ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 402/14/21

провадження № 51-6130км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_5

суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120280000332, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ «Деражнянський молочний завод» ОСОБА_4 (далі - представник цивільного відповідача) на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року щодо засудженого ОСОБА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, що передбачені ст. 76 КК.

Ухвалено про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Деражнянський молочний завод» та стягнуто з цього товариства на користь ОСОБА_1 436 023 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 300 000 грн - моральної шкоди.

Стягнутоз ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта, у зв`язку з проведенням судових експертиз у сумі 13 575,15 грн.

Позов ТОВ «Деражнянський молочний завод» до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2017 року близько 23:50, керуючи технічно справним вантажним фургоном-рефрижератором «Mercedes-Benz Atego 1618L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним на праві власності ПрАТ «Деражнянський молочний завод», рухаючись у темну пору доби на 255 км + 728 м автодороги Київ - Одеса, зі сторони м. Одеса в напрямку м. Київ, на території Благовіщенського району Кіровоградської області, грубо порушив вимоги п. 1.5, підпунктів «б» і «д» п. 2.3 ПДР, проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, усупереч пунктам 10.1 та 12.1 ПДР не вибрав безпечної швидкості руху, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом, щоб не наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху та правильно оцінювати дорожню обстановку.

Під час руху, маючи об`єктивну можливість виявити автопоїзд у складі сідлового тягача «Volvo FH 13.480», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричепа - контейнеровоза «Gothaer SCF-24C», реєстраційний номер НОМЕР_3 , котрий стояв на узбіччі, за межами проїзної частини справа по ходу його руху, на горизонтальній ділянці, неправильно відреагував на зміну дорожньої обстановки та, порушуючи пункти 12.3, 13.1 та 13.3 ПДР, без нагальної на те потреби, не пов`язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху, допустив частковий виїзд керованого ним транспортного засобу на узбіччя і внаслідок недотримання безпечної швидкості руху, дистанції та бокового інтервалу між останніми допустив наїзд на вищезазначений напівпричіп - контейнеровоз у складі автопоїзда, що був залишений водієм ОСОБА_3 .

Усі вищевикладені порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 1.5, підпунктів «б» і «д» п. 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.3, 13.1 та 13.3 ПДР перебували у причинному зв`язку з фактом зіткнення транспортних засобів.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи № 59 від 14 грудня 2020 року.

Перевіряючи вказаний вирок суду першої інстанції 18 листопада 2021 року Кропивницький апеляційний суд постановив ухвалу, якою залишив апеляційну скаргу директора ТОВ «Деражнянський молочний завод» ОСОБА_4 без задоволення, а вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в частині вирішення цивільного позову і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Свої вимоги представник цивільного відповідача мотивував тим, що:

- усупереч ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), положенням ст. 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), незважаючи на встановлення того факту, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу - ТОВ «Деражнянський молочний завод» було застраховано у ПрАТ «СК Перша» та був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов передчасного висновку про стягнення всього розміру заподіяної потерпілій шкоди виключно з ТОВ «Деражнянський молочний завод»;

- суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільного позову порушили вимоги кримінального процесуального кодексу, не застосували Закон № 1961-IVта положення ст. 1194 ЦК, прийняли рішення всупереч висновкам щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у ряді постанов Верховного Суду, у тому числі й у правовому висновку Великої Палати в постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц;

- саме ОСОБА_1 , а не ТОВ «Деражнянський молочний завод» мала в силу ст. 35 Закону № 1961-IV звертатися до ПрАТ «СК Перша» із заявою про відшкодування шкоди;

- всупереч положенню п. 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) місцевий суд не застосував норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та не провів дослідження доказів на підтвердження цивільного позову (чеків, квитанцій і проїзних документів), прийняв рішення без всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів та без їх належної правової оцінки, без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 639/1910/19;

- усупереч правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, суд першої інстанції задовольнив вимоги цивільного позивача, у які вона включила свої витрати на придбання проїзних документів для прибуття на допит;

- суд першої інстанції розглядав вимоги цивільного позивача про стягнення з цивільного відповідача матеріальної шкоди в сумі 503 023 грн, проте цивільний відповідач не отримував від ОСОБА_1 та від суду заяви про збільшення позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 503 023 грн та доказів цих витрат;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК залишив без уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Деражнянський молочний завод», належним чином не перевірив та без належних мотивів прийнятого рішення необґрунтовано погодився з визначеним місцевим судом порядком відшкодування потерпілій заподіяної злочином шкоди.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу представника цивільного відповідачапотерпіла подала заперечення, які підтримала в судовому засіданні, вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили пред`явлені докази, надали їм належну правову оцінку і прийняли законні рішення без порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважала, що з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду касаційна скарга є обґрунтованою.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведенимиобставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК необхідно розуміти такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею ст. 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача про неправильне вирішення судами першої та апеляційної інстанцій цивільного позову в цьому кримінальному провадженні є обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Проте суди попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову зазначених вимог закону не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно матеріальну та моральну шкоди. З метою їх відшкодування потерпіла звернулася з цивільним позовом до ТОВ «Деражнянський молочний завод», з яким засуджений ОСОБА_2 на момент вчинення злочину перебував у трудових відносинах.

