до суду з позовом.
Також суд апеляційної інстанції відхилив покликання позивача на запровадження в Україні карантину.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Водночас наполягає на тому, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 не мають переваги над висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах ВП ВС від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а.
Покликаючись на приписи статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) скаржник вважає, що подання ним цього позову не обмежується будь-яким строком.
На думку скаржника, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання відповідно листа.
З покликанням на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 скаржник зазначає, що судами безпідставно не враховано дію карантину через COVID-19.
Також зазначає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Відповідач правом надання відзиву не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету 08.02.2024.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин 1-3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період 01.07.2021 до 26.01.2023 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами частини першої статті 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку із перерахунком та виплатою позивачу щомісячної доплати в сумі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», за період з 01.07.2021.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 по справі № 816/197/18, від 20.10.2020 по справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 по справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа відповідача, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду за захистом порушених саме цих прав.
Про факт встановлення чи невстановлення позивачу доплати до пенсії з 01.07.2021 останньому не могло не бути відомо принаймні з серпня 2021 року, тобто з моменту отримання пенсії за липень 2021 року.
Колегією суддів враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Наведені позивачем обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки, як вже було наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024 у справі № 300/5476/22, від 03.07.2024 у справі № 400/14847/23, від 18.12.2024 у справі № 620/6324/23.
Верховний Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, подання позивачем у липні 2023 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку позивача, ненарахування та невиплати, починаючи з липня 2021 року, суми доплати до пенсії, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив виплачувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2 000,00 грн з 01.07.2021, а з цим позовом звернувся лише 27.07.2023 (поштою), беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об`єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до суду першої інстанції в частині вимог за період з 01.07.2021 по 26.01.2023.
Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024 у справі № 300/5476/22, від 08.08.2024 у справі № 460/19702/23, від 18 грудня 2024 року у справі № 620/6324/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.
Щодо покликання скаржника на приписи статті 55 Закону № 2262-ХІІ, згідно яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.
Так, аналогічні приписи містяться у статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон № 1058-IV).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Отже, приписи статті 55 Закону № 2262-ХІІ, на які покликався позивач, не поширюють свою дію на спірні правовідносини, адже стосуються тих ситуацій, коли нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Водночас, як вбачається зі спірних відносин, доплата у розмірі 2000 гривень, яка передбачена постановою КМУ № 713 та яку бажає отримувати позивач, останньому не нараховувались.
Щодо покликання скаржника на статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, частина третя статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно не проведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами.
Проте спірна доплата не є складовою грошового забезпечення, тому до цих правовідносин положення статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не застосовуються.
Тотожна правова позиція за подібних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2024 у справа № 620/10981/23, від 08.08.2024 у справі № 460/19702/23.
Нерелевантним є покликання скаржника на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, з огляду на те, що підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається.
Посилання скаржника на численні правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки обставини справ, з урахуванням яких зроблені ці висновки, не є тотожними обставинам цієї справи.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, колегією суддів враховується стала правова позиція, викладена за подібних правовідносин у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024 у справі № 300/5476/22, від 03.07.2024 у справі № 400/14847/23, від 08.08.2024 у справі № 460/19702/23, від 18.12.2024 у справі № 620/6324/23, від 08.01.2025 у справі № 520/18932/23.
Також доводи касаційної скарги зводяться лиши до покликання скаржника на ведення воєнного стану на території України як поважну причину пропуску строку звернення до суду.
Перш за все слід відзначити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 і від 12 серпня 2022 року № 573/2022. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.
Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Отже, зауваження скаржника, що протягом усього періоду воєнного стану, запровадженого в Україні у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, колегія суддів також вважає неґрунтовними, адже запровадження в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущених строків звернення до суду у всіх без винятку випадках та без з`ясування які саме обставини, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні спричинили пропуск строку звернення до суду з позовом.
Судом апеляційної інстанції слушно зауважено, що в цьому спірному випадку таких обставин позивачем у справі не доведено.
Водночас початок перебігу строку звернення до суду за захистом своїх прав щодо виплати доплати до пенсії, передбаченої Постановою № 713, розпочався значно раніше, аніж в Україні було введено воєнний стан.
За таких самих обставин колегія суддів вважає необґрунтованим покликання скаржника на запровадження в Україні карантину.
За нормами пункту 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Відтак, запровадження карантину не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду і не скасовує обов`язку позивача повідомити суду обставини, у зв`язку з якими такий строк пропущений, а також надати докази на підтвердження таких обставин.
Водночас, ані в заяві про поновлення строку звернення до суду, ані в апеляційній та касаційній скарзі позивачем не повідомлено, які саме обставини, пов`язані з карантинними обмеженнями і як саме унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, оскільки в межах зазначеної справи надавалася правова оцінка застосуванню положень частини другої статті 233 КЗпП України з урахуванням пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України.
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За такого правого регулювання, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 400/9796/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А.А. Єзеров
В.М. Шарапа