ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 402/581/18

провадження № 51-4278км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційногокримінальногосуду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року вкримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за№12018120000000067, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Ульяновки Кіровоградської обл.,

жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30жовтня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено назасудженого певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Кропивницький апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначення покарання та ухвалив свій вирок від 18 серпня 2021 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк2роки.В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 засуджений за те, що він 09квітня 2018 року близько 20:30, керуючи автомобілем ВАЗ-211040, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автомобільній дорозі сполученням м.Благовіщенськес.Грушка з боку м.Благовіщенського Кіровоградської обл. у напрямку с. Грушка Благовіщенського р-ну Кіровоградської обл., порушив вимоги пп. «а» п. 2.9, п. 1.5, підпунктів «б» і «д», п. 2.3, пунктів 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР), а саме, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, маючи можливість своєчасно виявити велосипедиста, не вжив заходів до зниження швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу, не вибрав безпечного інтервалу між своїм автомобілем та велосипедистом у момент випередження останнього, у результаті чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 вимагають скасувати вирок апеляційного суду щодо останнього та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпіла посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину і його особі через суворість. Вказує, що суд апеляційної інстанції, обираючи покарання ОСОБА_6 , повною мірою не врахував даних про його особу, обставин, що пом`якшують покарання, добровільного відшкодування останнім матеріальної та моральної шкоди, а також залишив поза увагою думку потерпілої щодо необхідності призначення засудженому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Засуджений ОСОБА_6 вважає необґрунтованим посилання апеляційного судуна наявність у його діях такої кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 296 КК, як порушення пп. «а» п. 2.9 ПДР, а також вказує про відсутність причинного зв`язку між цим порушенням та настанням дорожньо-транспортної події (далі ДТП). Крім того, вважає, що доказами у кримінальному провадженні не доведено його перебування під час кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що суд не дав оцінки його показанням про неможливість уникнути ДТП, яке сталося з вини потерпілого ОСОБА_8 . Також засуджений вказує на те, що апеляційний суд обрав йому несправедливе покарання внаслідок суворості, оскільки дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення в разі застосування ст. 75 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вважав, що у задоволенні касаційної скарги потерпілої необхідно відмовити, а касаційну скаргу засудженого задовольнити частково. Просив виключити з мотивувальної частини вирокуапеляційного суду посилання на те, що порушення ОСОБА_6 пп. «а» п. 2.9 ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням наслідків ДТП.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК)судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим.

Положеннямист. 438 КПКвизначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керуєтьсястаттями 412414 КПК.

Відповідно до вимог ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК не оспорюються в касаційних скаргах засудженого та потерпілої.

Стосовно доводів засудженого про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав кваліфікуючою ознакою злочину порушення ним пп. «а» п. 2.9 ПДР, то необхідно зазначити таке.

Згідно з висновком експерта від 24 квітня 2018 року № 1464, у крові ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт у кількості 248 г/дм? та не виявлені: метиловий, ізопропіловий, ізобутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дані цього висновку визнав недопустимим доказом. При цьому послався на порушення, допущені під час відібрання зразків крові ОСОБА_6 та проведення дослідження наявності у нього стану алкогольного сп`яніння на час ДТП. Зокрема, вказав на те, що органом досудового розслідування на експертизу була передана для дослідження не опломбована пробірка з венозною кров`ю ОСОБА_9 (тобто із зазначенням неправильних ініціалів), що викликало у суду сумнів щодо того, що досліджувалась кров саме обвинуваченого. Також суд звернув увагу на те, що у висновку вказано про наявність в крові обвинуваченого етилового спирту і не надано відповіді на питання, що було поставлене на вирішення експертизи, чи перебував обвинувачений у стані алкогольного сп`яніння.