Під час судового розгляду суд першої інстанції критично поставився до тверджень представника ТОВ «Деражнянський молочний завод» про відмову в задоволенні позову через незалучення позивачем страхової компанії як співвідповідача, оскільки між цим товариством та ПрАТ «СК Перша» 30 вересня 2016 року був укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіля «Mercedes-Benz Atego 1618L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на строк із 25 жовтня 2016 року по 25 жовтня 2017 року, адже як установив суд із пояснень представників цивільного відповідача, цивільний відповідач не звернувся у встановлений Законом від № 1961-IV строк до страхової компанії із заявою про страховий випадок та про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а отже, підстави для виникнення страхових відносин, визначених Законом № 1961-IV, у цьому випадку відсутні.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду щодо ОСОБА_2 , установив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 18 липня 2017 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego 1618L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Перша», що підтверджувалося полісом № АК/5035227 від 20 вересня 2016 року, зі строком дії з 25 жовтня 2016 року по 25 жовтня 2017 року включно, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становила 200 000 грн., майну - 100 000 грн, франшиза - 1000 грн.

Однак з урахуванням обставин, установлених судом першої інстанції, а саме, того що цивільний відповідач до ПрАТ «СК «Перша» після настання страхового випадку не звернувся у встановлений законом строк, у зв`язку з чим страхова компанія не була визнана співвідповідачем у кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для виникнення страхових відносин.

Разом з тим відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IVдля отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

На підставі ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 зазначеного Закону).

Крім цього, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим.

Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Згідно зі змістом положень, передбачених частинами 1 і 5 ст. 128 КПК:

- особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння;

- цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданоїдорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, обумовлений не порушеннямпевного договірного зобов`язання, а фактом спричиненняшкоди майну, здоров`ю та життюлюдини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 ЦПК після спливу строків, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Частиною 3 ст. 53 ЦПК передбачено, що, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Усупереч викладеному, незважаючи на встановлення того факту, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у ПрАТ «СК Перша» 30 вересня 2016 року та був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд першої інстанції належним чином не застосував положень, передбачених ч. 5 ст. 128 КПК, і дійшов передчасного висновку про стягнення всього розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди виключно з ТОВ «Деражнянський молочний завод», що перешкодило суду ухвалити в цій частині законне та обґрунтоване рішення.

Указане залишив без уваги суд апеляційної інстанції, який не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги цивільного відповідача в цій частині, чим також допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (статті 419 412 КПК), оскільки зазначене вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення.

Згідно із ч. 4ст. 411 ЦПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (постанова від 4 липня 2018 року), судові рішення щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову щодостягнення коштів із ТОВ «Деражнянський молочний завод» на користь потерпілої ОСОБА_1 не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Доводам в касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції розглядав вимоги цивільного позивача про стягнення з цивільного відповідача матеріальної шкоди в сумі 503 023 грн, проте, цивільний відповідач не отримував від ОСОБА_1 та від суду заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 503 023 грн та доказів цих витрат, суд апеляційної інстанції надав оцінку в своїй ухвалі. Так, апеляційний суд зазначив, що доводи представника ТОВ «Деражнянський молочний завод» про неотримання копії заяви про збільшення позовних вимог потерпілою ОСОБА_1 не відповідали дійсності з огляду на те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування 23 грудня 2020 року потерпілою ОСОБА_1 було подано позовну заяву, в якій відповідачем зазначене ТОВ «Деражнянський молочний завод», третя особа ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 27-84). Копія позовної заяви була направлена ТОВ «Деражнянський молочний завод» 29 грудня 2021 року (т. 1 а.с. 85). До початку судового розгляду кримінального провадження позивач змінив позовні вимоги (т. 1 а.с. 138-150), у зв`язку з чим 26 січня 2021 року направив копію заяви про збільшення позовних вимог ТОВ «Деражнянський молочний завод» (т. 1 а.с. 138).

Щодо доводів представника цивільного відповідача в касаційній скарзі про безпідставне включення до розміру відшкодування матеріальної шкоди процесуальних витрат, здійснених потерпілою на оплату проїзду на допит, Суд зазначає таке.

Статтею 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Таким чином, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК (ст. 118). Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК (ст. 128). Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

З урахуванням зазначеного процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння.

До такого висновку щодо правової природи процесуальних витрат у кримінальному провадженні дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження №13-47 кс 20).

Проте в касаційній скарзі не наведено обґрунтування того, які суми на придбання проїзних документів безпідставно було включено до загальної суми відшкодування.

Позовна заява ОСОБА_1 та її заява про збільшення позовних вимог також не містять загального розрахунку вимог щодо стягнення матеріальної шкоди.

Під час вирішення судом першої інстанції питання щодо стягнення матеріальної шкоди в цій частині також не наведено жодних обґрунтувань.

Водночас відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому, ураховуючи вказане, під час нового розгляду також необхідно звернути увагу на вищезазначені вимоги закону й постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 128 369 412 433 434 436 438 441 442 КПК, ст. 411 ЦПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ «Деражнянський молочний завод» ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13