Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 401/2004/21

провадження № 61-3484 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальне підприємство «Житлосвіт 2012», Світловодська міська рада Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2021 року у складі судді Мельничика Ю.С. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Житлосвіт 2012» (далі - КП «Житлосвіт 2012», підприємство), Світловодської міської ради Кіровоградської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, нарахування сум за весь час тимчасової непрацездатності та вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 24 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року вона працювала на посаді економіста у КП «Житлосвіт 2012», яке засновано рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 28 лютого 2012 року № 470. З вересня 2020 року їй не виплачувалася заробітна плата, тому 30 червня 2021 року вона подала заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

Наказом КП «Житлосвіт 2012» від 30 червня 2021 року № 14-к її звільнено з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

Згідно з довідкою від 28 жовтня 2021 року № 620 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2020 року по 30 червня 2021 року становила у загальній сумі 65 830,32 грн.

КП «Житлосвіт 2012», як роботодавцем, було порушено її трудові права, так як не виплачено при звільненні заборгованість по заробітній платі. Оскільки розпочато процедуру ліквідації КП «Житлосвіт 2012», тому зі Світловодської міської ради Кіровоградської області, як засновника підприємства, також підлягають стягненню належні їй суми.

Крім того, протиправними діями щодо невиконання законодавства про працюпідприємством та Світловодською міською радою Кіровоградської області, як його засновником, їй завдано моральної шкоди, оскільки вона була вимушена звільнитися з роботи з причини невиконання роботодавцем та уповноваженим ним органом законодавства про працю і умов трудового договору шляхом невиплати їй заробітної плати й інших нарахувань протягом тривалого часу, та у зв`язку з її перебуванням на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Світловодська центральна районна лікарня», що підтверджується відповідними медичними документами.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з КП «Житлосвіт 2012» та Світловодської міської ради Кіровоградської області солідарно, а у разі ліквідації підприємства з міської ради, заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2020 року по 30 червня 2021 року, нарахування за час тимчасової непрацездатності, вихідної допомоги у сумі тримісячного середнього заробітку та інших нарахувань у розмірах, зазначених у довідці, а також 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Житлосвіт 2012» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, нарахування за весь час тимчасової непрацездатності та вихідної допомоги у загальній сумі 65 830,32 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2021 року по 02 грудня 2021 року у розмірі 38 988,21 грн, нарахування за листами про тимчасову непрацездатність у розмірі 7 833,84 грн, вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат - 21 461,40 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, а всього 136 113,77 грн. Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення виплати заробітної плати у межах одного місяця у розмірі 6 796,11 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з КП «Житлосвіт 2012» на користь держави судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час розгляду справи КП «Житлосвіт 2012» у стані ліквідації не перебувало. Позивачкою підтверджено належними та допустимими доказами, що КП «Житлосвіт 2012», як роботодавець, не виконувало положення трудового законодавства, протягом листопада 2020 року - червня 2021 року, затримувало проведення виплати заробітної плати, чим порушено її трудові права.

При звільненні позивачки на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України підприємством не виплачено їй усіх належних сум, а саме заборгованості по заробітній платі, нарахування за листками про тимчасову непрацездатність та суму вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, які підлягають стягненню з КП «Житлосвіт 2012» на користь ОСОБА_1 разом з середнім заробітком за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого визначено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Протиправними діями підприємства порушено трудові права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати, чим завдано їй моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

Посилання позивачки на необхідність стягнення вказаних коштів також з Світловодської міської ради Кіровоградської області, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КП «Житлосвіт 2012», яке є самостійною юридичною особою та на час вирішення справи у встановленому законом порядку не припинено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2021 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у день звільнення КП «Житлосвіт 2012» позивачці не виплачено заборгованість по заробітній платі, нарахування за листами про тимчасову непрацездатність та суму вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, тому ці суми вірно стягнуто районним судом з КП «Житлосвіт 2012» на користь ОСОБА_1 . Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з підприємства на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки моральної шкоди, оскільки протиправними діями КП «Житлосвіт 2012» порушено її трудові права.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у солідарному стягненні зазначених сум із Світловодської міської ради Кіровоградської області, оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КП «Житлосвіт 2012», яке є самостійною юридичною особою. Позивачці нараховувалася та виплачувалася заробітна плата саме підприємством, воно на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій у встановленому законом порядку не припинено, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, на підприємстві працювала ліквідаційна комісія.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

КП «Житлосвіт 2012» судові рішення не оскаржено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 401/2004/21 з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що КП «Житлосвіт 2012» вже фактично не існує, а процес його ліквідації не має строків й умисно затягується Світловодською міською радою Кіровоградської області, яка є відповідальною за погашення підприємством заборгованості по заробітній платі. Отже, Світловодська міська рада Кіровоградської області має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачкою, у тому числі за завдану їй моральну шкоду.