Проте, апеляційний суд не погодився з таким висновком місцевого суду. Зокрема, зауважив, що зі змісту дослідної частини висновку судово-медичної експертизи видно, що на дослідження доставлений один поліетиленовий пакет встановленого зразка з Національної поліції України Головного управління ГУНП Благовіщенського ВП із венозною кров`ю 5 мл відібраною 09 квітня 2018 року близько 21:50 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , завірений підписами понятих та обвинуваченого. Дата пакування 09квітня 2018 року. У пакеті знаходилася пробірка для забору крові ємністю 4 см3, закрита кришкою з мембраною не опечатана, вміст пробірки 3 см3 крові червоного кольору. Не встановивши наявності істотних порушень КПК при отриманні цього доказу, апеляційний суд обґрунтовано визнав його допустимим.

Також колегія суддів вважає, що на достовірність цього висновку не впливає відсутність у ньому відповіді на питання, чи перебував ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння. За наявності у висновку експертизи вказівки про те, що в крові ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт у кількості 248 г/дм?, висновок апеляційного суду про перебування засудженого під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння є обґрунтованим.

Крім того, перебування засудженого в стані алкогольного сп`яніння під час ДТП підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 , який пояснив у судовому засіданні, що напередодні події ОСОБА_6 вживав разом з ним алкогольні напої. Не заперечував цього факту і сам засуджений.

За наведених обставин доводи засудженого ОСОБА_6 про недоведеність його перебування у стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, не можна взяти до уваги.

Отже суд апеляційної інстанції правильно визнав помилковим висновок місцевого суду про недоведеність обвинувачення ОСОБА_6 у порушенні ним пп. «а» п.2.9 ПДР, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вказівка у вироку на порушення водієм транспортного засобу пп. «а» п. 2.9 ПДР деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб`єкта кримінального правопорушення, але не є кваліфікуючою ознакою злочину та не впливає на правову оцінку дій засудженого. Тому доводи ОСОБА_6 про те, що апеляційний суд безпідставно послався на порушення ним пп. «а» п. 2.9 ПДР як на кваліфікуючу ознаку злочину, є необґрунтованими.

Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Судуупостанові від 21 серпня 2019 року (справа №682/956/17, провадження №13-31кс19)[1]. Крім того, за змістом цього судового рішення, оскільки вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у стані алкогольного спяніння не єкваліфікуючою ознакою, то при призначенні покарання ця обставина може враховуватись як така, що його обтяжує.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність урахування цієї обставини як обтяжуючої покарання.

Що стосується посилань у касаційних скаргах потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 на суворість покарання, призначеного засудженому апеляційним судом, то суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.

Доводи потерпілої та засудженого про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок місцевого суду в частині звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, є безпідставними.

Як зазначено в ч. 2ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так ііншими особами. Відповідно до ч. 2ст. 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави йсуспільства.

Як видно з вироку суду апеляційної інстанції, суд, перевіряючи в апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , з`ясував, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, не взяв до уваги конкретних обставин, які свідчать про те, що застосування ст. 75 КК не сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів. При цьому апеляційний суд правильно врахував, що засуджений вчинив тяжкий злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а також зважив на наслідки кримінального правопорушення, а саме те, що в результаті ДТП потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер на місці події.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку пробезпідставність звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК. Колегія суддів погоджується з таким рішенням і вважає справедливим призначене засудженим покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, а тому підстав для застосування положеньст.75 КК, про що йдеться у касаційних скаргах, немає.

Водночас Верховний Суд ураховує те, що засуджений ОСОБА_6 щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має сім`ю і постійне місце проживання, на обліку улікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має дитину, відшкодував шкоду потерпілій ще до ухвалення вироку. Також Суд бере до уваги думку потерпілої ОСОБА_7 , яка неодноразово заявляла суду про відсутність претензій до засудженого.

З урахуванням даних про особу ОСОБА_6 , його позитивної характеристики, наявності декількох пом`якшуючих покарання обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість пом`якшення засудженому основного покарання, призначеного у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК. На переконання колегії суддів, таке покарання відповідатиме вимогам статей50 65 КК, буде достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись статтями 376 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Пом`якшити призначене ОСОБА_6 покарання до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами настрок 2роки.

В решті вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] ОСОБА_13