ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 402/1138/14

провадження № 51-621 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

в режимі відеоконференції

виправданого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120280000133, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ульяновка Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій представника влади строком на 1 (один) рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб Гайворонської МДПІ Кіровоградської області, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, 03 січня 2012 року в службовому кабінеті Ульяновського відділення Гайворонської МДПІ Кіровоградської області, розташованому по вул. Леніна, 48ж в м. Благовіщенське Кіровоградської області, достовірно знаючи, що відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи АРМ «ТАХ» станом на 01 січня 2012 року ПП «Трейдсервіс» мало заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 4814, 42 грн, склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: довідку про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюється органами Ульяновського відділення Гайворонської МДПІ, в якій зазначив завідомо недостовірні відомості про те, що станом на 01 січня 2012 року ПП «Трейдсервіс» не мало заборгованості зі сплати податків, зборів і інших платежів.

Таку довідку ОСОБА_1 видав за відсутності підстав для її видачі, а саме: за відсутності письмової заяви платника. Крім того, вніс завідомо неправдиві відомості до графи щодо даних про посадову особу контролюючого органу та неправдиві дані про реєстрацію зазначеного документу в журналі вихідної кореспонденції Ульяновського відділення Гайворонської МДПІ Кіровоградської області за №18 від 03 січня 2012 року, без його фактичної реєстрації та власноручно розписався у графі виконавця документу, тим самим засвідчивши удавану достовірність внесених до нього даних, після чого надав підроблений офіційний документ на підпис начальнику відділення ОСОБА_2 , яка покладаючись на відповідальність виконавця за достовірність внесених до довідки даних, засвідчила її своїм підписом та завірила печаткою. Після цього ОСОБА_1 видав підроблений документ службовим особам ПП «Трейдсервіс».

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді, в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи, якими не погоджується з оцінкою апеляційним судом доказів та наводить власну. Вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а тому рішення апеляційного суду про закриття кримінального провадження відносно останнього свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Під час касаційного розглядупрокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, обґрунтовуючи безпідставність наведених прокурором доводів, просив залишити її без задоволення. Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 підтримав наведені ним у запереченнях на касаційну скаргу доводи та просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, крім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею 370 КПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з виправданням апеляційним судом ОСОБА_1 та, обґрунтовуючи наявність в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді. Проте, такі вимог прокурора не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону виходячи з наступного.

Так, перевіркою матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1 касаційним судом установлено, що вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2015 року останнього було виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

На зазначений вирок прокурором прокуратури Кіровоградської області було подано апеляційну скаргу в якій він не погоджувався з виправданням ОСОБА_1 та просив скасувати виправдувальний вирок з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2015 року апеляційну скаргу було задоволено частково і вказаний вирок щодо ОСОБА_1 скасовано з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які на думку суду, перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме, через невідповідність виправдувального вироку вимогам статей 373 та 374 КПК України з посиланням на ст. 412 КПК України.

Тобто, підставою скасування виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_1 були істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а не необґрунтованість виправдання останнього.

Проте, за результатом нового розгляду кримінального провадження, Ульяновським районним судом Кіровоградської області 16 травня 2016 року було постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (провадження № 51-7543кмо18, справа № 728/2724/16-к) посилається на те, що вказана норма (ч. 2 ст. 416 КПК України) розташована в тексті кримінального процесуального закону одразу після норми, що визначає підстави для скасування апеляційним судом вироку чи ухвали суду й призначення нового розгляду в суді першої інстанції (ч. 1 ст. 415 КПК України), а також норми, що забороняє апеляційному суду при призначенні нового розгляду у суді першої інстанції вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Таке розташування вказаних правових норм указує на те, що законодавець свідомо сформулював їх саме в такій, а не іншій редакції. Відтак положення ч. 2 ст. 416 КПК України мають тлумачитися буквально, зокрема, як такі, що відображають чіткий намір законодавця визначити вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила, оскільки законодавець мав можливість (якщо б мав такий намір) включити в текст ч. 2 ст. 416 КПК України вказівку на те, що застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання при новому розгляді в місцевому суді можливе, також, у випадку скасування вироку чи ухвали суду першої інстанції з підстав, передбачених у ст. 415 КПК України.

Системний аналіз вказаних вище норм кримінального процесуального законодавства дозволяє зробити висновок, що вони мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.

Таким чином, зважаючи на вказані в ухвалі Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2015 року підстави скасування виправдувального вироку Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2015 року, під час нового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 416 України, був позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 . Однак, всупереч зазначеному та в порушення наведених норм кримінального процесуального закону, суд першої інстанції за наслідками розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , визнав його винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та засудив.

Тому, зважаючи на зазначене, касаційна скарга прокурора щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду, якою ОСОБА_1 було виправдано за ч. 1 ст. 366 КК України в зв`язку з тим, що на думку прокурора, в діях останнього міститься склад кримінального правопорушення є безпідставною та суперечить наведеним вимогам кримінального процесуального закону.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК України. Порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для її скасування у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5