20 жовтня 2021 року позивачка подала до суду першої інстанції позовну заяву в уточненій редакції, в якій відповідачем визначила виключно Світловодську міську раду Кіровоградської області, оскільки довідалася про початок ліквідації нею КП «Житлосвіт 2012». Проте суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про повернення уточненої редакції позовної заяви, оскільки належним відповідачем є Світловодська міська рада Кіровоградської області, як засновник підприємства, яке фактично ліквідовано.

Посилалася на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102 гс 18), про те, що умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства, а при ліквідації цього підприємства його майно не може бути включено до ліквідаційної маси на використання для погашення заборгованості перед кредиторами.

Доводи особи, яка подала відзив

У червні 2022 року Світловодська міська рада Кіровоградської області подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачка перебувала у трудових відносинах саме з КП «Житлосвіт 2012», тому суди дійшли вірного висновку про стягнення з підприємства належних ОСОБА_1 сум. Світловодська міська рада Кіровоградської області, як засновник КП «Житлосвіт 2012», не відповідає за зобов`язаннями підприємства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

КП «Житлосвіт 2012» створене рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 28 лютого 2012 року № 470 «Про створення комунальних підприємств та затвердження їх Статутів».

З 24 вересня 2019 року по 30 червня 2021 року ОСОБА_1 працювала на посаді економіста в КП «Житлосвіт 2012», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 3, т. 1).

Згідно з наказом від 30 червня 2021 року № 14-к ОСОБА_1 звільнена з посади економіста на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (а.с. 6, т. 1).

Відповідно до довідки голови ліквідаційної комісії КП «Житлосвіт 2021» від 28 жовтня 2021 року № 620 заборгованість КП «Житлосвіт 2012» по заробітній платі з листопада 2020 року на день звільнення ОСОБА_1 , тобто станом на 30 червня 2021 року складає 65 830,32 грн (а.с. 124, т. 1).

Згідно з довідками голови ліквідаційної комісії КП «Житлосвіт 2012» від 28 жовтня 2021 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 357,69 грн, середньомісячна заробітна плата становить 7 153,80 грн, нарахування за листками про тимчасову непрацездатність становить 7 833,84 грн, сума вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат становить 21 461,40 грн (а.с. 123, т. 1).

Відповідно до розділу І Статуту КП «Житлосвіт 2012», затвердженого рішенням 63 сесії 7 скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 20 лютого 2019 року № 1586 у новій редакції, КП «Житлосвіт 2012» є юридичною особою, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, власником якого є Світловодська міська територіальна громада. КП «Житлосвіт 2012» має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп, бланки зі своїм найменуванням тощо.

Підпунктом 3.1.4 пункту 3 розділу 3 Статуту КП «Житлосвіт 2012», передбачено, що підприємство може самостійно визначати напрямки використання грошових коштів у порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи норми Статуту.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі трудових договорів.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно,з умовами трудового договору відповідно до законодавчих гарантій.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні (проведення з ним остаточного розрахунку).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою такої відповідальності є її компенсаторний характер, оскільки ці заходи відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 27 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивачки на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України підприємством не виплачено їй усіх належних сум, а саме заборгованості по заробітній платі, нарахування за листками про тимчасову непрацездатність та суму вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про стягнення з КП «Житлосвіт 2012» на користь ОСОБА_1 належних їй при звільненні сум, у тому числі середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого визначено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Суди дійшли вірного висновку про те, що протиправними діями підприємства порушено положення трудового законодавства та права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати, унаслідок чого їй завдано моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що КП «Житлосвіт 2012» вже фактично не існує, а процес його ліквідації не має строків й умисно затягується Світловодською міською радою Кіровоградської області, на увагу не заслуговують, оскільки належними доказами не підтверджені. Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Житлосвіт 2012» на час розгляду справи у стані ліквідації не перебувало та не припинено.

Посилання касаційної скарги на те, що Світловодська міська рада Кіровоградської області має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачкою, є безпідставними, оскільки відповідно до частини третьої статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

КП «Житлосвіт 2012» відповідно до Статуту користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, власником якого є Світловодська міська територіальна громада, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, може самостійно визначати напрямки використання грошових коштів у порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи норми Статуту.

Крім того, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування, проте позивачкою на підтвердження таких обставин доказів надано не було.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288 сво 18).

Доводи касаційної скарги про те, що 20 жовтня 2021 року позивачка подала до суду першої інстанції позовну заяву в уточненій редакції, в якій відповідачем визначила виключно Світловодську міську раду Кіровоградської області, проте районний суд не розглянув її, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2021 року, яка залишена без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, позовну заяву у новій редакції ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області повернуто позивачу (а.с. 161-163, т. 1).

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини. Крім того, відсутні докази недостатності коштів, які є у розпорядженні КП «Житлосвіт 2012», для погашення відповідної заборгованості перед позивачкою, також відсутні докази, що підприємство доведено до банкрутства саме діями його засновника - органу місцевого самоврядування.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк